«Червона» частина депутатів, аплодуючи, стояла і вигукувала: «Руховцы, молодцы!!!»

25 березня 1999 року загинув В’ячеслав Чорновіл – дисидент, якому судилося продовжувати боротьбу за Україну, навіть після проголошення незалежності.

За активну журналістську та правозахисну діяльність тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років радянських таборів. «Неугомонний» – під таким прізвиськом значиться Чорновіл у документах КГБ. Його відправили у найвіддаленішу табірну точку Якутії. Далі на схід відправляли лише Василя Стуса.

В одному з інтерв’ю В’ячеслав Чорновіл говорив, що хотів би піти з життя «миттєво, на льоту». Його передбачення справдилося.

25 березня 1999 року перестало битися серце великого сина України – В’ячеслава Чорновола. На шосе під Борисполем автомобіль пана В’ячеслава врізався у КамАЗ з причепом, який розвертався посеред дороги. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прессекретар лідера Народного Руху України Дмитро Понамарчук вижив і був госпіталізований в лікарню з важкими травмами..

Обставини смерті не розслідувані досі, навіть більше, багато з тодішніх чиновників гальмували розслідування, щоб суспільство не дізналося правду про загибель людини, яка протистояла старій комуністичній системі.

Тодішній міністр МВС Кравченко, якого вбили після переможного завершення  Помаранчевої революції наступного дня після смерті Чорновола заявив, що це нещасний випадок, хоча ще жодних передумов для таких свідчень не було.

Пізніше внаслідок серцевого нападу також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів «КамАЗу». Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за кермом під час аварії. Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП із тяжкими наслідками, однак, несподівано він, не відбуваючи покарання був амністований. Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито вмер від серцевого нападу. Насправді ж — це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя, живий й здоровий, щоправда змінив місце проживання.

Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша підтвердив, що В. Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета.

“Тим більше виявилися свідки, які начебто бачили якихось людей на місці аварії … І потім слідство стикалося з неймовірними труднощами і перепонами, нам не давали працювати. Потім пішла містика, стали вмирати ключові фігуранти справи … А скільки питань залишилося з приводу цієї вантажівки, звідки вона узялася і чому розверталася? Все це знову-таки нагадує дуже спецоперацію, у світі навіть є назва для подібних операцій – “Таран”. Всі гинуть, і кінці у воду … А якщо не гине той, кого “замовили”, то його просто добивають … У випадку з Чорноволом, думаю, це були удари кастетом”, – розповів Голомша. За його словами, слідство активно просувалося в цій справі, проте в якийсь момент справу у них забрали – розказував пан Микола в одному із інтерв’ю.

З тих пір пройшов уже 21 рік, як не стало В’ячеслава Чорновола, про цю справу майже не згадують, тільки в роковини його народження чи загибелі. Комусь вигідно, щоб обставини загибелі пана В’ячеслава залишалися невідомими. Як результат, Бориспільський міськрайонний суд прийняв рішення закрити справу про загибель пана В’ячеслава, визнавши аварію нещасним випадком..

Ким був насправді В’ячеслав Чороновіл, чому його боялася тодішня влада?

Великий геній України народився 24 грудня 1937 року на Київщині. Він рано почав читати (4 роки), в школу пішов зразу у другий клас. Його сім’я постійно зазнавала переслідувань з боку окупантської радянської влади, тому вони часто і багато переїжджали.

Всі ці репресії залишили відпечаток на душі пана В’ячеслава, тим більше, що він був з старовинного козацького роду, тому вже під час навчання в університеті, молодий хлопець почав бунтувати, вивчати заборонену комуністами літературу і так далі..

Така діяльність не могла пройти безслідно, радянська влада не любила таких вільнодумних, тому спочатку послідував перший арешт, пізніше другий арешт і заслання. Вийшовши з неволі В’ячеслав Чорновіл став членом Української Гельсінської групи і вже на міжнародному рівні почав активно боротися з московськими окупантами. Як наслідок – черговий арешт..

Але пана Чороновола уже було не зупинити. Як пригадує один із його соратників, що з початком 1990 року розпочався процес відновлення України і В’ячеслав Чорновіл був одним з тих, хто ним керував.

