Перший зимовий похід армії УНР у 1919-1920 роках

 

Відкриття меморіальної дошки

Виконуючи обласну цільову соціальну програму з національно-патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області до 2030 року, 28 квітня 2026 року завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир Лазаренко в Ольгополі Гайсинського району взяв участь та виступив на урочистому відкритті меморіальної дошки на честь першого зимового походу армії УНР у 1919-1920 роках.
   Захід проходив після агітаційно-просвітницького автопробігу активістів зазначеної вище української тематики, який відбувся у 2025 році на честь 105-ї річниці зимового походу армії УНР.

Історична довідка:

Перший зимовий похід - таку назву отримав партизанський рейд Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами Червоної та Добровольчої армій. Це був єдиний варіант зберегти як саму армію та її дух у той час, як Головний Отаман Петлюра із штабом перебував у Варшавi, так і присутність української армії на окупованій території, що для населення мало неабияке значення. «Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування. Мертвець воскрес і на «живих людей» напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть», - писав про похід один з його учасників, генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник.
     Похід тривав рівно п’ять місяців - з 6 грудня 1919 по 6 травня 1920 років - і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій часів Української революції 1917-1921 років. Учасники походу подолали 2500 кілометрів Житомирською, Київською, Черкаською, Кіровоградською, Миколаївською, Одеською, Вінницькою областями, провівши понад 50 успішних боїв.

Передумови походу

     Наприкінці листопада 1919 року рештки Надднiпрянської Армії УНР опинилися у так званому «трикутнику смерті» між Любарем, Чорториєю та Мирополем в оточенні трьох ворожих армій: Червоної, Добровольчої та польської (з останньою на той час тривали переговори, але це жодним чином не гарантувало ненападу польської сторони). Галицька армiя, через замирення Петлюри з поляками, які не полишали надії на поновлення кордонів 1772 року, пiсля 6 листопада 1919 року перейшла в підпорядкування росiйської армії Антона Денікіна.
   Ще одним чинником, який загрожував Армії УНР, стала епідемія тифу, яка підкошувала боєздатність підрозділів. У той же час уряди Антанти відмовилися пропускати до УНР закуплені за кордоном ліки.
      До цього додалися внутрішні зради на кшталт переходу на бік червоних отамана Волоха, який прихопив із собою військову скарбницю, та низки подібних інцидентів. Армія УНР, фактично, опинилася без коштів та постачання, і без жодної перспективи подальшого утримування фронту та ведення бойових дій.
      У таких умовах 4-6 грудня 1919 року в Новій Чорториї відбулася військова нарада. Василь Тютюнник, командувач Дієвої армії УНР, уже тяжко хворий на тиф, запропонував, щоб зберегти армію, пройти боєздатними частинами армії УНР рейдом по українській території, окупованій білими та червоними, а навесні підняти повстання.
      Тютюнника підтримав Михайло Омелянович-Павленко. «Згідно з цією ухвалою, військо мало перекинутися на вороже запілля, дезорганізувати ворожі «тили», комунікацію й засоби зв’язку, організувати повстанський рух, підтримати серед населення віру в справу нашу, а найголовніше – переховати до наступної весни кадри армії», - писав Омелянович-Павленко у своїх спогадах.
     На початок походу налічувалося близько 5000 осіб, безпосередньо бойовий склад становив 2000 багнетів, 1000 шабель і 14 гармат. 50% загальної кількості складали штаби частин, нестройові частини, обози.

