“Темрява, обриси спаленої техніки, купи брухту під ногами, що зрадливо видають кроки - постапокаліпсис у всій красі. Якесь відчуття нереальності, ніби у комп’ютерній грі, тільки не можна зберегтись у разі чого. Є лише одна спроба одне життя…”

Дмитро Вербич - захисник аеропорту.

Бої за летовище тривали з 26 травня 2014 по 22 січня 2015 року. ДАП став символом незламності духу українців у спротиві російській військовій агресії.

Люди встояли – не витримав бетон.

В обороні Донецького аеропорту брали участь спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних, 93 та 72 окремих механізованих бригад, 1 окремої танкової бригади, 57 окремої мотопіхотної бригади, 91 окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку "Дніпро-1", Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйон ОУН та інші.

Командували обороною ДАП в різний час легендарні командири російсько-української війни: полковник Ігор Гордійчук, полковник Олександр “Редут” Трепак, полковник Олег Мікац та старший лейтенант Іван Зубков.

За даними проекту «Книга пам’яті полеглих за Україну», в боях за Донецький аеропорт загинуло 100 осіб. Перелік загиблих воїнів-оборонців ДАП – за посиланням: https://bit.ly/2XN2aaw

Влітку 2020 року Український інститут національної пам’яті підготував фотовиставку, присвячену героїчній обороні Донецького аеропорту. Переглянути її можна тут: https://bit.ly/2LCYB4m

Фото Руслана Боровика, яке увійшло до виставки.

 

150 років тому, 15 січня 1871 року, на Волині, у Володимирі-Волинському народився Агатангел Кримський – перекладач, історик, який стояв біля витоків Української академії наук у 1918 році, один із найвизначніших мовознавців та фахівців з історії та культури Сходу ХХ століття.

Його талант – це феномен, який ми тільки починаємо глибоко вивчати і осмислювати. Поліглот, який знав понад шістдесят мов (різні дослідники називають цифри від 56 до ста, звертаючи увагу, що він вивчав не лише мови, але і різні говірки, діалекти) і жартував, що легше знайти мову, яку він не знає, ніж порахувати, скільки знає.

Він народився в російськомовній родині: його батько був кримським татарином з білоруським корінням, мати походила з польсько-литовського роду. Попри це, Агатангел рано усвідомив, що жити в Україні і не бути українцем – це паразитування. «Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», - згадував вчений у своїй автобіографії.

Детальніше про життя Агатангела Кримськогоможна переглянути на сайті УІНП за посиланням: https://bit.ly/39AN5OK

Онлайн-конференцію «Агатангел Кримський: страчений феномен» можна переглянути за посиланням : https://youtu.be/yZQvKxewoio

 До відома освітян, студентів, школярів, ГО

Публічна дискусія «На шляху до відновлення української держави: Козацтво на Поділлі»

13 січня 2021 року, на платформі Zoom відбулась публічна онлайн-дискусія «На шляху до відновлення української держави: Козацтво на Поділлі».

Центральним доповідачем заходу став доктор історичних наук, професор, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко.

Модерував розмову начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Богдан Галайко.

Обговорили питання:

Поділля та зародження українського козацтво

Українська шляхта Поділля та козацтво

Козаки Поділля та мусульманський світ

Чому значна частина подільської шляхти підтримала національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького

Дискусія відбулась у рамках проєкту «Дискусійний клуб» у співпраці Вінницького обласного молодіжного центру «Квадрат» та Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.

