Методичні рекомендації

До відома вчителів українознавства 

та подальшого використання розробок уроків з українознавства

 10-11 класи 
10 клас

 КОВАЛЬ Юлія Степанівна
вчителька українознавства, української мови та літератури Глибоцької гімназії Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області 
(Звання – вчитель-методист)
Урок з українознавства. «Вчать не розказуючи, а пока-зуючи»: поведінка батьків як приклад для дітей







11 клас 

 ЧИФУРКО Ірина Євгенівна
вчителька українознавства, української мови та літератури Чернівецької
загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 4 Чернівецької міської ради Чернівецької області

(Звання – спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист)
Урок з українознавства. Українська мова як визначальний чинник державної безпеки.
Українська мова – державна мова в українській державі, її повноцінне
функціонування в усіх сферах життя,мережі Інтернет, ЗМІ.



 

Ці та інші розробки уроків можна знайти на сайті Науково-дослідного інституту українознавства у форматі pdf за посиланням:

5-9 класи
5 клас 
ЧЕБОТАР Оксана Олександрівна
вчителька української мови та літератури, українознавства
Котелівського навчально-виховного комплексу Новоселицького району Чернівецької області
Урок з українознавства. Календарно-обрядовий цикл
українців як пам’ять тисячоліть та гарант існування народу в майбутньому.







6 клас 

ГРЕБЕНЬ Віра Валеріївна
вчителька української мови та літератури Білоцерківської гімназії № 2 Київської області

(Звання – вчитель-методист)
Урок з українознавства. Урок-подорож «Чумацький
Шлях» (підсумковий урок у кінці року)



9 клас

 ГОЛОВАЙ Ірина Андріївна
вчителька української мови та літератури, українознавства Українського гуманітарного

ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Урок-презентація з українознавства. На сторожі рідного Слова.

Життя і чин Анатолія Погрібного





Ці та інші розробки уроків можна знайти на сайті Науково-дослідного інституту українознавства у форматі pdf за посиланням:

 До відома вчителів українознавства 
та подальшого використання розробок уроків з українознавства
1-4 класи 
1 клас
КЛЬОВА Людмила Камильянівна


вчителька початкових класів та історії Авдіївської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів №1 відділу освіти військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області (Звання – старший учитель)
Урок з українознавства " Колиска роду – українська хата"




2 клас

СТАРЧЕНКО Людмила Григорівна

вчителька початкових класів Одеського НВК «Гімназія №7 – спеціалізована школа I ступе-ня з поглибленим вивченням англійської мови» Одеської міської ради Одеської області (Звання – спеціаліст вищої категорії, старший вчитель)
Урок з українознавства 
"Праця моїх батьків у родині. Мої обов’язки в родині. "





3 клас

ПРОЦЮК Марина Миколаївна

вчителька початкових класів Олександрівської ЗОШ І–Ш ступенів  Каланчацької селищної ради Херсонської області (звання – вчитель-методист)
Урок з курсу українознавства «Я люблю Україну»





4 клас

ТВЕРДУН Ганна Миколаївна

вчителька початкових класів Берестівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ» Дубровицького району Рівненської області (Звання – старший вчитель)
              Урок з українознавства "Роль сім’ї у моєму житті. Мій родовід".



Ці та інші розробки уроків можна знайти на сайті Науково-дослідного інституту українознавства у форматі pdf за посиланням:

До відома вчителів українознавства 

ОСВІТА


DOI: 10.30840/2413-7065.1(70).2019.163310

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДНУ «ІНСТИТУТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ОСВІТИ» НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА

Я і УКРАЇНА


Навчальна програма з курсу українознавства

для суботніх та недільних шкіл українського зарубіжжя

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист МОН України від 28.02.2019 № 1/11 – 2082)

Схвалено вченою радою Науково-дослідного інституту українознавства (протокол № 9 від 27 грудня 2018 року) Київ – 2019


Автори-укладачі:

Котусенко О. Ю., головний спеціаліст відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин департаменту загальної середньої та дошкільної осві-ти МОН України;

Михайловська Н. А., начальник відділу наукового та навчально-методичного за-безпечення змісту загальної середньої освіти в Новій українській школі ДНУ «Ін-ститут модернізації змісту освіти»

Авторський колектив від Науково-дослідного інституту українознавства:

Ціпко А. В., д. філол. н., завідувач відділу української філології;

Бойко Т. І., к. філос. н., завідувач відділу освітніх технологій та популяризації

українознавства;

Газізова О. О., к. і. н., провідний науковий співробітник відділу історичних студій;

Краснодемська І. Й., к. і. н., провідний науковий співробітник відділу історичних студій;

Хоменко О. А., к. і. н., старший науковий співробітник відділу української філо-логії;

Бойко С. М., к. філос. н., старший науковий співробітник відділу освітніх техно-логій та популяризації українознавства

Пояснювальна записка

Навчальна програма українознавчого курсу «Я і Україна» (далі – Програма) роз-рахована на фахівців українських освітніх закладів за межами України, учителів су-ботніх та недільних шкіл українського зарубіжжя, а також батьків, які виховують своїх дітей на традиціях української національної культури та допомагають їм ак-тивізувати пізнавальну діяльність щодо різнобічного вивчення багатьох граней су-часної України та її минувшини, пізнавати самобутність українського світу та осо-бливості життєдіяльності української спільноти, зберігати українську ідентичність крізь призму вивчення сучасного українознавства.


Програма побудована на інтегративному підході, що передбачає охоплення ма-теріалів про Україну та українську спільноту, які продукуються українськими та за-рубіжними науковцями, педагогами, представниками медіакультури, незалежними експертами в галузі соціології, освіти, культури, історії, етнології, політології, при-кладної антропології, соціокультурної антропології тощо.

Змістове наповнення Програми розподілено таким чином, щоб продемонстру-вати українській спільноті за кордоном потенціал сучасного українознавства не лише в академічній сфері, а й у різноманітних соціальних практиках, обороні й за-хисті своєї Батьківщини.

Метою курсу «Я і Україна» є актуалізація формування національних цінностей та пріоритетів у вихованні молодого покоління українського зарубіжжя, допомога численній українській діаспорі, яка прагне зберегти своє коріння, у впровадженні

в  освітній простір за кордоном українознавчої складової, яка передбачає ознайом-лення дітей з Україною, світовим українством, духовними та матеріальними цін-ностями українського народу, особливостями української мови, культури, різно-манітними формами мовленнєвого етикету, малими українськими фольклорними формами, особливостями українського довкілля, вагомими акцентами в націє- та державотворенні та сприяє в більш доступній формі зрозуміти й осмислити сучас-ний історичний процес розвитку України.

Упровадження основ сучасного українознавства в освітній процес суботніх і не-дільних шкіл українського зарубіжжя сприятиме поступовому процесу засвоєння знань з історії, культури, освіти України, формуванню мотивованого українського патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, що є одним із принципів освітньої діяльності, за-значеному в Законі України «Про освіту» (стаття 6 «Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності», п. 1)1.

Зміст Програми з українознавчого курсу «Я і Україна» передбачає ознайомлення дітей у суботніх і недільних школах за кордоном з Україною й українською спільно-тою на основі проведення паралелей між сучасним українським буттям та минув-шиною, що значно допоможе розкрити деякі реалії української повсякденності, осо-бливості самобутності української мови, культури, мистецтва, історії, літератури, архітектури тощо, їх звичаї та традиції, вшанування обрядів своїх предків та свят-кування традиційних народних і державних свят; сприятиме кращому розумінню української ментальності та поведінкових особливостей сучасних українців.

Матеріал Програми спрямований відкрити дітям і молоді за кордоном найяскра-віші сторінки історії й культури України, які на основі достовірних архівних джерел, поетичної і прозової української літератури, пісенної творчості, здобутків у сфері мистецтва, спорту, кулінарної справи доводять значимість українців у світовій циві-лізації та культурі й надихають бути гідними своїх предків, вчать берегти незалеж-ність і самостійність України, захищати її інтереси на світовому рівні.

Пропонована Програма з курсу українознавства містить 2 частини, які склада-ються з 10 модулів: «Я і моя родина», «Символи та обереги українського народу»,

1  Закон України «Про освіту». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19


«Календарно-побутова обрядовість українців», «Українське природне довкілля», «Основи українського життя, український побут», «Українська держава. Сторін-ки історії», «Знані українці давнини і сьогодення», «Культурні пам’ятки України», «Українці у світі», «Українська мова – твої ключі до світу».

У кожному модулі наведено орієнтовні теми для елементарного та вищого рівнів засвоєння згідно з віковими особливостями дітей та учнівської молоді. Учитель на власний розсуд, відповідно до рівня володіння українською мовою, обирає теми й планує освітній процес. Задля узагальнення матеріалу подано також орієнтовні на-зви презентацій проектів, що систематизують набуті знання учнів з того чи іншого модуля або теми.

Вагоме місце у змістовій частині Програми займають відомі й маловідомі укра-їнські постаті, які боролися за незалежність України в минулому і нині віддають своє життя на сході України, захищаючи українські землі.

Наскрізно в змісті Програми акцентовано увагу на значенні української науко-вої, художньої, публіцистичної й прозової літератури в житті українців, завдяки якій патріотично налаштовані письменники, поети, публіцисти й науковці борють-ся з комплексом меншовартості, підносять моральний дух і віру українців у кра-ще майбутнє. Запропонований у Програмі матеріал знайомить дітей та підлітків із культурними пам’ятками України, розкриває взаємовплив особливостей україн-ського спілкування із навколишнім середовищем.

Останнім часом у суспільстві дедалі більше усвідомлюється загальна потреба в культурі, що здатна вплинути на поступ суспільства в цілому. Культура все ґрун-товніше починає розумітись як найважливіший здобуток нації, бо вона зберігає й утверджує не лише особистісне, а й національне існування.

Перспективність розвитку української культури залежить від готовності її пред-ставників до самозбереження своєї національної сутності та творчої активності, яка зміцнюватиме самобутність, відчуття національної гідності.

Упровадження Програми «Я і Україна» в освітній процес суботніх та недільних шкіл українського зарубіжжя сприятиме збереженню української мови та ідентич-ності в підростаючого покоління.

Навчальна програма

«Я і Україна»
з  курсу українознавства для суботніх та недільних шкіл українського зарубіжжя

Кількість
Кількість

Назва модуля
годин
годин

Рівень
Рівень
№
(Модулі  /теми  для  використання  на  розсуд
володіння
володіння

учителя)

УМІ А1-А2
УМІ В1 –




(В1)
В2 (С1)




І
Я і моя родина
3
3




II
Символи та обереги українського народу
6
3




III
Календарно-побутова обрядовість українців
4
4




IV
Українське природне довкілля
3
3




V
Основи українського життя, український побут
3
3




VI
Українська держава. Сторінки історії
3
6




VIІ
Знані українці давнини і сьогодення
3
3




VIIІ
Культурні пам’ятки України
4
4




IX
Українці у світі
3
3




X
Українська мова – твої ключі до світу
3
3





Всього
35
35





І  частина

Модуль І. Я і моя родина

Я – сонях малий…

Тема 1. Хто я є? Я – українець, нащадок славного роду

Основні поняття: дитина, українка/українець, учень/учениця, українські діти, ім’я, імена, прізвище, вік, зовнішність, риси характеру, опис людини; мова, націо-нальність, місце проживання; мала батьківщина, назва міста (села), вулиці; сусіди, батьківський край, рідний дім.

Моя родина і Україна.

Тема 2. Моє ім’я – то родина...

Основні поняття: сім’я: тато, мама, батьки, братик, сестричка, дитина, господи-

ня, господар; родина: бабуся, дідусь, тітка, дядько, хрещені батьки.

Шанобливе ставлення до матері, батька, бабусі, дідуся в українській традицій-ній родинній педагогіці. Історія та традиції святкування Дня матері (у другу неділю травня), Дня батька (у третю неділю червня або третю неділю вересня) в Україні.

Тема 3. Мій родовід

Основні поняття: рід, родовід, родове дерево, предки, нащадки, збереження та передача родинних традицій, родинні свята.

Історичне коріння моєї родини.

Взаємоповага в українській родині. Основні засади взаємин у сім’ї: повага до старших, любов до рідної землі, гостинність, працелюбність. Народна педагогіка.

Ставлення до батьків та старших, догляд за дітьми та виховання дітей, опікуван-ня над літніми батьками, родинність, гостинність, спілкування, ввічливість, зустріч,
прощання з гостем, рівність усіх членів родини, відповідальність, працьовитість, відданість, обов’язок.

Презентація проекту «Українські народні традиції моєї родини» або «Дерево мого роду»

Модуль ІІ. Символи та обереги українського народу

Моє ім’я – Вишиванка,

Я – хрестик на полотні.

Тема 1. Державні символи України (герб, прапор, гімн)

Основні поняття: символи України; герб, прапор, гімн, український народ, укра-їнський марш, присяга, громадянство, право, обов’язок, гідність.

Державний Прапор України. Кольори Державного Прапора. Найвідоміші дер-жавні утворення на теренах України та їхні прапори. Назва і значення Державного Герба. П. Чубинський – автор слів Державного Гімну України. Конституція України, гривня (грошова одиниця). День Незалежності України, День Державного Прапора України, День Конституції.

Тема 2. Символи та обереги українців

Основні поняття: особисті обереги: вінок, стрічки, намисто (плетіння, намис-тинки, низання), пояс, сорочка-вишиванка. Хатні обереги: рушник, посуд, підкова, образ (ікона), покуть, дзвін, свічка, освячена вода, часник, сухоцвіти, маківки, дідух, ляльки-обереги (мотанки, веснянки, берегині).

Символіка квітів та кольорів. Національна культура. Народні звичаї та обряди.

Особисті обереги. Хатні обереги.

Тема 3. Народні символи України

Основні поняття: символ, казка, легенда, пісня, рослини-символи, птахи-симво-ли, тварини-символи.

Уособлення краси України в рослинних символах: калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Образи птахів (лелека, ластівка, соловейко, зозуля) та тва-рин (кінь, тур) в українському фольклорі. Рослини і птахи, які стали традиційними народними символами України (калина, верба, барвінок, чорнобривці, лелека, лас-тівка, соловейко, зозуля).

Казки і легенди про тварин і рослин. Народні символи в пісенній творчості. Орнаменти рослин і тварин як окраса гончарного посуду, вишивок, розпису писа-нок та ікон.

Тема 4. Український рушник – вічна пам’ять народу

Основні поняття: полотно, нитка, вишиванка, рушник-утирач, рушник весіль-ний, голка, мереживо, візерунки, кольори-символи, рослинний та геометричний орнаменти.

 
Регіональні особливості орнаментування рушників та вишивки в Україні. Зна-чення українського рушника в побуті та традиційних обрядах.

«Пісня про рушник», автор Андрій Малишко, композитор Платон Майборода. Тема 5. Тема            Тема 5. Писанка як оберіг: краса, що нас об’єднує

Основні поняття: писанка, крашанка, знаки-символи, яйце – символ Великодня, смужка, хвилясті лінії, символи.

Обрядовість писанки під час Великодніх свят. Писанкарство. Великодні писан-

ки: візерунки, символи, значення.

Пісня «Розмалюю писанку», автор Марія Бурмака.

Тема 6. Український народний одяг. Вишиванка – родинна реліквія

Основні поняття: одяг, повсякденний та святковий, чоловічий та жіночий, дитя-чий одяг, зимове та літнє вбрання. Вишиванка, сорочка, спідниця, плахта, шарова-ри, вінок, стрічки, фартух, хустка, намітка, шапка, бриль, намисто, чоботи, череви-ки, постоли, пояс, кожух, свита тощо.

Сорочка-вишиванка – родинна історія від покоління до покоління, енергетич-ний потік; вишивальниця. Рослинні барвники ниток.
День вишиванки (щороку в третій четвер травня) – символ належності до роду та нації, ознаки українськості.

Презентація проекту «Символи та обереги українського народу»

Модуль III. Календарно-побутова обрядовість українців

І сонечка тепло...

Тема 1. Обрядовість зимового циклу

Основні поняття: пора року – зима, назви зимових місяців. Основні календар-но-обрядові свята українців зимового циклу. Введення в храм Пресвятої Богородиці, Катерини, Андрія Первозваного, Миколая. Новорічно-різдвяна обрядовість: Святий вечір. Різдво. Щедрування та колядування. Народний вертеп. Щедрий вечір. Препо-добна Меланія. День Василя Великого. Новий рік. Голодна кутя. Водохреще (Богояв-лення). Колядки, щедрівки, віншування, різдвяна атрибутика, дитячі ігри та забави.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані із зимовими святами.

Тема 2. Обрядовість весняного циклу

Основні поняття: пора року – весна, назви весняних місяців. Основні календар-но-обрядові свята українців весняного циклу. Стрітення, Масляна, Сорок святих, Теплого Олекси, Благовіщення, Великдень. Весняні заходи, веснянки, гаївки, танці-хороводи.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані із весняними святами.

Тема 3. Обрядовість літнього циклу

Основні поняття: пора року – літо, назви літніх місяців. Основні календарно-обрядові свята українців літнього циклу. Зелені свята (Трійця). Купальська обрядо-вість, Петра і Павла. Свята літніх польових робіт: зажинки, обжинки. Маковея, Спа-са (Преображення Господнє), Перша Пречиста. Клечальна (зелена) неділя, русалії, лікарські трави.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані із літніми святами.

Тема 4. Обрядовість осіннього циклу

Основні поняття: пора року – осінь, назви осінніх місяців. Основні календарно-обрядові свята українців осіннього циклу. Зажинки, жнива, обжинки, головосіки. Початок пори весіль. Завершення польових робіт: обжинки, Введення (Друга Пре-чиста), Здвиження (Воздвиження Чесного Хреста), Івана Богослова, Покрова Пре-святої Богородиці, Архістратига Михаїла.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані із осінніми святами.

Презентація проекту «Традиції українського народу»

Модуль IV. Українське природне довкілля

Моє ім’я – степ широкий.

Над сивим Дніпром туман …

Тема 1. Природне довкілля. Географічна карта України

Основні поняття: поле, ліс, гора, річка, долина, море, озеро, клімат, жива і не-жива природа.

Природні зони України. Мішані ліси. Лісостеп. Степ. Гори. Карпати і Кримські гори. Чорнозем, природні надра (вугілля, природний газ, нафта, глина, граніт).

Водойми та водоймища України: моря (Чорне море, Азовське море), ріки (Дні-про, Десна, Південний Буг), озера (Світязь, Синевир), водосховища (Київське, Ка-нівське).

Розташування України на мапі. Держави, із якими межує Україна, населення України. Столиця України.

Найвизначніші географічні об’єкти України (гора Говерла, Олешківська пустеля, Дністровський каньйон, Оптимістична печера, Урицькі скелі, водоспад Шипіт). Гео-графічний центр Європи.

Охорона навколишнього природного середовища України. Заповідники: біо-сферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна (Херсонська область), Карпатський біосферний заповідник (Закарпатська область), Національний істо-рико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила» (Запорізька область), Дунай-ський біосферний заповідник (Одеська область), природний заповідник «Розточчя» (Львівська область).


Тема 2. Рослинний світ України

Основні поняття: польові рослини (волошки, ромашки, маки, дзвіночки), деко-ративні (чорнобривці, барвінок, мальви, айстри, півонії, півники, васильки, любис-ток, м’ята), плодово-ягідні культури (вишня, яблуня, груша, айва, абрикоса, персик, малина, смородина, ожина, чорниця, виноград, аґрус, порічки), зернові (пшениця, жито, просо, гречка, ячмінь, овес, кукурудза), харчові культури (горох, квасоля), технічні (соняшник, льон), овочеві культури (білокачанна капуста, помідори, огір-ки, цибуля городня, столові буряки, морква); дерева (волоський горіх, верба, тополя, дуб), кущі (калина, горобина).

Червона книга України.

Казки, легенди, прислів’я, загадки про рослини.

Тема 3. Тваринний світ України

Основні поняття: свійські тварини та птахи (віл, кінь, корова, свиня, коза, со-бака, кіт, курка, гуска, качка), дикі тварини (вовк, лисиця, заєць, білка, дикий кабан, олень, лось, їжак) та птахи (лелека, ластівка, зозуля, сорока, ворона, соловей, горо-бець), комахи (бджоли, мурахи, ґедзь).

Червона книга України.

Казки, легенди, прислів’я, загадки про тварин.

Презентація проекту «Захоплюючий рослинний/тваринний світ України»

Модуль V. Основи українського життя, український побут

Тема 1. Основні форми господарювання українців

Основні поняття: хліборобство, оранка, сівба, жнива, плуг; скотарство, вівчар-ство, бджільництво, риболовство, мисливство, збиральництво, лісорубство, вироб-ництво вугілля, чумацтво, транспорт.

Основні (землеробство, скотарство) та допоміжні (рибальство, бджільництво, мисливство, чумацтво) галузі господарства українського народу.

Тема 2. Традиційні українське поселення та житло. Український побут Основні поняття: село (хутір, селище), місто, ратуша, двір, замок, фортеця, ад-
міністративні будівлі (урядовий будинок (управи), церква, школа, майдан, ярмарок, корчма, господарчо-виробничі споруди (вітряк, водяний млин, кузня), хліб, паля-ниця, вареники, пампушки, галушки, борщ.

Народна архітектура. Толока. Вечорниці. Громадський та сімейний побут укра-їнців. Громадське самоврядування. Форми української родини. Структура і функції сім’ї. Сімейні обряди та звичаї.

Українські традиційні народні страви.

Тема 3. Українська хата та її інтер’єр

Основні поняття: хата, світлиця, покуть, піч, сіни, комора, горище, призьба, по-ріг, двері, одвірки, скриня. Хата (вікна, віконниці, піч, припічок, долівка, поріг, стеля,

сволок, колиска, покрівля, мисник, стіл, лавка, комин). Хатнє начиння та оздоба, традиційний розпис хати та печі. Дворище, клуня, повітка, льох і погріб, криниця, огорожа (тин, пліт, перелаз, ворота, хвіртка).

Презентація проекту «Скансени – музеї просто неба в Україні»

Модуль VI. Українська держава. Сторінки історії

Моє ім’я – то є Воля...

Тема 1. Давня столиця Київ та його засновники. Княжа Русь-Україна Основні поняття: стародавнє місто. Нестор Літописець; Кий, Щек, Хорив та се-
стра Либідь. Аскольд, Дір, Олег, Ігор, Святослав, княгиня Ольга. Володимир Великий

і  Ярослав Мудрий. Хрещення Русі. Володимир Мономах і боротьба з половцями, со-бор Святої Софії, Києво-Печерська лавра, Змієві Вали, Михайлівський Золотовер-хий монастир; князь, князювання, ознаки княжої влади, полюддя, вотчина, бояри, дружинники, воєвода, гроші, мозаїка, фреска.

Давні поселення на території Києва. «Повість минулих літ» про заснування Ки-єва братами Києм, Щеком, Хоривом та сестрою Либідь. Виникнення і становлення Давньоруської держави. Легенди про князів Аскольда, Діра, Олега, Ігоря, Святосла-ва і княгиню Ольгу. Русь-Україна за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Хрещення Русі. Володимир Мономах і боротьба з половцями.

Тема 2. Українське козацтво

Основні поняття: воля, звитяга, козаки, джура, кошовий отаман, гетьман, За-порозька Січ, шабля, пояси, оселедець, бойовий гопак, козак-характерник, кіннота, козацькі чайки, курінь, козацька паланка, зимівники, фермерство, куліш, люлька, козацька дипломатія; військова звитяга, символи влади (булава, печатка, хорогви, бунчук), козацька рада, виборність гетьмана, козацька чайка.

Виникнення запорозького козацтва. Хто такі козаки? Гетьман, низове козацтво, джура. Козацькі атрибути. Запорозька Січ. Дмитро Вишневецький. Військове мис-тецтво українського козацтва. Життя і побут козаків. Славні гетьмани. Петро Са-гайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Калнишевський.

Козацька покровителька – Богоматір Покрова.

День українського козацтва – 14 жовтня – в день Покрови Пресвятої Богородиці.

Тема 3. Боротьба України за незалежність та соборність

Основні поняття: Українська національно-визвольна революція, СРСР (Союз Радянських Соціалістичних Республік), свобода, незалежність, соборність, Декла-рація про державний суверенітет України, Конституція України.

1917–1921 рр. – Українська національно-визвольна революція.

Україна в складі СРСР.

Голодомор 1932–1933 рр.
Україна в роки Другої світової війни.

Проголошення незалежності України. Визнання України на міжнародній арені.

Прийняття Конституції України.

2013–2014 рр. – Революція гідності. Герої не вмирають.

Захист територіальної цілісності та незалежності України. Волонтери.

Презентація проекту «Важливі сторінки історії України для мене – …»

Модуль VІІ. Знані українці давнини і сьогодення

Моє ім’я – Україна.

Тема 1. Відомі письменники України

Основні поняття: письменник, поет, літературна казка, художні засоби в україн-

ській літературі: епітети, метафори, порівняння тощо.

