На Вінниччині відкрили меморіальний знак жертвам більшовицького терору

20 серпня 2020 року, у селищі Літин Вінницької області, відкрили меморіальний знак «Жертвам більшовицького терору» на братській могилі літинців, розстріляних чекістами восени 1922 року.

У заході взяли участь керівництво району, краєзнавці, волонтери, активна громадськість краю, а також начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Богдан Галайко.

«Відновлення нашої національної пам’яті, дослідження історії боротьби за українську державність у XX ст., вшанування пам’яті загиблих земляків-подолян є надзвичайно важливим сьогодні, коли точиться новітня російсько-українська війна. Адже 100 років тому українську державність та українців знищували московсько-більшовицькі окупанти лише за підтримку уряду УНР та право бути господарем на своїй землі. Попри поразку регулярної української армії та виїзду Симона Петлюри закордон, подоляни не змирились, а продовжували боротьбу. Саме Літинщина на початку 1920-х років стала осердям боротьби повстанців Якова Шепеля та Якова Гальчевського. Натомість більшовицькі карателі з ЧК зганяли злість на простих місцевих жителях, пам'ять яких сьогодні вшановуємо», – зазначив у своєму виступі Богдан Галайко.

Відкрили пам’ятний хрест громадські активісти Любов Чекотун та Дмитро Колісник, які приклали багато зусиль з відновлення могили та організації заходу. Освячення меморіалу та літургічну панахиду за жертвами більшовицького терору провели настоятель храму Святого Миколая ПЦУ у Літині отець Андрій Грабар, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Василь Дида, настоятель храму Святого Дмитрія Солунського отець Василь Буйницький та протоієрей Анатолій Блащак.

В урочищі «Дубки» майже 100 років знаходиться братська могила літинців, яких розстріляли чекісти восени 1922 року. Тут стратили понад 80 мирних жителів.

Пам'ятний знак встановлений за кошти представників літинської громади і приурочений 29-й річниці Незалежності України, а також Дню пам'яті жертв тоталітарних режимів, який європейська спільнота вшановує щорічно 23 серпня.

Фото: Богдан Галайко

Вшанування  пам'яті  українців-подолян!

 

  В урочищі «Дубки», неподалік селища Літин, що на Вінниччині, відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку жертвам більшовицького терору.

 

  В урочищі «Дубки», що межує з південною околицею Літина (в народі ця місцина відома як Літинські Ярки), вже майже 100 років знаходиться могила жертв «червоного терору». 

  За переказами очевидців, восени 1922 року, каральним загоном «опертрійки» тут було страчено 80 заручників – мирних літинських міщан, які були захоронені у цій могилі.

  Захід розпочався з виконання Державного Гімну України та урочистим підняттям Державного Прапора.

 

Почесну місію відкрити пам’ятний знак здійснили громадські активісти Любов Чекотун та Дмитро Колісник. Опісля, це місце було освячене отцями УПЦ. 

  Від академії неперервної освіти представником та гостем виступив начальник відділу українознавства Лазаренко В.І. 

   На відкритті були присутні свідомі жителі Літина, волонтери, представники громадських організацій, місцевого самоврядування та делегації з Вінниці.

   - Про цю могилу мені ще в дитинстві розповідав батько. Тут було вбито і закопано разом з іншими, двоє наших сусідів. І я, знаючи цю історію, не міг залишатися осторонь проблеми занедбаності цього трагічного місця. Тому було прийнято рішення про відновлення історичної справедливості та встановлення пам’ятного знаку із подальшим дослідженням імен закатованих літинчан, які спочивають на цьому місці, - розповідає ініціатор встановлення пам’ятного знаку Дмитро Григорович Колісник.

   Пам’ятний знак встановили за рахунок коштів місцевих підприємців та небайдужих літинчан.

Другий ролик проєкту «Південь без міфів» – про місто Дніпро

Український інститут національної пам’яті презентує другий ролик в рамках інформаційно-просвітницької кампанії «Південь без міфів». Він розповідає ранню історію Дніпра.

