МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЯКІ МОЖНА ВИКОРИСТАТИ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ, ПРАВОЗНАВСТВА, УКРАЇНОЗНАВСТВА, ЕТНОГРАФІЇ, КУЛЬТУРОЛОГІЇ: 

"ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНУ"

 

1. Найперша демократична Конституція в світі була українською. Вона була створена на правому березі річки Дністер Пилипом Орликом. 5 квітня 1710 його обрали гетьманом запорізького війська. У цей же день ним було оголошено «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі тільки в 1791 році.

2. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі (фахівці розрізняють близько 7000 мов ) і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської (Смоленськ, Курськ, Брянськ – слов'янськї території давніх кривичів. Якби не було старослов`янської – не було б і російської). На території України більше 32 мільйонів осіб можуть вільно спілкуватися українською мовою.

3. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

4. З точки зору лексики найближчими до української мови є білоруська (84%) і польська (70%) мови.

5. Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист» та ін.

6. Найдовший музичний інструмент у світі – це українська трембіта. Її довжина може досягати чотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за десять кілометрів.

7. На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні ґрунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю і дуже цінні. Під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили чорнозем на поїздах.

8. Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов’янського письма». Він вийшов в світ у Вільні (суч. Вільнюс) в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.

9. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.

10. Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Острозька академія (1576 р.). Академія була заснована Князем Василем Костянтиновичем Острозьким. Серед випускників академії - Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний.

11. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

12. Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

13. Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.

14. З дванадцяти лавр світу 4 знаходяться в Україні. Три православні та одна греко-католицька. Це Києво-Печерська лавра, Київ (існує з 1051), Почаївська лавра, Почаїв, Тернопільська область (з 1833), Свято-Успенська Святогірська лавра, Святогірсь, Донецька область (має статус лаври з 2004) та Свято-Успенська Унівська лавра студійського уставу (греко-католицька), Унів (з 1898). Інші лаври: в Росії – 2, в Грузії – 1, в Польщі – 1, в Румунії – 1, в Палестині – 1, в Греції – 2.

15. Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.

16. Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).

17. Перша гасова лампа винайдена у Львові працівниками аптеки «Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем та Яном Зехом у 1853 р. Того ж року у львівському шпиталі була проведена перша хірургічна операція при освітленні гасовою лампою. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений там спеціальною грамотою.

18. Найглибша у світі Станція метро знаходиться у Києві – це «Арсенальна». Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували в 1960 р., однією з перших. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні схованки для політичної верхівки.

19. Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. Зазвичай на Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

20. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні – Олешківська. Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон.

21. Україна входить до сімки передових виробників рослинної олії, каптоплі, цукру та свинини.

22. Географічний центр Європи знаходиться в Україні, біля містечка Рахів, в оточенні мальовничих Карпат.

23. Армії УПА поставили абсолютний рекорд, утримуючись на фактично окупованій території майже двадцять років. Технології та методи українських вояків вивчали навіть кубинські повстанці Фіделя Кастро.

24. Україна має найбільшу в світі кількість фахівців у галузі ІТ в Європі. Більш ніж 100 тисяч українських ІТ- працівників заробляють на життя програмуванням.

25. Найбільку кількість пам'ятників у світі встановлено відомому українському поетові Тарасу Шевченку. Українському Кобзареві встановлено 1384 пам'ятники по різних куточках світу. Це рекордний показник для діяча культури.

І ще трошки цікавого, чого ви могли не знати про Україну та українців:

Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 рр. командир одного з загонів бурів, українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 р. Юрій працював в уряді Української Народної Республіки. В 1943 р. Юрій Будяк помер в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали Вінстон Черчилль.

Оноре де Бальзак в 1850-му році одружився в Україні. Наречену Евеліну Ганську він повів під вінець у місті Бердичів.

Українські народні пісні спонукали багатьох композиторів до написання світових музичних шедеврів. Наприклад, в основі композиції Summertime — арії, яку написав Джордж Гершвін у 1935 р. для опери «Поргі та Бесс», однієї з найвідоміших пісень у світі — лежить українська колискова «Ой, ходить сон коло вікон». Цю композицію Гершвін почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керівництвом Олександра Кошица. Почув — і написав одне з найгеніальніших і найвідоміших джазових творінь. З моменту написання композиції її виконали безліч виконавців, але найвідомішим лишається Summertime у виконанні Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, а також Чарлі Паркера.

Кобзарі визнавали авторство лише Григорія Сковороди і Тараса Шевченка. Решта усні поетичні тексти цитувалися без вказівки авторства.