Далі послідувало: створення Народного руху України, важка поразка на виборах, коли в нашій країні переміг підтримуваний Москвою Кравчук і зрада тих, хто боровся за Україну з Чорноволом на початку протестів..

Пан Вячеслав намагався розбудувати країну по сценарію Прибалтійських країн, але йому цього не дали зробити. Спочатку комуністи і так звані олігархи, які уже «народжувалися в країні» - зняли його з голови партії НРУ, а потім знищили фізично.

Ярослав Кендзьор, соратник і друг Чорновола, так коментує цей період:

«Так, це сталося 19 лютого. Володимир Черняк вийшов на трибуну, зачитав вердикт про недовіру й усунення Чорновола з посади голови парламентської фракції Руху. Називав поіменно вершителів цього акта — чітко, голосно, повільно. Було видно, що він дістає неймовірну насолоду від приниження людини, якій раніше і слова поперек боявся сказати.

«Червона» частина депутатів, аплодуючи, стояла і вигукувала в більшовицькому екстазі: «Руховцы, молодцы!!! Давно бы так!» А він сидів, не опускаючи голови, i дивився просто у вічі Чернякові. Мені здавалося, ще трохи, i комуністи закричать: «Розіп'яти його!» У мене, власне, i було таке відчуття, ніби людину розпинають, мов останнього злочинця.

Тридцять однопартійців із 48-ми. Багато молодих, хто потрапив до парламенту завдяки авторитету Чорновола, «примазавшись» до його імені, — той же Юрій Костенко, Вячеслав Кириленко, Іван Драч та ще кілька, які, по суті, й не були справжніми «рухівцями». А ще Ігор Юхновський, … Найболісніше, коли з тобою чинять так люди, котрим ти довіряєш».

Ми могли отримати нову країну, якби українці вибрали президентом Чорновола, а не російського блазня, колишнього комуніста Кравчука. Але, як заявить останній згодом: «Маємо те, що маємо»!

Вічна пам'ять, Вячеславу Чорноволу!

Підготовлено за матеріалами преси.

24 березня 1918 року — 

Центральна Рада проголосила українську мову державною

Українське законодавство про мову бере початок від 24 березня 1918 p., коли було прийнято Закон Центральної Ради про запровадження української мови у банківській і торговій сфері. У ньому зокрема вказувалося: «Всякого роду написи, вивіски... повинні писатися державною українською мовою...». У пункті 3 проголошено: «мовою в діловодстві має бути державна українська"

Від Валуєвського указу 1863 року до Емського акту 1876 року, що фактично діяв до 1906 року, в Україні було введено жорстку цензуру українських книжок, заборону вживання української мови. У діловому мовленні ця заборона діяла аж до 1917 року до приходу до влади Української Центральної Ради. Предметом уваги нової влади були як проблеми української мови, так і мов національних меншин, що проживали на території України. Уже в першій відозві від 9 березня 1917 року Центральна Рада закликала Тимчасовий уряд забезпечити "в найближчім часі право на заведення рідної мови по всіх школах, од нижчих до вищих, по судах і всіх урядових інституціях". А вже 12 березня 1917 року на засіданні Центральної ради було прийняте рішення про те, що "мовою, якою Рада має звертатись, є мова українська". Одним із документів, що підтверджував офіційний статус української мови, був Статут Генерального секретаріату від 16 липня 1917 року, за яким: "Всі закони Тимчасового правительства мають силу на Україні від дня проголошення їх у Краєвім Урядовім Вістнику на українській мові. Всі закони, адміністративні приписи й постанови, проголошені українською мовою, публікуються також і на мовах: російській, єврейській і польській". А 8 вересня 1917 року Генеральний секретаріат прийняв рішення доручити комісарові при Тимчасовому уряді поставити питання перед урядом про видання акта із зазначенням, що "офіціальною мовою на Україні стає мова українська, на яку поволі має перейти і все діловодство". 7 листопада 1917 року Українська Центральна Рада проголосила III Універсал, у якому знову постало мовне питання: "В Українській народній республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканності особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами". У березні 1918 року Центральна Рада знову звертається до проблем мови, ухваливши закон "Про запровадження української мови у банківській і торговій сфері". Так, пунктом 3 закону проголошувалося, що "мовою в діловодстві має бути державна українська". Відомий дослідник Юрій Прадід, аналізуючи документи Центральної Ради, зазначає: "Центральна Рада, незважаючи на короткий термін свого перебування у владі, заклала законодавчі основи розв'язання мовних проблем в Україні, які стосуються як української мови, так і мов національних меншостей. Позитивним досвідом її, як покаже історичний розвиток, не змогли, на жаль, скористатися уряди, що прийшли їй на зміну". Соціально-політичні обставини в Україні початку ХХ століття зумовлювали настільки часту зміну влади, що вона не встигала кодифікувати й запроваджувати свої норми. Так, залишилася тільки у проекті Конституція Української держави гетьмана Павла Скоропадського 1918 року, у якій, незважаючи на буремність часу й, здавалося б, недоречність акцентування уваги на мовному питанні, йшлося про надання українській мові статусу державної. Директорія Української Народної Республіки також в Основному Державному Законі Української Народної Республіки (1920 р.) не оминула увагою питань мови. Зокрема, в артикулі 8 зазначено: "Державною мовою Української держави є мова українська". Однак цей документ також не набув чинності, й фактичне проголошення української мови державною відклалося майже на шість десятиліть.

