34-та річниця незалежності України

21 серпня 2025 року у читальній залі відділу новітніх технологій, економічного і юридичного навчання обласної універсальної, наукової бібліотеки ім. Валентина Отамановського та на платформі відеоконференцій ZOOM з нагоди відзначення дня Державного прапора та Незалежності України  відбувся інформаційно- просвітницький захід  «Громадський простір» «Незалежність: шлях до єдності».

Серед організаторів зазначеного вище заходу обласна бібліотека ім. Валентина Отамановського, Вінницька обласна асоціація ветеранів силових структур України, громадська рада при Вінницькій обласній раді, КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», обласне товариство «Бойове братерство України».

Розпочалось засідання хвилиною скорботи за полеглими героями російсько-української війни 2014-2025 років, виконанням Гімна України та делегованим покладанням квітів до меморіалу Слави.

Представники обласного товариства «Бойове братерство України» вручили срібні сердечка та цінні подарунки дітям, батьки яких загинули під час російсько-української війни 2014-2025 років.

Під час засідання розглянуті наступні питання:

- історичні віхи боротьби поколінь українців за незалежність України;

- цінність держави у громадянській думці в умовах війни з росією;

- роль інститутів громадянського суспільства у збереженні незалежності України.

Під час обговорення зазначеної тематики виступаючі акцентували увагу на тому, що Україна упродовж 12-ти років кров’ю виборює своє право належати до об’єднаної Європи та НАТО. Були проаналізовані успіхи та помилки України у боротьбі з рашистськими загарбниками.

Модератором заходу був голова Вінницької асоціації ветеранів силових структур України Петро Бойко.

Під час заходу її учасникам були продемонстровані кадри із документальних кінофільмів про незалежність України.

Серед виступаючих Ольга Дернова-начальник управління культури та креативних технологій  Вінницької ОВА, Олексій Серветник-представник регіонального відділення Українського інституту національної пам’яті, Степан Дровозюк-ректор КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», доктор історичних наук, професор та інші учасники заходу.

У виступі Степана Дровозюка яскраво прозвучали історичні події-аналоги відповідному періоду боротьби України за соборність, незалежність та територіальну цілісність. Він акцентував увагу на пасіонарних, національно – свідомих  постатях України, що стояли біля  витоків творення української незалежної держави, наголосивши на необхідності зміцнення ЗСУ та військової економіки, україноцентричної політики на сучасному етапі.

У обговоренні в актовій залі у присутності понад 70 учасників та 26 представників територіальних громад Вінниччини у режимі ZOOM взяли участь 17 осіб.

Захід завершився спільним фотографуванням учасників круглого столу на пам’ять.

 

Імена та подвиги Героїв України з Вінниччини, які отримали найвищу державну нагороду-звання "Героя України", зокрема й посмертно.

 

Іван Іванович Мотрук, український військовослужбовець,
старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2025). 

Народився Іван Мотрук, в смт Вапнярка Вінницької області. Проходить службу у 425-му окремому штурмовому полку «Скала».
Навідник танка. Під час штурму в районі Красногорівки знищив 12 противників. Під час бойового зіткнення було знищено дві БМП, танк Т-72 та вантажівку з особовим складом. У червні 2024 року зазнав поранення внаслідок атаки FPV-дрона, але згодом повернувся на фронт.
Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (13 червня 2025) - отримав за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
Президент України Володимир Зеленський особисто вручив Івану Мотруку нагороду під час урочистостей з нагоди Дня Української Державності та Дня хрещення Київської Русі - України.
 

 

Олег Миколайович Мироненко, український військовослужбовець, полковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Герой України (2025). 

Народився Олег Мироненко у 1989 році. Брав участь в АТО на сході України. У 2015 році капітан Олег Мироненко обіймав посаду першого заступника командира першого батальйону - начальника штабу 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна, також відомий як Калинівський (8 ПОП, в/ч 3028) (пізніше - 14-та бригада оперативного призначення НГУ). З нагоди Дня захисника України у вересні 2015 року відзначений Почесною грамотою Вінницької обласної державної адміністрації та обласної Ради з виплатою грошової винагороди. Випускник гуманітарного факультету Національної академії Національної гвардії України. У 2019 році командував батальйонно-тактичною групою МВС, яка налічує понад три сотні військовослужбовців та працівників системи МВС.
Станом на 2025 рік обіймає посаду командира 14-ї бригади оперативного призначення НГУ.
Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 серпня 2025) - за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022) - за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові.
Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (2022) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

 

 

 

 

Герої України, що отримали звання посмертно.

 

 

 

Назарій Андрійович Гринцевич, український військовослужбовець, молодший лейтенант 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну.
Герой України (2025, посмертно).