Учасники походу

Учасники Першого зимового походу були поділені на чотири умовні групи:
Запорізька збірна група, або Запорізький корпус, з усіма частинами, що до нього раніше входили, за винятком Гайдамацької бригади Волоха, яка на той час перейшла на бiк Червоної армiї.
Київська збірна група, що складалася з 5-ї та 12-ї Селянських дивізій, полку Морської піхоти, частин Залізної дивізії та залишків Корпусу Січових стрільців.
    Волинська Збірна група, що складалася з 1-го збірного полку, до складу якого входили й рештки Північної дивізії, 2-го збірного пішого полку, решток 2-ї дивізії («Запорізької Січі»), 4-го полку сірожупанників, 2-го кінного полку ім. Максима Залізняка, кінного полку ім. Гетьмана Мазепи та Волинської гарматної бригади, що утворилася із решток гарматних частин згаданих вище 3-х дивізій.
      3-тя Стрілецька дивізія, або група, до складу якої входили частини тієї ж 3-ї стрілецької дивізії та Спільна Юнацька школа.
       Очолив Перший зимовий похід Михайло Омелянович-Павленко. Також у поході взяли участь відомі діячі армії УНР Юрко Тютюнник, Михайло Білинський, Всеволод Петрів, Марко Безручко, Петро Дяченко, Олександр Загродський, Степан Самійленко, Панас Феденко та інші. Василь Тютюнник піти в похід не зміг - хворий на тиф, він був евакуйований до Рівного, де невдовзі помер. Відмовився від участі в поході і солідарний з галичанами Євген Коновалець та Корпус Січових Стрільців.
 

Перебіг походу та основні бої

На початках об’єднана армія УНР вирушила тилами Добровольчої Армії Антона Денікіна в напрямку Козятина - Гайсина - Вінниці - Хмільника, завдаючи несподіваних і відчутних ударів з мінімальними для себе втратами. Цьому сприяв і той факт, що Українська Галицька армія не лише дотримувалася 6-го параграфа угоди з Денікіним, де зазначалося, що вона не воюватиме з військом Петлюри, але й подекуди надавала допомогу зброєю та кіньми. Далі учасники походу взяли курс на Київщину.
     Для денікінців поява у їхньому тилу регулярних українських частин викликала паніку. Для посилення психологічного впливу заступник Омеляновича-Павленка Юрко Тютюнник надіслав по лінії до Одеси та Катеринослава телеграму такого змісту: «16 грудня 1919 року. Усім представникам денікінської влади, усім командирам військових частин. З наказу Головного Отамана військ Української Народної Республіки я з частиною республіканських військ, прорвавши фронт, вийшов у тил Денікінської армії для об’єднання повстанців з метою остаточної ліквідації усіх адміністративних і військових установ, створених Денікіним в Україні. Військовим частинам Добровольчої Армії у дводобовий термін наказую або від’їхати на Дон, або перейти на бік республіканської влади України. Представникам Денікінської влади наказую залишити Україну. Тим, хто не виконає наказу, - смерть. Командуючий Київською групою військ отаман Тютюнник Юрко».
      Панічні настрої денікінців сприяли тому, що за місяць Україну було практично звільнено від залишків Добровольчої Армії Денікіна, які спішно евакуювалися в Крим. Фактично, Перший зимовий похід пришвидшив остаточну ліквідацію Добровольчої армії.
   Поява Української армії викликала неабияке патріотичне піднесення серед місцевого населення. Учасники походу організували друк листівок, які поширювалися по всій Україні. «Усе населення знало, що Українська армія живе і бореться. Воно готувалося до нової боротьби з червоними росіянами», - згадував Юрко Тютюнник.
       21 січня 1920 року в селі Гусівка Єлисаветського повіту відбулася ще одна нарада командирів дивізій армії Зимового походу, на якій було вирішено проривати більшовицьке запілля окремими колонами, рухаючись до району Черкаси - Чигирин - Канів. Південну колону, до якої увійшла Запорізька дивізія, 3-й кінний полк і штаб армії очолив Михайло Омелянович-Павленко, Північну колону у складі Київської та Волинської дивізії - Юрко Тютюнник. Колони рухались різними маршрутами, дезорганізуючи комунікації Червоної армії.
     Маневруючи у ворожих тилах, бійці Української Армії, двічі проривали більшовицький фронт, провівши низку бойових операцій, наскоків, руйнування ворожих установ і засобів комунікації, здобувши кількадесят міст і містечок та захопивши тисячі полонених, в тому числі штаби трьох червоних дивізій. Основні бої відбулися під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьївом і Балтою. Під час походу до Української Армії приєднались повстанча група отамана Гулого-Гуленка, кінна бригада сотника Шепаровича та інші частини зі складу УГА.
    3-4 травня 1920 року рейдуюча Українська Армія перевела остаточний прорив більшовицького фронту в районі Тульчин-Ямпіль і 6 травня повернулася до Ямполя, з’єднавшись з іншими частинами Армії УНР, що, разом з поляками, звільняли Україну. А 8 травня 1920 року Армія УНР разом з поляками пройшла урочистим парадом центральною київською вулицею - Хрещатиком.
Бойовий склад Дієвої армії УНР Зимового походу на 6 травня 1920 року налічував 4319 осіб, 2100 багнетів і 580 шабель, 81 кулемет, 12 гармат.
     Усі учасники Першого зимового походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав «безапеляційно перше місце».
Подальша доля армії та її провідників була трагічною, як і доля молодої української держави. Однак Перший зимовий похід, без перебільшення, став найгероїчнішою сторінкою історії воєнного мистецтва часів визвольних змагань в Україні 1917-1921 років.