Кампанія «Південь без міфів» покликана поширювати історичні знання про минуле степової України та деконструювати російські імперські міфи про історію Північного Причорномор'я. Створення циклу анімаційних відео –  перший етап проєкту. Відкрив цикл ролик про Одесу.

Друге відео в анімаційній формі розповідає про систему козацьких поселень, на основі яких пізніше збудували місто Катеринослав (одна з попередніх назв сучасного Дніпра). Свідчення про поселення при перевозі через річку Самару датуються ще початком XVI століття, майже за три століття до Катеринослава. У 1635-му уряд Речі Посполитої збудував на Дніпрі фортецю Кодак, яку через 13 років взяли під контроль запорізькі козаки. А в 1645-му на правобережній частині перевозу через Дніпро виникло поселення Новий Кодак. Сьогодні фактично на його місці розташований Кодацький міст.

У 1695 році на лівобережній частині Кодацького перевозу виникла слобода Кам'янка Лівобережна. А сучасний центр міста Дніпра розташований на місці слободи Половиці, відомої з 1743 року.

Ролик розробила студія  Young & Hungry production. Ініціатор та координатор інформаційно-просвітницької кампанії – заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак. 

Відділ українознавства рекомендує вчителям українознавства, історії, української мови та літератури  для проведення онлайн-заходів          національно-патріотичного спрямування інформаційні матеріали «Незалежність – це ми!» до 29-ї річниці ухвалення Акта проголошення незалежності України , розроблені Українським інститутом національної пам'яті.

18.08.2020 

15 серпня Український інститут національної пам’яті розпочав інформаційну кампанію «Незалежність – це ми!» до 29-ї річниці ухвалення Акта проголошення незалежності України.

Соціальними плакатами в рамках кампанії хочемо нагадати: уже третє десятиліття поспіль ми всі творимо вільну Україну. Якою вона є сьогодні та буде в майбутньому – залежить від кожного з нас.

Художнє рішення для восьми постерів, що увійшли до серії, розробив відомий український художник Андрій Єрмоленко. Плакати з серії також стали основою для соціальної реклами по всій Україні.

Упродовж тижня до Дня Незалежності УІНП поширює постери з серії в соціальних мережах та заохочує ділитися ними. Завантажити усі макети соціальних плакатів у форматі для друку та для соцмереж можна за посиланням.

Гасло інформаційної кампанії – «Незалежність – це ми!». Основними образами проєкту – а це лікарі, військові, вчителі, діти та молодь, закохані пари та люди у віці – ми прагнули, з одного боку, знайти те, що промовляє до кожного, а з іншого – звернути увагу на тих, від кого зараз безпосередньо залежить здоров’я, безпека, майбутнє країни.

«Цього року ми відзначаємо 29-ту річницю проголошення незалежності України та водночас входимо у ювілейний рік, упродовж якого маємо належно підготуватися до 30-річчя, зібратися з думками та зрозуміти, чого досягли як суспільство, порадіти поступу й означити виклики. Це одна з причин, чому цього року ми хотіли нашою соціальною кампанією акцентувати на тому, що успіхи та звершення вільної України не є чимось ефемерним й абстрактним, але навпаки – сумою конкретних перемог і досягнень кожного з нас. Ми всі творимо образ незалежної України, всі причетні до того, якою вона є, якою буде та якою її сприймає світ», – говорить голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Інформаційні матеріали до Дня Незалежності України та Дня Державного Прапора України

Нагадаємо, що День Незалежності відзначається на честь ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акта проголошення незалежності України. Цим документом Україна відновила свій суверенітет. Адже державність на українських землях має тисячолітню традицію. А під час Української революції 1917-1921 років українці, хай і ненадовго, реалізували кількасотлітню мрію про свою незалежну державу.

Проголошенню незалежності передувало прийняття Декларації про державний суверенітет України, 30-ту річницю якого відзначали 16 липня.

«Незалежність – це ми!» УІНП розпочинає інформаційну кампанію до головного свята країни

До 29-ї річниці Незалежності, яку відзначатимемо 24 серпня, Український інститут національної пам'яті підготував серію соціальних плакатів, щоб нагадати: уже третє десятиліття поспіль ми всі творимо вільну Україну. Якою вона є сьогодні та буде в майбутньому – залежить від кожного з нас.