Творчість та виховання дітей через поезію та прозу. Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Іван Котляревський, Леся Українка, Олександр Олесь, Ва-силь Симоненко, Василь Стус, Ліна Костенко, Богдан Лепкий, Василь Чухліб, Ма-річка Підгірянка, Грицько Бойко, Василь Сухомлинський, Михайло Коцюбинський, Наталія Забіла, Андрій Кокотюха, Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько, Сашко Лір-ник, Андрій Бачинський, Сашко Дерманський, Іван Антонович Малкович, Василь Федієнко, Наталія Чуб.

Тема 2. Національні постаті України

Основні поняття: держава, князь, гетьман, конституція, історичний діяч. Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан

Хмельницький, Петро Могила, Іван Сірко, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Михайло Грушевський. Історичні постаті в літературі.

Тема 3. Українські музичні гурти. Театр та кіномистецтво

Основні поняття: українські національні інструменти, становлення національ-ного театру і музики, кобзар, українська етнічна музика, українська народна музика, національні інструменти, музичні гурти України, українська класична музика, су-часна українська музика, театр корифеїв, сучасний український театр, український театр-вертеп, театр ляльок, класики української драматургії, екранізація популяр-них вистав, поетичне кіно, українська анімація.

Микола Лисенко – засновник української національної музики.

Корифеї українського театру: Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька.

Всесвітньо відомі кіномитці: Віра Холодна, Олександр Довженко, Сергій Пара-джанов, Юрій Іллєнко, Леонід Биков.

Українська анімація (комедійний «козацький серіал» режисера Володимира Дахна). Презентація проекту «Знані українці – …»


Модуль VIII. Культурні пам’ятки України Тема 1. Культурні пам’ятки України під охороною ЮНЕСКО

Основні поняття: cвітова спадщина, Конвенція із охорони всесвітньої спадщи-ни, пам’ятки природи і культури, культурна спадщина, об’єкт культурного типу, обє’кт природного типу, об’єкт змішаного типу.

Київський Софійський собор і Києво-Печерська лавра (1990). Ансамбль істо-ричного центру Львова (1998). Дуга Струве (2005). Резиденція митрополитів Буко-вини і Далмації (2011). Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (2013). Дерев’яні церкви Карпатського регіону (2013). Букові праліси Карпат (2007).

Презентація проекту «Культурні пам’ятки України» 
Тема 2. Культурні об’єкти України змішаного типу
Основні поняття: музеї-заповідники, парки, музеї просто неба, меморіальні му-зеї-садиби, музей-мавзолей.

Могила Тараса Шевченка та Шевченківський національний заповідник. Кам’яна Могила. Дендрологічний парк «Софіївка». Качанівка (національний історико-куль-турний заповідник). Національний заповідник «Хортиця». Музей-мавзолей – мемо-ріал-поховання у складі музею-садиби М. І. Пирогова. Святогірський історико-ар-хітектурний заповідник.

Презентація проекту «Музеї-заповідники під відкритим небом» 
Тема 3. Відомі архітектурні споруди України

Основні поняття: архітектор, міфічні персонажі, замок, фортеця, собор, церква. Будинок із химерами в м. Києві, музей «Писанка» в Коломиї, садиба «Круглий двір», Кам’янець-Подільський замок, замок Любарта в Луцьку, вулиця Кобилянської

в  Чернівцях, історичний центр Львова, церква Святого Духа в селі Потелич. Презентація проекту «Екскурсії містами України»

Тема 4. Цікаві факти про Україну

Основні поняття: географічний центр Європи, трембіта, «Щедрик», духовні та культурні символи.

Духовні та культурні символи України: Острозька академія – фактично перший вищий навчальний заклад у всій Східній Європі. Найдовший музичний інструмент

у світі – українська трембіта. Мелодійність, милозвучність української мови. Цікаві факти про Україну.
Автор першої європейської Конституції – українець Пилип Орлик. «Щедрик» –

найвідоміша у світі різдвяна пісня.

Найглибша у світі станція метро – «Арсенальна» (місто Київ).

Природні дива: географічний центр Європи, острів Хортиця (місто Запоріж-жя) – найбільший острів на Дніпрі, печера «Оптимістична» (Тернопільська об-ласть) – найдовша у світі гіпсова печера, Олешківські піски (Херсонська область) – найбільша територія в Україні, вкрита пісками.


Презентація проекту «Найцікавіші факти про Україну»

Модуль IX. Українці у світі

Тема 1. Українська діаспора

Основні поняття: світ, карта світу, континенти, країни-сусіди, діаспора (східна, західна).

Країни, у яких проживають українці. Традиції української діаспори. Роль церкви

в  організації громадського життя. Діяльність суботніх та недільних шкіл у країнах поселення.

Тема 2. Молодіжні українські громадські організації за кордоном

Основні поняття: громадсько-політична молодіжна організація, статут, одно-строї, ПЛАСТ, Спілка української молоді.

Виникнення спортивно-руханкових організацій. Структура та статут молодіж-ної організації за кордоном. Обов’язки та права членства. Мета, ідейні засади, зна-чення молодіжних структур для українства за кордоном.

Напрямки діяльності українських молодіжних громадських організацій: спор-тивний, культурно-просвітницький, волонтерський.

Діяльність пластових організацій, Спілки української молоді та інших організа-цій за кордоном на сучасному етапі.

Тема 3. Культурне життя моєї української громади

Основні поняття: українська громада, волонтер, церква, культурні вечори, майстер-клас.

Відзначення українських державних свят і пам’ятних дат. Громадська, волонтер-ська діяльність. Українські музеї у світі. Українські видання та мас-медіа.

Презентація проекту «Моя суботня/недільна школа. Зв’язки з Україною»

Модуль X. Українська мова – твої ключі до світу

Тема 1. Українська мова – мова твоїх рідних (родичів). Українська книга Основні поняття: українська мова, рукописна книга, чорнило, перо, чорнильни-
ця, каламар, книгодрукування, друкарня, буквар, читанка, фольклор, народні пісні, народні казки.

Історія українського книгодрукування. Рукописне Пересопницьке Євангеліє. «Апостол» – перша українська друкована книга, видана в 1574 р. Іваном Федоровим

у Львові. Перший український «Буквар» (1574 р.). Києво- Печерська лавра як один із найбільших осередків книгодрукування в Україні.
Український дитячий фольклор. Виміри прекрасного в українській народній словесності для дітей: календарно-обрядова поезія, народна казка, переказ, леген-да, пісня. Народ скаже – як зав’яже. Відображення українських взаємин у слові (прислів’я, приказки, вірші, пісні).



Вислови про українську мову. Вивчення української мови за кордоном.

9 листопада – День української писемності та мови.

21 лютого – Міжнародний день рідної мови.

Тема 2. «Я на сторожі коло їх поставлю Слово» (Т. Шевченко): Великий Коб-зар – творець сучасної української літературної мови.
Основні поняття: Великий Кобзар (Т. Шевченко), кріпацтво, «Заповіт», поезія, художник.

Знайомство з поезією «Кобзаря» (дитячий «Кобзар») як перший досвід пізнан-ня дитиною себе як українця(ки). Українська людина, історія, природа в «Кобзарі». Утвердження національної мови у творчості Т. Шевченка. Особистісний досвід піз-нання дитиною художнього всесвіту «Кобзаря». Кирило-Мефодіївське братство.

Увіковічення Шевченка. Пам’ятники Кобзареві в Україні. Шевченко у світі. Музеї Шевченка.

Національна премія України імені Тараса Шевченка.

Тема 3. Український мовленнєвий етикет

Основні поняття: українська мова – мова твоїх рідних (родичів), найактуальніші теми для спілкування, гостинність українців, зустріч гостей, культура проводити вільний час і свята, українські форми привітання, звертання, прохання, слова ввіч-ливості, слова вдячності, слова на прощання.

Слова прощання: «До побачення!», «Бувайте здорові!», «До вечора!», «До зустрі-чі!», «До завтра!», «Прощавайте!», «На все добре!».

Слова вдячності не тільки традиційні «Спасибі!», «Дякую!», а й більш емоційні: «Ґречно дякую!», «Уклінно дякую!», «Красно дякую!», «Файно дякую!», «Щиро дя-кую!», «Щиро вдячна/ий!», «Сердечно (щиросердно) Вам дякую!», «Дуже дякую!», «Я дуже Вам вдячна/ий!», «Глибоко вдячна/ий за …!», «Вельми вдячна/ий!».

У  кожній життєвій ситуації мають застосовуватися відповідні вислови, до при-кладу: «Слава Ісусу Христу!», «Христос народився!» (на Різдво), «Христос Воскрес!» (на Великдень), «Зі святом!» тощо.

Українська мова та медіапростір. Додатки до мобільного телефону. Мова – ДНК нації. Р.І.Д. L-Lingo. Українська бібліотека

ІІ   частина

Модуль І. Я і моя родина
 Тема 1. Я, моя родина, мій народ – спадкоємність поколінь. Дерево мого роду

Основні поняття: український народ, національна ідентичність, національні гру-пи, цілісність, неперервність українського роду, українознавство.

Моє українське коріння. Взаємозв’язок багатьох поколінь українців через родин-ні зв’язки, природне довкілля, мову, традиційну культуру, спільну історичну долю.

Презентація проекту «Дерево мого роду»
 

Тема 2. Родина – осередок збереження, творення та передачі українських ду-ховних цінностей
Основні поняття: соціокультурний осередок, культура взаємин, духовні цінності.

Родина – соціокультурний осередок збереження українських традицій.

Культура взаємин в українській родині. Духовні цінності моєї родини та роду.

Відображення ідеї роду в творах українських письменників.

Презентація проекту «Духовні цінності моєї родини»

Тема 3. Історія мого роду – частина історії народу (вплив історичних подій на мій рід, родину)
Основні поняття: рід, родина, славетні предки, герої.

Кожна українська родина утворює цілісність України. Відомі українські родини Лисенків, Старицьких, Драгоманових, Косачів, Тобілевичів, Алчевських, Грінченків та ін. Їхній внесок в українську державну справу.

Мої славетні предки та їхній внесок в історію України та інших держав. Герої в моїй родині.

Презентація проекту «Внесок мого роду в розбудову української державності»

Модуль II. Символи та обереги українського народу 
Тема 1. Обереги українців у побуті

Основні поняття: автентичні вишивки: гуцульська, буковинська, бойківська, по-дільська, полтавська, розпис на предметах побуту, техніка вишивки, символіка.

Відтворення народних символів України у предметах побуту, вишивці на сороч-ках та рушниках, у розписі посуду, кованих виробах, різьбленні, писанках.

Тема 2. Обереги, пов’язані з конкретними життєвими ситуаціями, святами та обрядами
Основні поняття: свята й обряди, традиційна обрядовість українців, весілля, по-минальні обряди, хрестини.

Обереги, які українці використовують під час проведення свят і обрядів. Тра-диційна обрядовість українців. Українське весілля. Поминальні обряди. Хрестини. Пошанування загиблих родичів.

Тема 3. Національні символи України

Основні поняття: символіка, геральдика, сфрагістика, нумізматика, герої, гроші. Козацька символіка: корогва (прапор), бунчук, булава та її різновиди (тростина (па-лиця) та пірнач), каламар, литаври та печатка.

Вияв ідеї державотворення в українській символіці, геральдиці, сфрагістиці, ну-мізматиці. Герби українських міст та історичних регіонів. Символіка кольорів.

Символіка визвольних змагань Української Народної Республіки, Української повстанської армії, військова символіка та нагороди незалежної України.

Презентація проекту «Символи та обереги в моїй родині»



Модуль III. Календарно-побутова обрядовість українців
Тема 1. Обрядовість зимового циклу

Основні поняття: свята українців зимового циклу.

Введення в храм Пресвятої Богородиці, Катерини, Андрія Первозваного, Ми-колая. Новорічно-різдвяна обрядовість: Святий вечір. Різдво. Щедрування та ко-лядування. Народний вертеп. Щедрий вечір. Преподобна Меланія. День Василя Великого. Новий рік. Голодна кутя. Водохреще (Богоявлення). Колядки, щедрівки, віншування, різдвяна атрибутика, дитячі ігри та забави.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані із зимовими святами.

Тема 2. Обрядовість весняного циклу

Основні поняття: свята українців весняного циклу.

Стрітення, Масляна, Сорок святих, Теплого Олекси, Благовіщення, Великдень.

Весняні заходи, веснянки, гаївки, танці-хороводи.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані із весняними святами.

Тема 3. Обрядовість літнього циклу

Основні поняття: свята українців літнього циклу.

Зелені свята (Трійця), купальська обрядовість, Петра і Павла. Свята літніх по-льових робіт: зажинки, обжинки. Маковея, Спаса (Преображення Господнє), Перша Пречиста. Клечальна (зелена) неділя, русалії, лікарські трави.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані з літніми святами.

Тема 4. Обрядовість осіннього циклу

Основні поняття: свята українців осіннього циклу.

Зажинки, жнива, обжинки, головосіки. Початок пори весіль. Завершення польо-вих робіт: обжинки, Введення (Друга Пречиста), Здвиження (Воздвиження Чесного Хреста), Івана Богослова, Покрова Пресвятої Богородиці, Архістратига Михаїла.

Прикмети, повір’я, звичаї, пов’язані з осінніми святами.

Презентація проекту «Збережемо українську обрядовість»
 Модуль IV. Українське природне довкілля

Тема 1. Географія проживання українців у давнину і сьогоденні. Етнографіч-не районування України
Основні поняття: Середня Наддніпрянщина, Поділля, Слобожанщина, Полісся, Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Дон, Запоріжжя, Галичина, Прикарпаття, Карпати, Закарпаття, Сіверщина, Волинь, Південь. Етнографічні гру-пи: бойки, лемки, гуцули, поліщуки, сіверяни, русини, литвини.

Історико-етнографічне районування. Критерії виокремлення етнографічних те-риторій.

 

Тема 2. Українське природне довкілля та його роль у формуванні українського етносу. Географічне районування України
Основні поняття: ландшафт, народний календар, народна метеорологія.

Фізико-географічне районування України: особливості ландшафту. Вплив при-родних чинників на особливості господарської діяльності українців різних регіонів держави.

Народний календар, народна метеорологія.

Тема 3. Природні пам’ятки України. Сім природних чудес України. Туристич-на мапа України, екотуризм. Екологічна культура
Основні поняття: природний заповідник, туризм, екотуризм, екологія, екологіч-на свідомість, екологічна культура.

Сім природних чудес України: Асканія-Нова (біосферний заповідник, Херсон-щина), Дністровський каньйон (Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області), Гранітно-степове Побужжя (регіонально-ланд-шафтний парк, Миколаївщина), Мармурова печера (АР Крим), Подільські Товтри (національний природний парк, Хмельниччина), Світязь (озеро, Волинь), Синевир (озеро, Закарпаття).

Природно-рекреаційні ресурси туризму в Україні. Створення інтерактивної кар-ти з найкрасивішими місцями України. Екологічна ситуація в Україні. Екотуризм як спосіб розвитку екологічної культури сучасного суспільства.

Презентація проекту «Туристична карта. Унікальні природні пам’ятки України»

Модуль V. Основи українського життя, український побут

   Тема 1. Основні форми господарювання українців. Сучасна господарська ді-яльність в Україні
Основні поняття: домашні господарства, фермерські господарства, приватні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, господарські товариства, рослин-ництво (зернове господарство, вирощування технічних культур, овочів, картоплі, кормових, плодів і ягід), тваринництво (скотарство (молочне і м’ясне), свинарство, вівчарство та ін.), екологізація виробництва, будівельні матеріали, завод, фабрика, банк, Ан-225 «Мрія», атомні електростанції, Чорнобильська АЕС, конструкторське бюро «Південне», космічні апарати, оборонно-промисловий комплекс.

Промисловий та сільськогосподарський розвиток України. Атомна енергетика, літакобудування, машинобудування, суднобудування, радіоелектроніка, металур-гія, харчова промисловість.

Тема 2. Українські народні декоративно-ужиткове мистецтво та промисли Основні поняття: кераміка, художній розпис, ткацтво, килимарство, техніки
та регіональні особливості вишивки, в’язання, гончарство, деревообробництво, ковальство, гутництво, писанкарство, бондарство, обробка шкіри (кожум’яки,



лимарство, кушнірство), стельмаство (виготовлення саней та возів). Іграшки. Пи-санкарство. Витинанки. Народний іконопис.

Домашні ремесла та художні промисли. Чумацтво. Ткацтво. Вишивка. Килимар-ство. Художня обробка шкіри. Деревообробка. Гончарство. Гутництво. Художній метал. Іграшки. Писанкарство. Витинанки.

Художні центри: Опішня, Решетилівка на Полтавщині; Ічня, Дігтярі на Чернігів-щині; Петриківка на Дніпропетровщині; Кролевець на Сумщині; Бубнівка, Клембів-ка на Вінниччині; Яворів та Пістинь на Івано-Франківщині.

Народний іконопис. Еволюція українського живопису. Народна музична куль-тура.

Тема 3. Забудова та устрій українських поселень, народний одяг та кухня Основні поняття: село, присілок, хутір, кузня, млин, корчма, крамниця, гамазей,
замок, фортеця, адміністративні будівлі (урядовий будинок (управи), церква, рату-ша, школа, майдан, ринок, корчма, господарчо-виробничі споруди (вітряк, водяний млин, кузня), вулиця, куток, провулок, майдан, площа, сусіди, межа, толока, гурт, ватага, громада, громадські зібрання, громадська думка, особистий голос, право, спільна мета, майдан (велелюдне зібрання люду), сорочка, плахта, кептар, керсетка, кожух, очіпок, хустка, прикраси, святкові страви.

Етнографічні особливості двору і житла. Фортифікаційні споруди на території України. Сільська громада та громадський побут. Забудова українських міст. Міста та міська обрядовість. Традиційні функції та класифікація народного одягу. Регіо-нальні риси традиційного вбрання українців ХІХ – поч. ХХ ст. Особливості народ-ного харчування.

Презентація проекту «Господарська діяльність в Україні»

Модуль VI. Українська держава. Сторінки історії

Тема 1. Русь-Україна. Галицько-Волинська держава

Основні поняття: шлях з варяг у греки, Русь («Русь-Україна»), князь, дружина, полюддя, данина, печеніги, язичництво. Хрещення Русі, Візантія, «Руська правда», монголи.

Виникнення і становлення Давньоруської держави за Олега, Ігоря, Святослава

і   княгині Ольги. Русь-Україна за часів Володимира Великого. Хрещення Русі. Ки-ївська держава (Русь-Україна) за Ярослава Мудрого. «Руська правда». Володимир Мономах. «Слово о полку Ігоревім».

Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Походи монголів на Русь. Данило Галицький.

Тема 2. Україна в XVI – першій половині XVIІ ст. Українське козацтво Основні поняття: Люблінська унія, Пересопницьке Євангеліє, Іван Федоров,
Костянтин Острозький, козацтво, гетьман, козацька рада.
Етносоціальна структура українського суспільства. Люблінська унія 1569 р. та

її  вплив на українські землі. Василь-Костянтин Острозький. Реформація та контр-реформація в Україні. Православні братства. Рукописна книга та книговидання. Бе-рестейська церковна унія 1596 р. Утворення греко-католицької церкви. Митрополит Петро Могила, розвиток культури і освіти в XVI – першій половині XVIІ ст.

Виникнення запорозького козацтва – Запорозька Січ. Дмитро Вишневецький. Військово-політична організація та військове мистецтво українського козацтва. Життя і побут козаків. Славні гетьмани: Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Калнишевський.

Тема 3. Зародження гетьманства. Національно-визвольна війна. Гетьманщина Основні поняття: козаки, реєстрове козацтво, договір, гетьман, старшина, низо-
ве козацтво.

Причини та хід національно-визвольної війни українського народу 1648–1654 рр.

Богдан Хмельницький. Утворення Української гетьманської держави.

Українсько-московський договір 1654 р. Україна за часів І. Виговського. Коно-топська битва (1659). Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 60–80-х рр. XVII ст. Руїна: причина і наслідки.

Петро Дорошенко – спроби об’єднання Лівобережної та Правобережної Геть-манщини. Україна за гетьмана Івана Мазепи, його внутрішня та зовнішня політика. Україна в подіях Північної війни. Полтавська битва. Конституція Пилипа Орлика.

Ліквідація козацтва на Правобережній Україні. Імперський наступ на автономію Гетьманщини. Українське суспільство у 20–90-х рр. XVIII ст.

Тема 4. Доба Відродження і пробудження України

Основні поняття: «Руська трійця», українська літературна мова, «Русалка Дні-строва», «Кобзар», Кирило-Мефодіївське братство, «Хлопоманство», «Народовці» та «москвофіли», товариство «Просвіта», Братство тарасівців. Українські січові стрільці.

Адміністративно-територіальний устрій українських територій у складі Росій-ської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій.

Революція 1848–1849 рр.: національний рух у західноукраїнських землях. Голов­ на руська рада. «Руська трійця». «Русалка Дністрова». Скасування панщини.

Початок українського національного руху. Формування сучасної української національної самосвідомості. Початок формування української літературної мови, Іван Котляревський та «Енеїда», Тарас Шевченко «Кобзар». Кирило-Мефодіївське братство та його роль у національному русі.

Валуєвський циркуляр і Емський указ – наступ на українську мову. Ліквідація кріпацтва та реформи 1860–1870 рр.

Товариство «Просвіта». Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка. Братство тара-сівців. Політизація українського руху.

Перша світова війна (1914–1918). Організація УСС, Українська Національна Рада. Бої січових стрільців з російськими військами. Д. Вітовський.


    Тема 5. Боротьба за волю і незалежність. Доба тоталітаризму

Основні поняття: Центральна Рада. Українська гетьманська держава П. Ско-ропадського. Холодний Яр. ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка). Союз-ний договір. Голодомор. Карпатська Україна. Проголошення Української держави 30 червня 1941 р. Друга світова війна. ООН (Організація Об’єднаних Націй). Рух опору. ОУН (Організація українських націоналістів). УПА (Українська повстанська армія).

Формування державних інститутів за доби Центральної Ради: створення ЦР, Генеральний секретаріат, Універсали ЦР як важливі віхи розвитку законодавства. Внутрішня та зовнішня політика Центральної Ради. Перша війна радянської Росії з УНР. Проголошення незалежності УНР. Бій під Крутами.

Українська гетьманська держава П. Скоропадського (основні засади внутріш-ньої і зовнішньої політики, причини падіння Гетьманату). Державотворча політика Директорії (проблеми пошуку шляхів збереження незалежності, С. Петлюра та його роль у державотворчому процесі, причини поразки Директорії).

Холодний Яр – визвольна боротьба. ЗУНР та її роль у об’єднавчому процесі, створення соборної Української держави (створення ЗУНР, її державотворча полі-тика, взаємозв’язки ЗУНР та УНР, причини падіння ЗУНР, її історичне значення).

Боротьба більшовиків за утвердження радянської влади в Україні. Союзний до-говір 1922 р., його суть та наслідки для українського народу.

Українізація та її наслідки.

Голодомори 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років.

Українське питання в міжвоєнний період.

Україна і українці у Другій світовій війні. Карпатська Україна. Створення ОУН.

Визвольна боротьба УПА. Проголошення Української держави 30 червня 1941 р.

Україна – один із засновників ООН. Рух опору.

Тема 6. Державне самоутвердження України

Основні поняття: шістдесятники, дисидентський рух, Українська Гельсінська спілка. Народний рух України. Українські політичні партії. Декларація про держав-ний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Розпад СРСР. Утвердження державних символів. Помаранчева революція. Революція гідності. Не-бесна Сотня.

Шістдесятники, дисидентський рух, Українська Гельсінська спілка. Розгортання руху за незалежність України в другій половині 80-х рр. ХХ ст. Народний рух Украї­ ни. Українські політичні партії. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та її значення в державотворчому процесі. Акт проголошення неза-лежності України 24 серпня 1991 р. Розпад СРСР: причини та наслідки. Всенародний референдум 1 грудня 1991 р. Утвердження державних символів (герб, прапор, гімн). Визнання незалежності України світовим співтовариством. Україна в міжнародних відносинах. Конституція України 28 червня 1996 р. Рухи протесту початку 2000-х рр.

Помаранчева революція 2004 р.

Революція гідності 2013—2014 рр. Небесна Сотня: герої не вмирають... 
Героїзм українського народу в боротьбі за суверенітет української держави в умовах воєнної агресії Росії. Волонтерський рух.

Презентація проекту «Вражаючі сторінки історії українського суспільства»

Модуль VII. Знані українці давнини і сьогодення 
Тема 1. Творці української державності

Основні поняття: консерватизм, націоналізм, історик, митрополит, головно­ командуючий, дисидент, патріарх.

Націонал-самостійницька концепція М. Міхновського.

Націєтворча державницька концепція В. Липинського.

Український інтегральний націоналізм Д. Донцова.

Діяльність творців української державності: голова Центральної Ради М. Гру-шевський, головний отаман військ УНР С. Петлюра, генеральний секретар УНР

В. Винниченко, гетьман П. Скоропадський, полковник Є. Коновалець, митрополит А. Шептицький, патріарх Й. Сліпий, голова ОУН (р) С. Бандера, головнокомандую-чий УПА Р. Шухевич, дисиденти Є. Сверстюк, В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, архієпис-коп Л. Гузар, патріарх Філарет.