Найдавніша згадка про українську мову була в 858 році. Після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського і по праву вважають основоположником нової української мови.

В сучасній українській мові, на відміну від російської, збереглися давньослов’янські назви місяців: сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіють листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).

Україна - єдина держава світу, чий герб зображено в Соборі святого Петра і Павла у Ватикані і на іконі святого Володимира.

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

В Україні можна почути як "співають" піски. Серед піщаної коси біля річки Лапінка поблизу Нікополя унаслідок руху вітрового потоку, виникає природне явище, що зветься "співучими пісками".

Український “Південмаш” (Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічно чисті ракети-носії в світі.

У ході русифікації російськими чиновниками було спотворено безліч українських прізвищ. Так, український рід Чехів у ХІХ столітті став чомусь Чеховими. Дід А.П. Чехова ще був Чехом, і сам А.П. Чехов писав, що дід його – українець. Досить кумедно Дейнеки перетворились на Денікіних. Козаки Розуми стали Розумовськими, Чайки стають Чайковськими. Дід Петра Чайковського, великого композитора – Петро Чайка – закінчив Києво-Могилянську Академію і його як медика російський уряд відрядив штаб-лікарем у Вятку. Ймовірно, українська атмосфера в родині Чайковських збереглася набагато краще, ніж у Чехових, бо з 24-річного віку майбутній композитор майже щороку по кілька місяців жив в Україні, де написав понад 30 творів, серед яких – опери “Коваль Вакула” (“Черевички”), “Мазепа”, пісня-романс “Садок вишневий коло хати”, дует “На вгороді коло броду” на слова Т.Шевченка.

  

Методист відділу українознавства                                            Бегас Н.О. 

Локальна битва з великим геополітичним значенням: 29 січня - річниця бою під Крутами

Інформаційні матеріали до Дня пам'яті героїв Крут

9 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Бій під Крутами - це локальна битва, що мала велике геополітичне значення. Успішна оборонна операція українських добровольців змогла стримати на декілька днів наступ переважаючих сил ворога. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного Союзу, що означав визнання самостійної УНР суб’єктом міжнародних відносин.

Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива, а сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України.

"Сьогодні ми можемо пишатися тим, що збиратися 29 січня у Крутах, – вже усталена традиція. Вона показує тяглість нашої державності і традицій вшанування пам’яті. Окреме значення ця пам’ятна дата має для наших військових, які зараз тримають оборону перед схожими екзистенційними викликами, коли Україна відстоює свій суверенітет, але також – своє право на власну ідентичність, вибір свого шляху, вільний розвиток. Людяне пам’ятання, коли ми докладаємо зусиль, щоб приїхати в Крути й віддати шану, згадати їхні імена, впорядкувати місця пам’яті, дослідити та реконструювати події, важливе не тільки й не стільки для героїв минулого. Воно важливе для нас із вами. Тому що з одного боку формує нас як політичну націю, а з іншого – показує, хто ми, що для нас має значення, як ми здатні пам’ятати своїх героїв. Адже усвідомлена, жива і чесна пам’ять – це теж про цивілізаційний вибір", - зазначив перший заступник голови УІНП Максим Ярмистий.

Нагадаємо, що 29 січня о 12:00 відкривається виставка «Українська революція 1917-1921: регіональний вимір» :  https://cutt.ly/WkquRir

Також радимо вам прочитати інтерв'ю співробітника УІНП Ярослава Файзуліна присвячене тематиці бою під Крутами: https://cutt.ly/HkquYz9

Історична довідка та інші тематичні матеріали присвячені бою під Крутами:  https://cutt.ly/RkquIgN

Фото: робота офіцера Армії УНР, художника Леоніда Перфецького "Оборона студентським куренем залізничної станції Крути, 29 січня 1918 року", акварель. Джерело: мистецький альманах "Артес"

 «Василь Стус – син України, велич світова»

Під такою назвою 28 січня на базі Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва у режимі онлайн відбулась науково-практична конференція, присвячена 83-й річниці від дня народження славетного українського поета.

Захід пройшов у рамках Стусівських читань, присвячених 83-й річниці від дня народження українського поета, лауреата Національної премії України ім.Тараса Шевченка, Героя України Василя Стуса.

Зауважимо, що ВОУНБ ім. К.А.Тімірязєва проводить Стусівські читання вже понад три десятиліття: січневі – до дня народження митця, а також вересневі – до дня пам’яті славетного земляка.  

