Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до Дня захисників і захисниць України - 2025

 

Шановні колеги, звертаємо Вашу увагу, що інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до Дня захисників і захисниць України - 2025 виставлені за покликанням:

https://surl.li/okqikn

Збереження української ідентичності 

13 вересня 2025 року у читальній залі обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського відбулося засідання круглого столу на тему: «Збереження української ідентичності — запорука єдності України» за участі керівників та працівників бібліотечних установ Вінниччини.

У ході заходу розглянуто такі питання:

·  історичний вимір збереження української ідентичності: постаті героїв минулих епох, тисячолітні мовно-культурні, побутові та військово-патріотичні традиції українського народу;

·  посилення ідеологічної складової процесів утвердження української ідентичності та роль національно-патріотичного виховання;

·  внесок представників української еліти у період російсько-української війни 2014–2025 років.

Організаторами інформаційно-просвітницького заходу виступили відділ українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» та обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського.

Засідання розпочалося вшануванням пам’яті полеглих захисників України хвилиною мовчання.

У своєму виступі завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир Лазаренко наголосив на значущості діяльності провідних представників української еліти різних історичних періодів у процесі збереження та утвердження національної ідентичності. Особливу увагу він приділив героїчним подвигам воїнів російсько-української війни 2014–2025 років, актуальності посилення національно-патріотичного виховання серед дітей та молоді, а також необхідності активного впровадження україноцентричних ідей у сферу освіти й суспільного життя з метою формування громадянської свідомості та збереження історичної правди.

У доповіді широко використовувалися історичні джерела та твори українських авторів. Під час обговорення було надано відповіді на низку актуальних питань.

Зустріч відбулася у формі відкритої дискусії та пройшла в атмосфері зацікавленості й активної участі.

 

Вересневі Стусівські читання «І в смерті з рідним краєм поріднюсь» (до Дня пам’яті поета-земляка, політв’язня, Героя України Василя Стуса) 

4 вересня 2025 року, у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Валентина Отамановського відбулися традиційні вересневі Стусівські читання «І в смерті з рідним краєм поріднюсь…». Минуло 40 років від дня трагічної загибелі поета-земляка, прозаїка, перекладача, мислителя, літературознавця, правозахисника, дисидента, члена Української Гельсінської групи, борця за Незалежність України та Героя України – Василя Семеновича Стуса.
Захід розпочався хвилиною скорботи за полеглими українськими героями, що загинули за незалежність та територіальну цілісність нашої держави у російсько-українській війні 2014-2025 років.
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури, рідної мови Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади – його творчість була заборонена, а він сам був засуджений. У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, в тюремному карцері особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Пермської області за нез'ясованих обставин помер Василь Стус. Його закатували, але не перемогли. Він повернувся до народу у Слові, у Пам’яті, у Свободі! Нині його вірші підтримують стійкість українців та бойовий дух наших захисників, закликають до свободи й боротьби та додають віри в Перемогу!
На початку заходу в.о. директора обласної наукової бібліотеки Галина Слотюк разом із начальником управління культури та креативних індустрій Департаменту гуманітарної політики Вінницької ОВА Ольгою Дерновою традиційно запалили свічку пам’яті Василю Стусу й усім українцям, які віддали життя за свою Батьківщину та вшанували разом з усіма присутніми хвилиною мовчання.
Читання відкрили поетичним твором Василя Стуса «Вереснева земля» у виконані дуету батька та доньки – Олександра Коваля, історика і краєзнавця, та Ніни Бегас, співачки, засновниці народного вокального ансамблю «Оберіг» ВДПУ ім. М. Коцюбинського, які є поціновувачами творчості поета та неодноразовими учасниками Стусівських читань.