Наслідки і значення Першого зимового походу

1. Армія, якій загрожувало цілковите знищення, не лише була збережена, а й виконала намічену операцію; дух війська, пригноблений невдачами осені 1919 року, знову піднявся.
        2. Вперше українська армія застосувала партизанські методи боротьби, до того ж із ворогом, який значно перевищував чисельністю та озброєністю. Згодом цей досвід успішно застосовувала Українська Повстанська Армія.
     3. Завдяки Першому зимовому походові в українській державності не було перерви між роками 1919 і 1920. Елементи державності - влада, населення, територія - всі ці 5 місяців були в руках Української Народної Республіки - в різний час, в різних місцях, але все на території України.
       4. Існування армії Зимового походу посилювало позиції українській делегації на переговорах з поляками у Варшаві.
       5. Зимовий похід сприяв неабиякому піднесенню національної свідомості серед широких мас українського населення. Воно було настільки сильне, що більшовикам у 1920 році довелося змінити свою тактику, підтримавши НЕП та політику «українізації». Послаблення тиску на українство в результаті спричинилося до спонтанного розвитку української культури, що носить назву українського відродження 20-тих років.
     6. Нині пам’ять про Лицарів Зимового Походу повертається в суспільну свідомість. Це ім’я з серпня 2019 року носить 28-а окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ. Також на Одещині у місті Ананьїв відкрито перший в Україні пам’ятних із зображенням Залізного Хреста Лицарів Зимового Походу.
 
       В урочистостях взяли участь та виступили декан факультету історії та міжнародних відносин Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, доктор історичних наук, професор Олег Мельничук, кандидат історичних наук, доцент вищезазначеного вузу Віталій Тучинський, директор Уланівського ліцею, голова обласної громадської організації «Братство Кипорів Яр» Олександр Масний, головний спеціаліст регіонального представництва Українського інституту національної пам’яті Олексій Серветник, керівники місцевого самоврядування та бізнесу Ольгополя, вчителі та учні загальноосвітніх закладів села.
     Розпочали відкриття меморіальної дошки з виконання Гімну України і вшануванням полеглих українських героїв, що віддали своє життя у боротьбі за незалежність України хвилиною мовчання.
     Право відкрити меморіальну дошку було надано Олегу Мельничуку та Олександру Масному.
Окремо варто відзначити, що встановлення меморіальної дошки стало можливим завдяки підтримці, ініціативі, небайдужості, любові до рідного краю, знаного мецената, директора агрофірми «Ольгопіль» Павла Каленича.
   Також учасників урочистого заходу привітали представники Ольгопільського краєзнавчого музею сценарним виступом та виконанням пісень національно-патріотичного спрямування.
Присутнім була надана широка та багатостороння інформація щодо історичних подій утвердження української державності та значення першого зимового походу армії УНР для сьогодення.
    У своєму виступі Володимир Лазаренко акцентував увагу присутніх на тому, що основним завданням сучасних українців є усвідомлення того, що нашою фортецею духу є пасіонарний зв'язок між поколіннями, їх єдність, впровадження патріотичних подвигів 45-ти наших земляків-Героїв України періоду російсько-української війни 2014-2026 років, впровадження україноцентричних ідей, збереження національної ідентичності та недопущення помилок історичного минулого. Ці ідеї підтверджувались поезією та творами українських авторів.
Голова Ольгопільської громади Микола Савченко у своєму виступі зосередив увагу присутніх на тому, що відкриттям меморіальної дошки ми стверджуємо, що боротьба за незалежну Україну триває не одне покоління. Адже 106 років тому у скрутному, але переможному поході, українці зберегли армію і власну ідею незалежності.
      Ми пам’ятаємо, ми підтримуємо, ми переможемо!
   Гості урочистих заходів також познайомились з історичними та культурними пам’ятками Ольгополя та навколишніх сіл, побували на агрофірмі «Ольгопіль».