Презентація проекту «Творцем української державності для мене є …» 
Тема 2. Винаходи українців
Основні поняття: винахідник, конструктор, біолог, генетик, анатом, гістолог, нейрофізіолог,­ природодослідник, рентген, ноосфера.

Створення прообразу сучасних рентгенівських апаратів (Х-променів) – Іван Пу-люй, технологія опріснення морської води для пиття – Леонард Смирнов, електрич-ний трамвай – Федір Піроцький, конструктор перших космічних кораблів і штучних супутників Землі – Сергій Корольов, винахідник вертольота – Ігор Сікорський, зва-рювання живих тканин – Євген Патон та ін.

Відомі науковці:

Ілля Мечников – біолог;

Володимир Бец – український анатом і гістолог; Олександр Ковалевський – український природодослідник; Сергій Виноградський – геніальний мікробіолог;

Володимир Вернадський – творець вчення про ноосферу, його ім’ям названо На-ціональну бібліотеку України;

Сергій Гершензон – видатний український учений у галузі молекулярної біології та генетики, один із засновників Інституту молекулярної біології і генетики НАН України;

Микола Амосов – видатний український лікар, вчений у сфері серцево-судинної хірургії;

Платон Костюк – видатний український нейрофізіолог;

Ольга Броварець (нар. 1986 р.) – старша наукова співробітниця Інституту мо-лекулярної біології і генетики НАН України, яка захистила докторську дисертацію


 
«Мікроструктурні механізми виникнення спонтанних точкових мутацій» і на по-чатку 2016 року стала наймолодшим доктором наук України.

Презентація проекту «Винаходи та інновації. Винахідники України» 
Тема 3. Культурно-мистецька спадщина українців
Основні поняття: корифеї українського театру, творці української музики та художньої творчості.

Знані корифеї українського театру – доля, творчість, талант: Марія Заньковець-ка, Соломія Крушельницька, Лесь Курбас.

Видатні українські кіномитці: Олександр Довженко, Сергій Параджанов, Леонід Биков, Іван Миколайчук.

Відомі українські оперні та камерні співаки: Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Ана-толій Солов’яненко та ін.

Творці української музики: Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Ар-тем Ведель, Микола Лисенко, Микола Леонтович («Щедрик»), Борис Лятошинський, Володимир Івасюк.

Художня творчість: Микола Пимоненко, Олександр Мурашко, Казимир Мале-вич, Михайло Бойчук, Олександра Екстер, Георгій Нарбут, Катерина Білокур, Марія Примаченко, Тетяна Яблонська, Олександр Архипенко.

Презентація проекту «Відомий митець України для мене – …»

Модуль VІІI. Культурні пам’ятки України

Тема 1. Неповторні замки і фортеці України

Основні поняття: замок, фортеця, англійська готика, французький Ренесанс, ав-тентичний.

Хотинська фортеця (м. Хотин, Чернівецька область).

Кам’янець-Подільський замок (Хмельницька область).

Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця (Одеська область). Меджи­ бізький замок (Хмельницька область).

Замок Паланок (м. Мукачево, Закарпатська область).

Палац Кирила Розумовського (Чернігівська область).

Шарівський замок (Харківська область).

Палац графів Шенборнів (Закарпатська область).

Жовківський замок (Львівська область).

Підгорецький замок (с. Підгірці, Львівська область).

Палац Даховських (с. Леськове, Черкаська область).

Золочівський замок (Львівська область).

Презентація проекту «Найдивовижніші фортеця або замок України» 
Тема 2. Вражаючі мости в Україні
Основні поняття: Старий австрійський міст Ворохта на Івано-Франківщині. Тернопільський віадук у селі Плебанівка. Інгульський міст у Миколаєві. Амурський
(Старий) міст у Дніпрі. Арковий міст у Запоріжжі. Міст чотирьох євангелістів у За-карпатті. Міст Є. Патона, Південний міст (м. Київ).
Презентація проекту «Мости – пам’ятки архітектури» 
Тема 3. Монастирі та церкви України
Основні поняття: Софія Київська, Андріївська церква, Києво-Печерська лавра (м. Київ), Почаївська лавра (Тернопільська область), Крехівський монастир (Львів-ська область), Святогірський монастир (Донецька область), Троїцький собор (Дні-пропетровська область), Георгіївський монастир на Козацьких Могилах (Рівненська область), Іллінська церква (с. Суботів, Черкаська область) та ін.

Презентація проекту «Святими місцями України»

Тема 4. Обласні центри України. Найбільші міста України Основні поняття: столиця України, міста-мільйонники.
Київ – столиця України. Міста-мільйонники (Київ, Харків, Одеса, Дніпро, До-нецьк). Львів – найбільше місто на заході України.
Презентація проекту «Моя подорож Україною»

Модуль IX. Українці у світі

Тема 1. Історія формування української діаспори Основні поняття: східна і західна українська діаспора.
Визначення терміна «українська діаспора». Причини утворення діаспорних груп народів. Чотири хвилі масового переселення з України. Розселення українців у світі (східна і західна українська діаспора).

Презентація проекту «Розселення українців у світі»

Тема 2. Розвиток українського суспільства в діаспорі

Основні поняття: громадські та культурницькі організації в діаспорі.

Історія освіти в діаспорі. Історія українського книговидання в діаспорі. Досяг-нення українського письменства в західному світі. Українські бібліотеки в світі. Гро-мадські та культурницькі організації в діаспорі.

Презентація проекту «Культурні досягнення зарубіжних українців» 
Тема 3. Молодіжні організації української діаспори

Основні поняття: «спортивно-руханкові» організації, Шкільна Рада при УККА (США), Міжнародна українська школа, Світовий конгрес українських молодіжних організацій (СКУМО).

Українські молодіжні організації за кордоном: історія та сучасність. Діяльність Шкільної Ради в США, Міжнародної української школи. Перший форум молоді української діаспори. Конгрес українських молодіжних організацій.

Презентація проекту «Пластові організації в різних країнах»

Модуль X. Українська мова – твої ключі до світу

          Тема 1. Із глибини віків до сучасності: українська мова в її історичному роз-витку
Основні поняття: мова народна і мова літературна, літописи та «Слово про Іго-рів похід», народні думи, історичні пісні, українське бароко.

Літописні оповіді. Давньоукраїнські літописи та «Слово про Ігорів похід». Мова народних дум, історичних пісень та книжних пам’яток українського барокового письменства. Українська мова в духовному житті українського козацтва. І. Мазепа – творець високої поезії народною українською мовою («Дума», «Пісня про чайку»). Мовні практики Г. Сковороди. Афоризми.

Презентація проекту «Філософська скарбничка Григорія Сковороди» 
Тема 2. Українські письменники

Основні поняття: письменник, поет, пісня, шістдесятники, громадянська пози-ція, героїзм.

Пісні літературного походження «Ще не вмерла Україна...», «Ой, у лузі червона калина похилилася».

Нова українська література: І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, М. Го-голь, П. Куліш.

Патріотичні мотиви творів Т. Шевченка. Образ мужньої, сильної духом Лесі Українки. Змалювання героїчної боротьби у творах Івана Франка.

Українська драматургія і театр 70–90-х рр. ХІХ ст.

Основні риси українського модернізму (О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, М. Вороний, В. Винниченко).

Образ рідної людини та важливість родинних цінностей. В. Нестайко.

Представники «Розстріляного відродження».

Поезія шістдесятників.

Сучасна українська поезія та проза.

Тема 3. Багатство української мови

Основні поняття: мова, лексика, спілкування, стиль, тип, жанр мовлення. Шляхи збагачення лексики української мови. Синоніми, омоніми, антоніми, па-

роніми. Синонімічне багатство мови. Лексична сполучуваність. Складні випадки слововживання. Фразеологізми в мовленні.

Стилі мовлення.

Словники й довідкова література. Електронні словники.

Українська літературна вимова, правопис. Специфіка української мови: апо-строф, подвоєння приголосних, зменшувальні префікси і суфікси.

Літературні казки. Епічні твори. Драматичні твори. Ліричні твори. Акровірші.

Стилі й жанри в українській літературі.

Презентація проекту «Мовна стійкість» особистості – запорука збереження національної ідентичності українця»

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1.   Diasporiana: електронна бібліотека. URL: ttp://diasporiana.org.ua/

2.   Експедиція Україною. URL: http://ukrainer.net/expedition/

3.    Електронна бібліотека Науково-дослідного інституту українознавства. URL: http://ndiu.org.ua/index.php/science\
4.   Електронний журнал «Українознавство». URL: http://journal.ndiu.org.ua/

5.   Етнографія. URL: http://ethnography.org.ua/

6.    Методична література з українознавства. URL: http://ndiu.org.ua/index.php/sc ience/1561-2011-06-09-09-56-19
7.   Музей Івана Гончара. URL: https://my.etnoua.info/

8.   Музейний простір. Музеї України та світу. URL: http://prostir.museum/

9.   Науково-освітній портал «Кобзар». URL: http://kobzar.info

10.  Обласна універсальна наукова бібліотека імені Д. І. Чижевського. Електронні бібліотеки України. Електронні бібліотеки світу. Електронні бібліотеки зображень/ відео. URL: http://library.kr.ua/libworld/elib.html

11.  Офіційний youtube канал музею Гончара з матеріалами, лекціями, обря-дами і експедиціями. URL: https://www.youtube.com/channel/UCfouTeXKOlIOsM_ QpHVgo7A

12.  Офіційний youtube канал сайтa «Етнографія» з автентичними фольклорними записами. URL: https://www.youtube.com/channel/UC2GyqqeyzewJMQi1hbgdBTg
13.  Програма з українознавства для дітей 7–10-річного віку недільної школи українського зарубіжжя «Український світ» / Центр українознавства Київського на-ціонального університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2002.

14. Скансени – музеї просто неба в Україні. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D 0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1% 82%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B0

15.  Український світ: програма для учителів недільних шкіл українського зару-біжжя / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Центр украї-нознавства філософського факультету; упорядники: Л. В. Божук, М. Піскун, Л. В. Со-рочук, А. В. Ціпко, Т. Л. Шептицька. Ч. 2. Київ: ДАКККіМ, 2007. 16 с.

16.  Червона книга України. URL: https://redbook-ua.org/

17.  Чтиво: електронна бібліотека україномовної літератури. URL: http://chtyvo. org.ua/


Методичні рекомендації щодо викладання українознавства у 2019/2020 н.р.

  Відповідно до Концепції Нової української школи, Стратегії національно- патріотичного виховання дітей та молоді, головним завданням сучасної школи є формування особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукових знань про людину, природу й суспільство, з високо розвиненим почуттям національної та власної гідності, яка є носієм національних та загальнолюдських цінностей, необхідних для подальшого повноцінного життя в соціумі. Ефективним засобом здійснення цього завдання є українознавство як галузь науки, що інтегрує знання з історії, археології, лінгвістики, етнографії, правознавства, релігієзнавства, економіки, етики, естетики, педагогіки, природознавства та інших освітніх дисциплін.
  Сьогодення вимагає змістовної організації і проведення українознавчої роботи в навчально-виховних закладах області, оновлення змісту і форм. Реформування загальної середньої освіти передбачає модернізацію змісту освіти, що має ґрунтуватися на компетентнісному та особистісно орієнтованому підходах до навчання, а саме головне – орієнтуватися на здобуття учнями умінь і навичок, необхідних сучасній людині для успішної самореалізації у професійній діяльності, особистому житті, громадській активності. 
     Статтею  12 Закону України «Про освіту» визначено мету повної загальної середньої освіти - всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.
     Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині:
 вільне володіння державною мовою;
        здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та    іноземними мовами;
інформаційно-комунікаційна компетентність;
навчання впродовж життя;
громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
культурна компетентність;
інші компетентності, передбачені стандартом освіти.
  Звертаємо особливу увагу, що  у змісті всіх навчальних програм послідовно впроваджено компетентнісний підхід, який відповідає стратегічному напрямку розвитку освіти в контексті положень Концепції  «Нова українська школа» та показано особливості запровадження наскрізних змістовних ліній «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність», які відображають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання й виховання.
  Наскрізна лінія «Громадянська відповідальність» забезпечує розвиток соціальної й громадянської компетентностей, розкриває суть поняття «відповідальний громадянин», визначає вектори його діяльності.
  У 2019/2020 н.р. викладання курсу «Українознавство» у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься  відповідно навчально-виховних програм, розроблених Національним науково-дослідним інститутом українознавства МОН України і затверджених комісією з української літератури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України, зокрема:
– програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець»(автори: Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендована вченою радою Національного науково-дослідного інституту українознавства та комісією МОНМС України (протокол №4 від 14.06. 2012 р.);
 – програма для загальноосвітніх  навчальних  закладів «Українознавство», 1-4 класи (автори – Кононенко П.П., Присяжна Т.М.), рекомендована вченою радою Національного науково-дослідного інституту українознавства та комісією з української літератури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (протокол №14.1/12-Г- 686 від 27.12. 2013р.);
– програми для загальноосвітніх навчальних закладів  «Українознавство», 5-12 класи (автори – Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендована Міністерством освіти і науки України (протокол №1 від 26 березня 2014 року).
Ці програми віддзеркалюють цілісність викладання українознавства від дошкілля до старшої школи, реалізують принципи неперервності та наступності освіти.
Зміст курсу структурований за спірально-концентричним принципом, який передбачає неперервне розширення і поглиблення знань та повторне вивчення певних тем з метою глибшого проникнення в сутність явищ і процесів. Навчальний матеріал викладено за тематичними блоками: «Я - українець», «Моя родина, мій рід», «Мій український народ», «Моя держава - Україна», «Україна та українці в світі». Це відповідає процесу соціалізації дітей, а саме: пізнанню себе, свого найближчого оточення (родина), ознайомленню з більш об'ємним довкіллям (український народ, Україна) та його включення до Світу загалом.
Навчальний курс «Українознавство» є інтегрованим. У ньому поєднані знання з історії, археології, антропології, лінгвістики, етнографії, фольклору, правознавства, міфології, релігієзнавства, культурології, економіки, філософії, політології, етики, естетики, педагогіки, природознавства.
 У межах кожного тематичного блоку вчителі повинні звертати увагу на такі змістові лінії: національне природне довкілля, мову і традиційну культуру українського народу, визначні особистості та дати історичної ґенези українців, їхню роль у світовому просторі.
 У кожному класі необхідно подавати знання концентрично, за визначеними темами в певній системі і цілісності, з поступовим ускладненням матеріалу, відповідно до вікових особливостей.
Особливо це стосується дітей-дошкільнят, яким потрібно закласти основи знань про землю, де вони народилися, про їхніх предків, рід, родину, про те, ким вони є.
Виховання дітей дошкільного віку бажано проводити за програмою «Українотворець», яка розроблена цими ж авторами, відповідно до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Метою та завданням програми «Українотворець» є сприяння становленню кожної дитини як гармонійно розвиненої особистості, усвідомлення її як творця себе, своєї родини, держави, світу. Програма «Українотворець» враховує досвід і традиції української народної та академічної педагогіки, ґрунтується на принципах і засадах міжнародних конвенцій про дітей, Конституції України, є засобом створення міцного підґрунтя для подальшого виховання патріота, громадянина української держави, свідомого державотворця.
Запропонована програмою гнучка і чітка система роботи за змістовими блоками-сферами «Українці», «Природа України», «Я-українець. Я-українка», «Українська культура».
Допоможе раціоналізувати освітній процес музейна педагогіка з її різноманітними формами і засобами.
Метод проектів, модульні блоки, інтерактивні технології дадуть можливість дитині входити в світ етнографії, поступово ускладнюючи завдання, отримуючи все нову й нову інформацію, всмоктуючи в себе дорогоцінні перлини народного досвіду.
 Досягнути дієвої співпраці з родинами вихованців можливо завдяки активному використанню інформаційних технологій: розробленням власного сайту дитсадка і особистих сімейних сторінок, де можуть відбуватися обміни досвідом, взаємодії в різних народознавчих проектах. Досягненню позитивного результату сприятиме проведення усних журналів, зустрічей поколінь: дітей, батьків, дідусів, прадідусів, а також спільне творення мистецьких робіт, добрих справ, випуск родинних газет.
 Особливе місце в навчально-виховному процесі посідає початкова школа. Це база підгрунтя  всього подальшого навчання і виховання  дитини. До того ж емоційна чутливість мислення й обмежені інтелектуальні можливості  дітей молодшого шкільного віку  вимагають виважено і ґрунтовно підходити до питань  формування особистості.
 Пропонована програма з українознавства для 1-11 класів загальноосвітніх шкіл відповідає Державному стандарту початкової загальної освіти, зберігає наступність і послідовність між довкіллям (програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець»), основною та старшою школою і є особистісно орієнтованою.
 Зміст тематичних блоків, зазначених у програмі, спирається на знання з предметів «Українська мова» «Літературне читання», «Природознавство» навчального  курсу «Я у Світі». Проте не дублює предметів, а виводить отримані знання на більш широкий рівень узагальнення, надає навчальному матеріалу цілісності, системності в осягненні феномену України та українського буття.
 Навчальний курс українознавства особливий і вимагає від учителя глибоких знань. Українські народні та державні свята, своєрідність української родини; історія українського державотворення; народна та державна символіка України; історична пам’ять народу та його світочі; основні моральні засади українського народу, які визначають поведінку людини в суспільстві; міжнародна діяльність українства і його роль в історії тощо. Це в комплексі сприяє формуванню міжпредметної та громадянської компетентностей учнів.
         На допомогу вчителям зміст програми «Українознавство.1-4 класи» містить оновлений список джерел та ілюстративного матеріалу (журнал «Українознавство». – 2017 №40).
Не варто штучно насаджувати знання. Вивчення тем цього блоку має спиратися на знайоме дитині соціоприродне довкілля й доповнюватися знаннями українських традицій, національних особливостей, питомих рис українця. Ми підтримуємо творчий пошук і нестандартні рішення педагогів.
У програмі зазначено загальну кількість годин на вивчення кожного тематичного блоку. Проте якщо вчитель відчуває потребу поглибити зміст навчального матеріалу або певні теми викликали особливий інтерес школярів, то програмовий матеріал можна доповнювати.
Уроки поєднуються із безпосереднім природним довкіллям, відвідуванням історичних пам’яток та закладів культури, зустрічами з батьками, народними умільцями, митцями, героями праці, письменниками, педагогами, визначними людьми своєї місцевості.
Під час структурування навчального матеріалу в програмі враховано принципи наступності та послідовності між початковою  та старшою школою.
Для кожного класу в програмі вказано загальну кількість годин (усього 35, 1 година на тиждень), години на вивчення кожного з тематичних блоків, уроки тематичного оцінювання та узагальнення навчальних досягнень учнів. Запропонована кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною, вчитель може її змінювати у межах 35 годин річних. Резервний час він може використовувати на власний розсуд.
Під час оцінювання досягнень учнів з українознавства вчитель звертає увагу на гармонійне поєднання:
– знань, умінь, навичок;
– емоційно-ціннісного ставлення учня до себе, своєї родини, народу, держави, світу та Всесвіту;
–  творчої діяльності.
Критерії оцінювання наведено у програмі.
Українська школа – родина – і початкова, і середня, і вища школа – мають поєднувати гуманістичні і правові засади, патріотизм і професіоналізм, вітчизняний і зарубіжний досвід, – і тому її домінантою має стати людинознавство, що є ядром українознавства та світознавства, котрі стануть джерелом самореалізації та життєтворчості
У загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах області необхідно розвивати мережу гуртків декоративно-прикладного мистецтва: художньої обробки соломи, деревини гончарства, лозоплетіння, народної вишивки, ткацтва, художньої кераміки та ін. Потрібно більше уваги звертати на проблему інтегрування українознавства з історією України, географією, українською мовою та літературою, а також з іншими предметами, зокрема, уроками художньої праці, музики, образотворчого мистецтва, риторики.
Рекомендуємо вчителям на уроках практикували елементи нестандартності, інсценізувати обряди, вивчати забуті пісні, запрошувати місцевих умільців, виконавців, збирачів народної мудрості, проводити уроки-захисти рефератів, уроки-конкурси. Ці уроки рекомендуємо проводити у краєзнавчих музеях, кабінетах українознавства, обласному музеї етнографії, архітектури і побуту.
        Адміністраціям шкіл варто більше уваги приділяти підбору кадрів учителів, навчально-методичному забезпеченню з українознавства. Учитель українознавства має бути, насамперед, творчою особистістю. Уроки українознавства – це уроки любові до ближнього, до свого міста чи села, до своєї вулиці, до батьків та Батьківщини. Учитель українознавства повинен мати вищу освіту, досконало знати історію України, захоплюватися краєзнавчою та пошуковою роботою, багато займатися самостійно.
Координаційним центром виховної діяльності повинні стати кабінети українознавства, шкільні музеї, які радимо створити у кожному навчально-виховному закладі. Вони можуть використовуватись для проведення уроків, семінарських і факультативних занять, читання лекцій, історико-краєзнавчих, літературно-фольклорних та інших гуртків і об’єднань, круглих столів, організації зустрічей, конкурсів, диспутів, конференцій та ін.
Головними, постійно діючими експозиціями є ті, що висвітлюють головні аспекти українського народознавства:
«Історія України», «Національна культура», «Побут і господарство українців», «Громада та її звичаї в Україні», «Фольклор», «Сімейні звичаї та обряди», «Народний календар», «Національне вбрання», «Народні знання», «Світогляд та вірування українців».
Вибираючи профілі та жанри шкільного музею, необхідно врахувати реальні потреби конкретної школи.
Відомі музеєзнавці Є.Л.Галкіна і Ю.Юхневич рекомендують створення таких музеїв: музей-експозиція (виставка), музей-майстерня (студія), музей-лабораторія, музей-клуб, музей-театр, музей-екскурсійне бюро, музей-ярмарок та ін.
Зміст культурно-освітньої діяльності шкільного музею виражається в формах організації роботи з учнівською аудиторією, взаємодії з навчально-виховним процесом. (журнал «Шкільний світ»,  №4(660), лютий 2013).
Вже стало традиційним у жовтні (другий тиждень) проведення тижня українознавства, під час якого бажано організувати і провести такі заходи:
Години  мужності: «Чорнобиль – трагедія, подвиг, пам’ять»( журнал «Виховна робота в школі» №3 2017 р. ст.9-14), «Їм у віках судилося безсмертя», «Майдан: революція гідності», до Дня соборності України,  Дня пам’яті героїв Крут, Небесної Сотні, бійців АТО. Під час проведення таких уроків рекомендуємо провести зустрічі  із ветеранами Великої Вітчизняної війни, акцію «Зірка пам’яті», «Пам’ятати – означає шанувати та берегти» (журнал «Виховна робота в школі» №5 травень 2016р. ст. 18-20).
Визначні дати року:
1 вересня – День знань
13 вересня – День українського кіно
15 вересня – Міжнародний день миру
1 жовтня – Міжнародний день музики
14жовтня– Свято Покрови Богородиці та День українського козацтва
9 листопада – День української мови та писемності
20 листопада –  Всесвітній день дитини
28 листопада –День пам’яті жертв Голодомору
3 грудня – Міжнародний день інвалідів
6 грудня – День Збройних Сил України
19 грудня – День Святого Миколая
7 квітня – Благовіщення Пресвятої Богородиці
26 квітня – День Чорнобильської трагедії
10 травня – Міжнародний день Матері
15 травня – Міжнародний день сім`ї
18 травня – Міжнародний день музеїв
18 травня – День пам’яті жертв політичних репресій
21 червня – День Батька
28 червня – День Конституції України
Обрядові заходи: «Віночок вити – життя любити» (журнал «Школа», №1(85), січень 2013. стор.74.), «Возвеличуємо Христове воскресіння» (журнал «Початкова школа» №4 2013 р.стор.63, «Калина –символ рідної землі», «Вже Різдво прийшло до хати, всім пора колядувати» ( журнал за січень 2016р.ст. 46-47), «Недалечко червоне яєчко», «Вишита сорочка аж до поясочка»( журнал «Шкільна бібліотека», №9-10, стор.99), «Купальські свята – це легенда» (журнал«Шкільна бібліотека», №5 2015р.ст.29-30.).
        Уроки-свята: «Подорож по Україні», урок-телепередачу «Казки маленькі, а розуму в них багато», «Доля мови – доля народу», «Тернистий шлях становлення української мови», «Провідники української нації у ХХ ст.», «Глибинні корені українського слова», «Берегині рідного краю» (журнал «Шкільна бібліотека», №9-10 2013р).
Години спілкування з учнями: «Бути на Землі Людиною», «Нашому роду нема переводу», «Родині ми складаємо славу нині», «Вшанування символів України», «Рушник, що вміє розмовляти», «Уклін тобі, людино праці».
Конкурси: «Різдвяний подарунок» (виготовлення новорічних прикрас),  конкурс-гра «Україно моя - я для тебе живу» (журнал «Шкільна бібліотека №7 2015р), «Ми козацького роду діти», гра-подорож «Україна – славний край козацький», «Ярмарок професій»,  «Мандрівки сторінками усних журналів: «Україна – держава європейська»  (ж-л «Шкільна бібліотека» №2, 2015р), «День Європи в Україні», «Україна – наш спільний дім», «Глибинна течія пам’яті».
Майстер-класи:  виготовлення привітальної листівки до Великодня, «Паперові фантазії», «Вишивка стрічками», українська символіка у флористиці.
Перевагу варто надавати активним формам роботи, що передбачають самостійну або спільну роботу, набуття дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню національної свідомості, критичного мислення, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності за свої дії та вчинки: участь у Всеукраїнській акції «Лист пораненому», у благодійних акціях «Діти Буковини – воїнам АТО», «Сітка-оберіг», «Оберіг для солдата», «Янгол у моєму житті», «Подарунки для воїнів АТО від Миколая», «Лелеченя добра».
Під час викладання українознавства рекомендується використовувати такі підручники та посібники: підручник «Українознавство» (П.П. Кононенко), «Українознавство» (в 2-х книгах, В.С. Крисаченко), науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал «Українознавство» НДІУ МОН України, журнал «Берегиня», «Жива вода», «Буковинський журнал», підручник «Народознавство. Українознавство» (Г.К. Кожолянко), «Слово» (Н.Поклад, М.Кононенко), «Українознавство» для учнів 1-4 класів (З.О. Сергійчук), «Дивосвіт» (Н.С. Іватьо), «Живиця» для учнів 2(1) класів (Н.С. Іватьо), хрестоматія для учнів 5-11 класів «Український фольклор» (О.Ю. Бріцина, Г.В. Довженко), посібник «Уроки українознавства. З досвіду роботи вчителів українознавства Чернівецької області» (Т.А. Мінченко), «Засіймо Українонькою в душах» (уроки українознавства в 5 класі, Т.А. Мінченко, Г.П. Числаш), «Українознавство в системі освіти Буковини» (науково-методичний вісник, Т.А. Мінченко), «Цілюще джерело української історії» (уроки українознавства в 6 класі, Т.А. Мінченко, А.В. Ткач), «Слідами історії державності України» (уроки українознавства в 7 класі, Т.А. Мінченко, А.В. Ткач), «Українська культура» (підручник, 8 клас, Т.А. Мінченко, Д.М. Препеліца), «Буковинська скриня» (посібник, Т.А. Мінченко), «Українознавство. Я – українець» (посібник 9 кл., Т.А. Мінченко, Д.М. Препеліца, Г.К. Ковальчук, Н.К. Дорожкіна), «Українознавство. З Україною у серці» (посібник 10 кл., Т.А.Мінченко. Г.М.Ковальчук), «Україна і світ» Українознавство» ( посібник 11кл. упор.Мінченко ТА., Ковальчук Г.М.).«Ігри та конкурси з українознавства»(навчальний посібник, Т.А.Мінченко. І.Н.Дєдов).
Основні напрямки роботи методичних об’єднань вчителів українознавства на 2019/2020 навчальний рік:
Основні завдання українознавства на сучасному етапі.
Формування українознавчого компоненту в навчально-виховній діяльності закладу.
Українознавчий компонент при викладанні предметів у школі.
Значення українознавчих досліджень для розвитку особистості.
Роль українознавства у формуванні громадянської  та соціальної компетентності школяра. Сучасні виховні технології на уроках українознавства.
Значення краєзнавчо-дослідницьких робіт із українознавства у формуванні ціннісних ставлень особистості до рідного краю.
Українські традиційні обереги-символи:  батьківська хата, материнська пісня, рушник, сорочка-вишиванка – одвічні духовні святині українського народу.
Народні ремесла та промисли як унікальний вид народного мистецтва українців.
Обряди, звичаї, традиції як невід’ємна складова духовної культури українців.
Мова – душа й ознака народу, оберіг історичної пам’яті народу.
Значення предмета «Українознавство» та його зв’язок із іншими дисциплінами.
        Вся українознавча робота повинна бути спрямована на те, щоб учні глибше пізнали українознавство - історію, мову, культуру, традиції рідної неньки-України задля консолідації українського суспільства.