Художнє рішення для восьми постерів, що увійшли до серії, розробив відомий український художник Андрій Єрмоленко. Упродовж тижня до Дня Незалежності Інститут поступово публікуватиме плакати в соціальних мережах «Фейсбук», «Твіттер», «Інстаграм». Заохочуємо ділитися ними на своїх сторінках, додавати тематичні обкладинки до свого профілю.

Плакати з серії також стали основою для соціальної реклами по всій Україні.

«Цього року ми відзначаємо 29-ту річницю проголошення незалежності України та водночас входимо у ювілейний рік, упродовж якого маємо належно підготуватися до 30-річчя, зібратися з думками та зрозуміти, чого досягли як суспільство, порадіти поступу й означити виклики. Це одна з причин, чому цього року ми хотіли нашою соціальною кампанією акцентувати на тому, що успіхи та звершення вільної України не є чимось ефемерним й абстрактним, але навпаки – сумою конкретних перемог і досягнень кожного з нас. Ми всі творимо образ незалежної України, всі причетні до того, якою вона є, якою буде та якою її сприймає світ», – говорить голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Гасло інформаційної кампанії – «Незалежність – це ми!». Основними образами проєкту – а це лікарі, військові, вчителі, діти та молодь, закохані пари та люди у віці – ми намагалися, з одного боку, знайти те, що промовляє до кожного, а з іншого – звернути увагу на тих, від кого зараз безпосередньо залежить здоров’я, безпека, майбутнє країни.

Інформаційні матеріали до Дня Незалежності України та Дня Державного Прапора України

Нагадаємо, що День Незалежності відзначається на честь ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акта проголошення незалежності України. Цим документом Україна відновила свій суверенітет. Адже державність на українських землях має тисячолітню традицію. А під час Української революції 1917-1921 років українці, хай і ненадовго, реалізували кількасотлітню мрію про свою незалежну державу.

Проголошенню незалежності передувало прийняття Декларації про державний суверенітет України, 30-ту річницю якого відзначали 16 липня.

Новий проєкт УІНП розвінчує російські міфи про історію південної України

Український інститут національної пам'яті розпочинає новий напрям діяльності, в рамках якого поширюватиме історичні знання про минуле степової України та деконструюватиме російські імперські міфи про історію Північного Причорномор'я.

Першим етапом в рамках цієї інформаційно-просвітницької кампанії під назвою “Південь без міфів” стало створення серії анімаційних роликів про ранню історію Одеси, Дніпра та Маріуполя.

Ролик про Одесу, який Інститут презентує сьогодні, дав старт кампанії.

“Ідея з хіп-хопом та анімацією полягає у тому, щоб у зрозумілий для молодої аудиторії спосіб донести невідомі та малодосліджені факти з історії степової України. Тому козаки у нас сканують QR-коди, щоб дізнатися інформацію про територію, куди вони в'їжджають, купці замовляють послуги охорони, переправи через річку та ночівлі онлайн, а полковники у паланці (адміністративна одиниця Січі) рекламують себе з білбордів. Попри легкий стиль, відео базується на фактах та конкретних історичних дослідженнях. За що дякуємо групі істориків, котрі допомагали нам з верифікацією, зокрема доценту кафедри історії України з Дніпровського національного університету імені О.Гончара Олегові Репану”, – розповідає про проєкт його ініціатор, заступник голови УІНП Володимир Тиліщак.

Інформаційно-просвітницька кампанія “Південь без міфів” покликана вивести історію Північного Причорномор'я за межі поширеного російського імперського дискурсу. Адже об’єктивна історія краю охоплює також історію Кримського ханства і Речі Посполитої, козацьке освоєння степових просторів. На жаль, ці наративи маловідомі в українському суспільстві. Наприклад, що задовго до приходу Російської імперії, в причорноморських степах розвивались міста і йшла жвава торгівля.

