П`ятий ролик проєкту «Південь без міфів» — про концепцію «Степова Україна»

Український інститут національної пам’яті презентує п'ятий  ролик в рамках інформаційно-просвітницької кампанії «Південь без міфів».

Кампанія «Південь без міфів» покликана поширювати історичні знання про минуле степової України та деконструювати російські імперські міфи про історію Північного Причорномор'я.

 

П`яте відео в анімаційній формі розповідає про концепт "Степова Україна" та які області сучасної України туди входять. Також у ролику закцентовано увагу на тому, як будувались стосунки з сусідніми по степу народами - татарами та османами, зокрема у спільній протидії Російській імперії. 

Кампанія #ПівденьБезМіфів покликана розповісти історичні факти про степову Україну, зокрема висвітлити внесок українських козаків та кримських татар у розвиток краю.

Ролик розробила студія  Young & Hungry production. Ініціатор та координатор інформаційно-просвітницької кампанії – заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак. 

Презентація до виховної години 

« День українського добровольця»

Презентація стане класним керівникам гарним навчально-наочним додатком для проведення виховної години, мета якої: формувати уявлення учнів про обов'язок, мужність, героїзм; викликати почуття захоплення і гордості подвигами українських людей, здійсненними в роки війни і в мирний час; показати роль самовиховання в формуванні моральної стійкості, мужності, почуття обов'язку і відповідальності перед Батьківщиною.

Дякуємо за підготовку презентації вчителю інформатики Лисичанської ЗОШ І-ІІ ступенів №29 Лисичанської міської ради Луганської області  Гуріній Світлані Миколаївні. 

Презентацію можна скачати на освітньому порталі "Всеосвіта" за посиланням :

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-vihovnoi-godini-den-ukrainskogo-dobrovolca-564.html

 День українського добровольця

14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Це молоде свято було встановлено у 2017 році постановою Верховної Ради. Датою свята обрали 14 березня, адже цього дня у 2014 році 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану зібралися для формування добровольчого батальйону. 

В День добровольця по всій Україні влаштовуються тематичні заходи - виставки, перегляди книг, патріотичні години. Метою свята є вшанування мужності та героїзму захисників нашої Батьківщини, вираження подяки українським добровольцям. Цього дня варто привітати своїх друзів та рідних, які захищають нашу країну.

Відділ українознавства від щирого серця вітає всіх тих , хто за покликом серця став на захист України!!!

Ви – наші захисники, опора держави! Спокій наших домівок, спокій близьких – у ваших надійних, сильних руках. Прийміть вітання з найкращими побажаннями: добра, світлого настрою та перемоги!

 

Вечір пам`яті Дмитра Чернявського

 

13 березня 2021 року Вінницький підрозділ ВГО «Яворина» разом з побратимами та посестрами зібралися у Вінниці , щоб вшанувати пам'ять світлої людини, справжнього патріота, побратима, Героя України, першої жертви російсько-української війни -  Дмитра Чернявського! Його ніколи немає забути жодне українське серце.

  « Тоді на українському мітингу російські шовіністи жорстоко побили патріотів тільки за те, що вони любили свою Україну і вийшли вголос заявити про це. Серед постраждалих увечері 13 березня 2014 року був керівник прес-служби Донецького обласного осередку ВО "Свобода" Дмитро Чернявський - він увійшов до Небесної сотні та став першою жертвою російсько-української війни.

    Уродженець селища Артемівська Донецької области був єдиним сином у родині, який завжди проявляв активну проукраїнську позицію. Був одним із організаторів низки різноманітних культурницьких та партійних акцій. Вважав, що Донбасу потрібно повернути його справжнє, українське обличчя. Із початком Революції Гідности був активним учасником донецького Майдану.

     13 березня 2014 року Дмитро був добровольцем у донецькій самообороні, яка ще лише починала створюватися і яка охороняла в місті учасників мітингу за єдність України. Проросійські активісти, яких було переважно звезено із російського Ростова-на-Дону, атакували проукраїнських активістів. Центральний майдан Донецька перетворився у справжнє поле бою. Дмитро зазнав підступного ножового поранення, захищаючи відхід мирних демонстрантів. Помер у кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні » - зазначила голова Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Олена Козаченко.

Балада про Дмитра Чернявського

Вдивляюсь пильно у світлину:

На ній усміхнений хлопчина.

Йому ледь-ледь за двадцять років,

Дорослі перші робить кроки…

В звичайній він зростав родині,

Був у батьків єдиним сином,

Любив життя, вивчав науки

Та історичні першодруки,

Бо так в історії кохався,

Що йти в історики зібрався.

І не дарма: він поспіль тричі

Мав призові місця… Зазвичай…

На обласній олімпіаді…

Були батьки і друзі раді.

Молилась мама: «Слава Богу,

Дмитро обрав собі дорогу…»

А він вагавсь, з собою сперечався:

«Економіст я чи історик?»

Бо розумів, що Україну

Слід піднімати із руїни.

Тому й обрав економічну

Практичну справу, не ліричну.

Здав ЗНО на двісті балів!

Було таких, як він, замало…

Провчився, вийшов бакалавром,

Та не спочив відтак на лаврах,

Пішов іще й в магістратуру

І дивував там професуру

Вельми глибокими знаннями.