 "Щодо відзначення 100-річчя Національної академії наук України"
    Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2017 року №136 «Про відзначення 100-річчя Національної академії наук України» та в рамках виконання програми національно-патріотичного виховання  доводимо до відома керівників та педагогічних працівників закладів освіти для використання та врахування в роботі , що Українським інститутом національної пам`яті підготовлено методичні рекомендації та візуальні матеріали про розвиток освіти і науки України під час Української революції 1917-1921 років, присвячені 100-річчю створення українських державних вищих навчальних закладів і заснування Національної академії наук України, якими передбачено проведення інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких та інших заходів.

    Усі матеріали є на офіційному сайті Українського інституту національної пам`яті за посиланням : goo.gl/G7Tqye.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОПАНУВАННЯ ТЕМИ ПРО РОЗВИТОК ОСВІТИ І НАУКИ ПІД ЧАС УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 РОКІВ

До 100-річчя створення українських державних вищих навчальних закладів і заснування Національної академії наук України.




Вступ
Розбудова шкільництва
Відкриття українських університетів
Українська Академія наук
Вивчення теми з використанням методу проектів
Технологія підготовки проектів-презентацій
Додаток 1. Архівні документи
Додаток 2. Постаті освіти та науки у світлинах
Додаток 3. Місця пам’яті
Вступ
У листопаді виповнюється 100 років Українській академії наук (нині – Національна академія наук України). На вшанування цієї дати на державному рівні Президент України підписав Указ “Про відзначення 100-річчя Національної академії наук України” (№ 136 від 18 травня 2017 року).
Планом заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 777-р, та Планом заходів щодо відзначення 100-річчя Національної академії наук України, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 992-р, передбачено ювілейні урочисті заходи, тематичні виставки, конференції, симпозіуми, круглі столи, семінари, інші наукові та просвітницькі заходи.
Під час Революції 1917–1921 років боротьба за національно-культурне відродження перетворилася в Україні на один із найважливіших напрямів національно-визвольного руху. Культурне, освітнє, наукове будівництво українського народу стало невід'ємною складовою державотворення. Українство взялося реалізовувати громадянські свободи: політичної діяльності, думки і слова, громадських зібрань, творчості та вибору мови навчання і спілкування. З етнічної спільноти українці перетворювалися на політичну націю. Успішна розбудова шкільництва, вищої школи та науки, духовне піднесення та підйом національного самоусвідомлення стали важливою перемогою Української революції.

Розбудова шкільництва
На початок 1917 року в Україні діяло близько 30 тисяч шкіл, у яких працювало 58 тисяч освітян. Система управління освіти була майже суцільно зрусифікована. Практично всі гімназії, училища й університети на території України були зросійщеними. Навчанням  охоплювалося половина дітей шкільного віку.
Від перших кроків молодої держави, що виникла на хвилі Української революції, постало питання про відродження освіти українською мовою і на українських засадах. Численні осередки товариства “Просвіта”, які з 1917-го активно взялися за поширення знань, не могли розв’язати всі проблеми.

На початку березня 1917-го з ініціативи громадськості в Києві було засновано Українське товариство шкільної освіти, а вже 18 березня в Києві урочисто відкрилася Перша українська гімназія імені Тараса Шевченка, директором якої став учений-хімік і педагог Петро Холодний.
Про це подбали політичні та громадські діячі, зокрема Українського клубу “Родина”. Від перших днів революції вони підняли питання про українські школи. Державних фінансів на цю справу не було, сподівалися на кошти місцевого самоврядування і громадських організацій, вчительських спілок, Товариства шкільної освіти, “Просвіти”, кооперативів. Наприклад, у Харкові першу українську гімназію відкрито зусиллями “Просвіти” у вересні 1917 року.

Всеукраїнська вчительська спілка діяла від 1905 року, але через переслідування невдовзі розпалася. Відродилася в березні 1917 року як профспілкова організація вчителів. Очолила її громадська і культурно-освітня діячка, педагог, засновниця українського жіночого руху в Східній Україні Софія Русова. Спілка брала участь у відстоюванні прав освітян, вимагала збільшення заробітної плати, піднімала питання про перерозподіл функцій державних органів, місцевого самоврядування та шкільних рад. Утворивши структури на місцях, займалася заснуванням бібліотек, музеїв, учительських домів, де організовувалися лекції, бесіди, курси. Влаштовували “довідкові бюро” для консультацій з питань навчання та виховання. Спілка оплачувала вчителям курси і відрядження на з’їзди. Домагалася відкриття шкіл, дитсадків рідною мовою, відслідковувала факти перешкоджання створенню української національної школи. 

Своєрідним центром національного культурного життя в період революції стала культурно-просвітницька благодійна організація “Просвіта”. За участі громадських діячів, письменників, композиторів, акторів активно налагоджувала видавничу справу та розповсюдження книг, газет, часописів. Важливою була роль товариства для національного усвідомлення селян. Завдяки просвітянським бібліотекам, драматичним гурткам, хоровим колективам, лекторіям вони дізнавалися про історичне минуле народу, брали участь в організації відзначень ювілеїв Івана Котляревського, Тараса Шевченка.
Завдяки народній популярності мережа товариства стрімко ширилася регіонами: на початку осені 1917 року в Україні діяли 952 “Просвіти”, 1920 року налічувалося понад 1500, у червні 1921-го – 4227.
Більшовики, прийшовши до влади, хотіли підпорядкувати мережу власним цілям і використати її для насаджування комуністичної ідеології. Але стикнулися із спротивом активістів. У 1920- роках комуністи знищили “Просвіту”.
Така ж доля чекала на українські навчальні заклади та спілки. Радянська влада ліквідувала університетську автономію, вчительське самоврядування. Всеукраїнську вчительську спілку розпустили, а педагогів включили до підконтрольної більшовикам Всеросійської спілки працівників освіти. Запровадивши обов’язкове навчання для дітей від 7 до 16 років, реорганізовувала всі державні, громадські й приватні школи України в єдину загальноосвітню трудову семирічну школу. Щоправда, аби не вибухнуло масове невдоволення, 1920 року до шкіл УСРР повернулася українська мова.

Українізація освіти, якою на початку 1917 року опікувалися громадські організації, значно активізувалася після створення 28 червня Генерального секретарства в справах освіти на чолі з Іваном Стешенком. На кінець 1917 року сформувалася така структура Генерального секретарства: департамент нижчої освіти (відділи початкової та вищої початкової школи), департамент вищої і середньої освіти з відділами середньої освіти і вищої школи, департамент до і позашкільної освіти (дошкільний і позашкільний відділи), департамент мистецтва.
На відділ середньої освіти впав весь тягар українізації шкіл. Він займався розробленням плану українізації школи, укладанням навчальних програм, підготовкою підручників, облаштуванням приміщень (Документи 1, 2, 3).
Діяльність відділу позашкільної та дошкільної освіти полягала в організації   «розумних культурних розваг, літературних читань, освітнього кінематографа, дитячих вечорів, концертів, спектаклів», видання «взірцевих каталогів просвітянських бібліотек, літературних і наукових читанок для різного віку розвитку», різноманітних довідників та інструкцій з практичними порадами. Велика заслуга у цій царині належала Софії Русовій.
Окрім цього, до складу департаменту мистецтва входили відділи: художньої промисловості, охорони пам'яток старовини і мистецтва, музичний, театральний, бібліотечно-архівний і пластичних мистецтв. Найважливішою ініціативою останнього стало заснування в Києві Української академії мистецтв.

Упродовж 1917 року в Києві відбулися два всеукраїнські вчительські з’їзди.
Перший відбувся у квітні за участю майже півтисячі делегатів. Його проведення ініціювало Товариство шкільної освіти. З'їзд прийняв резолюції про повну українізацію нижчої освіти; обов’язкове запровадження української мови, літератури, історії і географії в середній школі; заснування українських кафедр у вищій школі; заснування українських публічних бібліотек; повернення в Україну мистецьких та історичних цінностей; створення національних архівів і музеїв тощо. З’їзд звернувся до Української Центральної Ради з пропозицією утворити Всеукраїнську шкільну раду для контролю діяльності шкільних округ та їхніх кураторів від Тимчасового уряду. Обрали Центральне бюро Всеукраїнської учительської спілки, а Софію Русову – головою.
На другий з’їзд у серпні з’їхалися майже 700 делегатів для обговорення двох питань: українізація шкіл і план єдиної школи. Вирішили  з 1 вересня 1917 року запровадити навчання у нижчій школі тільки українською мовою. При цьому права нацменшин на освіту враховувалися. З’їзд прийняв рішення про відкриття Українського народного університету і Науково-педагогічної академії.
У відповідь на Інструкцію Тимчасового уряду про виділення в юрисдикцію Генерального секретаріату лише 5 українських губерній прийняли спеціальну резолюцію із вимогою “міцного й негайного сполучення всієї України в єдину державу”.
За 13 місяців Української Центральної Ради було засновано 53 українські гімназії, переважно в селах, оскільки в селах найбільше не вистачало навчальних закладів. У січні 1918 року міністром освіти в уряді УНР став Никифор Григоріїв. А  Іван Стешенко – педагог і державний діяч, літературознавець і перекладач, перший міністр освіти України, завдяки якому розпочалася українізація шкіл, відкрито Український народний університет, Педагогічну академію та Академію мистецтв – загинув 1918 року за невідомих обставин. За деякими версіями, його засудила на смерть більшовицька організація Зінківського повіту. Убитий у Полтаві. Похований у Києві.
Павло Скоропадський продовжив українізацію. Окремим законом він увів у російських школах українську мову і літературу, історію і географію України як обов’язкові предмети. В усіх державних установах і військових частинах створили курси українознавства.
Наприкінці врядування гетьмана в Україні діяло 150 українських гімназій.

Відкриття українських університетів
За гетьмана Павла Скоропадського урочисто відкрили державні українські університети – Київський і Кам’янець-Подільський.
Про створення університету в Києві вирішили в серпні 1917 року на 2-му Всеукраїнському педагогічному з'їзді. Український народний університет на природничо-математичному, юридичному та історико-філологічному факультетах мав готувати наукові кадри для українізації освіти. Заклад відкрився в жовтні 1917 року і діяв на базі Університету святого Володимира до 17 серпня 1918 року, коли Законом Ради міністрів Української держави його реорганізували в Київський державний український університет.
1 липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив підписом Закон “Про заснування Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету”. Ці два університети стали першими на українських землях державними закладами вищої освіти з українською мовою навчання. 
 Григорій Костюк “Зустрічі і прощання”: “Коли ж стало питання про ректора першого державного  українського університету в Кам’янці на Поділлі, то вибір упав тільки на молодого професора Івана Огієнка. Кам’янецький державний український університет за його керівництвом став справжнім першим великим розсадником української науки.  Але професор Огієнко був людиною далекого вгляду. Він розумів, що для університету потрібно готувати вже відтепер українські кадри. Як селянський син він знав, що переважна більшість українських дітей не мала змоги дістати середньої освіти. Розбуджена революцією, ця молодь рветься тепер до науки. Саме їй потрібно створити новий тип школи. Такою школою мали бути чотирирічні гімназії для дорослих”.
Урочисте відкриття Кам’янець-Подільського державного університету відбулося 22 жовтня 1918 року.
Іван Огієнко “Моє життя. Автобіографічна хронологічна канва”: “21 жовтня 1918 року. Будова тріумфальних брам. Ціле місто радісно готується до Свята Культури. Прикраса домів. Кам’янецький двірець пишно прибраний. Високо над ним – тризуб із електричних ламп… Вечір. Телеграма із Києва, що окремий потяг із гостями на свято вирушає з Києва”.
 На чолі делегації – представник Гетьмана генерал Євген Лібов. Від імені Міністерства освіти університет відкрив товариш (заступник) Міністра освіти Петро Холодний та виголосив промову: “За короткий час уже вдруге ми маємо нагоду вислухати грамоту про відкриття найвищої просвітньої інституції – університету, один раз у стольному Києві, вдруге тут, на політичній грані, що проходять по живому тілу українського народу. Нещасливі історичні події XVII віку знесилили Україну, чужа культура її приспала… За 250 років чужого панування позбулися ми тих скарбів, що придбали предки наші. Тільки невтомна праця на полі чужої культури, котрої гаслом було навчитися чужому, не цураючись свого, виведе нас у добру путь, на той шлях, на котрому поборемо темноту нашу”.
Софія Русова “Мої спомини”: “Приїхали туди  [до Кам’янця]  окремим поїздом – ціле Міністерство Освіти, представники інших міністерств,просвітніх організацій та ін. ...Тут справді було місце для університету: сила архівів, два місцеві музеї,великий будинок семінарії і так близько до Галичини, до Європи. Всі казали, що це прорубується вікно в Європу, до її науки”.
Першим ректором Кам’янець-Подільського державного університету став відомий вчений, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, історик церкви, майбутній митрополит Української православної автокефальної церкви Іван Огієнко. На момент відкриття університет мав богословський, природничо-математичний та історико-філологічний (з двома національними кафедрами: польської і єврейської літератури та історії). Уже за рік тут навчалися понад 1400 студентів із різних регіонів України.
Голова повітової земської управи Олімпіада Пащенко: “Коли б так само, як будувався цей Університет, будували були й цілу Українську Державу всіма силами Нації – від найбільших починаючи, а найменшими кінчаючи, – вона б повстала була, міцна й світла…”
Від вересня 1920 року, коли більшовики втретє захопили Кам’янець-Подільський, нарком освіти Володимир Затонський надіслав в усі освітні заклади України телеграму (подаємо мовою оригіналу): «Звернути увагу на Кам’янецький державний український університет. Кам’янецькі комуністи перебувають у полоні петлюрівської інтелігенції. Реальних сил для підтримання на висоті університету в Кам’янці немає. Контингент слухачів нікчемний. Безробітні дівулі та поповичі. В самому університеті продовжують засідати старці, що вижили з розуму, та наукові світила на кшталт гетьманівського, потім – петлюрівського скарбника Лебедя-Юрчика, котрий викладає там фінансове право. Професори непогано влаштувалися за рахунок університету та позирають на захід. Усіх треба розігнати. У тому вигляді, як він існує зараз, університет компрометує радянську владу».     
“Добре оборудована і поставлена українська школа далеко, безмірно більше може дати для справи політичної автономії, ніж сотні найкращих демагогічних трактатів. Кілька поколіннів, переведених через рідну школу, дадуть таку міцну й непохитну відпору до наших політичних демагогів, якої не створити всякими гострими заходами. Автономія свідомого національно й освіченого народа сама прийде — так само натурально, як падає з дерева достиглий плід. Це може помалу робиться, але зате міцно, бо на віки. І для цього в рамцях вільної держави досить морального впливу і авторитету, коли не можна впливати через формальну власть”. Сергій Єфремов. 6 серпня 1917 року.

Українська Академія наук
Вперше ідею створення академічного наукового центра європейського зразка, який би об’єднав українських науковців по обидва боки державного кордону між Австро-Угорщиною й Російською імперією, просувало Літературно-наукове товариство ім. Шевченка у Львові (від 1892 року – Наукове товариство ім. Шевченка). Визначальна роль у цій справі належала Володимиру Антоновичу, Олександру Барвінському, Олександру Кониському, Михайлу Грушевському. В товаристві існували три секції: історично-філософська, філологічна, математично-природописно-лікарська.

Ідея заснування академії наук в Україні знайшла продовження в діяльності Українського наукового товариства (УНТ), заснованого 1907 року Грушевським у Києві. УНТ також мало три секції: історичну (очолив Михайло Грушевський), філологічну (голова – Володимир Перетц), природописно-технічну (Петро Холодний). Видання товариства – “Записки Українського наукового товариства” (18 томів), збірники секцій і статистичної комісії, тримісячний журнал “Україна”. У 1915 році діяльність УНТ припинилася, 1917 – відновилася.

Українська революція 1917–1921 років створила сприятливі обставини для розвитку науки. Львівське НТШ та київське УНТ структурою та діяльністю були подібні до академії наук, але функціонували за рахунок приватної ініціативи та пожертв.
За створення науково-дослідної установи під патронатом держави взялася у квітні 1917 року Центральна Рада. На загальних зборах УНТ Михайло Грушевський порушив питання про створення Української академії наук. Тож для розроблення статуту майбутньої академії та вивчення питань її фінансування обрано комісію з 12 осіб. Розпочали підготовку установчих документів. Однак реалізувати ідею створення академії не встигли.
«Думка про її заснування виникла ще за Центральної Ради, коли вироблено було вже й проект організації Академії» (Дорошенко Дмитро «Мої спомини про недавнє минуле. 1914–1920».
Від травня 1918-го (за гетьманату Скоропадського) з ініціативою створення академії виступив міністр народної освіти та мистецтва Микола Василенко. Пізніше він зауважить: “Думка про утворення Академії вже давно виникла серед українських вчених. Наукове товариство імені Тараса Шевченка у Львові, перше підняло це питання, до вирішення якого взагалі підходили близько… Тепер до цього ...є нові сприяючі обставини, і завдання утворення в Києві Української Академії наук бере на себе Українська Держава. Це завдання – діло державної ваги, і вирішити його не під силу приватному товариству. Участь держави ...дасть можливість здійснити думку про утворення в Києві Академії наук хутко і поставити її існування на твердий ґрунт. Академія мусить згуртувати навколо себе наукові сили”.
Микола Василенко запросив долучитися до заснування академії відомого вченого Володимира Вернадського. У травні 1918 року Володимир Вернадський занотував у щоденнику: “Все більше замислююся про створення потужного наукового центру в Києві, скориставшись сприятливою політичною кон'юнктурою.  ...Треба знати, що хочемо отримати. Написати записку про Українську Академію Наук: 1. Національна бібліотека при Академії. Держава повинна дати кілька мільйонів на придбання книг. 2. Науково-дослідні інститути. Необхідно негайно скласти план. Вивчення Сходу у зв'язку з Кримом. Дослідні заклади у зв'язку з багатствами Півдня. Необхідна поїздка до Харкова, Катеринослава, Одеси. Зв'язок із Кримом”.
Отримавши згоду Вернадського на участь в організації академії, міністр Микола Василенко ініціював створення двох комісій. Перша – для розроблення законопроекту про створення установи. Друга – у справах вищої школи і наукових закладів. Головою обох став Вернадський (Документ 5). Він планував залучити до створення Академії Михайла Грушевського. Однак той сам відмовився і просив Вернадського не співпрацювати з урядом Скоропадського. Крім того, Вернадський і Грушевський мали різні погляди на організацію та структуру академії. Грушевський бачив установу історико-українознавчою, Вернадський – багатопрофільною, з нахилом на природничі та технічні спеціальності. Михайло Сергійович так і не увійшов до складу комісії.
Попри це, перша комісія на чолі з Вернадським мала солідне наукове представництво. До її складу увійшли відомі вчені: Дмитро Багалій, Микола Кащенко, Йосип Косоногов, Агатангел Кримський, Григорій Павлуцький, Степан Тимошенко, Євген Тимченко, Павло Тутковський, Михайло Туган-Барановський та  інші науковці.
Володимир Вернадський запропонував також при Академії створити заклади: Національну бібліотеку, Фізичний інститут, Дослідний біологічний інститут, Хімічну лабораторію, Мінералогічний інститут, Національний музей (природничого профілю), Український історичний музей, Астрономічну обсерваторію, Комісію для видання словника української мови, Археографічну комісію, Археологічний дослідний інститут, Комісію для вивчення природних виробничих сил України, Комісію для вивчення економічно-статистичного життя і ресурсів України, Комісію для видання пам’яток української словесності і мови (Документ 6).

Комісія з розроблення документів працювала від 9 липня до 17 вересня 1918 року. Провела 23 засідання. На них обговорювалися принципи заснування та структура Академії, Національної бібліотеки, Національного архіву, друкарні, йшлося про академіків та принципи їх обрання, приміщення та землю Академії, мову публікацій, премії та стипендії, засадизахисту дисертацій. Зрештою, комісія виробила проекти основних документів для прийняття урядових рішень (Документ 7). Передусім Комісія визначилася з офіційною назвою академічної установи: Українська Академія наук у Києві. Поширеним був і термін «національна», вживався безвідносно до її офіційного статусу.
Розуміння ідеї створення академії виявив гетьман Павло Скоропадський. 26 липня 1918 року, щойно комісія почала роботу, законом Української Держави “Про асигнування 200 тисяч карбованців на початкові видатки на організацію УАН” він виділив із Державної скарбниці відповідну суму як аванс “на початкові видатки на організацію Української Академії наук у Києві”. 
Фізик Йосип Косоногов зауважував: “Перед Українською Державою стоїть невідкладне завдання культурного, економічного і промислового розвитку, і ніякі витрати й матеріальні жертви, які ведуть до розв’язання цього завдання, не можуть уважатися великими, бо народ, діставши знання, поверне витрачене на нього з надлишком”.
За день до прийняття закону про заснування УАН, 13 листопада гетьман затвердив постанову Ради Міністрів Української Держави, де йшлося про асигнування на утримання Української Академії 869 216 карбованців 69 копійок до кінця 1918 року. З них дві третини розподілялося на господарські й організаційні потреби, решта – на штатні видатки.