Почаївські читання

Почаївські читання

 

Виконуючи обласну цільову соціальну програму з національно-патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області до 2030 року, 23-25 квітня 2026 року завідувач відділу українознавства КВЗО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир Лазаренко взяв участь та виступив на 2-й міжнародній науковій конференції "Почаївські читання", яка проходила у Маріїнському духовному центрі Зарваниці на Тернопільщині.

Організаторами заходу виступили Інститут історії церкви Українського католицького університету, Тернопільсько-Зборівська архиєпархія Української греко-католицької церкви, Провінція Найсвятішого Спасителя Василіянського чину Святого Ясафата в Україні.

Захід проходив у двох режимах: офлайн і онлайн, пленарному та секційному режимах.

У конференції взяли участь 86 учасників, серед яких 12 докторів і 9 кандидатів наук з 11-ти закладів вищої освіти України.

Розпочали 2-гу наукову конференцію літургією у соборі Зарваницької Матері Божої із вшанування полеглих українських героїв, що віддали своє життя у боротьбі за незалежність України хвилиною мовчання.

Також учасників заходу привітали студенти хору ТВДС імені патріарха Йосипа Сліпого піснями «Ой зійшла зоря вечоровая», «Вселенния страни» до Богородиці, прославленої у почаївській іконі.

Були розглянуті та обговорені наступні питання:

- Віхи історії Почаївського монастиря;

- Питання джерелознавства та історіографії Почаївського монастиря;

- Видання Почаївського Василіанського монастиря у вимірах книжкової культури України та сусідніх країн;

- Мистецька спадщина Почаївського василіянського монастиря і почаївська тематика у літературі;

- Почаївська ікона Богородиці та її шанування.

До учасників конференції з вітальними словами звернулись: - голова Тернопільської обласної військової адміністрації Тарас Пастух, архієпископ і митрополит Тернопільсько - Зборівський УГКЦ, доктор канонічного права Теодор Мартинюк, отець-протоігуменПровінції Найсвятішого Спасителя Василіянського Чину святого Йосафата в Україні Йосип Кралька.

Слухачам та виступаючим була надана широка та багатостороння  інформація щодо історичних подій утвердження української державності та діяльності у зазначеному контексті Української греко-католицької церкви.

Поруч з розглядом зазначених вище фахових питань, були оприлюднені історичні джерела та документи, що підтверджували послідовну та сподвижницьку діяльність Василіянської та Української греко-католицької церков щодо збереження української ідентичності та їхньої духовної громадянської позиції.

У своєму виступі «Почаївський монастир на шпальтах часопису» «Подольськия епархіальния вєдомости» Володимир Лазаренко акцентував увагу присутніх на тому, що основним завданням сучасних українців є усвідомлення, що нашою фортецею духу є пасіонарний зв'язок між поколіннями, їх єдність, впровадження національної ідеї, збереження ідентичності та волонтерства, як її нової складової, недопущення помилок історичного минулого. Ці ідеї підтверджувались петицією до КМУ щодо необхідності розірвання договору-оренди комплексу споруд Почаївської Свято-Успенської Лаври до УМЦ МП. Це стане не лише актом єднання, але і відновленням історичної справедливості в Україні.

Під час конференції та у перервах відбувався збір коштів для потреб ЗСУ та Маріїнського духовного центру Зарваниці на Тернопільщині.

Відбулись презентації нових видань про Почаївський монастир, книгодрукування та мистецтво унійної Церкви 25 квітня учасники 2-ї міжнародної наукової конференції після літургії у соборі Зарваницької Матері Божої взяли участь у виїзних екскурсіях: «Місцями мецената Миколи Потоцького» у Бучачі та Рукомиші, де, зокрема, понайомились з діяльністю Василіянського монастиря та загальноосвітнього учбового закладу, що знаходиться на його території та співфінансується коштом василіян.