Учасників конференції привітали представники обласної влади, науковці, письменники та літературознавці, громадські діячі.

Зокрема, у заході взяли участь:  заступник начальника управління культури і мистецтв ОДА Валентина Троян,  заступник голови обласної Ради Ігор Івасюк, голова постійної комісії Вінницької обласної Ради з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту Наталія Замкова, а також письменник, літературознавець, кандидат філологічних наук, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка, син Василя Стуса – Дмитро Стус, громадський діяч та політик Тарас Кобець.

Загалом, до роботи конференції долучилися 88 учасників, включаючи науковців Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, Донецького національного університету імені Василя Стуса та Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

У заході взяли участь завідувач відділу українознавства КЗВО "Вінницької академії безперервної освіти" Лазаренко Володимир Іванович та методист відділу українознавства Козаченко Олена.

Модератором заходу виступив Крупка Віктор Петрович –  кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української літератури факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, письменник, член Національної спілки письменників України.

Василь Стус – видатний український поет. Це митець, який належить до когорти світочів національної культури й золотого світового фонду поезії  ХХ століття.  Його поетичне слово нікого не залишає байдужим і є, безумовно, актуальним для сьогодення.

Письменник жив Україною, марив нею на чужині. Ця всепоглинаюча любов була сенсом його життя і відчувалася в кожній поетичній збірці. А їх у нього було шість: «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості – Dichtenszeit», «Палімпсести», «Свіча в свічаді».

Перекладав Й. В. Гете, Р. М. Рільке, П. Целана, Р. Кіплінга, Ф. Г. Лорку та ін. Твори ж Василя Стуса було перекладено англійською, французькою, португальською, польською, німецькою мовами.

Творчість видатного поета досліджувала ціла когорта науковців, літературознавців, літературних критиків, перекладачів. Серед них – чимало науковців і письменників Вінниччини та Донеччини.

Василь Стус навічно залишиться у серцях українців, як справжній син українського народу. Його постать є символом незламності духу, людської та національної гідності, а криниця його творчості відкриває свої глибини нащадкам.

За підсумками конференції, інформаційні матеріали буде видано електронною збіркою.

Біографічна довідка

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області в селянській родині, був четвертою дитиною в сім'ї. У 1939 році батьки – Семен Дем'янович та Ірина (Їлина) Яківна – переселилися в місто Сталіно (нині – Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів. Ще через рік (1940) батьки забрали туди своїх дітей.

У 1944–1954 роках Василь навчався в Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Потому вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус постійно й наполегливо працював у бібліотеці, був членом літературного об'єднання «Обрій».

Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки проходив службу в армії на Уралі. Під час навчання і служби почав писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке, переклав близько сотні їхніх творів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. У 1959 році в «Літературній Україні» опублікував свої перші вірші з напутнім словом Андрія Малишка.

У 1961–1963 роках викладав українську мову та літературу в середній школі № 23 м. Горлівки. Згодом працював підземним плитовим на шахті «Октябрьська» в Донецьку..

З березня по жовтень 1963 – літературний редактор газети «Соціалістичний Донбас». Працював сім місяців, доки не вступив в аспірантуру і не поїхав до Києва на навчання.

Вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії наук УРСР у Києві із спеціальності «Теорія літератури». За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.

4 вересня 1965 року, під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», у кінотеатрі «Україна» в Києві, взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.

Роки тимчасових робіт (1965—1972) стали найщасливішими роками його життя. Хоча з моменту виступу у кінотеатрі за ним і стежили агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, у ці роки він знайшов свою кохану.

Заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному архіві (ця робота набула для нього великого значення), згодом – на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. 1966–1972 – старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.

У 1965 році одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син Дмитро, нині літературознавець, дослідник творчості батька.

Пропозицію Стуса опублікувати у 1965 році свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку – «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 році книжка віршів поета «Зимові дерева» потрапила до Бельгії і була начебто (як це вказано у книзі) видана в Брюсселі (насправді – у Лондоні).

У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального комітету Компартії, Верховної Ради Стус критикував керівну систему, що після відлиги стала повертатися до тоталітаризму, відновлення культу особи та порушення прав людини, протестував проти арештів у середовищі своїх колег. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини. Літературна діяльність поета, його звернення у вищі партійні інстанції з протестами проти порушення людських прав і критичними оцінками тогочасного режиму спричинили його арешт у січні 1972.

12 січня 1972 року – перший арешт; упродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку «Час творчості».

На початку вересня 1972 київський обласний суд за звинуваченням у «антирадянській агітації й пропаганді» засудив Стуса до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання.