14 листопада гетьман ухвалив Закон “Про заснування Української академії наук у Києві” (Документ 8). Того ж дня призначено перших 12 дійсних членів УАН: Дмитро Багалій, Агатангел Кримський, Микола Петров, Степан Смаль-Стоцький, Володимир Вернадський, Степан Тимошенко, Микола Кащенко, Павло Тутковський, Михайло Туган-Барановський, Федір Тарановський, Володимир Косинський, Орест Левицький  (Документ 9).
27 листопада відбулося її перше Спільне зібрання (Документ 11). На ньому обрано Голову-президента УАН Володимира Вернадського. Неодмінним секретарем став Агатангел Кримський  (Документи 12, 13).Оприлюднили статут УАН, у якому йшлося: “Українська Академія наук у Києві є найвищою науковою державною установою на Вкраїні, що перебуває в безпосередньому віданні верховної влади”  (Документ 10).
У діяльності Академії визначалися три основні напрями: науково-теоретичні дослідження, у тому числі й фундаментального значення, дослідження практично-прикладного характеру та українознавчий напрямок включно з його соціально-економічною складовою.

УАН мала три відділи: історико-філологічний (очолив Дмитро Багалій), фізико-математичний (на чолі з Миколою Кащенком) і соціальних наук (головував Орест Левицький). Також при УАН діяли постійні та тимчасові комісії за різними напрямами, наприклад, із вивчення природних багатств України, археографічна, “для складання словника живої української мови”, “для складання біографічного словника діячів України”, соціальних і правничих питань.
У листопаді й грудні відбулося ще кілька зібрань УАН. У цей період створили Інститут технічної механіки. Його очолив Степан Тимошенко.
Трохи раніше, 2 серпня 1918 року, засновано Національну бібліотеку Української Держави (нині – Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського). Вона згодом увійшла до складу УАН. Розпочалося академічне видання творів Тараса Шевченка й Івана Франка.
У грудні 1918 року було засновано такі комісії: для складання історично-географічного словника української землі (голова – Дмитро Багалій); для складання історичного словника української мови (директор – Євген Тимченко); для складання словника української живої мови (головний редактор і директор – Агатангел Кримський); для видання пам’яток новітнього українського письменства (голова – Сергій Єфремов); для виучування соціального питання (голова – Михайло  Туган-Барановський); Археографічну комісію (голова – Василь Данилевич). Запрацювали Акліматизаційний сад (директор – Микола Кащенко), Геодезичний інститут, Інститут для виучування економічної кон’юнктури та народного господарства України (директор – Михайло Туган-Барановський), Інститут технічної механіки (керівув – Степан Тимошенко). У січні 1919 року утворено Демографічний інститут (директор – Михайло Птуха), а також Постійні комісії по виучуванню звичаєвого права (директор – Орест Левицький), соціального питання (директор – Михайло Туган-Барановський), народного господарства (директор – Володимир Косинський).
На зборах 25 січня 1919 року вчені вирішили не евакуйовуватися разом із Директорією перед загрозою більшовицької окупації, а забезпечити функціонування Академії. 20 лютого 1920 року Академія наук, переглянувши і дещо доповнивши “Головніші правила українського правопису”, ухвалила їх як перший академічний правопис.
Незабаром до складу академії влилося Українське наукове товариство. Після окупації України більшовицькими військами у 1921 році Українська академія наук змінила назву на Всеукраїнську академію наук (ВУАН). 14 червня того ж року було введене положення “Про Всеукраїнську Академію наук”, де визначалася нова структура і статут ВУАН. До складу тепер входили інститути, музеї, комітети, наукові товариства, що керувалися власними статутами.

У 1924 році Михайло Грушевський повернувся до Києва та розпочав роботу в Академії. З його приходом розширилася діяльність українознавчих комісій, які були об'єднані в кафедру історії України під керівництвом професора.
Через запровадження форсованої індустріалізації від 1927 року посилилося  технічне спрямування ВУАН. До прикладу, виникла комісія Дніпрельстану.
У той же час комуністична влада розпочала встановлювати контроль над діяльністю науковців, репресії проти них. Були сфальшовані справи Спілки визволення України, Національного центру і т.д. Режим оточив “пильним наглядом” Грушевського. Наука радянізувалася, посилювався контроль за її діяльністю. На керівні посади ВУАН комуністи “посадили” своїх – осіб без відповідної освіти, зате благонадійних.
У 1930 році змінилася структура, ВУАН поділено по секціях. За радянської влади Академія неодноразово змінювала назву – Всеукраїнська академія наук, Українська академія наук, Академія наук УСРР та УРСР.
Нині головна державна наукова установа країни називається Національною академією наук України.
Вивчення теми з використанням методу проектів
Метод проекту – це метод пошуку, тобто така організація навчання, при якій учні набувають знань і вмінь у процесі планування та використання практичних завдань-проектів. Проект дає можливість поєднати теорію та практику, спонукає школярів самостійно пройти всі етапи дослідження обраної теми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності.
Проектна діяльність сприяє формуванню і розвитку таких компетентностей:
●      мовна, комунікативна;
●      інформаційна (учні вчаться шукати, аналізувати, структурувати інформацію, формувати власну точку зору);
●      критичне мислення, здатність розв’язувати проблеми, працювати індивідуально, у групах, у колективі, бажати та вміти навчатися протягом життя;
●      формування громадянської активності, усвідомлення національних і загальнолюдських цінностей, уміння визначати своє місце в суспільстві;
●      формування соціально-побутових навичок (вони формуються під час створення плакатів, буклетів, публікацій тощо);
●      формування ціннісних орієнтацій: вчаться керувати емоціями, свідомо приймати рішення, формують світогляд, усвідомлюють особисту роль.

Види проектів:
дослідницькі – повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення мети, аргументація актуальності; з’ясування предмета і об’єкта, завдань і методів; характеристики методології дослідження; знаходження гіпотез розв’язання проблеми і визначення шляхів її розв’язання;
творчі – не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, розв’язання підпорядковується остаточному результату, інтересам учасників проекту, шляхом прийняття групою логіки спільної діяльності. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх подання – рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібен сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети;
ігрові – учасники обирають собі певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту: літературні персонажі або реально існуючі особистості та “вживаються” в їхні соціальні ділові відносини, ускладнюють їх вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але провідним видом діяльності є все ж таки гра;
інформаційні – спрямовані на збирання інформації про об’єкт, явище, її аналіз та узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості проведення систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи пошуку (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, зокрема й електронні, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем;
практично орієнтовані – результат діяльності чітко визначено та зорієнтовано на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект нормативного акта, словник). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників із визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є кваліфікована організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація отриманих результатів і можливих засобів їх впровадження у практику;
За характером контактів проекти поділяються на внутрішні (організовані всередині однієї школи, між школами, класами в межах регіону, країни) та міжнародні (за участі представників різних країн із застосуванням інформаційних технологій).
За кількістю учасників проекти поділяються на особисті, парні та групові.
За тривалістю проведення розрізняють короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

Етапи роботи над проектом:
Підготовчий:
-         вивчення актуальних тем та вибір проблем для дослідження;
-         усвідомлення мотиву діяльності;
-         визначення доступних для використання джерела інформації;
-         складання орієнтовного плану з його подальшим обговоренням і коригуванням, затвердженням робочого плану проекту;
-         об’єднання в групи; розподіл обов’язків між виконавцями проекту.
Пошуковий:
-         визначення задуму проекту, висування гіпотез щодо його розв’язання;
-         виявлення й обговорення методів дослідження, на основі яких реалізовуватимуться проекти;
-         постановка мети проекту;
-         збір і вивчення інформації.
Аналітичний:
-         аналіз наявної інформації;
-         пошук оптимального способу досягнення мети проекту (аналіз альтернативних рішень), побудова алгоритму діяльності;
-         складання плану реалізації проекту: покрокове планування робіт;
-         аналіз ресурсів.
 Практичний:
-         виконання запланованих технологічних операцій;
-         поточний контроль якості;
-         внесення (за необхідності) змін у роботу.
 Презентаційний:
-         підготовка презентаційних матеріалів;
-         презентація проекту;
-         вивчення можливостей використання проекту.
Контрольний:
-         аналіз результатів виконання проектів;
-         оцінювання якості проекту.

Технологія підготовки проектів-презентацій
Ознайомтеся з історичною довідкою про розвиток освіти і науки в часи Української революції 1917–1921 років і спробуйте реалізувати власний проект – створити тематичну презентацію.
Презентація – стислий, схематично-візуальний виклад матеріалу, який складається зі слайдів, створений засобами інформаційних технологій (комп’ютера, проектора, відповідного програмного забезпечення). MS PowerPoint  –  найпопулярніший програмний продукт, засіб для створення та проведення презентацій.
Створення презентації починається з обрання теми. Не варто обирати надто широку, або навпаки – завузьку тематику. Також слід переконатися, що у вас достатньо матеріалів для реалізації проекту.
Важливий етап створення презентації – планування її структури. Вона повинна бути логічною та системною. Типової не існує. Але попри це, варто пам’ятати, що починатися презентація має з титульного слайду, де зазначено тему виступу, відомості про доповідача, установу, яку він представляє, логотип. Якщо презентація складається більше, ніж із 30 слайдів, слід другим слайдом зробити зміст. Це покращить навігацію.
Смислові слайди – ядро проекту. Найліпша логіка їх викладу – від загального до конкретного. Останній слайд повинен мати контактні дані доповідача.

Правила роботи зі створення презентації:
1) Найкраща презентація – зі стислим слайдовим змістом. Максимально допустима кількість знаків – 290 (до 35 слів). текст Перетворюйте текст на тези, що включають ключові слова, фрази.
2) Дизайн слайдів – простий. Ідея повинна сприйматися з першого погляду, максимум за 10–15 секунд. Глядач не має шукати головну думку. Тому не переобтяжуйте слайди малюнками, схемами, текстами, світлинами. Бажано, щоб на слайді був лише один значущий елемент, на який глядач зверне увагу в першу чергу. Він же повинен нести основне смислове навантаження.
 3) Один слайд – одна теза (думка, факт, поняття і т.д.).
4) Світлини, зображення, відеофрагменти, схеми, діаграми, графіки мають підкреслити або замінити текстову частину.
5) Усі цифри – в діаграмах, графіках, схемах, піктограмах.
6) Оформлення слайдів – естетично привабливе. Кольорова гама – від двох до чотирьох кольорів. Колір тексту та графічних елементів неодмінно контрастний відносно кольору фону. Мінімальний розмір шрифту – 20 кегль.     
Завантажити повністю методичні матеріали можна за посиланнями:
1. Методичні рекомендації до опанування теми про розвиток освіти і науки під час Української революції 1917–1921 років;

 Методичні рекомендації відділу українознавства КВНЗ «ВАНО»
      щодо викладання українознавства у 2018/2019 навчальному році.
                           
    Відповідно до Концепції Нової української школи, Стратегії національно- патріотичного виховання дітей та молоді, головним завданням сучасної української школи є формування особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукових знань про людину, природу й суспільство, з високо розвиненим почуттям національної та власної гідності, що є носієм національних та загальнолюдських цінностей, необхідних для подальшого повноцінного життя в  оточуючому соціумі.
    Ефективним засобом здійснення цього завдання є українознавство як галузь науки, що інтегрує знання з історії, археології, лінгвістики, етнографії, правознавства, релігієзнавства, економіки, етики, естетики, педагогіки, природознавства та інших освітніх дисциплін.
Сьогодення вимагає змістовної організації і проведення українознавчої роботи в навчально-виховних закладах області, оновлення її змісту, форм і методів.
   Упродовж 2018/2019 навчального року  національно-патріотичне виховання учнівської молоді необхідно скоординувати на виконання та реалізацію заходів  Концепціїї національно-патріотичного виховання дітей і молоді від 13.10.2015р. №580/2015 «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки» та «Обласну цільову комплексну, соціальну програму національно-патріотичного виховання дітей та  молоді на 2017-2020 роки».
    Всю роботу з українознавства на 2018/2019 навчальний рік спрямувати на:
   - Інтенсивне впровадження вивчення українознавства в навчальних закладах, підвищення рівня зацікавленості педагогів і учнів предметом.
   -Наповнення викладання загальноосвітніх предметів естетичним змістом, впровадження у практику шкільного життя факультативів за вибором стосовно різних видів мистецтва: літератури, музики, хорового співу, образотворчого і прикладного мистецтва, архітектури, театру, кіно, дбайливе врахування в цій роботі національних художніх традицій, особливостей національної культури, специфіки мистецького досвіду Буковинського краю.
У 2018/2019 навчальному році викладання курсу «Українознавство» у загальноосвітніх навчальних закладах Вінницької області  буде здійснено відповідно до навчально-виховних програм, розроблених Національним науково-дослідним інститутом українознавства МОН України і затверджених комісією з української літератури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України, зокрема:
– програма для загальноосвітніх  навчальних  закладів «Українознавство», 1-4 класи (автори – Кононенко П.П., Присяжна Т.М.), рекомендована вченою радою Національного науково-дослідного інституту українознавства та комісією з української літератури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (протокол №14.1/12-Г- 686 від 27.12. 2013р.);
– програми для загальноосвітніх навчальних закладів  «Українознавство», 5-12 класи (автори – Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендована Міністерством освіти і науки України (протокол №1 від 26 березня 2014 року).
Ці програми віддзеркалюють цілісність викладання українознавства від початкової до старшої школи, реалізують принципи неперервності та наступності освіти.
Зміст курсу структурований за спірально-концентричним принципом, який передбачає неперервне розширення, поглиблення і закріплення знань та повторне вивчення певних тем з метою глибшо­го усвідомлення сутності життєвих  явищ і процесів.
    На­вчальний матеріал викладено за тематичними блоками: «Я - українець», «Моя родина, мій рід», «Мій український народ», «Моя держа­ва - Україна», «Україна та українці в світі». Це відповідає процесу соціалізації дітей, а саме: пізнанню себе, свого найближчого оточення (родина), ознайомленню з більш об'ємним до­вкіллям (український народ, Україна) та його включення до Світу загалом.
Навчальний курс «Українознавство» є інте­грованим. У ньому поєднані знання з історії, археології, антропології, лінгвістики, етногра­фії, фольклору, правознавства, міфології, ре­лігієзнавства, культурології, економіки, філо­софії, політології, етики, естетики, педагогіки, природознавства.
         У межах кожного тематичного блоку вчителі мають звертати увагу на такі змістовні лінії: національне природне довкілля, мову і традиційну культуру українського народу, визначні особистості та дати історичної ґенези українців, їхню роль у світовому просторі.
         У кожному класі необхідно подавати знання концентрично, за визначеними темами у певній системі і цілісності, з поступовим ускладненням матеріалу, відповідно до вікових особливостей.
         Особливе місце в навчально-виховному процесі посідає початкова школа. Це база підгрунтя  всього подальшого навчання і виховання  дитини. До того ж емоційна чутливість мислення й обмежені інтелектуальні можливості  дітей молодшого шкільного віку  вимагають виважено і ґрунтовно підходити до питань  формування особистості.
     Пропонована програма з українознавства для 1-11 класів загальноосвітніх шкіл відповідає Державному стандарту початкової загальної освіти, зберігає наступність і послідовність між довкіллям (програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець»), основною та старшою школою і є особистісно орієнтованою.
         Зміст тематичних блоків, зазначених у програмі, спирається на знання з предметів «Українська мова» «Літературне читання», «Природознавство» навчального  курсу «Я у Світі». Проте не дублює предметів, а виводить отримані знання на більш широкий рівень узагальнення, надає навчальному матеріалу цілісності, системності в осягненні феномену України та українського буття.
 Навчальний курс українознавства особливий і вимагає від учителя глибоких знань. Українські народні та державні свята, своєрідність української родини; історія українського державотворення; народна та державна символіка України; історична пам’ять народу та його світочі; основні моральні засади українського народу, які визначають поведінку людини в суспільстві; міжнародна діяльність українства і його роль в історії тощо. Це в комплексі сприяє формуванню міжпредметної та громадянської компетентностей учнів.
     На допомогу вчителям зміст програми «Українознавство.1-4 класи» містить оновлений список джерел та ілюстративного матеріалу (журнал «Українознавство». – 2017 №40).
    Не варто штучно насаджувати знання. Вивчення тем цього блоку має спиратися на знайоме дитині соціоприродне довкілля й доповнюватися знаннями українських традицій, національних особливостей, типових рис українця. Це дає можливість для використання  творчого пошуку і нестандартних рішень педагогів.
    У програмі зазначено загальну кількість годин на вивчення кожного тематичного блоку. Проте якщо вчитель відчуває потребу поглибити зміст навчального матеріалу або певні теми викликали особливий інтерес школярів, то програмовий матеріал можна комбінувати та доповнювати.
        Уроки поєднуються із безпосереднім природним довкіллям, відвідуванням історичних пам’яток та закладів культури, зустрічами з батьками, народними умільцями, митцями, героями праці, письменниками, педагогами, заслуженими людьми своєї місцевості.
Під час структурування навчального матеріалу в програмі враховано принципи наступності та послідовності між початковою  та старшою школою.
Для кожного класу в програмі вказано загальну кількість годин (усього 35, 1 година на тиждень), години на вивчення кожного з тематичних блоків, уроки тематичного оцінювання та узагальнення навчальних досягнень учнів. Запропонована кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною, вчитель може її змінювати у межах 35 годин річних. Резервний час він може використовувати на власний розсуд.
Під час оцінювання досягнень учнів з українознавства вчитель звертає увагу на гармонійне поєднання:
–    знань, умінь, навичок;
–   емоційно-ціннісного ставлення учня до себе, своєї родини, народу, держави, світу та Всесвіту;
–   творчої діяльності.
Критерії оцінювання наведено у програмі.
         Українська школа – родина – і початкова, і середня, і вища школа – мають поєднувати гуманістичні і правові засади, патріотизм і професіоналізм, вітчизняний і зарубіжний досвід, - і тому її домінантою має стати людинознавство, що є ядром українознавства та світознавства, котрі стануть джерелом самореалізації та життєтворчості.
У загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах області необхідно розвивати мережу гуртків декоративно-прикладного мистецтва: художньої обробки соломи, деревини, гончарства, лозоплетіння, народної вишивки, ткацтва, художньої кераміки тощо. Потрібно більше уваги приділяти на вирішення проблеми інтегрування українознавства з історією України, географією, українською мовою та літературою, а також з іншими предметами гуманітарного спрямування, зокрема, уроками художньої праці, музики, образотворчого мистецтва, риторики.
    Рекомендуємо на уроках практикувати елементи нестандартності, інсценізувати народні обряди, вивчати старовинні пісні, запрошувати місцевих умільців, виконавців, збирачів народної мудрості, проводити уроки-захисти рефератів, уроки-конкурси. Ці уроки рекомендуємо проводити у краєзнавчих музеях, кабінетах українознавства.
   Адміністраціям шкіл варто більше уваги приділяти підбору кадрів учителів, навчально-методичному забезпеченню з українознавства.            Учитель українознавства має бути, насамперед, творчою особистістю. Уроки українознавства – це уроки любові до ближнього, до свого міста чи села, до своєї вулиці, до батьків та Батьківщини. Учитель українознавства повинен мати вищу освіту, досконало знати історію України, захоплюватися краєзнавчою та пошуковою роботою, фахово займатися самостійно.
   Координаційним центром виховної діяльності повинні стати кабінети українознавства, шкільні музеї, які радимо створити у кожному навчально-виховному закладі. Вони можуть використовуватись для проведення уроків, семінарських і факультативних занять, читання лекцій, історико-краєзнавчих, літературно-фольклорних та інших гуртків і об’єднань, круглих столів, організації зустрічей, конкурсів, диспутів, конференцій та ін.
    Головними, постійно діючими експозиціями є ті, що висвітлюють головні аспекти українського народознавства:
   «Історія України», «Національна культура», «Побут і господарство українців», «Громада та її звичаї в Україні», «Фольклор», «Сімейні звичаї та обряди», «Народний календар», «Національне вбрання», «Народні знання», «Світогляд та вірування українців».
   Вибираючи профілі та жанри шкільного музею, необхідно врахувати реальні потреби нової конкретної школи.
   Відомі музеєзнавці Є.Л.Галкіна і Ю.Юхневич рекомендують створення таких музеїв: музей-експозиція (виставка), музей-майстерня (студія), музей-лабораторія, музей-клуб, музей-театр, музей-екскурсійне бюро, музей-ярмарок та ін.
    Зміст культурно-освітньої діяльності шкільного музею висвітлюється в формах організації роботи з учнівською аудиторією, взаємодії з навчально-виховним процесом. (журнал «Шкільний світ»,  №4(660), лютий 2018).
Вже стало традиційним у жовтні (другий тиждень) проведення тижня українознавства, під час якого бажано організувати і провести такі заходи:
   Години  мужності: «Чорнобиль – трагедія, подвиг, пам’ять»( журнал «Виховна робота в школі» №3 2017 р. ст.9-14), «Їм у віках судилося безсмертя», «Майдан: революція гідності», до Дня соборності України,  Дня пам’яті героїв Крут, Небесної Сотні, бійців АТО.  Під час проведення таких уроків рекомендуємо провести зустрічі  із ветеранами другої світової та україно-російської воєн, акцію «Зірка пам’яті», «Пам’ятати – означає шанувати та берегти» (журнал «Виховна робота в школі» №5 травень 2016р. ст. 18-20).
   У рамках тижня українознавства, літератури рідного краю рекомендуємо провести уроки пам’яті, книжкові виставки, зустрічі з митцями слова Вінниччини.
   Всебічному розвитку пізнавальних інтересів учнів сприяє і проектна діяльність, яка спрямована на дослідно-пошукову роботу.
   Рекомендуємо створити такі проекти:  « У серці кожної людини живе любов до України» за такими напрямками: «Свята моя, Київська Русь», «Україна –  славний край козачий», «З історії державних символів», «Майбутнє України в наших руках». журнал  («Виховна робота в школі» №3 2017 р. ст.9-14), «Берегині українського роду» за такими напрямками: «Стежками жіночих письменницьких доль», «Рушники –  це матусі моєї роки», «Рідна матінка моя», «Вам, берегині роду!», «Родинне свято матері» журнал  («Виховна робота в школі» №3 2017 р. ст.9-14). 
    Визначні дати року:
         23 серпня-День Державного Прапора України
         24 серпня – День Незалежності України
8 вересня – День українського кіно
21 вересня – Міжнародний день миру
22 вересня – День партизанської слави України
1 жовтня – Міжнародний день музики
5 жовтня – Всесвітній день Вчителя
          14 жовтня– Свято Покрови Богородиці та День українського козацтва
9 листопада – День української мови та писемності
20 листопада –  Всесвітній день дитини
21 листопада – День гідності та свободи
28 листопада –День пам’яті жертв Голодомору
3 грудня – Міжнародний день інвалідів
5 грудня – Всесвітній день Волонтера
6 грудня – День Збройних Сил України
19 грудня – День Святого Миколая
22 січня - День Соборності (день Злуки)
27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
29 січня - День пам’яті Героїв Крут
15 лютого - День пам’яті воїнів - інтернаціоналістів
20 лютого - День Героїв Небесної Сотні
22 лютого - Міжнародний день підтримки жертв злочинів
25 лютого - Перший офіційний Державний герб України
26 лютого - Початок війни Росії проти України
9 березня - День народження Тараса Шевченка
17 березня - Створено Українську Центральну Раду, 1917
4 квітня - День створення НАТО
5 квітня - Перша конституція
11 квітня - Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів
18 квітня - День пам’яток історії та культури, Міжнародний день пам’яток та історичних місць
26 квітня - Міжнародний день пам’яті Чорнобиля
        8 травня - День пам’яті та примирення в Україні, Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни
          9 травня - День Перемоги
   18 травня, субота - День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу
          19 травня, неділя - День пам’яті жертв політичних репресій/
          13 червня - День визволення Маріуполя від російських окупантів
          22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні
28 червня – День Конституції України
                Обрядові заходи: «Віночок вити – життя любити» (журнал «Школа», №1(85), січень 2018. стор.74.), «Возвеличуємо Христове воскресіння» (журнал «Початкова школа» №4 2013 р.стор.63, «Калина –символ рідної землі», «Вже Різдво прийшло до хати, всім пора колядувати» ( журнал за січень 2016р.ст. 46-47), «Недалечко червоне яєчко», «Вишита сорочка аж до поясочка»( журнал «Шкільна бібліотека», №9-10, стор.99), «Купальські свята – це легенда» (журнал«Шкільна бібліотека», №5 2015р.ст.29-30.).
 Уроки-свята: «Подорож по Україні», урок-телепередачу «Казки маленькі, а розуму в них багато», «Доля мови – доля народу», «Тернистий шлях становлення української мови», «Провідники української нації у ХХ ст.», «Глибинні корені українського слова», «Берегині рідного краю» (журнал «Шкільна бібліотека», №9-10 2013р).
Години спілкування з учнями: «Бути на Землі Людиною», «Нашому роду нема переводу», «Родині ми складаємо славу нині», «Вшанування символів України», «Рушник, що вміє розмовляти», «Уклін тобі, людино праці».
Конкурси: «Різдвяний подарунок» (виготовлення новорічних прикрас),  конкурс-гра «Україно моя - я для тебе живу» (журнал «Шкільна бібліотека №7 2015р), «Ми козацького роду діти», гра-подорож «Україна – славний край козацький», «Ярмарок професій»,  «Мандрівки сторінками усних журналів: «Україна – держава європейська»  (ж-л «Шкільна бібліотека» №2, 2015р), «День Європи в Україні», «Україна – наш спільний дім», «Глибинна течія пам’яті».
Майстер-класи:  виготовлення привітальної листівки до Великодня, «Паперові фантазії», «Вишивка стрічками», українська символіка у флористиці.
Перевагу варто надавати активним формам роботи, що передбачають самостійну або спільну роботу, набуття дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню національної свідомості, критичного мислення, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності за свої дії та вчинки: участь у Всеукраїнській акції «Лист пораненому», у благодійних акціях «Діти Буковини – воїнам АТО», «Сітка-оберіг», «Оберіг для солдата», «Янгол у моєму житті», «Подарунки для воїнів АТО від Миколая», «Лелеченя добра» .
З метою реалізації «Обласної цільової комплексної  соціальної програми національно – патріотичного виховання молоді на 2017-2020 роки» в умовах розвитку української державності в навчальних закладах рекомендуємо створити проекти національного виховання:
-  «З глибини народної криниці» (журнал  «Шкільна бібліотека №4 2017р),
- «Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо» (літературно-музичні композиції за творами українських дитячих письменників і композиторів);
- «Я і моя родина – казковий дивосвіт» (літературно-музичні композиції за творами українських дитячих письменників і композиторів).
Організувати   та провести  літературні  читання: «Бринять Кобзареві струни»,  «Сторінками творів вінницьких письменників» «Юрій  Федькович  – народний співець Буковини», «Ольга Кобилянська – величава духовна квітка Буковини»,  «Барви рідного слова» (конкурс знавців рідної мови)( журнал  «Шкільна бібліотекар №4 2017р),
         Під час викладання українознавства рекомендується використовувати такі підручники та посібники:
підручник «Українознавство» (П.П. Кононенко),
«Українознавство» (в 2-х книгах, В.С. Крисаченко),
науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал «Українознавство» НДІУ МОН України, журнал «Берегиня», «Жива вода»,
підручник «Народознавство. Українознавство» (Г.К. Кожолянко),
«Слово» (Н.Поклад, М.Кононенко),
«Українознавство» для учнів 1-4 класів (З.О. Сергійчук),
«Дивосвіт» (Н.С. Іватьо),
«Живиця» для учнів 2(1) класів (Н.С. Іватьо),
хрестоматія для учнів 5-11 класів «Український фольклор» (О.Ю. Бріцина, Г.В. Довженко),
«Засіймо Українонькою в душах» (уроки українознавства в 5 класі, Т.А. Мінченко, Г.П. Числаш),
 «Цілюще джерело української історії» (уроки українознавства в 6 класі, Т.А. Мінченко, А.В. Ткач),
«Слідами історії державності України» (уроки українознавства в 7 класі, Т.А. Мінченко, А.В. Ткач),
«Українська культура» (підручник, 8 клас, Т.А. Мінченко, Д.М. Препеліца),
«Українознавство. Я – українець» (посібник 9 кл., Т.А. Мінченко, Д.М. Препеліца, Г.К. Ковальчук, Н.К. Дорожкіна),
«Українознавство. З Україною у серці» (посібник 10 кл., Т.А.Мінченко. Г.М.Ковальчук),
«Україна і світ» Українознавство» ( посібник 11кл. упор.Мінченко ТА., Ковальчук Г.М.).
«Ігри та конкурси з українознавства»(навчальний посібник, Т.А.Мінченко. І.Н.Дєдов).
Основні напрямки роботи методичних об’єднань вчителів українознавства на 2018/2019 навчальний рік:

Основні завдання українознавства на сучасному етапі.