Ветеран ЗСУ, учасник бойових дій російсько-української війни Роман Журавльов, продекламував поезію Василя Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я…» та «Верстаю шлях – по вимерлій пустелі».
Участь у читаннях та обговоренні особистості Василя Стуса, значенні його творчості й життєвого шляху, взяли: Ольга Пуніна, стусознавиця, канд. філ. наук, доцент ДонНУ ім. В. Стуса, Олексій Серветнік, головний спеціаліст Першого міжрегіонального територіального відділу Українського інституту національної пам’яті, Ірина Зелененька, канд. філ. наук, доцент ВДПУ ім. М. Коцюбинського, поетеса, літературознавець, член НСПУ, Вадим Вітковський, письменник-публіцист, голова Вінницької обласної організації НСПУ, Володимир Лазаренко, історик, завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти».
У своєму виступі завідувач відділу українознавства Володимир Лазаренко акцентував увагу присутніх на те, що життя і творчість Василя Стуса набирають особливої актуальності у період російсько-української війни 2014-2025 років так як своєю правдою він показував примусовий та послідовний шлях до боротьби за незламність України. Були наведені приклади сучасної боротьби українців з рашистськими терористами та процитований вірш поета, а нині мінометника Павла Вишебаби «Моє покоління».

Вшанували Василя Стуса та прочитали авторські вірші-присвяти видатному земляку Жанна Дмитренко, письменниця, член НСПУ, та Альона Нікітіна, поетеса.
Долучилася до Стусівських читань Марина Михайленко, клінічний фармацевт Вінницького обласного клінічного медичного реабілітаційного центру ветеранів війни та радіаційного захисту населення Вінницької обласної Ради», яка надихнулася поезією Стуса і прочитала його вірш «Цей біль – як алкоголь агоній».
Декламувала поезію Василя Стуса і студентська молодь: Софія Будянська та Марія Полюдова – студенти Вінницького технічного фахового коледжу, Роман Простий, Анна Крот та Іван Сарбаєв – студенти Вінницького ліцею безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання ЛДУБЖД.
Завершили вересневі Стусівські читання життєствердною піснею на слова Василя Стуса «Розпросторся, душе моя…» у виконанні Олександра Коваля та Ніни Бегас.
Модерувала захід Ніна Артапух, провідний бібліотекар відділу маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності ВОУНБ ім. В. Отамановського.
Для всіх поціновувачів творчості митця у залі було представлено книжкову виставку-вшанування «Істинний син Поділля», яку підготували фахівці відділу краєзнавства.

Василь Стус навічно залишиться у серцях українців, як Великий Син українського народу. Його ім’я увійшло до літопису історії нескореної монолітної української нації.

Презентація книги «Микола Битинський у документах епохи»

3 вересня 2025 року, у відділі новітніх технологій, економічних і юридичних наук ВОУНБ ім. В. Отамановського у межах роботи науково - краєзнавчого клубу «Дослідник краю» відбулася презентація книги «Микола Битинський у документах епохи», упорядниками якої є Костянтин Завальнюк, Руслан Зелінський, Олександр Кравчук, Юрій Легун, Валерій Рекрут.

Захід розпочався хвилиною скорботи за полеглими українськими героями, що загинули за незалежність та територіальну цілісність нашої держави у російсько-українській війні 2014-2025 років.

У книзі вміщено матеріали про життя і діяльність Миколи Оверковича Битинського (англ. Mykola Bytynsky; 24 листопада (6 грудня) 1893, Літин, Подільська губернія, Російська імперія - 24 грудня 1972, Торонто, Канада).

Микола Оверкович Битинський - український геральдист, фалерист, поет, прозаїк, публіцист, вексилолог, мистецтвознавець, дослідник і розробник емблематики та уніформології, автор двох нагород УНР - Хреста Симона Петлюри (остаточний варіант) та Воєнного хреста. Написав низку досліджень з указаних дисциплін, як графік створив чимало мистецьких творів, залишив по собі малярські роботи, книжкові ілюстрації, ікони, працював на педагогічній ниві.

Упорядники акцентували увагу на вивченні життєвого шляху Миколи Оверковича, на розвиток його творчої унікальності, на те, як він став творцем цінностей, цілей та сенсу свого життя.