Покарання відбував у Мордовії та Магаданській області. Весь термін ув'язнення перебував у мордовських таборах. Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася й знищувалася, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. По закінченню строку, Стуса 1977 вислали в селище Імені Матросова Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув'язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства:

1978 році поета прийнято до PEN-клубу.

Повернувшись восени 1979 року до Києва, приєднався до гельсінської групи захисту прав людини. Попри те, що його здоров'я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі.

У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. В одному з листів, адресованому світовій громадськості (жовтень 1980), відомий російський вчений і правозахисник Андрій Дмитрович Сахаров розцінив вирок Стусові як ганьбу радянської репресивної системи.

Табірні наглядачі знищили збірку «Птах душі» з приблизно 300 віршами Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року, за передачу на волю зошита з віршами, на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв'язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.

Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті – зупинка серця. Дружина отримала повідомлення про смерть чоловіка вранці п’ятого вересня. Всупереч її проханню, поховання відбулось без присутності рідних. Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Права на перепоховання адміністрація не надавала до завершення терміну ув'язнення. Особисті речі Стуса також здебільшого не повернулись до його родини.

Похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області.

У листопаді 1989 року, завдяки клопотанням рідних і однодумців, серед яких були син Стуса Дмитро, син Тихого Володимир, заступник голови Всеукраїнського товариства репресованих Василь Ґурдзан (представляв інтереси матері Литвина), разом із побратимами Юрієм Литвином  і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, поета перепоховали в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

У 1990 році прокурор УРСР Михайло Потебенько опротестував вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 7 вересня 1972 року і вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 2 жовтня 1980 року.

У тому ж році, Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР і Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УРСР, Василь Стус був посмертно реабілітований.

1991 року Василя Стуса посмертно відзначили Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990).

26 листопада 2005 року Василеві Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Пам'ятну дату запровадила Генеральна асамблея ООН Резолюцією № 60/7 від 1 листопада 2005 року. “Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…" – зазначається в документі. Україна приєдналася до вшанування Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році.

27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі. Через Аушвіц, за оцінками науковців, пройшли 1,3 мільйона людей. Понад мільйон із них загинули.

Усього жертвами Голокосту стали 6 мільйонів європейських євреїв. Півтора мільйона з них були з України. Були знищені майже всі єврейські громади, які існували на території нашої країни до Другої світової війни. Більшість українських євреїв – жертв Голокосту була вбита під час масових розстрілів. Саме тому в Україні символом геноциду євреїв стали не газові камери таборів смерті, а Бабин Яр у Києві. У цьому місці лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 771 єврея.

Проєкт "Українці-рятівники. Марафон історій"

Голокост. Нацистські табори смерті

Пам’ять про Голокост необхідна, щоб наші діти ніколи не були

жертвами, катами або байдужими спостерігачами.

Ієгуда Бауер 

До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук підготував віртуальну виставку «Голокост. Нацистські табори смерті».

Усього за період існування Третього рейху було створено 27 великих і понад 1100 менших таборів. Ці цифри не були сталими: одні табори зникали, натомість з’являлись нові. Через них, в період з 1933 по 1945 рік, пройшли приблизно 2,3 мільйона чоловіків, жінок, дітей. Більшість із них – понад 1,7 мільйона загинули.

Шість таборів були саме таборами смерті: Белжец, Собібор, Треблінка, Аушвіц, Хелмно, Майданек. Поступово, в міру захоплення нацистами нових земель, табори поширювалися на території всієї Європи.

Відповідно до програми біологічного знищення «нижчих рас», у 1941 році розроблювалася система швидкого проведення стерилізації двох-трьох мільйонів євреїв, визнаних працездатними, а також циган. В Аушвіці, наприклад, згідно з цією системою репродуктивні органи жертв стерилізували за допомогою рентгенівських променів або ін’єкцій з роз’їдаючих хімічних та рослинних препаратів. Такі експерименти у широких масштабах проводив головний лікар Аушвіца Йозеф Менгеле.

Головними складовими таборів смерті були газові камери та крематорії. Нацисти сконструювали газові камери, щоб підвищити ефективність масових убивств і зробити процес більш безособовим для катів. Уперше газові камери стали застосовуватися ще під час програми евтаназії психічно хворих німців у вересні 1939 – кінці літа 1941 років.