Формування українознавчого компоненту в навчально-виховній діяльності закладу.
Українознавчий компонент при викладанні предметів у школі.                   
Значення українознавчих досліджень для розвитку особистості.
Роль українознавства у формуванні громадянської  та соціальної компетентності школяра. Сучасні виховні технології на уроках українознавства.
Значення краєзнавчо-дослідницьких робіт із українознавства у формуванні ціннісних ставлень особистості до рідного краю.
Українські традиційні обереги-символи:  батьківська хата, материнська пісня, рушник, сорочка-вишиванка – одвічні духовні святині українського народу.
Народні ремесла та промисли як унікальний вид народного мистецтва українців.
Обряди, звичаї, традиції як невід’ємна складова духовної культури українців.
Мова – душа й ознака народу, оберіг історичної пам’яті народу.
Значення предмета «Українознавство» та його зв’язок із іншими дисциплінами.
.
У 2017/2018 н.р. слід відзначити такі дати:

30 серпня 1903 - 115 років тому народився Іван Васильович Бевз (30.08.1903, м. Темрюк, нині Краснодар. край – 13.01.1943, розстріляний гестапо, м. Вінниця), керівник Вінницького антинацистського підпілля, Герой Радянського Союзу (посмертно, 1965). (1903-1943);
17 вересня 1864  - День народження Михайла Михайловича Коцюбинського (17.09.1864, м. Вінниця – 25.04.1913, м. Чернігів), українського письменника-класика, громадського діяча;
30 вересня 1948 - Поет, журналіст, педагог. До 70-річчя від дня народження Олега Валеріановича Пасічника (30.09.1948–01.09.2010);
5 жовтня 1940 - День народження Володимира Омеляновича Забаштанського (05.10.1940, смт Браїлів Жмерин. р-ну – 02.12.2001, м. Київ), поета, перекладача, громадського діяча, лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1986), Міжнародної премії фундації Антоновичів (США, 1997), літературних премій імені В. Булаєнка (1998) та імені В. Свідзінського (2001, посмертно), члена СПУ (1967);
5 жовтня 1958 – До 60 – річчя від дня народження Віктора Мельника. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника;
13 жовтня 1888 - 130 років від дня народження Михайла Яковича Калиновича (13.10.1888, с. Жахнівка, нині Тиврів. р-ну – 16.01.1949, м. Київ), українського мовознавця, літературознавця, перекладача, академіка АН УРСР (1939);
15 жовтня -Народжена літати…До 65-річчя від дня народження Н.М. Космини,
головний редактор «Вінницької газети»;
23 жовтня 1928 - 90 років від дня народження Артура Йосиповича Войтецького (23.10.1928, м. Вінниця – 22.05.1993, м. Київ, похов. у м. Вінниця), українського кінорежисера, педагога, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1990);
1 листопада 1958 - Одержимий любов’ю до Подільського краю…
До 60-річчя від дня народження педагога, історика, краєзнавця, архівіста Олександра Івановича Рогового;
4 листопада 1943 - Бережіть сторожові вогні!
До 75-річчя від дня народження письменника, громадського діяча, голови Конгресу української інтелігенції Вінниччини Василя Дмитровича Кобця;
10 листопада 1948 - «Я – останній корсар українського вірша…»
До 70-річчя від дня народження поета і громадського діяча М. Ф. Каменюка;
23 листопада 1899 - День народження Родіона Андрійовича Скалецького (23.11.1899, с. Михайлівка, нині Бершад. р-ну – 22.03.1984, м. Київ), українського композитора, хорового дири-гента, послідовника М. Леонтовича, фольклориста;
24 листопада 1928 - Професор М. М. Кравець: штрихи до ненаписаного портрета. До 90-річчя від дня народження (24.11.1928–20.07.2011);
• 24 листопада - День пам’яті жертв Голодомору. Цього дня (24 листопада) виповнюється 85 років другого року Голодомору (1932–1933 рр.). На Поділлі (сучасні Вінницька та Хмельницька області) від голоду загинуло від 781 тис. 574 чол. до 1 млн 127 тис. 761 чол. Архівні джерела містять суперечливу інформа-цію. Населення Поділля до Голодомору становило 4 млн 726 тис. 400 чол. Якщо ж брати до уваги і сім районів, які відішли у жовтні 1932 р. від Вінницької області до Київської (в 1937 р. чотири з них знову увійшли до складу Вінницької області), кількість жертв подолян буде ще більшою;
28 листопада 1958 - 60 років від дня народження Галини Володимирівни Король (28.11.1958, с. Сербанівка Хміль-ниц. р-ну), співачки (лірико-драматичне сопрано), заслуженої артистки України (1994);
•листопад 1983 - 125 років від дня народження Катерини Яківни Коцюбинської (листопад, 1893, м. Феодосія – червень, 1963, м. Чернігів), педагога, літературознавця, краєзнавця;
6 грудня 1893 - Ненаписаний роман українського старшини (життєпис Миколи Битинського 1971 р.) До 125-річчя від дня народження М. О. Битинського
(06.12.1893–24.12.1972);
13 грудня 1877 - День народження Миколи Дмитровича Леонтовича (13.12.1877, с. Монастирок, нині Немирів. р-ну – 23.01.1921, с. Марківка, нині Теплиц. р-ну), українського композитора, хорового диригента, педагога, фольклориста;
29 грудня 1888 - Голос української крові, українського духу. До 130-річчя від дня народження Галини Журби (29.12.1888–09.04.1979)
   Думаймо про Україну. Будьмо її патріотами не на словах, а у справах та вчинках. Дбаймо про формування національної самосвідомості підростаючого покоління, бо це – нелегка, однак вкрай необхідна  справа.  А інтегрований курс «Українознавство» сприяє цьому.
         Вся українознавча робота повинна бути спрямована на те, щоб учні глибше пізнали українознавство, як науку любові і життєтворчості України.


 Духовне життя: вірування, звичаї, традиції, побут

Людмила Олександрівна Творун
Комунальний заклад «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №3
ім. М. Коцюбинського ВМР»
Цільова група: учні 9 класу
Тривалість: 45 хв.
Навчальні цілі
Учні  зможуть:
Описувати побут, повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації;
Пояснювати значення історичних пам’яток, фольклору й етнографії в дослідженні національних ознак українців і формуванні національної свідомості;
Здійснювати пошук науково-історичних підвалин української самобутності як частину національного руху;
використовувати знання про традиції та звичаї українського народу в повсякденному житті.
Методи і техніки: асоціативний кущ,робота в групах,  мозковий штурм, міні-лекція.
Обладнання уроку: роздатковий матеріал —малюнок та фото подільської хати (1 на дошку або слайд),зображення подільських писанок (для 1 групи), зображення обрядових хлібів Поділля (для 2 групи), зразки вишивок на рушниках (для 3 групи),  опис подільських страв (для 4 групи),текстовий матеріал (для кожної групи,  відповідно до теми).
Допоміжні матеріали:
Додаток 1:«Подільська хата» (малюнок, фото).
Додаток 2:  «Обрядові хліби» (фото).
Додаток 3: «Обрядові хліби» (текстовий матеріал).
Додаток 4: «Весільний рушник»(ілюстрації).
Додаток 5: «Весільний рушник» (текстовий матеріал).
Додаток 6: «Великодні писанки» (ілюстрації).
Додаток 7:«Великодні писанки»(текстовий матеріал).
Додаток 8: «Святий вечір».
Додаток 9:«Подільські страви».
Хід уроку
1.                Вступна частина. (5 хв.)
1.1           . Організаційний момент: привітайтеся з учнями, перевірте відвідування, зовнішній стан приміщення, організацію робочих місць учнів.
1.2           . Оголосіть тему уроку, запишіть її на дошці, запропонуйте учням записати її в зошит.
1.3           . Звертаючись до учнів, повідомте зміст уроку:
- протягом уроку ви дізнаєтеся, якою була подільська хата, садиба наприкінці XVIII — у XІX ст.;
- зможете описати особливості побуту, повсякденного життя людей краю; 
- зможете використати набуті знання в повсякденному житті, адже звичаї та традиції рідного народу варто знати й  шанувати.
2.                Основна частина. (35 хв.)
2.1.         Запишіть на дошці словосполучення «Духовне життя». Запропонуйте дітям з допомогою методу «асоціативний кущ» дібрати до словосполучення  слова, які спадають на думку, запишіть їх на дошці.(Відповіді довільні).
2.2.         Запропонуйте учням сформулювати визначення. (Відповіді довільні). Подякуйте учням.
2.3.         Запропонуйте учням порівняти визначення з тим, що містить Вікіпедія. Запишіть визначення («Духовне життя — творча діяльність людської спільноти, в результаті якої відбувається засвоєння та перетворення світу та вироблення його ідеального змісту, що відображається в культурі, звичаях, традиціях, віруваннях»).
2.4.         Зверніть увагу на те, що у змісті духовного життя суспільства виявляється його справді людська сутність,адже  духовність властива лише людині.
2.5.         Наголосіть на тому, що поняття «духовність» вживається як по відношенню до суспільства, так і до окремої людини. Духовне життя може бути наповнене багатим змістом,що створює сприятливу  атмосферу, хороший морально-психологічний клімат. Нажаль, деколи трапляється, що в деяких людей, всупереч матеріальному благополуччю, духовне життя є бідним і маловиразним. 
2.6.         Розкажіть учням: «За давнім українським звичаєм у громаді завжди існувала взаємодопомога. Наприклад, для спорудження  житла (на Поділлі найчастіше будували хати-мазанки) організовувалася толока —  безоплатна праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи. На толоку скликали сусідів, родичів, друзів. Зазвичай господарі частували робітників. Завершення справи часто відзначали народним гулянням з танцями й співом».
2.7.         Запитайте учнів: «Чи знаєте ви, як оздоблювалися українські хати?» (Зовні й усередині стіни білили. Усередині хата була розписана, особливо піч, комин, груба.  Призьбу обмащували червоною глиною. Вікна й двері оздоблювали гірляндами, між вікнами розписували вінками або букетами).
2.8.         Продемонструйте дітям додаток 1«Подільська хата»
2.9.         Запропонуйте дітям порівняти власні уявлення із зображенням. За потребою доповніть відповіді дітей: «В інтер'єрі традиційної подільської хати на видноті, на покутті, завжди були ікони, прикрашені вишитими рушниками,  скриня з плоским віком, яка виконувала функції стола. Біля скрині стояли лави.У деяких районах Західного Поділля замість звичайних лав ставили бамбетлі зі спинками та підлокітниками. Своє рідною прикрасою хати був мисник із керамічним посудом. Часто були розписані не лише хати, а також вулики та господарські приміщення: комора, курник. Малюнки виконувались кольоровою глиною, вапном і сажею.
Часто двори викладали кам'яними плитками, що укріплювали землю та надавали своєрідної оригінальності подільським поселенням.
Неодмінною частиною садиби українського селянина був квітник, він прикрашав переважно причілок хати й найчастіше виходив на вулицю». За потребою поясніть незрозумілі слова.
2.10.    Запитайте учнів: «Як ви думаєте, які рослини росли біля українських хат? Що символізували ці рослини?» (Відповіді довільні, наприклад: мальва - символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати.  Барвінок є символом вічного кохання. Він зеленіє навіть під снігом. Цією рослиною прикрашали весільний коровай. Любистку приписували властивість причаровувати, допомогти знайти пару. Чорнобривці символізують дитинст­во, рідну матір і батька, рідну оселю. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди й приносять людям вісті, іноді з потойбіччя).
2.11.    Повідомте дітям, що рослинні символи, образ світового дерева та птахів часто використовували українці.
2.12.    Запропонуйте учням наступний матеріал опрацювати в групах. Для цього об'єднайте клас у 4 групи.  Нагадайте учням про ролі, які вони мають розподілити між собою: спікер (керівник групи), секретар, посередник, доповідач, тайменеджер.
2.13.    Роздайте кожній групі завдання. Проінструктуйте дітей, як їх виконувати. Повідомте учнів про термін виконання завдання. Слідкуйте за роботою в групах та за часом.
2.14.    Запропонуйте групам представити результати своєї праці почергово. Визначте час виступу доповідача.
3.        Підсумкова частина – 5 хвилин
3.1.  Попросіть учнів оцінити рівень засвоєння матеріалу, виконавши      завдання.
Доберіть визначення до слів:
толока
одноразова безоплатна праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи;
калина
рослина, яка часто відігравала роль світового дерева біля української хати;
книш
хліб з «душею» або з хлібенятком на пошану предкам;
боже місце
центр весільного рушника, на якому була відсутня вишивка;
кутя
головна страва на столі у Святвечір.
зірка (ружа)
зображений на писанках символ сонця і вранішньої зорі,у народній символіці є незмінним символом кохання, дівочої краси.

3.2. Оголосіть домашнє завдання:повторити історичні поняття, основні події, дати, підготуватися до уроку узагальнення.
3.3. Подякуйте учням за роботу на уроці.

Додаток 1.«Подільська хата»






Додаток 2.«Хліби»
Додати заголовок




Додати заголовок













                             Додаток 3.«Хліби». Завдання для 2 групи.

Досліджуючи обрядові хліби Поділля, ми нарахували близько сімдесяти найменувань. Доберіть до зображення обрядових хлібів назву та опис.
Коровай— священний хліб, який має велике ритуальне значення, готують на весілля, при цьому дотримуючись певних обрядових правил.Книш —  пекли переважно на Святий вечір, Різдво, на поминки, проводи. Його називали «хліб з душею», вважали, що його пахощами живляться душі померлих родичів.
Йорданський калач—  випікали із пшеничного борошна до Водореща, Мав круглу форму, виплітався із 3-8 кісок, в південно-західних районах Поділля. Калач мав отвір посередині.
Жайворонки—  випікають на свято 40 святих для закликання весни і птахів, що повертаються з вирію.
Великодні «баби»—  обядова здоба, що випікаєтьсядо Великодня. Випікання баб (пасок) супроводжувалося багатьма повір’ями та обрядовими дійствами.
Миколайчики— випікалися до свята Миколи Весняного (22 травня), мали вигляд зооморфних фігурок, або закручених баранячих ріжок.
Макоші— обрядові хліби, які випікалися на Маковія. Паляниці, які перед  тим, як посадити у піч, надрізалися ножем (Макоші відкривали рот).
Калита — випікали на Андрія, 13 грудня, використовували на вечорницях під час «кусання калити».
«Рід» («родичі») — страва   виготовлялася із великої кількості маленьких пиріжків із сиром, зліплених у єдиний пиріг, що символізував єдність родини.

Додаток 4.«Весільний рушник».






















           Додаток 5. «Весільний рушник» (текстовий матеріал).                                     Завдання для 2 групи.     
На основі довідкового матеріалу проаналізуйте сучасні зразки весільних рушників. Який з них ви б порадили нареченим? Складіть схему весільного рушника із запропонованих елементів.«Рушник під ноги наречених вирішує  подальшу долю сім'ї. Всі вишиті візерунки на рушникові– це коди, ключі долі. Такий рушник використовували тільки один раз і  зберігали в сім'ї як оберіг.  У спадок можна передати візерунок, а рушник вишивають новий. Він символізує дорогу подружнього життя, тому полотно повинно бути цілим, без швів, мережива, тасьми. Вишивка має бути охайною: «Лицьова сторона – для людей, виворітна – для Бога». Кожен край має вiдмiнності у вишивці (права сторона – чоловіча, ліва – жіноча).  Центр рушника обов'язково повинен бути пустим, без вишивки — Боже місце.   Вишивали в цілковитій тиші, спокої, таємно. Роботу, що виконувала дівчина, могли  бачити тільки її рідні в хаті. Використовували лише одну голку, якою вишивали увесь рушник».
Символи на рушниках
Найстаріші символи — геометричні. Рослин та тварин почали вишивати з середини XІХ століття.

Дерево (вазон) — Дерево Життя́, символ єднання трьох світів. Має містити три яруси: корінням – минуле, стовбуром – сучасне, кроною – майбутнє.

Дубове листя — символ міцного здоров'я, сили, чоловічої краси. Калина — символ жіночої краси, щастя й надії. Виноград — символ родючості, нескінченності. Сад-виноград — це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка плекає дерево їхнього роду. Мак — символ смутку за загиблим, світлої пам'яті про близьку людину.  Голуби —   символізують щасливе сімейне життя. Пару птахів  розташовують зазвичай головками один до одного. Безкінечник (хвилька, кривулька, меандр) -  символізує вічність, неперервність буття - адже нема в нього початку, нема й кінця. Це символ захисту, вважалося, що його зображення унеможливлює проникнення зла, поганої енергетики. 

Додаток 6. «Великодні писанки».






Додати заголовок
















                            Додаток 7. «Великодні писанки».


для 3 групи.  Серед запропонованих писанок оберіть подаровану матері із побажанням: «Хай Мати-Берегиня захищає Вас»,  тату «Бажаю доброго здоров’я і сили», тітці «Нехай у вас добре ведеться господарство».
Символіка писанок
Сонце.  Настання довгоочікуваної весни сприймалося як народження нового сонця, торжество життя, тепла, світла над темрявою.
Хрест. Один із сонячних знаків, символ Усесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року.
Триріг. Давній символ сонця, знак священного числа «три» й святого вогню.
Зірка (ружа). Символізує сонце і вранішню зорю. У народній символіці вона є незмінним символом кохання, дівочої краси.
Гілка — символ родючості,  весняного відродження,  безкінечного життя.
Дубовий листок — символізує чоловічу силу.
Безконечник — символ води, невмирущої природи, вічного життя.
40(48) клинців  — успіх у господарстві, добробут і чесноти людини.
Грабельки— небесна вода, дощ, що є запорукою доброго врожаю
Циганські дороги – охорона від злої сили. Нечисть, потрапивши на такі дороги, вже ніколи не вибереться з них і не зможе зашкодити людині.

Писанки Поділля досить стримані. Зазвичай їх роблять чорними, що символізує родючу землю. Використовують також й інші темні барви. Візерунок наносять чорними, червоними та білими кольорами. Рідше – жовтими та зеленими. З візерунків тут можна зустріти ті, що прикрашають рушники, вишиванки та гончарні вироби. Також на них зображають місяць, зірки, дубове листя, курячі лапки, вишеньки, огірочки та черепашки. В залежності від місцевості, тут зустрічаються і геометричні орнаменти, і тваринні та рослинні мотиви.


Додаток 8. «Святий вечір» (текстовий матеріал).

Завдання для 4 групи: Ознайомтесь із етнографічним матеріалом та складіть власне меню різдвяної святкової вечері,використовуючи запропоновані описи подільський страв (див. додаток 9).   
Зверніть увагу на традиційну головну вимогу – страви мають бути пісними, тому що Святвечір припадає на останній день Пилипівського посту.
 «Святий вечір був ініціальною датою – початком світлового року.  Люди вірили: яким буде перший день, таким і весь рік. Щоб рік був багатим, на покуті ставили сніп жита або пшениці, долівку встеляли соломою, під  горщик з кутею стелили сіно. На стіл клали обереги: голівку часнику або маківку від нечистої сили і лихих духів, хліб  з сіллю, щоб бути весь рік ситим, грудочку цукру, щоб життя було солодким, і монетку. … У цей день в більшості  сіл Поділля готували 12 страв…. С.І. Килимник на основі глибоких досліджень приходить до думки, що найчастіше готували 12 страв тому, що протягом року Місяць оббігає Землю 12 разів. Отже, кожному місяцю наче присвячена страва. На Багату  кутю мусять бути приготовлені страви з усієї городини та садовини, що тільки є в господарстві, щоб  з усім цим прийняти й бога врожаю, і святі душі дідів-прадідів...  А вони, покуштувавши всього, дадуть у цьому році іще більший  урожай».
С.Творун «Практична етнологія для ділових людей».

Додаток 9.«Подільські страви».

1.    Кутя. Пшениця неочищена – 2 повні склянки, вода - 1,5 л, мак – 1 склянка, мед - 2 столові ложки, почищені й порізані волоські горіхи – одна-дві жмені. Пшениця вариться 2-3 год., потім додається склянка кип’яченої води, мед,  перетертий мак, порізані волоські горіхи.
2.     Гречаники   (записано від Асаулюк Марії Онисівни, 1879 р.н.).
Готуються як вареники, тільки з гречаного тіста. Для тіста: 2 склянки гречаного борошна, 0,5 склянки пшеничного борошна, 0,5 склянки  води,  дрібку солі. Для начинки: 600 г сиру, 0,5 склянки цукру, 1 яйце. Можна готувати з капустою або картопляною начинкою.
3.  Малай. 400 г кукурудзяного борошна, 3-4 яйця, 1 склянка цукру, 100 г масла, 1 чайна ложка соди, 1 склянка вишень без кісточок. Випікати протягом 30 хв.
4.    Картопля по-уланівськи. Картопля, порізана на 4 частини; олія, сіль, часник.
5.     Колотуха.3 л пряженого молока, 0,5 л сметани.
6.     Кирнасівські мазарі.
Тісто:2 яйця, 1 чайна ложка соди, 1 чайна ложка солі, 1 чайна ложка цукру, 0,5 л кислого молока, борошно.
        Начинка: дрібно порізана зелена цибуля, кріп, варене яйце,  пшоно.
        7.  Карась по-северинівськи. Свіжий карась, сіль, цибуля, петрушка, кукурудзяне борошно, олія, часник.
 8) Гуска, запечена з яблуками. Гуска, яблука, сіль, перець.
 9)Узвар. Сушені яблука, сушені груші, чорнослив, мед, вода.
 10) Куліш. Пшоно, картопля, свиняче сало, цибуля ріпчаста, сіль, петрушка, вода.