Життєвий шлях – навчався, вчителював, служба в імператорському війську, служба у війську УНР, викладав в українських освітніх закладах у таборах для переміщених осіб, займався політичною, громадською, культурно-освітньою роботою. Активний діяч Української родовідної установи. Викладацька, наукова та громадська діяльність у Канаді розпочалася 1951 року. Активний діяч Українського генеалогічного і геральдичного товариства.

Вступне слово:

Слотюк Галина Миколаївна, в. о. директора ВОУНБ ім. В. Отамановського.

Виступили:

Гальчак Сергій Дмитрович, доктор історичних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, член-кореспондент Української академії історичних наук, голова правління Вінницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, заслужений працівник культури України;

Завальнюк Костянтин Вікторович, кандидат історичних наук, архівіст, член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки краєзнавців України, почесний краєзнавець України;

Рекрут Валерій Пилипович, кандидат історичних наук, член правління Вінницької обласної організації НСКУ, почесний краєзнавець України;

Лазаренко Володимир Іванович, завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»;

У своєму виступі Володимир Лазаренко підкреслив сучасну значущість і натхненне значення книги, висловив подяку упорядникам та відзначив їхній внесок у розвиток інформаційно-просвітницької й краєзнавчої роботи.

Семенко Лариса Іванівна, історик, музеєзнавець, краєзнавець, завідувачка науково-дослідницького відділу новітньої історії Вінницького краєзнавчого музею, лауреатка Всеукраїнської мистецької премії імені Миколи Леонтовича;

Федоришен Олександр Юрійович,директор КЗ «Музей Вінниці».

Модерував захід - Гальчак Сергій Дмитрович.

На презентацію завітали науковці, історики, краєзнавці, викладачі, бібліотечні працівники.

Захід супроводжувала книжкова виставка «З сузір'я лицарів - Микола Битинський», підготовлена працівниками відділу краєзнавства ВОУНБ ім. В. Отамановського.

 

34-та річниця Незалежності України

21 серпня 2025 року у читальній залі відділу новітніх технологій, економічного і юридичного навчання обласної універсальної, наукової бібліотеки ім. Валентина Отамановського та на платформі відеоконференцій ZOOM з нагоди відзначення дня Державного прапора та Незалежності України  відбувся інформаційно- просвітницький захід  «Громадський простір» «Незалежність: шлях до єдності».

Серед організаторів зазначеного вище заходу обласна бібліотека ім. Валентина Отамановського, Вінницька обласна асоціація ветеранів силових структур України, громадська рада при Вінницькій обласній раді, КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», обласне товариство «Бойове братерство України».

Розпочалось засідання хвилиною скорботи за полеглими героями російсько-української війни 2014-2025 років, виконанням Гімна України та делегованим покладанням квітів до меморіалу Слави.

Представники обласного товариства «Бойове братерство України» вручили срібні сердечка та цінні подарунки дітям, батьки яких загинули під час російсько-української війни 2014-2025 років.

Під час засідання розглянуті наступні питання:

- історичні віхи боротьби поколінь українців за незалежність України;

- цінність держави у громадянській думці в умовах війни з росією;

- роль інститутів громадянського суспільства у збереженні незалежності України.

Під час обговорення зазначеної тематики виступаючі акцентували увагу на тому, що Україна упродовж 12-ти років кров’ю виборює своє право належати до об’єднаної Європи та НАТО. Були проаналізовані успіхи та помилки України у боротьбі з рашистськими загарбниками.

Модератором заходу був голова Вінницької асоціації ветеранів силових структур України Петро Бойко.

Під час заходу її учасникам були продемонстровані кадри із документальних кінофільмів про незалежність України.

Серед виступаючих Ольга Дернова-начальник управління культури та креативних технологій  Вінницької ОВА, Олексій Серветник-представник регіонального відділення Українського інституту національної пам’яті, Степан Дровозюк-ректор КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», доктор історичних наук, професор та інші учасники заходу.