Натомість, починаючи з часів правління Катерини II, активно впроваджувався колонізаційний дискурс про те, що на простори Північного Причорномор’я цивілізацію принесла саме Росія, яка відвоювала ці землі в Османської імперії. Так виник концепт «Новоросії» як нових освоєних імперією земель. Під цей концепт сформували міфи про заснування Російською імперією міст краю. Щоб укорінити ці міфи, імперська влада перейменовувала міста регіону. Одеса є прикладом такого перейменування. Місто було відоме ще з XV століття як Кочубіїв, пізніше Хаджибей і лише наприкінці XVIII століття указом Катерини II перейменоване в Одесу. Сучасна Росія використовує цю імперську міфологію для виправдання своєї агресії проти України.

Надалі в рамках кампанії УІНП планує створення роликів інших форматів, відеолекцій про історію південної України, друк і поширення тематичних видань. А також у місті Дніпрі відбудеться наукова конференція про історію Півдня України, в якій візьмуть участь провідні українські дослідники.

Розробляла ролик студія Young & Hungry production

День Незалежності України

    Напередодні Дня Незалежності України вокальний ансамбль "Оберіг" під керівництвом методиста відділу українознавства - Бегас Н.О., взяли участь  у конкурсі патріотичних пісень від всеукраїнського радіо Армія FM та отримали перемогу! Нагорода - прямий ефір, який відбувся дистанційно на радіо Армія fm (Київ) https://www.armyfm.com.ua/

 Шануймо наших Героїв, співаймо патріотичних пісень, любімо свою неньку -Україну, слухаймо своє - українське!

У Вінниці вшанували загиблих героїв російсько-української війни

07.08.2020 

6 серпня 2020 року, у Вінниці, у Спасо-Преображенському кафедральному соборі ПЦУ (вул. Соборна, 23)  відбулось поминальне богослужіння за загиблими героями російсько-української війни.

Організаторами панахиди стали Центральний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті, Вінницько-Барська єпархія Православної Церкви України та відділ Міністерства у справах ветеранів України у Вінницькій області.

Ініціатори віддали шану українським захисникам, що загинули у боях з російськими окупантами і проросійськими сепаратистами та згуртували громадськість довкола пам’яті про загиблих військовослужбовців, вкотре нагадавши суспільству правду про російську агресію.

«Як відомо, з 27 липня на Донеччині і Луганщині було оголошене чергове перемир’я. Але, якщо вірити повідомленням у ЗМІ, воно вже неодноразово було порушене проросійськими бойовиками. Та все ж ми віримо, що Господь подасть нашій країні мир, за який священики і віряни Православної Церкви України моляться щодня у храмах і вдома», – звернувся митрополит Вінницький і Барський Симеон.

Також, митрополит Симеон підкреслив, що під час богослужіння буде піднесена молитва за справедливий мир в Україні і молитва за героїв, які загинули впродовж минулого місяця.

«Маємо розуміти, що триває російсько-українська війна. У цій війні російський агресор використовує величезний арсенал методів боротьби, особливо у інформаційній та світоглядовій сферах, водночас діє надзвичайно підступно. Маємо не забувати наших сучасних героїв російсько-української війни, що віддали життя захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», – наголосив начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Богдан Галайко.

Головний спеціаліст Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Олексій Серветнік поіменно згадав кожного загиблого бійця у липні 2020 року, їхні біографічні дані.

Після поминального богослужіння, біля меморіальної дошки, що встановлена на території Спасо-Преображенського кафедрального собору усі присутні вшанували пам'ять героїв-вінничан і жителів області, які загинули на фронті російсько-української війни, починаючи з 2014 року.

Нагадаємо, Український інститут національної пам’яті спільно із Православною Церквою України (ПЦУ) та Міністерством у справах ветеранів започаткували вшанування українських героїв, які загинули на російсько-українському фронті в боях за незалежність України. Тепер ця традиція, після послаблення карантинних обмежень відновлюється й у регіонах, зокрема у Вінниці.

Фото: Вінницько-Барська єпархія Православної Церкви України та Олексій Серветнік.

1932 – ухвалено закон «про п’ять колосків»

1932, 7 серпня – з’явилася спільна постанова Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомий у народі як закон «про п’ять колосків». Авторство постанови приписують особисто Сталіну.