Використані джерела інформації

1.     Килимник С.І. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – К.: Обереги, 1994. –Кн. 1.
2.     Заверющенко О. Л. Образи рушника та хустки як складники концептосфери українського весілля // Лінгвістика № 2 (23), 2011.
3.     Світлана Перова. Магічний рушник // Хрещатик, 15.10.2004.
4.     Оксана Негода. Правила вишивання весільного рушника власними руками // Українська правда, 07.07.2009.
5.     Олександра Теліженко. Весільний рушник // Творча майстерня О. Теліженко, 11.05.2012.
6.     Тетяна Сарахан. Весільні рушники вишивають у великий піст // Gazeta.ua, 14.11.2014.
7.     Творун С. Українські обрядові хліби. На матеріалах Поділля. — Вінниця: Книга-Вега, 2006
8.     Традиційні продукти Вінниччини.—   Влоцлавек: Душпастирства Фермерів, 2010
9.     https://електронна-енциклопедія.укр/traditions/tradicijna-podilska-hata.htm
10.   Podolsky house of vil. Babchyntsi. The middle of the 19th cen.

Бегас Ніна Олександрівна               Методист відділу українознавства    Методичні рекомендації з українознавства     «Технології фольклорно-етнографічних досліджень»

Питальник 1. Методика збереження духовно-культурної спадщини, пареміографічних зразків народної творчості

      Важливо зафіксувати максимум матеріалу з цієї тематики. Радимо питання, які слід задавати оповідачеві. Але варто звернути увагу на те, щоб автор дослідження не був прив’язаний до переліку питань, адже якщо оповідач згадає приміром народну пісню із календарно-обрядового циклу, то не потрібно його перебивати, нав’язуючи питання про коровайну обрядовість.
Усна народна творчість – це безмежний світ духовної скарбниці українського народу, тому підхід до дослідження цієї тематики має бути творчим.

Громадські звичаї:
1. Запишіть від старожилів розповіді про дівочі і парубочі громади. До якого часу вони існували?
2.    Що таке «вечорниці», «досвідки», «вулиця»?
3.    Чи існував у вашій місцевості волонтерський звичай – «Толока»?
4.    Чи відомі у вас спільні громадські збори та що на них вирішувалось?
5.   Як громада вашої місцевості шанувала звичаї своїх предків? Що робили внаслідок стихійного чи іншого лиха?
6.    Яке вірування побутувало у вашому громадському середовищі?
Родинні звичаї:
1.    Запишіть обрядовість, пов’язану із народженням дитини;
2.    Які у вас найпоширеніші весільні обряди та звичаї?
3. Як відбувалось сватання у вашому селі? Які слова, примовки мали казати свати у хаті дівчини?
4.   Як відбувались заручини?
5.     Що таке дівич і паруб вечори? Чи існували вони у вашому селі?
6.     Опишіть детальніше як відбувалось запрошення на весілля.
7.  Хто випікав коровай, які обряди відбувались до нього, які пісні співались під час випікання короваю?
8.     Що таке весільне деревце і як його виготовлювали?
9.     Чи був у вас «весільний поїзд» і що він означав?
10.   Які прикмети, прогнози  побудували на весіллі?
11.   Як проходило власне усе весілля?
12.    Які обряди були пов’язані із батьками та родичами наречених?
13.   Чи  відзначали другий день?
14.   Які давні традиції своїх предків ви пам’ятаєте (чи був колись розпис, чи посипали зерном молодих, чи проходило вінчання у церкві, чи існував обряд «комора»)?

Календарні свята та обряди:

Весняні обряди:
1. Чи існував звичай у вашому селі закликати та зустрічати весну? Як це відбувалось?
2. Яке ставлення було у людей до землі? Які обряди були пов’язані із вшануванням і початком земельних робіт?
3.  Чи був обряд випікання пташок та зустріч птах із вирію?
4.  Чи існували у вашій місцевості молодіжні вулиці?
5. Які найпоширеніші свята відзначали весною (Благовіщення, Благовісника, Великдень, Свято Юрія та інш), які обряди побутували до кожного із цих свят, які страви готувались?
6.  Як шанували предків під час весняних свят?
7.  Запишіть пісні: веснянки, гаївки, гагілки та інш.
Літні обряди:
1.   Як відзначалось свято Купала у вашому селі?
2. Які обряди здійснювались, пов’язані із Сонцем, Вітом, які повір`я існували?
3. Як відзначались свято Маковея, Спаса?
4.   Які ще свята відбувались у вашому селі  під час літнього періоду?
5.  Які страви готувались до цих свят?
6. Які основні обряди побутували серед молоді (вечорниці, гадання, плетіння вінків), як це все відбувалось?
7.     Запишіть пісні: купальські, петрівчані.

Осінні обряди:
1.   Чи вшановували осінні народні свята? Які саме?
2.  Чи були обряди проведені із зажинками, обжинками, жнивами?
3.    Чи була колективна допомога один одному під час польових робіт?
4. Які повір`я побутували, пов’язані із осінніми святами (на Покрову, Дмитра, Михайла)?
5.   Чи відзначали Свято Долі наприкінці листопада у вашій місцевості?
6.  Які традиції побутували серед молоді і дітей у період осінніх робіт?
7.   Чи співали пісні в осінній період часу і які саме?
Зимові свята:
1.  Які найпоширеніші народні свята відзначались узимку у вашій місцевості?
2. Які обряди були у вашій родині на Коляду? Які страви готувались?
3. Чи проводились Андріївські вечорниці у вашому селі? Як саме?
4.    Як відзначали свято Маланки (Старий Новий Рік) у вашому селі?
5. Які обряди були пов’язані із стихіями природи: морозом, вітром, сонцем? Чи закликали мороза до столу?
6.   Як вшановували предків під час зимових свят?
7. Запишіть пісень із зимового циклу (колядки, щедрівки, віншівки, посівалки, тощо);

Усна народна творчість:
Пісенний фольклор:
1.  Запишіть різножанрові народні пісні вашої місцевості без корекцій, у автентичному виконанні, фіксуючи на диктофон або відео:
· календарно-обрядовий фольклор: колядки, щедрівки, веснянки, петрівчані, купальські, зажинкові, обжинкові, жниварні пісні;
·   родинно-побутовий фольклор: весільні пісні; поминальні голосіння;
·   пісні про кохання та родинне життя;
·   соціально-побутовий фольклор: чумацькі, козацькі, історичні пісні, думи, пісні-хроніки, балади, кріпацькі, рекрутські, повстанські, наймитські пісні, пісні літературного походження;
·   жартівливий фольклор: приспівки до чарки, сороміцькі, жартівливі, танцювальні пісні,
·   коломийки;
·   дитячий фольклор: колисанки; народні ігри та забави, лічилки, дразнилки.
Прозовий фольклор:
1. Запишіть прислів`я, приказки, загадки, повір`я, примовки, які побутують у вашій місцевості.
2. Які ви знаєте замовляння від різних хвороб?
3. Чи були у вашому селі «знахарі», які могли вилікувати замовляннями?
4.  Запишіть народні казки, оповідання, легенди, перекази вашої місцевості.

Ремесла та промисли:

1.  Запишіть, які види народних ремесел та промислів поширені у вашій місцевості: гончарство, деревообробка, вишивання, ткацтво, шевство, каменотес ний промисел, килимарство, писанкарство, витинанки, плетіння з кори дерева, лози, коріння, народні іграшки, вироби з тіста, круп, петриківський розпис, малювання на склі, виготовлення біжутерії, реконструкція історичного одягу та ін?
2. Опишіть детальніше технологію виготовлення того чи іншого виробу згідно ремесла;
3.  Яких відомих майстрів вашої місцевості ви знаєте?
4.   Сфотографуйте при можливості народні  вироби.

Питальник 2. Методика збереження та фіксування топонімів

1. Перша історична згадка про село (місто).
2. Історичні відомості про заснування і назву села (міста).
3. Умови життя, заняття, національний і соціальний склад населення.
4. Вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія, події, що відбувались на цій вулиці;
5. Які визначні історичні місця знаходяться у вашому селі (місті).
6. Зростання житлового фонду, культурних закладів.
7. Формування архітектурного обличчя села (міста).
8. Визначні особистості — вихідці з рідного села (міста);

Питальник 3. Дослідження родоводу

1. Розпитайте і запишіть інтерв’ю, розширену біографію кожного члена вашої родини:
* дату і місце народження;
* освіту, професію, місце роботи;
* спогади та інформацію про їхніх родичів: бабусів, дідусів;
* якого віросповідання?
* якими ремеслами та промислами займались?
* які родинні традиції ви продовжуєте?
* чи знають український фольклор, легенди, приказки?
* чи збереглись у вашій сім'ї перекази, легенди про визначних представників  вашого роду?
* яке походження вашого прізвища? Які легенди і перекази з ним пов'язані?
2. Проведіть опрацювання родинного архіву: збір документів, фотографій  близької і далекої родини, відберіть для вашого родоводу;
3.  Проведіть наукові пошуки відомостей про свій родовід у сільських, міських, районних, обласних та інших державних архівах;
4.   Проведіть наукові пошуки відомостей про ваш родовід в літературі, яка є у краєзнавчому відділ обласної наукової бібліотеки;
5.   На основі проведених пошуків (бажано до 7 покоління) складіть дерево Роду за зразком: схематично, або ж у формі дерева, зазначаючи лише дату народження (смерті пращурів), прізвище, імя по-батькові. Розширену інформацію слід занотовувати окремим науково-дослідним рефератом;
6.  Якщо є можливість зберіть документи та особисті речі, що належали членам вашої родини і сформуйте з них невеличкий родинний музей, який ви б могли поповнити  та заповісти у спадок своїм потомкам.

Питальник 4.

Методика та впровадження заходів історичних подій ХХ-ХХІ ст.: національно-визвольного руху за незалежність України, політичні репресії, Голодомор-Геноцид (1921-23рр., 1932-33рр, 1946-47рр), дисидентський рух, Майдан-2004, Революцію Гідності 2013-2014 років, українсько-російську війну на Сході України (з 2014 року)
1.  Запишіть свідчення активістів, учасників революційних подій, їх спогади.
2.     Що змотивувало їх взяти участь у цих подіях?
3.    Як відбувались історичні події у боротьбі за визволення країни?
4.   Що найбільше вам запам`яталось під час Революції Гідності?
5.   Ваша роль під час Революції Гідності та у війні на Сході України.
6.   Хто на вашу думку є винуватцем у розпалі війни на Сході України (з 2014 року)?
7.    Які визвольні змагання за незалежність України ви пам’ятаєте?
8.  Чи були ваші родичі учасниками революційних та військових дій?
9. Запишіть інтерв’ю-спогади  від свідків Голодомору-Геноциду (1921-23рр., 1932-33рр, 1946-47рр);
10. Щоб ви хотіли змінити в історії України?
Додаток 1.
Анкета на згоду запису-інтерв`ю
ПІБ:.................................................................................................................... Адреса:................................................................................................................
Телефон:............................................................................................................Фоно/відео запис інтерв’ю…………………….………………………….................
Я  підтверджую, що передав(ла) фоно/відео запис свого інтерв’ю (назва навчального закладу) для збереження й використання з навчальною метою……..
Мені відомо про те, що фоно/відео запис мого інтерв’ю зберігатиметься в (назва навчального закладу) для навчального використання іншими дослідниками……..
Респондент, дослідник (дата, підпис)…………………………………………..
Оповідач (дата, підпис)……………….……………………………….…………


Додаток 3.
Перелік художніх і документальних фільмів про
голодомор-геноцид 1932-33рр:
Художні фільми:
«Голод-33», реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна.
«Поводир», реж. О.Санін, 2014, студія «Prontofilm», Україна.
«Маленьке життя», реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія «Група компаній Фокстрот», Україна.
Документальні фільми:
«Жнива розпачу», реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада.
«Під знаком біди», реж. К.Крайній, 1990, «Київнаукфільм», Україна.
«Українська ніч 33-го», у 4 частинах («Страх», «Жах», «Гільйотина», «Справа Грушевського»), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, «Укртелефільм», Україна,
«Час темряви», реж. С.Дудка, 2003, «Укртелефільм», Україна.
«33-й. Свідчення очевидців»,  реж. М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Об’єднання «Імпульс», Україна.
«Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна.
«Свіча Джеймса Ернеста Мейса», реж. Н.Сущева, 2008, агенція «Стожари», Україна.
«Хлібна гільйотина», реж. І.Кобрин, 2008, студія «Телеком», Україна.
«Живі», реж. С.Буковський, 2008, кіностудія «Листопад фільм», Україна.
«Жорна», реж. Г.Гін, 2008, студія «МедіаПорт», Харків, Україна.
«Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-33 років на Луганщині», реж. О.Крамаренко, 2009, Україна.
«О горе, це ж гості до мене», реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Україна.
«Великий голод», реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна.
«Незнаний голод», реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія «Комітет дослідження українського Голодомору», Канада.
 «Україна. Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті», реж. А. Романді, 2011, телеканал «Мега», Україна

10 кращих фільмів про Українську Повстанську Армію

1. Нескорений / Undefeated (2000)

1950 рік. З кінцем Другої світової війни ведеться нерівна на теренах Західної України боротьба на два фронти: спочатку проти німецьких військ та диверсійних загонів НКВС СРСР, а потім — самотужки у лютому герці з усією каральною силою СРСР. У Карпатах продовжують збройну боротьбу частини та невеликі боївки Української повстанської армії. На чолі армії — талановитий командир, славетний генерал-хорунжий Роман Шухевич, знаний серед воїнів УПА як Тарас Чупринка. Саме долю цього командира покладено в гостросюжетну й динамічну основу фільму «Нескорений»: це вдала спроба художніми засобами донести до глядача правду про події воєнного та повоєнного часу в Західній Україні.

2. Залізна сотня (2005)

Події у фільмі «Залізна сотня» відбуваються на теренах Закерзоння, території, на якій споконвічно проживали мільйони українців, на тлі Другої світової війни та післявоєнного часу, зокрема, під час проведення операції «Вісла».

3. Атентат – осіннє вбивство в Мюнхені

Фільм охоплює період від 1947 року, коли рейдові загони УПА з боями проривались за кордон, і до осені 1959-го, коли у Мюнхені від руки агента КДБ Богдана Сташинського загинув Степан Бандера. Вигнанці й біженці навіть у важких умовах еміграційного життя об’єднувалися, вели просвітницьку, релігійну, громадську й політичну роботу.

4. Історія однієї криївки

   Український документально-художній фільм 2013 року. Розповідає про створення криївки та боротьбу вояків УПА з енкаведистами. Робота над фільмом тривала два роки. “Історію однієї криївки” спільно створювали члени Товариства пошуку жертв війни “Пам’ять”, актори місцевих театрів та доброчинці. Прем’єра фільму відбулася 11 жовтня 2013 року у Львові в Кінопалаці ім. Олександра Довженка. Стрічка присвячена 71-й річниці створення Української Повстанської Армії та Дня Українського козацтва.

5. Спогад про УПА

Двосерійний документальний фільм, що розповідає про діяльність УПА, війни, що вело НКВС проти УПА.

6. Прощай, дівчино (1994)

Фільм присв’ячений борцям за волю України. У фільмі співають повстанські пісні, жителі Тернопільщини діляться своїми спогадами про УПА.

7. Один — в полі воїн (2003) (частина 1-2)

У картині йдеться про події кінця Другої світової війни в одному з прикарпатських сіл Західної України. Як особливо наголосили під час прем’єри стрічки її автори, сюжет фільму побудований на реальних фактах. У ньому немає жодного вигаданого героя, як і не вигадано жодної події. Під час зйомок фільму творчу групу активно консультували кілька живих свідків тих далеких подій 1944 року.

8. Тигролови

Тигролови знято за однойменним романом Івана Багряного “Тигролови” – продовження оповіді про долю героя серіалу “Сад Гетсиманський”, який тікає з потягу, котрим його мали доправити до сибірського концтабору. Він потрапляє в українське поселення, де його переховують. Там і зустрічає своє кохання.

9. Жива

Фільм розповідає про молоду дівчину Анну Попович, яка рятуючись від переслідувань МГБ, потрапляє в табір УПА.

10. Червоний

1947 року до ГУЛАГу потрапляють двоє українців. Головний герой — воїн УПА Данило Червоний. Інший українець — Віктор Гуров, радянський льотчик з Чернігова, літак якого було збито над позиціями ворога і його вважають дезертиром, який був у полоні. Гуров вважає Сталіна героєм і вірить у те, що військовий суд помилився. Обидва герої мусять пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування кримінальних ватажків, підлість, зраду і відчай. Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі
Додаток 4.

Науково уніфікований паспорт музейного предмету


Документ, що фіксує усі етапи обліку та наукової атрибуції, інформацію про реставрацію, публікацію і використання музейного предмета протягом всього часу його знаходження у музеї.
(Міністерство культури України (2), Наказ "Про затвердження Інструкції з організації обліку музейних предметів" від 21.07.2016 N 580 (Наказ N 580))

1. Назва предмету, короткий опис;
2.Місцезнаходження предмету;
3. ПІП дослідника, який знайшов чи передали у спадок цінну старовинну річ;
4.   «Вік» предмету;
5. Якщо це виріб народного ремесла чи промисла, вказати майстра чи автора роботи;
6.  Зафіксувати нумерацію предмету, згідно інших музейних експонатів, попередньо зареєстрованих.
7.  Короткий опис, нумерацію приєднати до знайденого предмету.

 Підсумок

Досить важливо в наш час фіксувати ту духовну спадщину, яку ми зможемо передати наступному поколінню. Метою методичних рекомендацій з фольклорно-етнографічних досліджень -  є ознайомлення дітей з багатствами культурно-господарської спадщини українського народу, з народними традиціями і формування в них етнічної, на цій основі, самосвідомості кращих якостей національного характеру, прагнення до відродження української національної культури. Такий підхід до формування особистості має на меті удосконалення патріотичного виховання, врахування особливостей розвитку суверенної України, використання традиційного вміння та бажання українського народу працювати на благо процвітання своєї держави. Первинність культурно-історичних традицій народу, їх діалектична єдність із загальнолюдською культурою набирають чинності вихідного принципу при визначенні змісту освіти і виховної діяльності навчальних закладів.
Українознавчий підхід у формуванні особистостей вимагає створенню нових умов для комплексного впливу на виховання молоді, глибокого знання педагогом їх душ, рівня сформованості якостей характеру.
Найбільш ефективні методи роботи фольклорно-етнографічних експедицій це - бесіда, інформування, дослідження, робота з першоджерелами, збирання фольклору, складання літопису сім'ї (родоводу), села чи міста. Матеріали науково-дослідних робіт підсумовуються та можуть бути використані у науково-практичних конференціях, святах народних ремесел, фольклорних фестивалів, конкурсів, тощо.
В процесі фольклорно-етнографічних експедицій вихованці глибше починають відчувати, що знання про рідний народ - це пізнання себе, свого родоводу, його культури, історії, усвідомлення нерозривної єдності із попередніми поколіннями, усім народом, його духовними скарбами.
 Сучасна молодь повинна стати тією рушійною силою, яка здатна змінити майбутнє країни на краще. Саме тому необхідно якнайбільше уваги приділити дослідженню та вивчення українознавства та історії свого краю, національно-патріотичному вихованню молоді та формуванню у них  національної свідомості, та сильної громадянської позиції.


    Дорогі колеги-фольклористи, етнографи, історики, краєзнавці. Невдовзі у світ вийде збірка методичних рекомендацій щодо фіксування та збереження польових досліджень, усної історії. Діліться своїм досвідом, рекомендованою літературою та джерелами. А поки що, нагадаємо методи збору інформації з польової практики:

      Існує два способи збору українознавчого, етнографічного матеріалу, а саме: 

• лабораторний спосіб – це коли потрібний матеріал збирається в музеях, архівах, бібліотеках; 

• польовий - коли матеріал збирається безпосередньо на конкретній місцевості, шляхом інтерв’ю та відповідним збереженням досліджень. 

   Польовий спосіб збирання матеріалу в свою чергу ділиться на два методи: стаціонарний – це коли дослідник перебуває з науковою метою на досліджувальній місцевості щонайменше один етнографічний рік; і короткотермінову, що триває лише кілька місяців чи кілька тижнів.

Отож, все у наших руках) Кожен обирає свій вид дослідженнь) І поспішіть! Поки живуть старожили у селах....
На допомогу методисту, № 3. 2017 До нового 2017/2018 н.р.
Комунальний вищий навчальний заклад
«ВІННИЦЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»

Українознавство в освітньому просторі. Найголовнішим завданням суспільства завжди було, є і буде виховання поколінь гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно-державних інтересів. П.П. Кононенко Згідно з Законом України «Про освіту» метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня. Освіта в Україні, згідно з цим же законом, ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народностями. Світ є цілісним у своїй різноманітності. Його осягнення можливе лише через пізнання людиною себе, свого роду, свого народу, інших народів. Українознавство є системною, інтегративною наукою цілісності, що вивчає українську людину, Україну та світове українство у часопросторі, його взаємини з іншими народами. Навчальний курс «Українознавство» є надзвичайно важливим для світогляду майбутніх громадян, зокрема їхнього ставлення до світу (на основі українських цінностей). Знання , вміння і компетенції, здобуті в процесі його вивчення, є інструментом для учнів, набуття ними уміння жити. Метою і завданнями українознавства як навчально-виховного курсу є виховання патріота, громадянина української держави, свідомого державо творця, творчої особистості, яка співпрацюватиме зі світом на засадах кооперації, здатної реалізувати своє власне покликання та реалізовувати покликання української нації. На допомогу методисту, № 3, 2017 До нового 2017/2018 н.р. Реалізація українознавства в освітньому просторі здійснюється через програми , розроблені в Науково-дослідному інституті українознавства МОН України: - Програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» (автори: Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.); - Програма для ЗНЗ «Українознавство» 1-4 класи (автори Кононенко П.П., Присяжна Т.М.); - Програма для ЗНЗ «Українознавство» 5-11 (12) класи (автори Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.). Комплекс цих програм відображає цілісність викладання українознавства, реалізує принципи неперервності та наступності освіти. Програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» розроблено відповідно до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Вона структурована відповідно до його основних змістових блоків. Програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» враховує досвід і традиції української народної педагогіки, ґрунтується на засадах міжнародних конвенції про дітей, Конституції України. Програма для ЗНЗ «Українознавство» 1-4 класи зберігає наступність і послідовність між довкіллям , основною та старшою школою. Метою курсу «Українознавство» у початковій школі є широке ознайомлення з матеріальними та духовними цінностями українського народу; вивчення особливостей українського довкілля, етносу, мови, культури, творення нації і держави, української ментальності, історичного розвитку та історичної долі українського народу; формування духовно багатої особистості з цілісними уявленнями про світ, глибокими патріотичними почуттями та розвиненою національною самосвідомістю. Змістовий матеріал програми спирається на отримані знання з читання, української мови, курсів «Природознавство» та «Громадянська освіта». В центрі програми з українознавства для 5-11(12) класів постає людина. Навчальний матеріал концентрично розгортається від людини до світу. Програма враховує принципи наступності та послідовності , поступово ускладнюючись (відповідно до вікових особливостей), реалізує між предметні зв’язки. Навчальний матеріал у кожному класі за такими тематичними блоками: «Я- українець», «Моя родина, мій рід», «Мій український народ», «Моя держава – Україна», «Україна та українці у світі». Для кожного класу програма реалізується у 35 годин на рік. Запропонована кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною. На допомогу методисту, № 3, 2017 До нового 2017/2018 н.р. Учитель може її змінювати в межах 35-ти річних годин. Резервний час учитель може використовувати на власний розсуд. Українознавство входить до варіативної складової навчальних планів. Важливою є і позаурочна робота вчителів українознавства. Вона різноманітна за формами і змістом. Враховуючи інтеграційний характер курсу, до неї долучаються вчителі різних предметів. Популярним став щорічний Міжнародний конкурс науково-дослідних робіт з українознавства, що проводиться Науково-дослідним інститутом українознавства МОН України.
Методичні рекомендації щодо викладання українознавства у 2017/2018 н.р.
                           