Переглянути відеозапис дискусії можна за посиланням https://bit.ly/2XDmNWw

До відома освітян, студентів, школярів, ГО

Український Південь: новий проєкт УІНП розповідає про історію степової України

Південний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті створив серію краєзнавчих лекцій про степову Україну - "Український Південь", яка ставить на меті деконструкцію російських імперських міфів про історію Північного Причорномор'я. 
"Дике поле", "безлюдні степи", "татарська орда" і потім раптом - "Новоросія". Російська імперська і згодом радянська історіографія брехнею і міфологізацією прибрала до своїх рук історію Південної України. Цією серію краєзнавчих роликів ми хочемо спростувати багато міфів, які утворювали брехливий метанаратив російської історії та розказати, що на території Північного Причорномор'я довгий час проживали пліч-о-пліч з українцями інші народи, допоки сюди не прийшла російська імперська колонізація", - розповів начальник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк. 
Всього буде оприлюднено пять лекцій, які висвітлюють різні аспекти історії Південної України. 
Перший фільм краєзнавчого проєкту “Український Південь” розповідає строкату історію колишнього Аккерману, стіни якого пам'ятають майже десяток імперій і стільки ж різних історичних епох. Втім, є у міста й український стрижень, що залишався тут з Середніх Віків по сьогодні.

Ролик розробила студія ONYKO Films. Консультантами ролику виступили: доцент кафедри Історії України ОНУ ім. І.Мечникова Володимир Полторак; співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор'я Інституту археології Олег Савельєв; директор КП “Фортеця” Олександр Морозов; завідувач кафедри Історії України Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Ушинського Андрій Красножон.
Нагадаємо, що у липні 2020 року Український інститут національної пам`яті запустив інформаційно-просвітницьку кампанію “Південь без міфів”.

  Флешмоб #Стус_не_забутий

Запрошуємо долучатися до флешмобу!!!

У день народження поета, Донецький національний університет імені Василя Стуса розпочинає флешмоб #Стус_не_забутий. Запрошуємо всіх долучитися до цієї ініціативи та розповісти свою історію, що пов’язана з постаттю Василя Стуса або пам’яттю про нескореного правозахисника, Героя України.

Позначайте свої дописи хештегом #Стус_не_забутий, тегайте друзів, колег, знайомих.

Ми не маємо права забувати! Пам’ять – це наше спільне надбання та обов’язок перед майбутніми поколіннями!

Факультет хімії, біології і біотехнологій ДонНУ імені Василя Стуса

Факультет інформаційних і прикладних технологій ДонНУ імені Василя Стуса

Факультет історії та міжнародних відносин ДонНУ імені Василя Стуса

Юридичний факультет ДонНУ імені Василя Стуса

Економічний факультет ДонНУ імені Василя Стуса

Факультет іноземних мов ДонНУ імені Василя Стуса

Філологічний факультет ДонНУ імені Василя Стуса

Відео можна переглянути за посиланням: https://www.facebook.com/donnu.edu.ua/videos/455579118795429

 У Вінниці вшанували Василя Стуса

Традиції незмінні попри карантин! Українці шанують своїх Героїв!

6 січня 2021 року у День народження поета Василя Стуса біля підніжжя пам’ятника, зведеного на честь Героя України, зібралися активісти різних громадських організацій, небайдужі вінничани, депутати минулої каденції Вінницької обласної та міської рад.

Під час вшанування поета голова Вінницької обласної організації "Яворина", методист відділу українознавства Вінницької академії безперервної освіти Олена Козаченко зазначила: « Василь Стус із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.

Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”

"Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним"– писав про нього Любомир Гузар".

Під час вшанування були зачитані вірші Стуса депутатом 7-ого скликання Вінницької обласної ради Тарасом Фурманом та представницею ГО "Яворина" Оленою Нікіфоровою.

Довідка: Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938р. в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961р. викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Відтоді не надрукували жодного рядка. У 1965р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро. У 1970р. на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві. У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева». У 1972р. разом з іншими укр. поетам його було заарештовано й засуджено. Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у заслання. Після повернення відмовився від радянського громадянства. У 1979р. повертається та працює у Києві. У 1980р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 28 серпня 1985р. його відправили у карцер, де він оголосив голодування. У ніч із 3 на 4 вересня 1985р. помер.