 

Трагедія, що наблизила розпад тоталітарного режиму

 

Шановні колеги, звертаємо Вашу увагу, що інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до річниці аварії на Чорнобильській АЕС виставлені за покликанням:

https://surl.li/fcmsdu

 

 

Вітаємо переможницю XIX Міжнародного конкурсу з українознавства для учнів 8–11 класів закладів загальної середньої освіти!

І місце - Яковенко Діана Сергіївна, учениця 8 класу ЗСО-ліцей з дошкільним підрозділом с. Кордилівка Калинівської міської ради Вінницької області.

Це вагоме досягнення є результатом наполегливої праці, глибоких знань та щирої любові до рідної культури. Переможниця гідно представила себе та навчальний заклад, продемонструвавши високий рівень ерудиції й цілеспрямованості.

Бажаємо подальших успіхів, натхнення та нових яскравих перемог!

 

Щиро вітаємо переможців V Міжнародного конкурсу для вчителів
«Українознавчі пріоритети освітнього процесу»!

    Висловлюємо щиру вдячність кожному і кожній з Вас за підтримку українознавства – як окремого навчального курсу, так і важливої складової різних освітніх галузей. Ваші конкурсні роботи є вагомим інтелектуальним внеском у нашу спільну Перемогу, у зміцнення національної єдності та формування патріотичної свідомості молоді. Конкурс стає важливою платформою для професійного діалогу освітян, обміну досвідом, поширення кращих методичних практик і утвердження єдиного українознавчого простору, що поєднує українців у різних регіонах України та за її межами.
     За результатами рецензування поданих робіт і підсумками роботи журі визначено переможців V Міжнародного конкурсу для вчителів закладів загальної середньої освіти України та освітніх установ української діаспори «Українознавчі пріоритети освітнього процесу» (розпорядження НДІ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка від 05.03.2026 р. № 6).
 

І-місце Кугай Віктор Станіславович, вчитель історії та правознавства.
Опорний заклад загальної середньої освіти - ліцей з дошкільним підрозділом с. Дружелюбівка Калинівської міської ради Вінницької області.
Тема: Повсякденне життя українців у ХІХ столітті.

І-місце Сауляк Наталія Володимирівна, вчителька історії. 
Вилянська гімназія Томашпільської селищної ради Вінницької області.
Тема: Село, хутір, місто, містечко як середовища українського культуротворення. Народна архітектура стародавнього українського села.

І-місце Шинкевич Віра Іванівна, вчителька української мови і літератури. 
Комунальний заклад Вінницький ліцей № 6.
Тема: Вікторія Амеліна: поетичний голос покоління, знищеного війною.

І-місце Попова Тетяна Юріївна, вчителька української мови та літератури, зарубіжної літератури. 
Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 12».
Тема: Незламні: шлях дитячого серця крізь вогонь війни (Григір Тютюнник «Климко». Доля української дитини в роки воєнного лихоліття).

І-місце Мамчур Ольга Дмитрівна, вчителька початкових класів. 
Ліцей №1 Калинівської
міської ради Вінницької області.
Тема: День української хустки .

І-місце Драбинюк Сніжана Юріївна, практичний психолог. 
Опорний заклад ЗСО-ліцей з дошкільним підрозділом с. Корделівка Калинівської міської ради Вінницької області.
Тема: Код моєї сили: емоції, ідентичність і ресурси в українських символах.

І-місце Кошалковська Лариса Іванівна, вчителька біології. 
Крушинівської філії Красносільського ОЗЗСО Вінницької області.
Тема: Квест «Соняшник: від насінини до символу Нації».

І-місце Ящук Лариса Василівна, вчителька зарубіжної літератури. 
Гімназія с. Нападівка Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області.
Тема: Українська хустка: від давнини до сьогодення.

І-місце Лучицька Тетяна Василівна, заступник директора з навчально-виховної роботи,
вчителька української мови та літератури. 
Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 6».
Тема: Манівцями вінницьких вулиць та лабіринтів часу.