Типова послідовність дій, що відбувалися в Аушвіці та Майданеку над цивільними особами єврейської та циганської національностей відразу після прибуття (в дорозі багато людей помирало у вагонах від спраги та задухи): відбір на негайне знищення на виході з вагонів; негайна відправка відібраних для знищення в газові камери. У першу чергу відбирали жінок, дітей, людей похилого віку і непрацездатних. Тих, хто залишався, чекала каторжна праця, голод. Тих, хто хворів або просто слабшав від голоду, негайно відправляли в газові камери. Так у комплексі таборів Аушвіц було сім таких газових камер.

У Треблінці, Белжец, Собіборі в живих тимчасово залишали лише тих, хто допомагав прибирати з газових камер і спалювати трупи, а також сортувати речі вбитих, і тих, хто обслуговував охорону таборів. Усі інші підлягали негайному знищенню.

Пам’ятаймо, докладаймо всіляких зусиль, щоб нічого подібного більше не повторилось!

Голокост. Нацистські табори смерті from Vinnytsya Region General Research Library named after K.A. Timiryazev

Запрошуємо всіх бажаючих долучитися до читань !!! 

VIII Бандерівські читання. Український націоналізм у сучасному ідеологічному протистоянні

30 січня відбудуться VIII Бандерівські читання «Український націоналізм в сучасному ідеологічному протистоянні». Під час заходу відбудеться презентація видання Степана Бандера «Перспективи української революції».

Подія транслюватиметься онлайн на сторінці НАЦ "Українські студії стратегічних досліджень" у Фейсбуці: 

https://www.facebook.com/nac.ussd

Тематики до обговорення:

- Національна ідентичність і транснаціональні процеси.

- Український націоналізм і нові виклики сучасності: лівий популізм, гендер, постправда, “русский мир”

- Геополітичні проекти, тенденції і популізм як контрреакція

- “М'яка сила” імперіалізму/космополітизму: від транснаціональних фондів до Російської православної церкви

Подію організовує Недержаний аналітичний центр "Українські студії стратегічних досліджень" за партнерства Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану

За результатами Бандерівських читань буде видано збірник матеріалів.

Термін подачі матеріалів до 21 січня 2021 р. на електронну скриньку: nac.ussd@gmail.com

Вимоги до оформлення тексту доповіді: мова українська, дані про автора (прізвище, ім’я, науковий ступінь, місце роботи, посада, вчене звання) в правому верхньому кутку. Назва статті великими літерами. Обсяг статті до 15 -20 тис. знаків, в текстовому редакторі WORD, шрифт Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5. Посилання автоматичні посторінкові.

За довідками звертатися за телефонами 0679611662 (Бойко Тетяна)

Оргкомітет залишає за собою право відхиляти доповіді, які не відповідають тематиці читань.

Контакти: nac.ussd@gmail.com

0679611662 (Бойко Тетяна)

Довідка:

Бандерівські читання проводяться з 2014 року в перших днях лютого в час створення Організації Українських націоналістів 1929 р. як руху, який поставив за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток.

У Києві в розпал Революції гідності в актовій залі Київради з нагоди 85-ї річниці створення Організації Українських Націоналістів та 105-ї річниці з дня народження Степана Бандери пройшли

І Бандерівські читання 1 лютого 2014 р.

ІІ Бандерівські читання «Якою має бути Українська Самостійна Соборна Держава в XXI столітті та «питання Москви» були проведені 2 лютого 2015 р.

ІII Бандерівські читання на тему «Візія Української держави в ідеології українського націоналізму» відбулися 3 лютого 2016 р.

IV Бандерівські читання: «Як завершити українську національну революцію» проведені 2 лютого 2017 р.

V Бандерівські читання: «Місія України та національні інтереси в глобалізованому світі: візія націоналістів», 9 лютого 2018 р.

VІ Бандерівські читання «Економічний націоналізм та соціальна справедливість», 1 лютого 2019 р.

VII Бандерівські читання "Націоналізм VS глобалізм: нові виклики", 8 лютого 2020 р.

 

У зв’язку з ситуацією, що склалася в Україні та світі через поширення Covid-19, захід цього року відбудеться онлайн. Трансляцію з події можна буде переглянути на сторінці організатора заходу – Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»:

https://www.facebook.com/nac.ussd

Для того, аби Вам нагадали про початок трансляції - зареєструйтеся за цією формою: https://forms.gle/dPeB7BqZAbkexanz8

Партнер заходу – Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану.