Внаслідок злочинної політики «колективізації», яка почалася ще в середині 20-х, людей позбавили права власності на землю. Паралельно розкручувався маховик так званого «розкуркулення», спрямованого на знищення всіх, хто саботував вступ до колгоспів. За кілька років колгоспників перетворили на рабів у найгірших традиціях кріпосного права, що, зрештою, завершилося Голодомором-геноцидом 1932-1933 років.

Постанова, надрукована в газеті "За соціалістичне постачання"

Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.

Існувала також таємна інструкція (від 13 вересня 1932 р.) до постанови про порядок застосування положень. Зокрема, ставилося завдання щодо «куркулів» застосовувати лише розстрільні статті. Хоча аналіз кримінальних справ засвідчує, що 83% засуджених становила селянська біднота.

Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом.

"Продзагони" забирали у селян не лише хліб, але будь-які продукти

У містах заборонялося продавати хліб селянам. Їх не наймали на роботу на промислові підприємства, їм забороняли переходити або переїжджати в Росію. Загороджувальні загони на кордонах із Польщею та Румунією розстрілювали втікачів. Українські села наповнилися партійними активістами та «буксирними бригадами» для обшуків і конфіскації харчів. Почали з’являтися «чорні дошки». Так було запущено механізм масового вбивства українських селян штучно спланованим голодом. Водночас підрозділи ДПУ провели масштабну кампанію «очищення» України від «петлюрівців» і «українських націоналістів» – в Україні у 1933 р. було арештовано більше людей, ніж у часи Великого терору.

За інформацією, оприлюдненою в 1988 році радянською газетою «Правда», за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти. Карали і дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Будь-яка згадка про Голодомор знищувалася

Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.

Як наслідок, жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років стали кілька мільйонів українців. Тоді як СРСР продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн. тонн, у 1933-му – 1,68 млн. тонн; у наступні роки більший показник було досягнуто лише в 1938-му). Цього цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба.

У Києві відкрилась виставка присвячена історії та культурі Криму

5 серпня 2020 року у Києві відкрилася виставка «Подорож невідомим Кримом». Розміщена вона у сквері №3 на Контрактовій площі, де відтепер розташовані нові виставкові конструкції Українського інституту національної пам’яті.

Виставка розповідає про маловідомих діячів кримськотатарської культури, татарські міста та поселення, які ми звикли сприймати як суто «російські та радянські», та про унікальне кримськотатарське мистецтво.

Експозиція стала ініціативою ГО «Егрідал», яку підтримав Інститут. Громадська організація  «Егрідал» створена 15 березня 2019 року. Її метою є зміцнення і розвиток дружніх міжнаціональних відносин, культурна дипломатія. «Егрідал» активно займається правовим, культурним та соціальним захистом  кримськотатарського та інших народів Криму. Громадська організація неодноразово проводила та брала участь в освітніх заходах, конференціях, семінарах, форумах, інших культурних та освітніх подіях.

Виставка складається із 20 банерів, візуально розділених на дві частини. Одна з них присвячена біографії відомих кримськотатарських письменників, поетів та державних діячів, а інша – історії населених пунктів, пов’язаних з ними.

Так, виставка знайомить нас із постатями організаторів першого Курултаю Номана Челебіджіхана та Джафера Сейдамета, просвітника Ісмаїла Гаспринського, письменників Усеїна Шаміля Тохтаргази, Бекіра Чобан-заде, Шевкія Бекторе, Дженгіза Дагджі, драматурга Умера Іпчі та інших діячів кримськотатарської культури.

Окремі банери присвячені традиціям кримськотатарського народу: побуту, одягу, народним ремеслам, родовому знаку ханів Гереїв – тамзі, яка зображена на кримськотатарському прапорі.

Особливістю виставки є той факт, що вона знайомить нас із історичними назвами добре відомих населених пунктів Криму. Так, тут є спогад про середньовічну Кафу, яку ми знаємо як Феодосію, знаменитий Гьозлев (Євпаторію) - єдине місто, що зберегло середньовічну забудову, історичні Карасубазар, Бахчисарай, Кизилташ, Авджикой, Коккоз, Гурзуф

«Український та кримськотатарський народи єдині в плані боротьби за відновлення суверенітету, повернення Криму, захисту прав людини на тимчасово окупованих територіях. Це надзвичайно важлива єдність, яка робить нас сильнішими, дає не забути про цю агресію вчинену нашими сусідами, але окрім цієї єдності нам не можна забувати про діалог культур, про поглиблення наших зв`язків. Нам потрібно відкривати один одного. Нашим обом народам потрібно знати, наскільки глибоко сплітається наше коріння. Ця виставка – один з кроків цьому напрямку», – заявив голова Українського інституту національної пам`яті Антон Дробович. 