Твори: "Зимові дерева" , "Крізь сотні сумнівів я йду до тебе", "Господи, гніву пречистого...", "Дорога болю: поезії", "О земле втрачена, явись...", "Мені зоря сіяла нині вранці", "Як добре те, що смерті не боюсь я...". Творчість: збірка «Круговерть», збірка «Зимові дерева», збірка «Веселий цвинтар», збірка «Палімпсести», збірка «Свіча в свічаді», збірка «Птах душі», збірка «Дорогаболю».

 До відома освітян, студентів, школярів, ГО  

У Вінниці відкрили вуличну виставку      «Забуті жертви ІІ світової війни»

Понад три роки організатори виставки «Забуті жертви ІІ світової війни», що відсьогодні розміщена на площі Героїв Небесної Сотні у Вінниці, збирали документи в українських і німецьких архівах. Шукали унікальні фото у приватних колекціях, свідків трагедії…

— Навіть 75 років потому чимало сторінок Другої світової війни залишаються недослідженими, а жертви – забутими, – коментують організатори. –  Про них не говорилось у Радянському Союзі, їх вважали незручними, вони не вписувались у героїчну історію, їх навіть вважали зрадниками. Зокрема, йдеться про 1800 знищених пацієнтів Вінницької психіатричної лікарні та військовополонених  вінницького «Шталагу-329».

Виставка, що налічує 16 стендів, буде доступною для вінничан та гостей міста протягом місяця. Першими її відвідали військовослужбовці Вінницького гарнізону.

1 січня  в Україні відзначили 112-у річницю з дня народження Степана Бандери

1 січня, 112-та річниця з дня народження відомого українського діяча Степана Бандери, який був головним ідеологом і теоретиком українського націоналістичного руху XX століття і головою проводу Організації українських націоналістів.

Для багатьох ім’я Степана Бандери стало символом боротьби за незалежність України.

Цікаві факти з дитинства та молодості Степана Бандери

- В дитинстві Степан був низького росту та мав слабке здоров’я, тому при вступі до «Пласту» йому відмовили і взяли тільки з третьої спроби.
- В молодості він був відомий під псевдонімами «Лис», «Степанко», «Сірий», «Малий» та іншими.
- Є свідчення, що він готувався до поліцейських тортур: катував себе ланцюгами, голками та щоденно обливався холодною водою.

Діяльність Степана Бандери в ОУН

- Бандера став керівником відділу пропаганди в ОУН у 22 роки, в 23 – став заступником крайового провідника, а в 24 – крайовим провідником.
- Провідник усе життя був прихильником збройного опору, але особисто він ніколи не був задіяний у збройному протистоянні.
- За його ініціативи було створено підпільну друкарню ОУН та хімічну лабораторію.
- Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року.

Захоплення та особисте життя Степана Бандери

- Бандера любив гру в шахи, співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні, займався бігом, плаванням та лижним спортом, не палив і не вживав алкоголю.
- Практично всі члени сім’ї Степана Бандери загинули під час війни або побували в концтаборах. Сам Степан мав трьох дітей, а його дружина Ярослава допомагала у боротьбі.

Вбивство Степана Бандери та пам’ять про нього

- Вбив Бандеру 15 жовтня 1959 року у Мюнхені агент КДБ Богдан Сташинський зі спеціального пістолета-шприца.
- Степан Бандера був похований 20 жовтня 1959 року у Мюнхені. Його труну засипали землею з України та покропили водою з Чорного моря, а на могилу поклали 250 вінків.
- У проекті «Великі українці» Степан Бандера посів третє місце, набравши більше 260 тис. голосів українців. За деякими даними, він був лідером проекту, але результати голосування сфальсифікували.
- В 2010 році йому було посмертно присвоєне звання Героя України, а в 2011році, при режимі Віктора Януковича, рішення про присвоєння відмінене.