У виступі Степана Дровозюка яскраво прозвучали історичні події-аналоги відповідному періоду боротьби України за соборність, незалежність та територіальну цілісність. Він акцентував увагу на пасіонарних, національно – свідомих  постатях України, що стояли біля  витоків творення української незалежної держави, наголосивши на необхідності зміцнення ЗСУ та військової економіки, україноцентричної політики на сучасному етапі.

У обговоренні в актовій залі у присутності понад 70 учасників та 26 представників територіальних громад Вінниччини у режимі ZOOM взяли участь 17 осіб.

Захід завершився спільним фотографуванням учасників круглого столу на пам’ять.

Імена та подвиги Героїв України з Вінниччини, які отримали найвищу державну нагороду-звання "Героя України", зокрема й посмертно.

 

Імена та подвиги Героїв України з Вінниччини, які отримали найвищу державну нагороду-звання "Героя України", зокрема й посмертно.

 

Іван Іванович Мотрук, український військовослужбовець,
старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2025). 

Народився Іван Мотрук, в смт Вапнярка Вінницької області. Проходить службу у 425-му окремому штурмовому полку «Скала».
Навідник танка. Під час штурму в районі Красногорівки знищив 12 противників. Під час бойового зіткнення було знищено дві БМП, танк Т-72 та вантажівку з особовим складом. У червні 2024 року зазнав поранення внаслідок атаки FPV-дрона, але згодом повернувся на фронт.
Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (13 червня 2025) - отримав за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
Президент України Володимир Зеленський особисто вручив Івану Мотруку нагороду під час урочистостей з нагоди Дня Української Державності та Дня хрещення Київської Русі - України.
 

 

Олег Миколайович Мироненко, український військовослужбовець, полковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Герой України (2025). 

Народився Олег Мироненко у 1989 році. Брав участь в АТО на сході України. У 2015 році капітан Олег Мироненко обіймав посаду першого заступника командира першого батальйону - начальника штабу 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна, також відомий як Калинівський (8 ПОП, в/ч 3028) (пізніше - 14-та бригада оперативного призначення НГУ). З нагоди Дня захисника України у вересні 2015 року відзначений Почесною грамотою Вінницької обласної державної адміністрації та обласної Ради з виплатою грошової винагороди. Випускник гуманітарного факультету Національної академії Національної гвардії України. У 2019 році командував батальйонно-тактичною групою МВС, яка налічує понад три сотні військовослужбовців та працівників системи МВС.
Станом на 2025 рік обіймає посаду командира 14-ї бригади оперативного призначення НГУ.
Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 серпня 2025) - за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022) - за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові.
Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (2022) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

 

 

 

 

Герої України, що отримали звання посмертно.

 

 

 

Назарій Андрійович Гринцевич, український військовослужбовець, молодший лейтенант 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну.
Герой України (2025, посмертно).