Також пан Антон подякував Київській міській та Подільській районній державним адміністраціям та Зеленбуду Подільського району за можливість демонстрації виставки на Контрактовій площі. Адже це нова виставкова локація Інституту. Одна така локація уже більше двох років існує біля Головпошти на Хрещатику, а ця стала другою виставковою локацією в столиці. Також він закликав слідкувати за оновленнями виставок Інституту на Контрактовій площі. 

«Будь-яка візуалізація історії, у даному випадку Криму та кримськотатарського народу, більш зрозуміла для людей. Така форма є ефективною. Хоча, зрозуміло, що, щоб пізнати історію і Криму і кримськотатарського народу треба звертатись до багатьох й останнім часом об'єктивно написаних досліджень. Встановлення цією виставки в такому місці — це підтвердження того, що громадяни України цікавляться Кримом. Що вони також, як і кримські татари, впевнені, що відновиться державний суверенітет над Кримським півостровом», – наголосив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. 

Він додав, що «коли нас хтось хоче "підім'яти під себе", то вони дають своє трактування історії. Намагаються змінити знання про нас самих. Позбавити нас колективної пам'яті. Те, чим зараз займаються українські історики, зокрема Інститут національної пам'яті, громадські організації — це дуже важливо, щоб ми дивились на свою історію власними очима». 

Виставка триватиме до 26 серпня.

Вийшла друком книга про українських в'язнів нацистського концтабору Маутгаузен

За підтримки Українського інституту національної пам'яті світ побачила книга «В'язні з України в концтаборі Маутгаузен: історія та пам'ять». Це найґрунтовніше дослідження присвячене українським в'язням одного з найстрашніших нацистських концтаборів «Маутгаузен».

«Надзвичайна книга, яка повертає пам'ять про понад 20 тис. вихідців з України в цьому таборі: їхнє життя і побут, стратегії виживання і спротив, повстання радянських офіцерів і "Мюльфіртельське полювання на зайців" і багато іншого», — розповів начальник наукового управління Українського інститут національної пам'яті Ярослав Файзулін.

Упорядниками видання стали докторантка Інституту сучасної історії Віденського університету Руслана Берндл, австрійський історик, автор двох монографій про «Маутгаузен», доктор Маттіас Кальтенбруннер та кандидатка історичних наук, співробітниці Інституту історії НАН Тетяна Пастушенко.

У книзі представлені результати дослідження архівних матеріалів, які розкривають тему перебування в цьому концтаборі понад 20 тисяч чоловіків та жінок з України. Дослідження Маттіаса Кальтенбруннера присвячене унікальному випадку – повстанню радянських офіцерів у 20-му блоці «Маутгаузена», їх втечі та повоєнній історії формування оповіді про ці події тими, хто вижив. У книзі використані фотографії з Федерального архіву в Берліні.

Основний зміст складають інтерв’ю з колишніми в’язнями, записані спеціально для цього видання, а також під час різних дослідницьких проєктів, зокрема з архіву Меморіального музею концтабору «Маутгаузен», Архіву усної історії «Та сторона» Міжнародного товариства «Меморіал» (Москва). Публікуються також біографії радянських військовополонених, які реконструювали їх рідні. Книга розрахована на широке коло читачів.

Книга вийшла друком завдяки співпраці Українського інституту національної пам'яті, Інституту історії України НАН України, Посольства України в Республіці Австрія, а також з підтримки Міжнародного комітету колишніх в’язнів концтабору «Маутгаузен», Української організації борців антифашистського опору та Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва».

Інформація про офіційну презентацію книги з'явиться незабаром.

Ознайомитись з електронною версією видання можна за посиланням.