https://www.ukrinform.ua

Онлайн урок з історії!

 6 клас

Вчитель історії -  Коваль Олександр Іванович

https://www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=m_49fO3eDms&fbclid=IwAR3SdBP-fBXizM2Doox5h0Ed92-M38_Aa6oX4mTTSr3Bf6XlififwZXi62M&app=desktop

Флешмоб під час карантину!

Шановні друзі, колеги, учні шкіл, студенти вищих навчальних закладів! 

Оголошуємо творчий флешмоб народних пісень, віршів українських поетів, письменників, художнього мистецтва та ін!

Умови досить цікаві і прості:

1. Знімаємо відео своєї творчості (або беремо те, що уже є в записі);

2. Виставляємо у соц.мережі: фейсбук, інстаграм, тощо із позначкою  #флешмобпідчаскарантину

3.  Позначаємо 3-5 друзів, яким передаємо естафету.

За кілька днів приєднались:
*вокальний ансамбль "Оберіг" ДонНУ ім. В.Стуса:

https://www.youtube.com/watch?v=hjRaFmRfrZY&fbclid=IwAR0MHhGu7_f_IL3l22xw9H6iCaRt12fNJppw8a1scJLUJZsDHyYroOXOj9s

* мешканка Італії (м.Ріміні) Зоряна Зеленецька:

https://www.facebook.com/stella.zelenetska?__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARC1jAWBsZYgejgnjImx3h2qoN7IQtF0uif3rFrWxNpg9MZHaHrraDTmnKRYIQhpgsmZu5X-hyvW0-HA&hc_ref=ARRBGSf0tQ6_ARNtwx5cV5T7c4AsWzSfwh8Vh1Nt81svXr3TjQkB0KzcUmzMTTDRRxQ&fref=nf

* Кравчук Маргарита з смт. Турбів Літинського р-н:

https://www.facebook.com/profile.php?id=100023877228610&__tn__=%2CdlC-R-R&eid=ARB7sy54WfvxFm8aHNNUzpPezt_eyBYLF9bs2YouiNsPu3lLbie9PnTPB9QHhwCyjaMKPoQGUrzxrjyc&hc_ref=ARRlKZCxjbwJXmp_kpnSWdPHdP0ti9jcGFxcusGas4R1trUiLW8ufnxUBS5VNQaLCc0&ref=nf_target 

Регульська Віталіна з смт. Томашпіль:

https://www.youtube.com/watch?v=Jsl4mI885uY&feature=share&fbclid=IwAR3Dqrh4hSi4Fv5IWqaNeu2m2WEevjmdYXIgn_QHmRhzLB6w78YbopcKnW8 

Бегас Юрій з м. Гнівані (Тиврівщина):

https://www.youtube.com/watch?v=LNKqmXGLOrY

Бегас Дмитро з Гнівані (Тиврівщина):

https://www.youtube.com/watch?v=9q8pda8VuWk Під час карантину зробимо цей світ кращим! Станьте і Ви учасником флешмобу, надсилайте свої відео за адресою: ninabegas@i.ua, деталі за тел: 096 716 81 99 - методист відділу українознавства Бегас Ніна Олександрівна.