Народився Назарій Гринцевич 10 березня 2003 року у Вінниці. Навчався у школі № 32. З раннього віку займався єдиноборствами, зокрема ММА. Також в підлітковому віці займався хіп-хопом, на всеукраїнських змаганнях з якого здобував призові місця. Досліджував історію України, відвідував секцію з боксу, любив футбол.
У 14-річному віці приєднався до фанатського сектору ФК «Ниви». За спогадами одноклубників, Назарію подобалось бути серед патріотично налаштованих хлопців, він намагався не пропускати матчі, згодом потрапив до молодіжного складу колективу «Sportowia». Брав участь в домовлених бійках із фанатами київського «Динамо».
Рано почав працювати, з 14 років працював на «Новій пошті» та на будівництві, в шкільні роки зустрів кохану Анастасію, з якою в планував створити сім'ю.
Після школи вступив до Донецького університету ім. Стуса. Утім, з юного віку Назарій мріяв вступити до війська, а саме - до ОЗСП «Азов», тоді вже спалахнула війна на сході України, тож він дав собі обіцянку: щойно досягне повноліття - обов'язково піде служити. Йому ще не було й 18 років, коли він сказав мамі, що їде з друзями на роботу до Польщі, і вирушив до Маріуполя, щоб пройти «Курс молодого бійця» в «Азові». Успішно пройшов випробування і, повернувшись додому у військовій формі, спершу про все розповів мамі, потім пішов до спортивного залу, де «на емоціях» ділився із друзями своїм досягненням.
В «Азові» Назарій служив в артилерійському дивізіоні парамедиком, бо з юності цікавився медициною. Під час оборони Маріуполя був одним з наймолодших захисників міста (відсвяткував на позиціях 19-річчя). Після того, як ворог знищив гармати, «Грєнка» воював як піхотинець, водночас - рятував життя побратимів. Дістав сильну контузію, а у середині березня - осколкове поранення обличчя.
Незадовго до виходу в полон Назарій сказав «на відео» відому фразу, яку почула вся країна: «Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну...». Ці слова мотивували велику кількість людей стати до зброї та чинити опір ворогу. Додому ж від нього прийшла СМС-ка: «Мама, мене не буде довго на зв’язку, чекай мене удома».
20 травня 2022 року командир загону спецпризначення «Азов» Денис Прокопенко повідомив, що на 86-й день кругової оборони Маріуполя був отриманий наказ про припинення оборони міста. Першочергові вимоги про евакуацію цивільних, поранених та загиблих були виконані. Назарій Гринцевич, разом зі своїми побратимами, потрапив у полон до росіян, де провів 4 місяці. Після звільнення повернувся на службу.
21 вересня 2022 року визволений з полону під час обміну військовополоненими.
Після звільнення та реабілітації Назарій деякий час служив інструктором та готував молоде поповнення, потім разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12», у якому «Грєнка» став командиром взводу оптичних спостерігачів. Назарій особисто набирав у підрозділ найкращих та найвмотивованих бійців, відбираючи за тими якостями, які цінував у людях. Здобуту «медійність» він використовував в інтересах підрозділу: вдягнув та забезпечив більшість бійців необхідними речами, постійно шукав нове, краще спорядження та технічні засоби.
Загинув у бою 6 травня 2024 року на Луганському напрямку у Серебрянському лісі. Без Назарія лишились мати, сестра, брат та кохана дівчина Анастасія.
Після прощання, яке відбулось на полі стадіону рідної «Ниви», молодшого лейтенанта Гринцевича було поховано з військовими почестями на Алеї Слави Сабарівського кладовища Вінниці.
18 листопада 2024 біля могили Назара було поховано його друга Віктора Хетчикова, уродженця Маріуполя.
7 липня 2025 року Президент Володимир Зеленський присвоїв Назарію Гринцевичу звання Героя України (посмертно).
Присвоєно Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2025, посмертно) - за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові;
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2 квітня 2022) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку;
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (17 травня 2022) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
Нагороджений відзнакою МОУ «Вогнепальна зброя» (Наказ Міністра оборони України № 19 від 04.01.2024);
Нагороджений нагрудним знаком НГУ «За відвагу» (16.04.2024);
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (16 жовтня 2024, посмертно) - за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
У червні 2024 року в Києві біля пішохідного мосту на Поштовій площі створили графіті, на честь полеглих воїнів «АЗОВу». На муралі зображені чотири відважних бійці, серед яких і Назарій «Грінка» Гринцевич.
У грудні 2024 року Українська правда вшанувала пам'ять Назарія у номінації «Герой УП».

 

 

Відомі українці до Дня Незалежності України

На виконання обласної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області до 2025 року. 
14 серпня 2025 року завідувач відділу українознавства Володимир Лазаренко взяв участь та виступив у обговоренні при відкритті у Вінницькому обласному художньому музеї з нагоди підготовки та виконання відповідних заходів до Дня незалежності України «Слава України. Портрети славетних».

У залах Вінницького обласного художнього музею, за сприяння Благодійного фонду «МіСт» ім. Михайла Савенка, презентовано художню виставку плаката «Слава України. Портрети славетних» заслуженого художника України Валерія Вітра.

Серед них - Лесь Курбас, Тетяна Яблонська, Сергій Параджанов, Мирослав Скорик, Богдан Ступка, Ігор Білозір, Ніна Матвієнко, Ада Роговцева, Ліна Костенко та багато інших.