І-місце Патій Альона Миколаївна, вчителька української мови та літератури, зарубіжної літератури. 
Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 6».
Тема: Манівцями вінницьких вулиць та лабіринтів часу.

ІІ-місце Марчук Ірина Юріївна, вчителька початкових класів. 
Ліцей № 1 Калинівської міської ради Вінницької області.
Тема: Рід-родина-Україна.

ІІ-місце Кугай Юлія Миколаївна, вчителька української мови і літератури. 
Ліцей № 1 Калинівської міської ради Вінницької області.
Тема:Народні календарно-обрядові пісні, їхні різновиди. Зимова обрядовість українців. Українська колядка «Нова радість стала».

ІІ-місце Квасниця Олена Іванівна, вчителька початкових класів. 
Ліцей № 1 Калинівської міської ради Вінницької області.
Тема: Вдосконалення умінь та навичок додавати числа з переходом через десяток у межах
100. Розв’язування проблемних ситуацій (математичних задач) зі свого життя на розуміння змісту арифметичних дій додавання і віднімання.

ІІ-місце Підвисоцька Світлана Марківна, вчителька початкових класів. 
Ліцей № 2 Калинівської міської ради Вінницької області.
Тема: Диво-писанка. Поєднання силуетної форми та декору в процесі оздоблення ескізу Великодньої писанки.

ІІ-місце Довгорук Наталія Анатоліївна, вчителька української мови та літератури. Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 29».
Тема: 1.Портрет сучасної України: другорядні члени речення в описах. 2. Урок зі смаком вареників з вишнями: мовна подорож Вінниччиною.

ІІ-місце Лучицька Тетяна Василівна, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителька української мови та літератури. 
Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 6».
Тема: Урок-подорож історичними стежками Вінниччини. Пісні про боротьбу проти соціального та національного гніту. «За Сибіром сонце сходить».

ІІ-місце Шумна Антоніна Миколаївна, вчителька української мови та літератури. 
Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 6».
Тема: Урок-подорож історичними стежками Вінниччини. Пісні про боротьбу проти соціального та національного гніту. «За Сибіром сонце сходить».

ІІ-місце Шумна Антоніна Миколаївна, вчителька української мови та літератури. 
Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 6».
Тема: Тарасові шляхи на Вінниччині.

ІІІ-місце Закусило Олена Анатоліївна, вчителька української мови і літератури. 
Комунальний заклад «Юзвинський ліцей Якушинецької сільської ради Вінницької області.
Тема:Діалог епох:пошук національної ідентичності в лабіринтах сучасної прози (на прикладі творів О.Забужко та С.Процюка).

ІІІ-місце Слюсар Марина Анатоліївна, вчителька математики та фізики. 
Ліцей № 1 Калинівської міської ради Вінницької області.
Тема: Степінь із цілим показником та його властивості.

ІІІ-місце Пухліченко Галина Анатоліївна, вчителька української мови. 
Оленівська гімназія Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.
Тема: Обереги рідної оселі.

Пишаємося нашими колегами, які здобули перемоги у різних номінаціях.

Бажаємо подальших успіхів, натхнення та нових яскравих перемог!

 

Українська ідентичність як складова консолідації суспільства

 

7 квітня 2026 року у Вінницькому центрі культури і креативних технологій відбулось засідання круглого столу з керівниками та працівниками бібліотек Вінниччини на тему: «Українська ідентичність в період російсько-української війни 2014-2026 років як запорука єдності суспільства України».

В ході засідання круглого столу розглянуті наступні питання:

-історичні аспекти: імена героїв минулих епох, тисячолітні українські мовно-культурні, побутово-вжиткові та військово-патріотичні традиції;

-посилення ідеологічної складової збереження української ідентичності та національно-патріотичного виховання;

-значення діяльності представників української еліти у період російсько-української війни 2014-2026 років.

Організатором проведення інформаційно-просвітницького заходу став відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» та управління культури та креативних технологій Вінницької ОВА.

Засідання розпочали з вшанування полеглих героїв України хвилиною мовчання.