Народився Назарій Гринцевич 10 березня 2003 року у Вінниці. Навчався у школі № 32. З раннього віку займався єдиноборствами, зокрема ММА. Також в підлітковому віці займався хіп-хопом, на всеукраїнських змаганнях з якого здобував призові місця. Досліджував історію України, відвідував секцію з боксу, любив футбол.
У 14-річному віці приєднався до фанатського сектору ФК «Ниви». За спогадами одноклубників, Назарію подобалось бути серед патріотично налаштованих хлопців, він намагався не пропускати матчі, згодом потрапив до молодіжного складу колективу «Sportowia». Брав участь в домовлених бійках із фанатами київського «Динамо».
Рано почав працювати, з 14 років працював на «Новій пошті» та на будівництві, в шкільні роки зустрів кохану Анастасію, з якою в планував створити сім'ю.
Після школи вступив до Донецького університету ім. Стуса. Утім, з юного віку Назарій мріяв вступити до війська, а саме - до ОЗСП «Азов», тоді вже спалахнула війна на сході України, тож він дав собі обіцянку: щойно досягне повноліття - обов'язково піде служити. Йому ще не було й 18 років, коли він сказав мамі, що їде з друзями на роботу до Польщі, і вирушив до Маріуполя, щоб пройти «Курс молодого бійця» в «Азові». Успішно пройшов випробування і, повернувшись додому у військовій формі, спершу про все розповів мамі, потім пішов до спортивного залу, де «на емоціях» ділився із друзями своїм досягненням.
В «Азові» Назарій служив в артилерійському дивізіоні парамедиком, бо з юності цікавився медициною. Під час оборони Маріуполя був одним з наймолодших захисників міста (відсвяткував на позиціях 19-річчя). Після того, як ворог знищив гармати, «Грєнка» воював як піхотинець, водночас - рятував життя побратимів. Дістав сильну контузію, а у середині березня - осколкове поранення обличчя.
Незадовго до виходу в полон Назарій сказав «на відео» відому фразу, яку почула вся країна: «Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну...». Ці слова мотивували велику кількість людей стати до зброї та чинити опір ворогу. Додому ж від нього прийшла СМС-ка: «Мама, мене не буде довго на зв’язку, чекай мене удома».
20 травня 2022 року командир загону спецпризначення «Азов» Денис Прокопенко повідомив, що на 86-й день кругової оборони Маріуполя був отриманий наказ про припинення оборони міста. Першочергові вимоги про евакуацію цивільних, поранених та загиблих були виконані. Назарій Гринцевич, разом зі своїми побратимами, потрапив у полон до росіян, де провів 4 місяці. Після звільнення повернувся на службу.
21 вересня 2022 року визволений з полону під час обміну військовополоненими.
Після звільнення та реабілітації Назарій деякий час служив інструктором та готував молоде поповнення, потім разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12», у якому «Грєнка» став командиром взводу оптичних спостерігачів. Назарій особисто набирав у підрозділ найкращих та найвмотивованих бійців, відбираючи за тими якостями, які цінував у людях. Здобуту «медійність» він використовував в інтересах підрозділу: вдягнув та забезпечив більшість бійців необхідними речами, постійно шукав нове, краще спорядження та технічні засоби.
Загинув у бою 6 травня 2024 року на Луганському напрямку у Серебрянському лісі. Без Назарія лишились мати, сестра, брат та кохана дівчина Анастасія.
Після прощання, яке відбулось на полі стадіону рідної «Ниви», молодшого лейтенанта Гринцевича було поховано з військовими почестями на Алеї Слави Сабарівського кладовища Вінниці.
18 листопада 2024 біля могили Назара було поховано його друга Віктора Хетчикова, уродженця Маріуполя.
7 липня 2025 року Президент Володимир Зеленський присвоїв Назарію Гринцевичу звання Героя України (посмертно).
Присвоєно Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2025, посмертно) - за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові;
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2 квітня 2022) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку;
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (17 травня 2022) - за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
Нагороджений відзнакою МОУ «Вогнепальна зброя» (Наказ Міністра оборони України № 19 від 04.01.2024);
Нагороджений нагрудним знаком НГУ «За відвагу» (16.04.2024);
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (16 жовтня 2024, посмертно) - за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
У червні 2024 року в Києві біля пішохідного мосту на Поштовій площі створили графіті, на честь полеглих воїнів «АЗОВу». На муралі зображені чотири відважних бійці, серед яких і Назарій «Грінка» Гринцевич.
У грудні 2024 року Українська правда вшанувала пам'ять Назарія у номінації «Герой УП».