Валерій Вітер - знаний художник, співак, музикант, керівник ансамблю «Кобза ORIGINAL», учасник понад 170 всеукраїнських і міжнародних виставок, лауреат численних мистецьких нагород. Його творчість високо цінують не лише в Україні, а й у Японії, Мексиці, США, Франції, Фінляндії, Великій Британії та Канаді.

Виставка пройшла у піднесеній атмосфері, всебічно презентуючи видатних діячів України та супроводжуючись виконанням пісень із репертуару народного гурту «Кобза». Раніше експозиція з успіхом демонструвалася у багатьох країнах світу, а в Україні її мали змогу побачити лише жителі Тернополя, Кам’янця-Подільського та нашого міста.

 

 

Презентація книги «Український характер. Діалоги Валерія Жолдака з Анатолієм Матвієнком»

 

Презентація книги «Український характер. Діалоги Валерія Жолдака з Анатолієм Матвієнком»

31 липня 2025 року у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Валентина Отамановського відбулася презентація книги «Український характер. Діалоги Валерія Жолдака з Анатолієм Матвієнком».

Книга присвячена Анатолію Сергійовичу Матвієнку, який був тим українцем, що мав глибокий зв’язок зі своїм рідним краєм, був відданим Україні та її свободі. Як відомий державний і громадський діяч, народний депутат України шести скликань та доктор політичних наук, Анатолій Матвієнко здійснював вплив на хід історії сучасної української держави, завдяки своїй політичній діяльності та «українському характеру».

Під час презентації упорядники видання – Ольга Василівна Матвієнко, дружина політика, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, та Ніна Юхимівна Гнатюк, українська поетеса, член НСПУ, заступник голови ГО «Вінницьке земляцтво у місті Києві», – розповіли про написання самої книги та про те, як вона може допомогти читачам глибше пізнати трудовий, політичний і життєвий шлях Анатолія Матвієнка.

Для діяча було правилом – служити Україні, її народові, жити та боротися в ім’я кращого майбутнього. З виходом книги привітала присутніх Галина Пасека, заступник начальника управління культури та креативних індустрій Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації.

Відкрила захід завідувачка відділу маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності ВОУНБ ім. В. Отамановського Наталія Крисько. Модераторами зустрічі були Валентина Сторожук, письменниця, та Володимир Житник, друг, соратник і колега Анатолія Матвієнка.

Поділилися своїми спогадами про «український характер» Анатолія Матвієнка, про його життя, трудову та громадську діяльність: сестра, Валентина Березенко; колеги, соратники, друзі та однодумці: Михайло Довбенко, Юрій Іванов, Віталій Мрачковський, Іван Кролько, Микола Чумак, Микола Табак, Олександр Домбровський, Микола Ільчук, Володимир Лазаренко, Жанна Дмитренко, директор Бершадської гімназії, яка носить ім. А. Матвієнка та інші. Під час презентації були продемонстровані фрагменти документального фільму «Анатолій. Наш Толя».

У презентації книги взяв участь та виступив завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир Лазаренко.

У своєму виступі він зосередився на долі україноцентричності у житті та діяльності А. Матвієнка, наголосивши на конкретних прикладах: творення дискусійного клубу «Істина», у якому взяли участь очільники Руху на Вінниччини, проведення пісенного фестивалю «Червона рута», відкриття пам’ятника «Жертвам комуно-більшовицького терору», музейного комплексу В.Стусу у с.Рахнівці, проведення щорічних Стусівських читань, творення героєм України Л. Лук’яненком, республіканської партії «Собор», відкриття українських гімназій та газети у Криму тощо.

Були продекламовані патріотичні твори українських поетів.

Гарною окрасою заходу стали українські пісні етногурту «Зелен-рута» Стрижавської ОТГ (керівник Ірина Кашпрук) та музичне вітання від Зої Красуляк, української поетеси, барда, члена НСПУ.