90-літній ювілей відзначає Ліна Костенко

19 БЕРЕЗНЯ СВЯТКУЄ СВІЙ 90-Й ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ОДНА ІЗ НАЙВІДОМІШИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИЦЬ СУЧАСНОСТІ

ЛІНА КОСТЕНКО.

Вона народилася 19 березня 1930 року у місті Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька — Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі.

Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі “Дніпро”, який редагував Андрій Малишко. У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. 

Одного дня заарештували батька та забрали від сім’ї на цілих десять років.

У 1946 року були опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина вступила до Київського педагогічного інституту ім. М. Горького (тепер педагогічний університет ім. М. Драгоманова), але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького.

Ліна Костенко закінчила інститут у 1956 року а наступного року вийшла перша книжка її поезій “Проміння землі”. Друга збірка “Вітрила” була опублікована в 1958 році, а згодом – збірка “Мандрівки серця” (1961). У 1962 році збірка “Зоряний інтеграл” була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Ще одна збірка “Княжа гора” була розсипана у 1972 році. Це не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими. Поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 року, до появи збірки “Над берегами вічної ріки”. Твори й навіть саме ім’я авторки зникли зі сторінок періодики. 

Поетеса писала “в шухляду”. Це тоді були написані й “Берестечко”, і “Маруся Чурай”, і вірші, що склали книжки “Над берегами вічної ріки” та “Неповторність”.

Костенко не належала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 році почались арешти української інтелігенції, підписувала листи протесту, коли у Львові судили В’ячеслава Чорновола і його друзів, вона була на процесі. У 1969 році у діаспорі було видано велику збірку “Поезії”, до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема вірші, які поширювалися у “самвидаві” через заборону тогочасною цензурою.

У 1977 році Ліна Костенко повернулась у поезію – вийшла друком її збірка “Над берегами вічної ріки”, через два роки – роман у віршах “Маруся Чурай”, у 1980 році – збірка “Неповторність”, у 1987 році – збірка “Сад нетанучих скульптур”. За роман у віршах “Маруся Чурай” та збірку “Неповторність” поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. “Маруся Чурай” не має нічого спільного з усім тим, що досі було написано про легендарну поетесу, і представляє в українській літературі рідкісний жанр. Працюючи над ним, Ліна Костенко використала ті скупі історичні, а по суті, напівлегендарні відомості про співачку-поетесу з Полтави Марусю Чурай, що з плином часу дійшли до нас. 

За книжку “Інкрустації”, видану італійською мовою, Ліні Костенко у 1994 році присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. У 1998 році у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Костенко своєю найвищою відзнакою – медаллю Святого Володимира. У 1999 році був написаний історичний роман у віршах “Берестечко” й окремою брошурою видана лекція “Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала”, прочитана 1 вересня 1999 році в національному університеті Києво-Могилянська академія.

У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченими, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття.

Поема «Берестечко» з ілюстраціями Георгія Якутовича, видана видавництвом «Либідь» 2010 року, мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка «Гіацинтове сонце», впорядкована Ольгою Богомолець, розійшлася тиражем 5 тис. прим.; на додруковування додаткового тиражу, за словами директора видавництва Олени Бойко, упорядниця згоди не дала^.

2010 року вийшов перший роман Л. Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч^.

У січні 2011 року Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роману^. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, проте не всі охочі змогли туди потрапити, оскільки вже не було місця у залах^[16]. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу.

«

Каталізатором такого рішення письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру — написано в офіційній заяві видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»

»

Зустрічі письменниці з читачами Кривого Рогу та Острога були відкладені на невизначений термін, а львівські зустрічі — скасовані^.

У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій, а через рік, у 2012 році, у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вийшла поетична збірка «Триста поезій. Вибране».

9 квітня 2012 року, у день народження Шарля Бодлера, відбулася презентація монографії про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Книга надрукована видавництвом «Либідь»^.

У липні 2018 року підтримала відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^.