Любив навчатись до безтями…

Диплом вже мав одержать в травні,

Та не судилося… Державні

Тривожні справи почалися.

Нам «брат» на голову звалився.

Зайшла орда «великоросів»

З новітнім планом «барбаросси»

І ну, країну руйнувати,

Щоб «руській мір» побудувати.

І без вагань Дмитро все кинув,

Щоб захищати Україну…

Був з вісімнадцяти в «Свободі»,

Хоч небезпечно це на Сході,

Яку ж сміливість треба мати,

Щоби до лав «Свободи» стати!

Тепер відчув він поклик часу

І став до лав борців Донбасу.

В Донецьку пристрасті вирують,

Чужинці правдою торгують,

Зовуть Донбас до них єднатись –

«Росія буде добра мати…»

Щоб люд ці зайди не дурили,

Не підрубали волі крила,

«Свобода» мітинги збирає.

А поряд бродять дикі зграї

Тітушок з бітами, кийками,

Із колорадськими стрічками.

Російські зайди ватажкують,

Тітушки бійки провокують.

А добровольці від «Свободи»

Боронять мітинги від зброду.

«Свобода» свій загін шикує,

Наснаги й віри не бракує,

А на чолі – Дмитро Чернявський

(Без обладунків… і без каски…)

«Палач» московський (це – клікуха),

Зарізав в сутичці Дмитра.

Для «палача» така мокруха –

Звичайна справа упиря.

Від жаху серце калатає,

А на бруківці розквітає

Червона квітка, вся із крові –

Вінок Чернявському Дмитрові.

Душа на небо відлетіла,

А на бруківці – юне тіло.

Приймай, Небесна сотне, брата…

Цей вірш – тобі й Дмитру присвята…

(авторка Лідія Ковальова)

« 22 роки. Загинув від руки російського зайди на прізвисько «Палач» під час зіткнення між мітингами прихильників єдності України та проросійської акції в центрі Донецька.  Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще сім років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, ще сім  років  тому звичайні люи   не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава!», а тепер вони набули нового реального непідробного святого змісту.

Наразі всім зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – це наші хлопці й дівчата, чоловіки й жінки, це мужні воїни та захисниці, що зі зброєю в руках захищають східний кордон України, це лікарі, які виривають поранених на російсько-українській війні з лап смерті, ставлять їх на ноги, це волонтери, на плечах яких трималося забезпечення нашої армії продуктами, обмундируванням, медикаментами та багато чим іншим, вкрай необхідним у щоденній ратній роботі солдата. Зрештою, ще всі ті, хто пожертвував хоча би краплиною своїх статків заради України, заради її майбутнього» - продовжила голова Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Олена Козаченко.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята,а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

 

Слава Україні ! Героям слава!

Герої не вмирають…

(матеріали до заходу та сценарій  підготувала методист відділу українознавства КЗВО "ВАБО" Олена Козаченко, фото - Вікторія Турчак - членкиня Вінницького підрозділу ВГО «Яворина»)

Зиму проводжаймо, весну зустрічаймо!

«Ой, весна, весна, ой, весна-красна, 
Що ж ти нам весна-красна принесла! 
Принесла я вам ясне Сонечко, 
Ясне Сонечко у віконечко!»

Традиційно щовесни українці відзначають один із важливих тижнів перед постом – свято Масляної або Колодія. Цьогорічні карантинні умови внесли свої корективи. Але життя триває, тож студенти з різних факультетів ДонНУ ім. В. Стуса, а також учні Гніванської гімназії №2 та гуртківці краєзнавчого гуртка «Джура» м. Гнівані на чолі із Ковалем О.І., - вчителем історії відтворили традиції святкування в онлайн формі.

Методичні матеріали, проведення майстер-класів: закручування колеса, «чіпляння колодок», вивчення українських народних веснянок та ін., надала методист відділу українознавства - Бегас (Коваль) Ніна Олександрівна.

В давнину вважалось, що Колодій — це маленьке Сонечко, яке уже підросло і набралось сили розкручувати сонячне коло, тобто став коло-дієм.

Колодій – це свято досить давнє і має свої витоки тисячі років назад. Розуміючи, що найсуворіший час добігає кінця, а попереду – ласкаві весняні дні, люди насамперед дякували за тепло сонцеві, славили його, пекли млинці — круглі, рум'яні, червонуваті, які дуже нагадували сонячний диск. За народним повір’ям, Колодій — як Бог і опікун шлюбу, щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок.

Масляна отримала таку назву, тому що основною обрядовою стравою були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також млинці і пиріжки. Ними частували протягом усього тижня. 

Свято супроводжується обрядами, пов’язаним із проводами зими і зустріччю весни і має характер загального примирення, злагоди та всепрощення. За традицією в цей час влаштовуються народні гуляння, а всі дійства направлені на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну.

А традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя. 

 Ось так, гуляючи та зустрічаючи весну, наші предки передавали традиції від покоління до покоління і сьогодні ми, сучасні люди, пам’ятаємо, знаємо і шануємо ці традиції.

Заходи супроводжувались веснянками від Народного вокального ансамблю «Оберіг».

Також відео сюжет можна переглянути за посиланням ТРК Вінниччини:

 https://www.youtube.com/watch?v=6Ku6knmw2vA

Методист відділу українознавства                                       Бегас Н.О.