Найвідоміші цитати Степана Бандери

- Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний.
- Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.
- Комунізм цілком противний духові української нації.
- З москалями нема спільної мови.
- Хоч які великі жертви – боротьба конечна.
- Віра найбільше скріплює сили душі.
- Нашим природним середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя – боротьба.
- Революційне змагання – це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.
- В усякій боротьбі і в усякій розумній політиці сенс полягає в тому, щоб, жертвуючи малим, частинними позиціями і вартостями, здобути головну мету. В цьому полягає всяка перемога, виграш. А пожертвувані, втрачені вартості – це ціна перемоги. Що більша мета, що тяжче змагання – то більші бувають жертви.

В багатьох містах України, як Заходу, так і Сходу відзначили смолоскипною ходою  річницю від дня народження провідника українців .

На каналі ютуб можна переглянути десятки відео з цьогорічних маршів

https://www.youtube.com/watch?v=5bu47NAnq7c

https://www.youtube.com/watch?v=jse8XULqjX8

 Відділ українознавства від щирого серця вітає Всіх з прийдешніми святами!

Надзвичайна ніч казкова, огортає місто.

День скінчився... В небі видно, зоряне намисто.

Хай святкують добрі люди в будь-якій оселі!

Хай для Вас  Новий рік буде щедрим та веселим!

 У ВІННИЦІ ВШАНУВАЛИ УСІХ ЗАГИБЛИХ У 2020 РОЦІ ГЕРОЇВ НОВІТНЬОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

29 грудня 2020 року, у Вінниці, у Спасо-Преображенському кафедральному соборі ПЦУ (вул. Соборна, 23) відбулось поминальне богослужіння за загиблими героями російсько-української війни, що загинули протягом 2020 року.

Панахиду за загиблими Героями звершив митрополит Вінницький і Барський Симеон.

Нажаль, у 2020 році, унаслідок бойових дій на фронті російсько-української війни загинули 56 українських воїнів (55 чоловіків і одна жінка, Клавдія Ситник) – від обстрілів, підривів на мінах, на позиціях і під час бойових виходів.

Ознайомитись із біографічними відомостями усіх загиблих можна за посиланням https://bit.ly/34SGH44

Серед загиблих Героїв є уродженці Вінниччини:

Андрій Ведешин - військовослужбовець 131-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ

Володимир Мовчанюк - військовослужбовець 17-го батальйону 57-ї мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка ЗСУ

Від Інституту, участь у вшануванні взяли начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Богдан Галайко та співробітник відділу Олексій Серветнік.

Після поминального богослужіння, біля меморіальної дошки, що встановлена на території Спасо-Преображенського кафедрального собору усі присутні вшанували пам'ять героїв-вінничан і жителів області, які загинули на фронті російсько-української війни, починаючи з 2014 року.

Організаторами панахиди стали Центральний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті

УІНП. Центр

, Вінницько-Барська єпархія Православної Церкви України

Вінницько-Барська єпархія ПЦУ

та відділ Міністерства у справах ветеранів України у Вінницькій області

Мінветеранів. Вінницька область

.

Ініціатори віддали шану українським захисникам

, що загинули у боях з російськими окупантами і проросійськими сепаратистами та мали на меті згуртувати громадськість довкола пам’яті про загиблих військовослужбовців, вкотре нагадавши суспільству правду про російську агресію.

Пам'ятаймо наших Захисників!

Вічна пам'ять полеглим за Україну!

Слава Україні!

 24 грудня  до Центрального міжрегіонального відділу УІНП завітали представники Національної скаутської організації України «Пласт» та принесли Вифлеємський вогонь миру

Вифлеємський вогонь миру – міжнародна щорічна скаутська акція до святкувань Різдва Христового, котра полягає у поширенні символічного вогню, запаленого на місці народження Ісуса Христа. Вогник символізує мир та злагоду, очікування в період посту, світло є символом тепла, душевного спокою, любові до людей і до світу.

Своєю чергою, співробітники відділу презентували найновіші видання Інституту для представників пластунського руху Вінниці.

Фото: Центральний міжрегіональний відділ УІНП