 Потужні цитати Ліни Костенко, які влучать у ваше серце за посиланням:     https://maximum.fm/citati_n137785

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ

15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України проголосив незалежність краю, обравши президентом Августина Волошина. Ця подія, а також відчайдушна спроба українців захистити нову державу винесло українське питання на перші шпальти газет у всьому світі, оскільки боротьба карпатських січовиків проти угорської агресії стала першим випадком збройного опору гітлерівським планам з перекроювання кордонів у Європі напередодні Другої світової війни.

У ці дні ми згадуємо про Карпатську Україну, яка стала каталізатором нової хвилі боротьби за вільну Україну, від Карпат до Дону. Багато цікавих фактів про ті події можна знайти за посиланням: https://bit.ly/2U5jKnU

80-річчю проголошення Карпатської України була присвячена виставка Українського інституту національної пам’яті «Наша земля проголошує – вона була, є і хоче бути УКРАЇНСЬКОЮ»: https://bit.ly/3aTAmG5

Цікаві подробиці про Карпатську Україну та світовий контекст тих подій озвучив відомий дослідник цієї теми, історик Олександр Пагіря у своїй лекції «Найменша держава з найбільшими претензіями у Європі: https://bit.ly/2Wl6bUl

Цій темі присвячений і цей відеоролик, створений Bober Film Studio на замовлення Інституту. У ролику задіяні реальні учасники сучасної російсько-української війни: https://bit.ly/2ITg03z

До річниці проголошення Карпатської України- посилання на відео:

https://www.facebook.com/uinp.gov.ua/videos/205923400650137/ 

"Крим: 5 років окупації. Право на Спротив"

   На виконання Указу Президента України №58\2020 від 26.02.2020 "Про День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя", згідно Всеукраїнського конкурсу розробок уроків та виховних заходів, пропонуємо урок, як методичну рекомендацію з даної тематики.

Більченко Олена Вікторівна
Новокостянтинівської ЗОШ І-ІІІ ст
Братської районної ради Миколаївської області
Назва розробки: «Крим: 5 років окупації. Право на Спротив»
Суспільно – історична актуальність теми
З лютого 2014 року Крим перебуває під російською окупацією, там порушуються
норми міжнародного права та міжурядові угоди, порушуються права людини.
Тема окупації Криму має звучати набатом в українському суспільстві, ми маємо
пам’ятати, що Крим – це територія України. В українському суспільстві і
освітньому просторі особливо має утверджуватися ідея необхідності
відновлення територіальної цілісності України та солідарності українського
суспільства з кримськими політв’язнями і громадськими активістами, діяльність
яких пов’язана із захистом прав людини на окупованих територіях.
Народи Криму( кримські татари, вірмени, греки) пережили одну з трагічних
сторінок своєї історії – депортацію 1944 року, а сьогодні в ХХІ сторіччі знову
загострилась ситуація в окупованому Криму: закриваються ЗМІ, переслідуються
активісти, зникають люди. Невже історія повторюється? Як зупинити
порушення прав народів, як винести уроки цих подій? Як відновити
справедливість і повернути окуповані території?
Мета та завдання:
 показати розвиток подій в Криму впродовж лютого 2014 року – 2019 р,
систематизувати хронологію подій, привернути увагу до долі людей і дій
активістів на захист прав в окупованому Криму
 розвивати вміння працювати з різноманітними джерелами інформації,
візуальними джерелами, аналізувати їх, знаходити відповіді на питання,
самостійно робити висновки, висловлювати власну думку та поважати
думку іншого;
виховувати розуміння важливості збереження територіальної цілісності,
міжетнічного порозуміння, спонукати до активної протидії аморальності,
сепаратизму
Очікувані результати:
Після цього уроку учні зможуть :
 Пояснювати зміст понять «сепаратизм», «окупація», «анексія», «гібридна
війна», «спротив», в чому актуальність цих питань сьогодні

2

 Давати політико – правову оцінку російської агресії в Україні
 Уміти встановлювати хронологічну послідовність подій, причини,
результати і наслідки збройної агресії Росії
 Характеризувати значення прав людини на життя, свободу, вільне
пересування і вибір місця проживання, вільне волевиявлення
Забезпечення заняття : мультимедійний проектор ( комп’ютер, DVD –
програвач) з фрагментами відеоматеріалів, роздаткові матеріали для учнів
Методичні прийоми та техніки : Аналіз різних видів джерел, робота з
відеосвідченнями проекту «Незламні», аналіз правової ситуації, метод «Займи
позицію», метод «ПРЕС»
Можливості використання: Історія України ( 11 клас – Творення нової
України), Правознавство (9 клас – Права людини), курс «Громадянська освіта »
(10 клас), в позакласній роботі. Можливе часткове використання матеріалів,
залежно від предмету, вибору вчителя, часових рамок
Орієнтовний час: 60 -90 хвилин
Віковий склад учасників : 15-18 років. (9-11 класи)