Запрошуємо всіх бажаючих долучатися до конференції

Науково-практична конференція

«Василь Стус – син України, велич світова»

 ПРЕСРЕЛІЗ

(у рамках Стусівських читань, присвячених 83-й річниці від дня народження українського поета, Героя України Василя Стуса)

28 січня 2021 року об 11.00 на базі Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки

ім. К. А. Тімірязєва (платформа для відеоконференцій ZOOM) відбудеться науково-практична конференція «Василь Стус – син України, велич світова» (у рамках Стусівських читань, присвячених 83-й річниці від дня народження українського поета, Героя України Василя Стуса).

Василь Стус – видатний український поет. Це митець, який належить до когорти світочів національної культури й золотого світового фонду поезії ХХ століття. Його поетичне слово нікого не залишає байдужим і є, безумовно, актуальним для сьогодення.

Письменник жив Україною, марив нею на чужині. Ця всепоглинаюча любов була сенсом його життя і відчувалася в кожній поетичній збірці. А їх у нього було шість: «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості – Dichtenszeit», «Палімпсести», «Свіча в свічаді». Перекладав Й. В. Гете, Р. М. Рільке, П. Целана, Р. Кіплінга, Ф. Г. Лорку та ін. Твори ж Василя Стуса було перекладено англійською, французькою, португальською, польською, німецькою мовами.

Творчість В. Стуса досліджувала ціла когорта науковців, літературознавців, літературних критиків, перекладачів. Серед них – чимало науковців і письменників Вінниччини та Донеччини.

Понад три десятиліття Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва в січні (з нагоди дня народження) та у вересні (в день пам’яті видатного краянина) організовує Стусівські читання, на яких науковці оприлюднюють свої нові дослідження життєвого та творчого шляху письменника-земляка, поети читають свої вірші, присвячені Василю Стусу.

Василь Стус навічно залишиться у серцях українців, як справжній син українського народу. Його постать є символом незламності духу, людської та національної гідності, а криниця його творчості відкриває свої глибини нащадкам.

У програмі

Відкриття Конференції

Сеник Лариса Борисівна, директор Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, голова Вінницького обласного відділення ГО «ВГО Українська бібліотечна асоціація»

Привітання учасників конференції

Соколовий Вячеслав Петрович, голова Вінницької обласної Ради

Борзов Сергій Сергійович, голова Вінницької обласної державної адміністрації

Дернова Ольга Миколаївна, начальник управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації

Замкова Наталія Леонідівна, голова постійної комісії Вінницької обласної Ради з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту, директор Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, доктор філософських наук, професор, заслужений працівник освіти України

Стус Дмитро Васильович, письменник, літературознавець, кандидат філологічних наук, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка

Гнатюк Ніна Юхимівна, поетеса, член Національної спілки письменників України, заступник голови Міжнародної громадської організації «Вінницьке земляцтво» в місті Київ

Галайко Богдан Миколайович, кандидат історичних наук, начальник Центрального міжрегіонального відділу Управління реалізації політики національної пам’яті в регіонах Українського інституту національної пам’яті

Кобець Тарас Васильович, політик, громадський діяч

Модератор – Крупка Віктор Петрович, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української літератури факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, письменник, член Національної спілки письменників України

Доповіді й повідомлення науковців Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Донецького національного університету імені Василя Стуса та Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Для всіх поціновувачів творчості митця до цьогорічних січневих Стусівських читань Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва організувала:

- віртуальну книжкову виставку-пам’ять «Я прийду на Святвечір між люди…»;

- виставку-дату «Український Данте ХХ століття»;

- віртуальну книжкову виставку «Зламана доля та нескорена воля».

Віртуальні виставки можна переглянути на вебсайті бібліотеки https://library.vn.ua/news-and-events/virt-exhibition

Для доступу потрібно перейти за посиланням:

https://us02web.zoom.us/j/84876305373...

Ідентифікатор конференції: 848 7630 5373

Код доступу: 1111

Оргкомітет

Ланцюг Соборності

Київ – Сімферополь

 

Ми зробили це! 

Київ та Сімферополь разом! 

Поєднані віртуальним Ланцюгом Соборності та прагненням українців бути поруч в єдиній та неподільній Україні - 40573. 

Одного дня це прагнення обов’язково перетвориться у живий Ланцюг, який ми створимо взявшись за руки на вулицях Києва і Сімферополя. І ніхто не зможе розділити нас на шляху до єднання, адже на цьому шляху ми стоїмо всі разом.

Слава Україні!

До ланцюга Соборності долучилися методисти відділу українознавства Ніна Бегас та Козаченко Олена.

Від заходу до сходу, від півночі до півдня - ми єдині!

Творимо історію разом!