У виступі завідувача відділу українознавства Володимира Лазаренка акцентувалась увага слухачів на діяльності кращих представників української еліти різної історичної доби щодо збереження та утвердження нашої ідентичності, пасіонарних питаннях захисту України Героями України російсько-української війни 2014-2026 років, необхідності посилення національно-патріотичного виховання серед дітей та молоді під час освітнього процесу на Вінниччині, активному впровадженні україноцентричних ідей задля збереження та утвердження в суспільстві української ідентичності, громадянської свідомості та історичної правди.

Під час виступу широкого використовувались історичні джерела та твори українських авторів зазначеної тематики.

Були наведені низка історичних прикладів щодо утвердження Соборності України у різні періоди історичної доби, подані порівняльні характеристики подій в нашій державі від Української революції 1917-1921 років до Революції Гідності 2013-2014 років та російсько-української війни 2014-2026 років.

Особливої уваги з боку слухачів заслуговували питання участі представників органів місцевої влади у відзначенні державних та ювілейних дат, процесів ходу декомунізації на Вінниччині, щодо творення Алеї Слави в усіх населених пунктах області.

На низку актуальних запитань слухачів дані відповіді, які задовольнили присутніх.

Засідання круглого столу пройшло у дискусійній та зацікавленій формі.

19 березня 2026 року Літинчани віддали шану Захисникам України

 

19 березня 2026 року Літинчани віддали шану Захисникам України, які в боротьбі з більшовицьким режимом поклали свої життя на вівтар свободи та незалежності рідного краю. Захід розпочався із траурної ходи до кургану-могили "Літинські Крути", де поховані юнаки, які загинули від рук московської орди.
      9 березня 1919 року в тогочасному повітовому місті Літині Подільської губернії сталася жорстока трагедія. Саме цього дня кіннота червоної армії оточила добровольців Армії Української Народної Республіки на східному боці містечка. У нерівному бою з ворогом загинуло близько 700 юнаків.
        Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих Захисників Батьківщини. Під час заупокійного богослужіння, присутні пом’янули воїнів, які віддали свої життя, захищаючи Україну в різні часи її державотворення.
       Про одвічні прагнення росії знищити українців як націю, присутнім розповідали почесний краєзнавець України, головний спеціаліст Літинської селищної ради Зелінський Руслан Мар’янович, завідувач відділу українознавства Вінницької академії безперервної освіти Лазаренко Володимир Іванович та місцевий краєзнавець Кривий Валерій Іванович.
        У своєму виступі Володимир Лазаренко провів героїчні приклади боротьби наших земляків з рашистськими загарбниками, оприлюднив дані про 45 Героїв України-учасників російсько-української війни 2014-2026 років.
       В знак вшанування пам'яті  загиблих Захисників України учасники заходу поклали живі квіти до могил Ю. Скотницького та Героїв "Літинських Крут".
     По завершенню меморіальних заходів щодо вшанування полеглих вояків УНР у місцевому краєзнавчому музеї Устима Кармелюка відбулося засідання круглого столу з зазначеної вище тематики.

Творча зустріч із переможницею престижного конкурсу «Коронація слова»

 

11 березня 2026 року у читальній залі відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського відбулася особлива подія для всіх шанувальників сучасної української літератури – творча зустріч із переможницею престижного конкурсу «Коронація слова», письменницею, заслуженою журналісткою України та співзасновницею незалежної медіакорпорації «33-й канал» – Тетяною Редько.

Під час заходу авторка розповіла про ідею створення книги, особливості роботи над твором та поділилася власними роздумами про покоління, яке формувалося в період значних суспільних змін. Розмова була щирою та відвертою, адже тема книги торкається важливих питань — пошуку себе, життєвого вибору, цінностей і відповідальності.
Модерувала захід Олена Коханівська.
З вітальним словом виступила директор бібліотеки Галина Слотюк.
У зустрічі взяв участь та виступив завідувач відділу українознавства Володимир Лазаренко, який у своєму виступі пригадав слова Василя Симоненка, як приклад одержимості авторки:
«Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя, чорт візьми!
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми!
Теплі слова підтримки, щирі побажання Тетяні Редько, висловили друзі, колеги та численні гості заходу. До привітань долучилися журналісти, лікарі, викладачі, а також письменники з Національної спілки письменників України.
Творча зустріч стала чудовою нагодою для всіх поціновувачів сучасної української літератури ближче познайомитися з авторкою та її творчістю.