3
Хід роботи

1. Крок (5 хв). Мотивація. Робота з фотоджерелами.
( Додаток 1)
Працюємо за пам’яткою:
1. Опишіть, що ви бачите на світлині (не шкодуйте часу на опис – найменша
помічена вами деталь може мати важливе значення).
2. Які предмети, речі зображені на світлині? Які з них автор, на вашу думку,
хотів показати найбільш виразно? Чому?
3. Що роблять люди, зображені на світлині?
4. Особливу увагу зверніть на те, чи люди позували для цієї світлини. Чому
саме в цей момент і на цьому місці опинилася людина з фотоапаратом?
5. Чи є на світлині якась текстова інформація (плакати, реклама, підписи)? Як
вона пов’язана з рештою зображень?
6. Якщо вам не відома дата світлини, спробуйте за всіма можливими
ознаками якомога точніше визначити час її появи.
7. Завжди треба брати до уваги, як співвідноситься інформація зі світлини з
інформацією з інших джерел (текст, статистика, карикатура тощо), та намагатися
створити цілісне уявлення.
8. Якщо джерела суперечать одне одному, то спробуйте з’ясувати – чому. Яку
нову інформацію дає протиставлення різних джерел? Яке з них викликає у вас
більшу довіру, чому?
9. Отже, яку максимальну інформацію ми можемо отримати, розглядаючи
світлину? На які запитання фотодокумент не може дати відповіді? Якої
інформації бракує?
(Джерело: Ю. Комаров «Методи роботи з візуальними джерелами» –
http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67)
2 Крок . (3-5 хв) Представлення теми і завдань уроку
Робота з поняттями . (Введення в тему) : «сепаратизм», «окупація», «анексія»,
«гібридна війна», «спротив»
( Додаток 2)
Бесіда за питаннями:
1. Поясніть значення цих слів
2. З якими подіями вони у вас асоціюються?
3. Що ви знаєте про події лютого – березня 2014 року в Криму?

4
3.Крок (10 хв). Хронологія окупації.
Робота в групах.
Об’єднати учнів у групи .
Зазделегідь роздрукувати на аркушах хронологію подій окупації Криму на
основі «Хронології окупації» Аркуш розрізати за датами ( для швидкого темпу
розділити дати між групами)
Завдання для груп: ознайомитися з інформацією в групі та підготувати
розповідь про події. ( Додаток 3)
Роздати групам інформаційні картки.
Після ознайомлення учнів з інформацією проводимо обговорення, під час
якого представники груп знайомлять учнів класу з інформацією, яка була на їхніх
інформаційних картках. Обговорення проводиться у відповідності хронології
подій .
Перегляд відеосвідчень – 14 хв
( «Незламні. Валентина Потапова.

http://voicecrimea.com.ua/main/video/valentina-potapova-yaskrave-vidchuttya-
svobodi-ce-te-shho-ya-vidchula-vi%d1%97xavshi-z-okupovanogo-krimu.html

«Незламні». Руслан Нечипорук http://voicecrimea.com.ua/main/video/nezlamni-
ruslan-nechiporuk-pislya-referendumu-ya-zrozumiv-shho-ce-vzhe-ne-mij-krim-
video.html)

Загальне обговорення:
1. Співвіднесіть події в хронологічних даних і спогадах людей, які були
свідками і учасниками подій.
2.Які результати мали ці події?
3. Які наслідки для населення?
4. Які права людини порушені в окупованому Криму? (Використайте
Загальну декларацію прав Людини)
Крок 4. Робота з міжнародними документами. (10 -15 хв) (Додаток 4)
Проаналізувати дії Росії в Криму. Дати оцінку правової ситуації за
алгоритмом.
( Оцінка правової ситуації)
Як ви оцінюєте дії Росії в Криму?
Чи відповідали ці події міжнародним угодам та нормам міжнародного
права?