Мінченко Т.А.,
методист українознавства НМЦВР та позашкільної освіти ІППОЧО



Відповідно до Концепції Нової української школи, Стратегії національно- патріотичного виховання дітей та молоді, головним завданням сучасної школи є формування особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукових знань про людину, природу й суспільство, з високо розвиненим почуттям національної та власної гідності, яка є носієм національних та загальнолюдських цінностей, необхідних для подальшого повноцінного життя в соціумі. Ефективним засобом здійснення цього завдання є українознавство як галузь науки, що інтегрує знання з історії, археології, лінгвістики, етнографії, правознавства, релігієзнавства, економіки, етики, естетики, педагогіки, природознавства та інших освітніх дисциплін.
Сьогодення вимагає змістовної організації і проведення українознавчої роботи в навчально-виховних закладах області, оновлення змісту і форм. 
  У 2017/2018 н.р. викладання курсу «Українознавство» у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах буде здійснено відповідно навчально-виховних програм, розроблених Національним науково-дослідним інститутом українознавства МОН України і затверджених комісією з української літератури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України, зокрема:
– програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець»(автори: Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендована вченою радою Національного науково-дослідного інституту українознавства та комісією МОНМС України (протокол №4 від 14.06. 2012 р.);
 – програма для загальноосвітніх  навчальних  закладів «Українознавство», 1-4 класи (автори – Кононенко П.П., Присяжна Т.М.), рекомендована вченою радою Національного науково-дослідного інституту українознавства та комісією з української літератури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (протокол №14.1/12-Г- 686 від 27.12. 2013р.);
– програми для загальноосвітніх навчальних закладів  «Українознавство», 5-12 класи (автори – Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендована Міністерством освіти і науки України (протокол №1 від 26 березня 2014 року).
Ці програми віддзеркалюють цілісність викладання українознавства від дошкілля до старшої школи, реалізують принципи неперервності та наступності освіти.
Зміст курсу структурований за спірально-концентричним принципом, який передбачає неперервне розширення і поглиблення знань та повторне вивчення певних тем з метою глибшо­го проникнення в сутність явищ і процесів. На­вчальний матеріал викладено за тематичними блоками: «Я - українець», «Моя родина, мій рід», «Мій український народ», «Моя держа­ва - Україна», «Україна та українці в світі». Це відповідає процесу соціалізації дітей, а саме: пізнанню себе, свого найближчого оточення (родина), ознайомленню з більш об'ємним до­вкіллям (український народ, Україна) та його включення до Світу загалом.
Навчальний курс «Українознавство» є інте­грованим. У ньому поєднані знання з історії, археології, антропології, лінгвістики, етногра­фії, фольклору, правознавства, міфології, ре­лігієзнавства, культурології, економіки, філо­софії, політології, етики, естетики, педагогіки, природознавства.
         У межах кожного тематичного блоку вчителі повинні звертати увагу на такі змістові лінії: національне природне довкілля, мову і традиційну культуру українського народу, визначні особистості та дати історичної ґенези українців, їхню роль у світовому просторі.
         У кожному класі необхідно подавати знання концентрично, за визначеними темами в певній системі і цілісності, з поступовим ускладненням матеріалу, відповідно до вікових особливостей.
         Особливо це стосується дітей- дошкільнят, яким потрібно закласти основи знань про землю, де вони народилися, про їхніх предків, рід, родину, про те, ким вони є.
         Виховання дітей дошкільного віку бажано проводити за програмою «Українотворець», яка розроблена цими ж авторами, відповідно до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Метою та завданням програми «Українотворець» є сприяння становленню кожної дитини як гармонійно розвиненої особистості, усвідомлення її як творця себе, своєї родини, держави, світу. Програма «Українотворець» враховує досвід і традиції української народної та академічної педагогіки, ґрунтується на принципах і засадах міжнародних конвенцій про дітей, Конституції України, є засобом створення міцного підґрунтя для подальшого виховання патріота, громадянина української держави, свідомого державотворця.
Запропонована програмою гнучка і чітка система роботи за змістовими блоками-сферами «Українці», «Природа України», «Я-українець. Я-українка», «Українська культура».
Допоможе раціоналізувати освітній процес музейна педагогіка з її різноманітними формами і засобами.
Метод проектів, модульні блоки, інтерактивні технології дадуть можливість дитині входити в світ етнографії, поступово ускладнюючи завдання, отримуючи все нову й нову інформацію, всмоктуючи в себе дорогоцінні перлини народного досвіду.
 Досягнути дієвої співпраці з родинами вихованців можливо завдяки активному використанню інформаційних технологій: розробленням власного сайту дитсадка і особистих сімейних сторінок, де можуть відбуватися обміни досвідом, взаємодії в різних народознавчих проектах. Досягненню позитивного результату сприятиме проведення усних журналів, зустрічей поколінь: дітей, батьків, дідусів, прадідусів, а також спільне творення мистецьких робіт, добрих справ, випуск родинних газет.
         Особливе місце в навчально-виховному процесі посідає початкова школа. Це база підгрунтя  всього подальшого навчання і виховання  дитини. До того ж емоційна чутливість мислення й обмежені інтелектуальні можливості  дітей молодшого шкільного віку  вимагають виважено і ґрунтовно підходити до питань  формування особистості.
   Пропонована програма з українознавства для 1-11 класів загальноосвітніх шкіл відповідає Державному стандарту початкової загальної освіти, зберігає наступність і послідовність між довкіллям (програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець»), основною та старшою школою і є особистісно орієнтованою.
         Зміст тематичних блоків, зазначених у програмі, спирається на знання з предметів «Українська мова» «Літературне читання», «Природознавство» навчального  курсу «Я у Світі». Проте не дублює предметів, а виводить отримані знання на більш широкий рівень узагальнення, надає навчальному матеріалу цілісності, системності в осягненні феномену України та українського буття.
 Навчальний курс українознавства особливий і вимагає від учителя глибоких знань. Українські народні та державні свята, своєрідність української родини; історія українського державотворення; народна та державна символіка України; історична пам’ять народу та його світочі; основні моральні засади українського народу, які визначають поведінку людини в суспільстві; міжнародна діяльність українства і його роль в історії тощо. Це в комплексі сприяє формуванню міжпредметної та громадянської компетентностей учнів.
         На допомогу вчителям зміст програми «Українознавство.1-4 класи» містить оновлений список джерел та ілюстративного матеріалу (журнал «Українознавство». – 2017 №40).
Не варто штучно насаджувати знання. Вивчення тем цього блоку має спиратися на знайоме дитині соціоприродне довкілля й доповнюватися знаннями українських традицій, національних особливостей, питомих рис українця. Ми підтримуємо творчий пошук і нестандартні рішення педагогів.
У програмі зазначено загальну кількість годин на вивчення кожного тематичного блоку. Проте якщо вчитель відчуває потребу поглибити зміст навчального матеріалу або певні теми викликали особливий інтерес школярів, то програмовий матеріал можна доповнювати.
               Уроки поєднуються із безпосереднім природним довкіллям, відвідуванням історичних пам’яток та закладів культури, зустрічами з батьками, народними умільцями, митцями, героями праці, письменниками, педагогами, визначними людьми своєї місцевості.
Під час структурування навчального матеріалу в програмі враховано принципи наступності та послідовності між початковою  та старшою школою.
Для кожного класу в програмі вказано загальну кількість годин (усього 35, 1 година на тиждень), години на вивчення кожного з тематичних блоків, уроки тематичного оцінювання та узагальнення навчальних досягнень учнів. Запропонована кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною, вчитель може її змінювати у межах 35 годин річних. Резервний час він може використовувати на власний розсуд.
Під час оцінювання досягнень учнів з українознавства вчитель звертає увагу на гармонійне поєднання:
–       знань, умінь, навичок;
–       емоційно-ціннісного ставлення учня до себе, своєї родини, народу, держави, світу та Всесвіту;
–       творчої діяльності.
.           Критерії оцінювання наведено у програмі.
         Українська школа – родина – і початкова, і середня, і вища школа – мають поєднувати гуманістичні і правові засади, патріотизм і професіоналізм, вітчизняний і зарубіжний досвід, – і тому її домінантою має стати людинознавство, що є ядром українознавства та світознавства, котрі стануть джерелом самореалізації та життєтворчості
У загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах області необхідно розвивати мережу гуртків декоративно-прикладного мистецтва: художньої обробки соломи, деревини гончарства, лозоплетіння, народної вишивки, ткацтва, художньої кераміки та ін. Потрібно більше уваги звертати на проблему інтегрування українознавства з історією України, географією, українською мовою та літературою, а також з іншими предметами, зокрема, уроками художньої праці, музики, образотворчого мистецтва, риторики.
        Рекомендуємо вчителям на уроках практикували елементи нестандартності, інсценізувати обряди, вивчати забуті пісні, запрошувати місцевих умільців, виконавців, збирачів народної мудрості, проводити уроки-захисти рефератів, уроки-конкурси. Ці уроки рекомендуємо проводити у краєзнавчих музеях, кабінетах українознавства, обласному музеї етнографії, архітектури і побуту.
          Адміністраціям шкіл варто більше уваги приділяти підбору кадрів учителів, навчально-методичному забезпеченню з українознавства. Учитель українознавства має бути, насамперед, творчою особистістю. Уроки українознавства – це уроки любові до ближнього, до свого міста чи села, до своєї вулиці, до батьків та Батьківщини. Учитель українознавства повинен мати вищу освіту, досконало знати історію України, захоплюватися краєзнавчою та пошуковою роботою, багато займатися самостійно.
Координаційним центром виховної діяльності повинні стати кабінети українознавства, шкільні музеї, які радимо створити у кожному навчально-виховному закладі. Вони можуть використовуватись для проведення уроків, семінарських і факультативних занять, читання лекцій, історико-краєзнавчих, літературно-фольклорних та інших гуртків і об’єднань, круглих столів, організації зустрічей, конкурсів, диспутів, конференцій та ін.
Головними, постійно діючими експозиціями є ті, що висвітлюють головні аспекти українського народознавства:
«Історія України», «Національна культура», «Побут і господарство українців», «Громада та її звичаї в Україні», «Фольклор», «Сімейні звичаї та обряди», «Народний календар», «Національне вбрання», «Народні знання», «Світогляд та вірування українців».
Вибираючи профілі та жанри шкільного музею, необхідно врахувати реальні потреби конкретної школи.
Відомі музеєзнавці Є.Л.Галкіна і Ю.Юхневич рекомендують створення таких музеїв: музей-експозиція (виставка), музей-майстерня (студія), музей-лабораторія, музей-клуб, музей-театр, музей-екскурсійне бюро, музей-ярмарок та ін.
Зміст культурно-освітньої діяльності шкільного музею виражається в формах організації роботи з учнівською аудиторією, взаємодії з навчально-виховним процесом. (журнал «Шкільний світ»,  №4(660), лютий 2013).
Вже стало традиційним у жовтні (другий тиждень) проведення тижня українознавства, під час якого бажано організувати і провести такі заходи:
Години  мужності: «Чорнобиль – трагедія, подвиг, пам’ять»( журнал «Виховна робота в школі» №3 2017 р. ст.9-14), «Їм у віках судилося безсмертя», «Майдан: революція гідності», до Дня соборності України,  Дня пам’яті героїв Крут, Небесної Сотні, бійців АТО. Під час проведення таких уроків рекомендуємо провести зустрічі  із ветеранами Великої Вітчизняної війни, акцію «Зірка пам’яті», «Пам’ятати – означає шанувати та берегти» (журнал «Виховна робота в школі» №5 травень 2016р. ст. 18-20).
    Визначні дати року:
13 вересня – День українського кіно
15 вересня – Міжнародний день миру
1 жовтня – Міжнародний день музики
14жовтня– Свято Покрови Богородиці та День українського козацтва
9 листопада – День української мови та писемності
20 листопада –  Всесвітній день дитини
28 листопада –День пам’яті жертв Голодомору
3 грудня – Міжнародний день інвалідів
6 грудня – День Збройних Сил України
19 грудня – День Святого Миколая
          7 квітня – Благовіщення Пресвятої Богородиці
          26 квітня – День Чорнобильської трагедії
18 травня – Міжнародний день музеїв
18 травня – День пам’яті жертв політичних репресій
28 червня – День Конституції України
                Обрядові заходи: «Віночок вити – життя любити» (журнал «Школа», №1(85), січень 2013. стор.74.), «Возвеличуємо Христове воскресіння» (журнал «Початкова школа» №4 2013 р.стор.63, «Калина –символ рідної землі», «Вже Різдво прийшло до хати, всім пора колядувати» ( журнал за січень 2016р.ст. 46-47), «Недалечко червоне яєчко», «Вишита сорочка аж до поясочка»( журнал «Шкільна бібліотека», №9-10, стор.99), «Купальські свята – це легенда» (журнал«Шкільна бібліотека», №5 2015р.ст.29-30.).
 Уроки-свята: «Подорож по Україні», урок-телепередачу «Казки маленькі, а розуму в них багато», «Доля мови – доля народу», «Тернистий шлях становлення української мови», «Провідники української нації у ХХ ст.», «Глибинні корені українського слова», «Берегині рідного краю» (журнал «Шкільна бібліотека», №9-10 2013р).
Години спілкування з учнями: «Бути на Землі Людиною», «Нашому роду нема переводу», «Родині ми складаємо славу нині», «Вшанування символів України», «Рушник, що вміє розмовляти», «Уклін тобі, людино праці».
Конкурси: «Різдвяний подарунок» (виготовлення новорічних прикрас),  конкурс-гра «Україно моя - я для тебе живу» (журнал «Шкільна бібліотека №7 2015р), «Ми козацького роду діти», гра-подорож «Україна – славний край козацький», «Ярмарок професій»,  «Мандрівки сторінками усних журналів: «Україна – держава європейська»  (ж-л «Шкільна бібліотека» №2, 2015р), «День Європи в Україні», «Україна – наш спільний дім», «Глибинна течія пам’яті».
Майстер-класи:  виготовлення привітальної листівки до Великодня, «Паперові фантазії», «Вишивка стрічками», українська символіка у флористиці.
Перевагу варто надавати активним формам роботи, що передбачають самостійну або спільну роботу, набуття дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню національної свідомості, критичного мислення, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності за свої дії та вчинки: участь у Всеукраїнській акції «Лист пораненому», у благодійних акціях «Діти Буковини – воїнам АТО», «Сітка-оберіг», «Оберіг для солдата», «Янгол у моєму житті», «Подарунки для воїнів АТО від Миколая», «Лелеченя добра».
Під час викладання українознавства рекомендується використовувати такі підручники та посібники: підручник «Українознавство» (П.П. Кононенко), «Українознавство» (в 2-х книгах, В.С. Крисаченко), науковий громадсько-політичний культурно-мистецький релігійно-філософський педагогічний журнал «Українознавство» НДІУ МОН України, журнал «Берегиня», «Жива вода», «Буковинський журнал», підручник «Народознавство. Українознавство» (Г.К. Кожолянко), «Слово» (Н.Поклад, М.Кононенко), «Українознавство» для учнів 1-4 класів (З.О. Сергійчук), «Дивосвіт» (Н.С. Іватьо), «Живиця» для учнів 2(1) класів (Н.С. Іватьо), хрестоматія для учнів 5-11 класів «Український фольклор» (О.Ю. Бріцина, Г.В. Довженко), посібник «Уроки українознавства. З досвіду роботи вчителів українознавства Чернівецької області» (Т.А. Мінченко), «Засіймо Українонькою в душах» (уроки українознавства в 5 класі, Т.А. Мінченко, Г.П. Числаш), «Українознавство в системі освіти Буковини» (науково-методичний вісник, Т.А. Мінченко), «Цілюще джерело української історії» (уроки українознавства в 6 класі, Т.А. Мінченко, А.В. Ткач), «Слідами історії державності України» (уроки українознавства в 7 класі, Т.А. Мінченко, А.В. Ткач), «Українська культура» (підручник, 8 клас, Т.А. Мінченко, Д.М. Препеліца), «Буковинська скриня» (посібник, Т.А. Мінченко), «Українознавство. Я – українець» (посібник 9 кл., Т.А. Мінченко, Д.М. Препеліца, Г.К. Ковальчук, Н.К. Дорожкіна), «Українознавство. З Україною у серці» (посібник 10 кл., Т.А.Мінченко. Г.М.Ковальчук), «Україна і світ» Українознавство» ( посібник 11кл. упор.Мінченко ТА., Ковальчук Г.М.).«Ігри та конкурси з українознавства»(навчальний посібник, Т.А.Мінченко. І.Н.Дєдов).
Основні напрямки роботи методичних об’єднань вчителів українознавства на 2017/2018 навчальний рік:
Основні завдання українознавства на сучасному етапі.
Формування українознавчого компоненту в навчально-виховній діяльності закладу.
Українознавчий компонент при викладанні предметів у школі.
Значення українознавчих досліджень для розвитку особистості.
Роль українознавства у формуванні громадянської  та соціальної компетентності школяра. Сучасні виховні технології на уроках українознавства.
Значення краєзнавчо-дослідницьких робіт із українознавства у формуванні ціннісних ставлень особистості до рідного краю.
Українські традиційні обереги-символи:  батьківська хата, материнська пісня, рушник, сорочка-вишиванка – одвічні духовні святині українського народу.
Народні ремесла та промисли як унікальний вид народного мистецтва українців.
Обряди, звичаї, традиції як невід’ємна складова духовної культури українців.
Мова – душа й ознака народу, оберіг історичної пам’яті народу.
Значення предмета «Українознавство» та його зв’язок із іншими дисциплінами.
         Вся українознавча робота повинна бути спрямована на те, щоб учні глибше пізнали українознавство, як науку любові і життєтворчості.
Представники відділу українознавства отримали збірку  методичних рекомендацій від Українського інституту національної пам`яті та 
передали їх вчителям історії та українознавства.
         Збірка  містить методичні рекомендації, інформаційні, візуальні та довідкові матеріали, розроблені Українським інститутом національної пам`яті до використання у навчально-виховному процесі. Матеріали присвячено відзначенню пам'ятних дат та ювілеїв видатних осіб історії України, вшануванню борців за незалежність України у ХХ столітті, жертв тоталітарних режимів.


      Збірка може стати у нагоді вчителям і викладачам загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів; науковцям, працівникам обласних, районних, міських державних адміністрацій, Інститутів післядипломної педагогічної освіти, фахівцям національно-патріотичного виховання.
    
Методичні рекомендації
відділу українознавства   КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти» на 2017-2018 навчальний  роки
Вступ
На часі зміни в освіті

   Сьогодні хіба що тільки ледачий не говорить про реформи. Вони дійсно вкрай необхідні. Але реформи, тобто поліпшення у тій чи іншій сфері життєдіяльності нашого суспільства, а  не пустопорожні розмови про них, або поліпшення лише для олігархів чи монополістів.
   На жаль, переважно, лише натяки про чергові реформи викликають у пересічного українця лише зневагу.
   Не дивлячись на це, маємо усвідомити, що особливе місце у системі впровадження позитивних змін займає саме фаховий рівень тих, хто ці зміни реалізовує. І у цьому контексті наголошую, що для успіху реформ важливою складовою є мотивація для їх реалізації, послідовність та чіткий план дій і ґрунтовне формулювання мети.
   У цьому контексті особливе місце займає освітня реформа та прийняття нового закону, який доречно адаптований до європейських норм та має чимало новел.
   Це, безперечно, добре, однак дивує те, чому перед розглядом  вкрай важливого документу у парламенті хоча б не провести вчительський з’їзд, під час якого остаточно звірити орієнтири з тими, хто щодня сіє на дитячому полі мудре та вічне, розвиваючи у школярів допитливість, критичне мислення, громадянську свідомість  та уміння спілкуватись з навколишнім світом. Адже освіта сьогодні  вкрай потребує цілісного підходу, що плекає найрізноманітніші таланти наших дітей, що переростають у творчість, як процесу отримання оригінальних та ціннісних ідей.
   Для того, щоб змінити ситуацію в освіті на краще потрібні, принаймні, три речі: критичний аналіз сьогоднішньої ситуації, бачення того як усе має виглядати, і теорія змін, яка підкаже як перейти від першого до другого. У цьому контексті зазначу, що найкраща у світі фінська освіта найбільше часу присвячує саме практичним і прикладним програмам, а також розвиткові творчості у школі.
    Китай впроваджує реформу освіти заради відродження та перспектив розвитку нації.
    Міжнародною  програмою оцінювання навчання у 2009 році за консолідованими показниками  кращим  визнано  Шанхай, у 2012-Китай, 2014-Сінгапур, 2015-Гонконг, 2016-Тайвань. Отже, розвинений  рівень освіти  яскраво свідчить і про  ефективний економічний розвиток зазначених держав. Тому реформування освітньої галузі є нагальною політичною проблемою держави, якщо розглядати її з точки зору  розвитку економіки країни.
   Ми повинні відверто сказати, що потрібно не лагодити функціонуючу систему освіти, а змінювати її, не реформувати, а трансформувати  відповідно до  вимог часу.  При цьому на передній план має виходити  і  повноцінне фінансування освіти.
    В масштабах усього світу ця цифра сягнула понад 4 трил. дол. США.
    У 2016 році на освіту та професійну підготовку у США  витрачено майже 653 млрд. дол., адже американці достеменно переконані у тому, що освіта-найприбутковіший у світі бізнес.
   В Україні,  порівнюючи з минулим роком, бюджет освіти зріс на 35%, однак він становить лише 168,4 млрд. грн.
   У Великобританії та США звернули увагу на те, що останнім часом серед учнів та студентів дещо знизились наукові стандарти з грамотності й математики, а тому особливу увагу почали звертати на впровадження навчальної системи, яка розвиває в учнів та студентів аналітичне  мислення шляхом  стандартизації, конкуренції та корпоратизації навчальних закладів.
   У проекті нового закону про освіту в Україні також закладені юридичні основи цих процесів, однак  для навчального процесу не виписано чіткої персоналізованої гуманної й соціально зорієнтованої освіти.
    Сьогодні маємо виходити з того, що понад 20% сімей живе за межею бідності, біля 60% учнів - із малозабезпечених родин, а тому варто думати і за питання безпеки  і, що є ще більш важливим , як розробити концепцію зацікавленості дітей у навчанні через їх цінність як особистостей, враховуючи потреби і інтереси кожного учня чи студента.
   Освіта-один із способів за допомогою якого спільноти передають свої цінності й традиції від покоління до покоління, а тому маємо заперечити у проекті нового закону про освіту будь-які спроби  комерціалізації та ліквідації освітніх закладів та установ - дикий капіталізм в освіті не працює. Тому вкрай важливим  завданням є  виховання у дітей культурної терпимості, їх  захисту від агресивного  стороннього впливу, збереження само ідентифікації та національного коду, розвитку інтелекту та індивідуальності, навчити  жити змістовно та стати активними.
   Сьогодні, коли світ стає усе складнішим і  небезпечнішим, потреба реформувати освіту й створити навчальні заклади для тих, хто в них  навчається - гостра потреба як ніколи.
    Як сказав Ганді, якщо бажаєш змін, стань ними. Адже коли багато людей ідуть одним шляхом, виникає рух, який вкрай  потребує сучасна освіта.
   
    Поточний  навчальний рік характерний низкою суспільно-значимих подій у житті української держави і викликає нагальну необхідність їх використання з метою гідного вшанування та утвердження традицій  боротьби за справжню незалежність, державний суверенітет, територіальну цілісність та соборність України, засвідчення вдячності творцям , будівничим та захисникам української держави, виявлення поваги до унікальних наукових, історичних та українознавчих праць, написаних у контексті європейської інтелектуальної традиції.

    

Мета заходів:
     - пізнавальна: актуалізувати інформацію про життєвий та творчий шлях борців за незалежність та соборність України з акцентами на їх державотворчій, політичній, громадській, науковій та українознавчій діяльності;
     - практична: сформувати і розвивати інформаційні, хронологічні,  творчі та інтерактивні уміння та навички самоорганізації, критичного мислення , усвідомленню учнями значущості  науково- історичної, просвітницької та українознавчої спадщини борців за незалежність та соборність України в контексті суспільно-політичних подій 19-го, 20-гота 21-го століть;
     - виховна: актуалізувати  громадянські  почуття,  суспільно-активну  національну позицію, патріотизм,  усвідомлення ролі та місця визначних постатей в історії народу та держави,  відродження і збереження  пам’яті про  борців за незалежність та соборність України.
     Враховуючи вищезазначене вважаємо серед пріоритетів навчально-виховного процесу з українознавства наступні історичні події:
-         державні свята: День соборності України -22 січня, День Героїв Небесної Сотні -20 лютого, Шевченківський день-9 березня, Міжнародний  день пам’яті Чорнобильської  катастрофи -26 квітня, День пам’яті та примирення -8 травня, День перемоги -9 травня, День політв’язнів та репресованих-19 травня, День Конституції України -28 червня, День Державного прапора України -23 серпня, День Незалежності України -24 серпня, День захисника України та українського козацтва -14 жовтня,  День гідності та свободи -21 листопада, День па’мяті  жертв  голодоморів в Україні -25 листопада;
-         100-річчя Української революції 1917-1921 років,100-річчя прийняття ІV-го Універсалу-22.01.1918 року та 100-річчя бою під Крутами -29 січня 1918року;
-         Традиційо-народні свта:
-         Новий рік -1 січня, Різдво -7 січня, Великдень -8 квітня, Трійця -27 травня;
-         День української писемності та мови. День преподобного Нестора Літописця-9.11.2017 року;
-         80-річчя від дня народження Василя Семеновича Стуса-Героя України, політв’язня, поета-перекладача, публіциса, лауреата премії  ім. Тараса Шевченка, нашого земляка;

Під час  навчально-виховного  процессу поточного навчального року необхідно провести  відповідні заходи, використовуючи  методичні рекомендаці до вищезазначених дат  Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, інституту національної памяті України та КВНЗ «ВАНО».

Володимир  Лазаренко, завідувач  відділом  українознавства 

Тел.0432-67-08-92.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)

  З метою поліпшення ефективності національно-патріотичного виховання в освітньому процесі Український інститут національної пам’яті підготу...

  • (без назви)
    РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ  ЦІННІСНИХ  КОНЦЕПТІВ   УКРАЇНСЬКОГО  ЕТНОСУ  У  ФОЛЬКЛОРІ  ПОДІЛЛЯ Ніна Бегас Науковий керівник – Н. П. Шаповалов...
  • (без назви)
    «Червона» частина депутатів, аплодуючи, стояла і вигукувала: «Руховцы, молодцы!!! » 25 березня 1999 року загинув В’ячеслав Чорновіл ...