 

 

Відомі українці до Дня Незалежності України

На виконання обласної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області до 2025 року. 
14 серпня 2025 року завідувач відділу українознавства Володимир Лазаренко взяв участь та виступив у обговоренні при відкритті у Вінницькому обласному художньому музеї з нагоди підготовки та виконання відповідних заходів до Дня незалежності України «Слава України. Портрети славетних».

У залах Вінницького обласного художнього музею, за сприяння Благодійного фонду «МіСт» ім. Михайла Савенка, презентовано художню виставку плаката «Слава України. Портрети славетних» заслуженого художника України Валерія Вітра.

Серед них - Лесь Курбас, Тетяна Яблонська, Сергій Параджанов, Мирослав Скорик, Богдан Ступка, Ігор Білозір, Ніна Матвієнко, Ада Роговцева, Ліна Костенко та багато інших.

Валерій Вітер - знаний художник, співак, музикант, керівник ансамблю «Кобза ORIGINAL», учасник понад 170 всеукраїнських і міжнародних виставок, лауреат численних мистецьких нагород. Його творчість високо цінують не лише в Україні, а й у Японії, Мексиці, США, Франції, Фінляндії, Великій Британії та Канаді.

Виставка пройшла у піднесеній атмосфері, всебічно презентуючи видатних діячів України та супроводжуючись виконанням пісень із репертуару народного гурту «Кобза». Раніше експозиція з успіхом демонструвалася у багатьох країнах світу, а в Україні її мали змогу побачити лише жителі Тернополя, Кам’янця-Подільського та нашого міста.

 

 

 

Презентація книги «Український характер. Діалоги Валерія Жолдака з Анатолієм Матвієнком»

31 липня 2025 року у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Валентина Отамановського відбулася презентація книги «Український характер. Діалоги Валерія Жолдака з Анатолієм Матвієнком».

Книга присвячена Анатолію Сергійовичу Матвієнку, який був тим українцем, що мав глибокий зв’язок зі своїм рідним краєм, був відданим Україні та її свободі. Як відомий державний і громадський діяч, народний депутат України шести скликань та доктор політичних наук, Анатолій Матвієнко здійснював вплив на хід історії сучасної української держави, завдяки своїй політичній діяльності та «українському характеру».

Під час презентації упорядники видання – Ольга Василівна Матвієнко, дружина політика, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, та Ніна Юхимівна Гнатюк, українська поетеса, член НСПУ, заступник голови ГО «Вінницьке земляцтво у місті Києві», – розповіли про написання самої книги та про те, як вона може допомогти читачам глибше пізнати трудовий, політичний і життєвий шлях Анатолія Матвієнка.

Для діяча було правилом – служити Україні, її народові, жити та боротися в ім’я кращого майбутнього. З виходом книги привітала присутніх Галина Пасека, заступник начальника управління культури та креативних індустрій Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації.

Відкрила захід завідувачка відділу маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності ВОУНБ ім. В. Отамановського Наталія Крисько. Модераторами зустрічі були Валентина Сторожук, письменниця, та Володимир Житник, друг, соратник і колега Анатолія Матвієнка.

Поділилися своїми спогадами про «український характер» Анатолія Матвієнка, про його життя, трудову та громадську діяльність: сестра, Валентина Березенко; колеги, соратники, друзі та однодумці: Михайло Довбенко, Юрій Іванов, Віталій Мрачковський, Іван Кролько, Микола Чумак, Микола Табак, Олександр Домбровський, Микола Ільчук, Володимир Лазаренко, Жанна Дмитренко, директор Бершадської гімназії, яка носить ім. А. Матвієнка та інші. Під час презентації були продемонстровані фрагменти документального фільму «Анатолій. Наш Толя».

У презентації книги взяв участь та виступив завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир Лазаренко.

У своєму виступі він зосередився на долі україноцентричності у житті та діяльності А. Матвієнка, наголосивши на конкретних прикладах: творення дискусійного клубу «Істина», у якому взяли участь очільники Руху на Вінниччини, проведення пісенного фестивалю «Червона рута», відкриття пам’ятника «Жертвам комуно-більшовицького терору», музейного комплексу В.Стусу у с.Рахнівці, проведення щорічних Стусівських читань, творення героєм України Л. Лук’яненком, республіканської партії «Собор», відкриття українських гімназій та газети у Криму тощо.

Були продекламовані патріотичні твори українських поетів.

Гарною окрасою заходу стали українські пісні етногурту «Зелен-рута» Стрижавської ОТГ (керівник Ірина Кашпрук) та музичне вітання від Зої Красуляк, української поетеси, барда, члена НСПУ.

Презентацію супроводжувала книжкова виставка «Анатолій Матвієнко: наша доля – тільки в наших руках», яку підготував відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.