5

Аналіз правової ситуації ( Джерело:https://studopedia.com.ua/1_243347_analiz-
pravovoi-situatsii.html)

1) Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто учасники ситуації? Що ми про
них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в є фактами, а що
думками, оцінками тощо?
2) У чому суть проблеми: У чому полягає конфлікт? Яке питання слід вирішити,
розв’язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної із сторін? У чому вони
суперечливі?
3) Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист
кожної із сторін? На які документи, інформацію можна спиратися, відстоюючи
ту чи іншу позицію?
4) У чому полягає рішення: Яким буде розв’язання ситуації? Чому саме таким?
На що слід спиратися, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки
такого рішення? Чи існують інші шляхи розв’язання ситуації?
00Крок 5. Займи позицію (10хв)
Вчитель: Верховна Рада визнала Росію державою-агресором. (Джерело:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/129-19)
За відповідну заяву до ООН, Європарламенту, ПАРЄ, парламентської асамблеї
НАТО, парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів
проголосували 271 депутатів.
"Верховна Рада визнає Російську Федерацію державою-агресором та закликає
міжнародних партнерів України не допустити безкарності винних за злочини
проти людяності вчинені від початку російської агресії проти України", -
наголошується в заяві.
Свої голоси за цю постанову віддали 271 депутат з 450. Зараз ми з вами
спробуємо уявити себе на місці депутатів і зробити свій вибір.
У нас є 3 позиції :
1- «Я вважаю Росію агресором»,
2- «Я не вважаю Росію агресором»
3- «Не визначився».
Зробіть свій вибір. Обгрунтуйте його за допомогою методу «ПРЕС» (Додаток
5)
Крок 6. Спротив ( 10-15 хв)
Бесіда: - Що таке спротив?
-Які форми спротиву можуть бути?

6
Варіант 1. Перегляд відеосюжету. (8.39 хв)
«Незламні»
http://voicecrimea.com.ua/category/main/video/tv/nezlamni?fbclid=IwAR1yHiy
LyJn1kNaW4TsXWzczWGUsjjqH-wjRvCsdDSM3I9p0PpZHRBjpCpk
Питання для обговорення
1.Хто ці люди?
2. Про що вони розповідають?
3. Коли мали місце події про які вони розповідають?
4.З якими емоціями вони розповідають про це? Чому?
5. Які питання виникли у вас під час перегляду відеоряду?
6. Про які форми спротиву вони розповідають?
7. Що загрожує цим людям?
8. Чому вони це роблять?
Варіант 2. Робота з фоторядом.
Відберіть фото, які демонструють спротив населення Криму окупації
( Додаток 6)
Крок 9 ( 5-10 хв) Підсумкове обговорення в загальному колі
1. Які ваші емоції? Почуття?
2. Що нового дізналися сьогодні?
3. Що вас найбільше схвилювало?
4. Ця тема важлива чи неважлива для мене? Чому?
5. Що ми можемо зробити?( учні мають самі запропонувати активності (
можливе написання листів, проведення флешмобу тощо, ініціатива і
бачення самих учнів)

Фольклорно-етнографічна експедиція у с. Шершні, Вінниччина

  З ініціативи відділу українознавства вдруге відбулась  поїздка у с. Шершні, Тиврівського району з метою збереження та запису українських народних пісень і традицій.
    Надзвичайно великий духовний скарб бережуть наші "Берегині" - фольклорний ансамбль, який із покоління в покоління передає пісенну спадщину свого села. На цей раз співали не лише бабусі, але й і їх дітки і внуки! Три покоління зібрались завдяки організаційним здібностям невтомної Валентини Чайковської - голові спілки пенсіонерів Тиврівщини. Відео фіксація здійснилась завдяки студії Сонячний Вітер - Валентини Слободиської.
   Дякуємо нашим співочим бабусям, які виконували досить давні українські народні пісні, їх діткам за щирість та збереження духовного багатства!
     Усі пісні, що співались зафіксовані, весільний обряд також, попереду велика праця їх "покладення на ноти", обробки, тощо. 
Одну із пісень можна прослухати за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=jtXwxrndCv0&app=desktop

    На фото: "Нащадки Леонтовича" - саме таку назву влучну назву від історика Олександр Коваль отримали мешканці с. Шершні, адже тут провів свої дитячі роки всесвітньовідомий український композитор, автор "Щедрика" М.Д.Леонтович!
   Також окрім пісень ознайомились із давнім видом українського ремесла - соломоплетінням від народної майстрині цього села.