Презентацію супроводжувала книжкова виставка «Анатолій Матвієнко: наша доля – тільки в наших руках», яку підготував відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.

До Дня медичного працівника

 До Дня медичного працівника 

29 липня 2025 року до Дня медичного працівника у відділі медичних наук Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського відбулася панельна дискусія «Медицина майбутнього - інновації, що змінюють життя пацієнта», яка зібрала небайдужих до сучасного стану та перспектив розвитку медицини в Україні.

На захід були запрошені представники громадських організацій «Рада жінок України», «Бойове братерство України», «Асоціація ветеранів силових структур» та ін.

З вітальним словом до присутніх звернулася завідувачка відділу медичних наук Юлія Виноградська, яка привітала учасників із професійним святом – Днем медичного працівника, подякувала всім, хто присвятив своє життя служінню здоров’ю, і побажала миру, витримки, вдячності пацієнтів і поваги суспільства.

Вступним блоком зустрічі стала доповідь представників міжнародної організації «Лікарі без кордонів» Олександра Гуділіна та Гліба Лапікова. Вони детально розповіли про діяльність організації, яка надає медичну та психологічну допомогу людям, постраждалим від конфліктів, епідемій і стихійних лих. У Вінниці «Лікарі без кордонів» працюють через Центр підтримки психічного здоров’я «Відновлення», де фокус спрямований на допомогу особам із ПТСР та іншими психічними наслідками війни. Спікери наголосили на важливості психологічної стійкості як частини загального здоров’я людини.

Почесними гостями заходу були керівники двох медичних закладів Вінниччини: Софія Олегівна Кучерук, директор Вінницької обласної психіатричної лікарні ім. акад. О. І. Ющенка, та Пилип Григорович Прудиус, директор Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру, академік Української технологічної академії, кандидат медичних наук. Вони розповіли про інноваційну діяльність закладів, які очолюють.

Особливу зацікавленість викликав блок, присвячений інтегративній (комплементарній) медицині - системному підходу, що поєднує науково обґрунтовану медицину з додатковою (альтернативною) терапією.

Представницями цього напряму на заході були Майя Броніславівна Тарасюк, кандидатка медичних наук, доцентка, почесна професорка ВНМУ ім. М. І. Пирогова, яка виступила з презентацією «Інтегративна медицина», та Олена Олексіївна Акчуріна, лікарка вищої категорії, яка представила презентацію «Інновації, що змінюють життя пацієнта».

Фахівчиня відділу медичних наук Олена Гаєвик ознайомила присутніх із поняттям хелсі-коучингу – нового підходу до формування здорового способу життя.

Хелсі-коуч допомагає людині не просто почати харчуватися правильно чи більше рухатись, а налагодити власний індивідуальний ритм життя, заснований на позитиві, внутрішніх ресурсах і сталих, реалістичних звичках.

Цей напрям лише починає набирати популярності в Україні, але вже довів свою ефективність у світі.

У панельній дискусії взяв участь та виступив завідувач відділу українознавства Володимир Лазаренко, який акцентував увагу присутніх на втратах у медицині під час російсько-українській війні 2014-2025 рр.., та нові виклики для системи громадського здоров’я.

Він розповів про індекс людського капіталу, відзначив приклади самовідданості лікарів військового госпіталю та обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка. Окремо наголосив на болючих втратах медичної спільноти: Україна втратила 530 медиків, серед яких 18 - з Вінниччини.

Володимир Лазаренко розповів про діяльність військового лікаря, полковника медичної служби, Героя України, Віктора Івчука, який є аспірантом КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти».

Наприкінці заходу Юлія Виноградська презентувала тему «Медичні цифрові послуги: сучасно, швидко, надійно», у якій окреслила переваги впровадження цифрових сервісів у системі охорони здоров’я. Зокрема, мова йшла про Програму медичних гарантій, яка забезпечує пацієнтам гарантовану державою безоплатну медичну допомогу, доступну за електронним направленням, і проєкти цифровізації, що роблять медицину більш ефективною, відкритою та зручною.