    Брейн-ринг «ШевченкоMania»

 У Вінницькому обласному художньому музеї реалізовано спільний проєкт Донецького національного університу імені Василя Стуса й Вінницького обласного художнього музею – мистецький брейн-ринг «ШевченкоMania» з нагоди 206-ї річниці від Дня народження Великого Кобзаря. Захід відбувся завдяки плідній співпраці доцента кафедри української філології і культури Н. П. Шаповалової та наукових співробітників музею О. Р. Ізмайкової та О. І. Романишеної, за підтримки директора музею Р. М. Паламаровського, а також з легкої руки заступника декана філологічного факультету з виховної роботи Н. М. Урсані, яка допомогла організувати команду філологічного факультету, і, звичайно ж, за активної участі талановитих і небайдужих до своєї історії й культури студентів (список додається))) Змагалися дві команди – філологічного факультету (збірна культурологів і філологів) і збірна команда факультету історії та міжнародних відносин. Справжньою родзинкою свята став музичний подарунок від учасниць вокального ансамблю «Оберіг» Н. О. Бегас та О. Степової, які виконали пісні на слова Т. Г. Шевченка.

   Учасники брейн-рингу (Філімончук Ірина, Майборода Анна, Гуменюк Анна, Джуринська Вероніка, Зданєвич Олександра, Магуран Анастасія, Цюсьмак Максим – філологічний факультет; Анісов Артур, Берегута Віталій, Вихристюк Вікторія, Єремієвич Станіслава, Колесник Володимир, Парчевська Вікторія, Страпак Антон – факультет історії та міжнародних відносин) продемонстрували фаховий підхід до розв’язання проблеми «Тарас Шевченко: погляд сучасних культурологів, філологів, істориків та спеціалістів у сфері міжнародних відносин», виявили себе справжніми шевченкознавцями: показали блискучі знання літературних і живописних творів Т. Г. Шевченка та його біографії, продемонстрували командний дух, власні поетичні таланти й ораторські здібності, а також нестримне прагнення перемагати. Важливо, що у цьому заході ніхто не програв, а головною перемогою всіх організаторів, учасників і гостей свята стало єднання навколо українських національних духовних цінностей, носієм і виразником яких завжди був і залишається для сучасних і майбутніх поколінь Тарас Григорович Шевченко.

Карантин - привід для творчого розвитку!

     Пропонуємо батькам та вчителям добірку українських народних пісень для дітей різної вікової категорії. Цікаво буде не лише дітям!)

https://www.youtube.com/watch?v=04JmbzIvQws&fbclid=IwAR1AEqi4bBFhYxh7jbYqjFjxgACzRc9FdPDRGNSz_mxgwA5yAVC8G9wWQpI

Сьогодні Україна відзначає День добровольця!

Добровольці - це люди, завдяки яким Україна вистояла у 2014 році, завдяки яким почалося відновлення боєздатності регулярної Української Армії, ті, довкола яких згуртувалися волонтери.
Дякуємо всім добровольцям за позицію та самовідданість!

Український інститут національної пам’яті видав книгу «Усна історія російсько-української війни (2014-2018 роки). Випуск 4», де зібрано спогади військовослужбовців, які воювали у складі українських добровольчих формувань.

У виданні через спогади окремих бійців розкриваються обставини виникнення батальйонів «Донбас», «Айдар», полку «Азов», Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», батальйонів територіальної оборони.
Завантажити можна за цим лінком - http://bit.ly/38OV6gP.

А в статті під назвою «Я пішов до війська не заради орденів...» - http://bit.ly/2wQpz0C - розповідається про те, чому День добровольця ми відзначаємо саме 14 березня, а також подано низку спогадів тих, хто пішов на війну у перші дні.

На фото: Ірина Цвіла, воячка добровольчого підрозділу. Фотограф - Ігор Свенцицький.