Книжкові фонди бібліотек Гніванської міської територіальної громади поповнено сучасними виданнями

Напередодні Всеукраїнського Дня бібліотек до 9-ти бібліотек нашої громади передано майже 200 новітніх книжкових видань (2013–2021 років).

Це вибірка детективів та пригодницьких романів одного з кращих письменників-вінничан сучасності – заслуженого журналіста України, краєзнавця, кіносценариста, автора низки історичних романів-дилогій Олександра ДМИТРУКА: «Позивний «Богомол», «Страх Господній», «Капкан» та «Свята Теодозія».

Усі книги Олександра Дмитрука придбані коштом депутата Вінницької обласної Ради Володимира ПРІДОЛОБИ.

29 вересня в Гніванській міській бібліотеці відбулась зустріч читачів, учнів, працівників бібліотек громади з письменником. 

Зустріч розпочав  завідувач відділу українознавства КЗВО " Вінницька академія безперервної освіти" Володимир Лазаренко, який після стислої презентації діяльності академії та її відділу українознавства, проаналізував здобутки та промахи  у історичному процесі  творення української держави, Української революції  1917-21років, акцентуючи особливу  увагу присутніх на значенні неперервності  розвитку та  тяглості  української державності через її відновлення, а не проголошення  та збереження  нашої  ідентичності. 

На заході Олександр ДМИТРУК презентував свої твори, коротко розповів про ідею сюжетів книг, про їх головних героїв. Окремо він підняв тему історії України, її видатних історичних постатей.

Окрім цього, письменник разом із завідувачем відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир ЛАЗАРЕНКО говорили про важливість книги та читання для сучасного суспільства.

Кардинал Любомир Гузар – моральний авторитет і духовний провідник

       На виконанння Указу Президента України про Стратегію національно-патріотичного виховання (від 18 травня 2019 року № 286/2019) та поглиблення громадянської свідомості кожного українця на прикладі Великого патріота, духовного батька УГКЦ, учасника Революції Гідності Блаженнішого Любомира Гузара, який в 2012 році відвідав Вінницю та провів зустріч з мешканцями міста  в бібліотеці імені Тімірязєва. 

Постать Любомира Гузара, його погляди на самостійність і державність України, на стан і розвиток сучасної науки й освіти, міркування щодо духовної й політичної культури, а також його думки щодо формування морально-етичних та загальнолюдських засад розвитку громадянського суспільства важливі в сьогоднішньому часі й не втрачають своєї актуальності, незважаючи на те що 31 травня 2021 р. минуло 4 роки із дня його відходу в засвіття.

У Вінниці 9 жовтня 2021 року відбудеться урочисте відкриття першого в Україні та в світі пам'ятника Блаженнішому Любомиру Гузару. 

З 4 по 8 жовтня 2021року відбудуться різні заходи, які присвячені пам'яті Блаженнішого Любомира Гузара. 

Мета заходів – віддати шану Любомирові Гузару як непересічній духовній та високоморальній особистості, охарактеризувавши ті напрями його діяльності, що безпосередньо торкаються проблем морального стану освіти, культури, державотворчої складової, інших важливих сфер суспільного життя та, зрештою, його ролі у формуванні свідомого й законопослушного громадянина.

Запрошуємо всіх бажаючих долучитися до урочистостей та вшанувань!!!

У вільному доступі на сайті УІНП – нова книга Ярослава Грицака та Олександра Комарова про українську ідентичність

Друковану версію проєкту автори презентували  22 серпня до 30-ї річниці незалежності України у Національному музеї літератури в Києві. Електронний варіант надали Українському інституту національної пам’яті для публікації на сайті. Його можна вільно завантажити для прочитання.

Книга «Шлях становлення української ідентичності» авторства Ярослава Грицака й Олександра Комарова – це спроба на тридцяти сторінках охопити  історико-філософський контекст еволюції української ідентичності.

Що таке ідентичність? За яких умов вона постає та яким чином змінюється? Що є сталим, а що мінливим в ідентичності? Як формуються уявлення про себе окремої людини та цілих спільнот? Відповіді на ці питання пропонує текст.

Книгу рецензували Євген Бистрицький, Наталя Яковенко та Сергій Плохій.

Заохочуємо до прочитання!

Тут ділимося коротким фрагментом:

«...ідентичність формується і розвивається впродовж життя – у часі й обставинах. Цей шлях – шлях становлення української ідентичності – спробує пройти крізь обставини і часи, аби дошукатись відповіді на ключове питання: чим є сучасна українська громадянська нація, і з яких джерел вона черпає силу.

Та з чого ж має початися наша хода? Чи маємо вслід за творцем української історії Михайлом Грушевським розпочати з великих князів київських, від яких маємо і герб наш, і перший образ держави; чи питання про виникнення сучасної громадянської нації скерує нас в іншу точку історії – де нації виникають як дійсний спосіб утворення політичних спільнот. Спільнот, які можуть бути монокультурними або полікультурними, але так чи інакше знаходять спільні смисли свого сьогодення і спільні візії свого майбутнього. Ми звернемося не так до повісті літописця Нестора, який зберіг для нас перекази про великих київських князів, як до творчості поета Шевченка, який промовляє до сучасників славетними історіями про українських козаків.

Варто зазначити, що точка відліку нашого шляху від українського козацтва має не свавільний і не суто поетичний характер. Однак вона збігається з поглядами провідних істориків сьогодення, які називають пізнє Середньовіччя  і початок доби Модерну часом зародження націй як явища. Отже, українська ідентичність починає формуватися синхронно зі змінами історичного ландшафту європейських народів, а подекуди й перебуває з ними у взаємозумовленому зв’язку».

                                ХХХІІІ Всеукраїнська наукова

історико-краєзнавча конференція

 На виконанння Указу Президента України про Стратегію національно-патріотичного виховання (від 18 травня 2019 року № 286/2019) та відзначення 30-річчя Незалежності України в 114 лекційній аудиторії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського відбулася XXXIII всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція «Вінниччина: минуле та сьогодення» присвячена 30-річчю проголошення Акта Незалежності України та 100-річчю від Дня народження професора, доктора історичних наук Іллі Шульги.

Серед учасників конференції понад 30 науковців. В конференції взяв участь завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир Лазаренко та виступив зна двох наукових секціях: "Подільська земля в роки І світової війни" та "Поділля в радянський час" з темами: «Марківська сотня в обороні Ямпільщини » й  «Територіальна складова українського державотворення в ХХ ст.»

Основними тезами його виступу на конференції стали :

- Державність-велика українська цінність;

- інструмент самоорганізації української спільноти;

- історична відповідальність кожного з нас.

Відповідно до   Указу Президента України Про Стратегію національно-патріотичного виховання (від 18 травня 2019 року № 286/2019) відділ українознавства КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти" взяв участь в зустрічі з Олегом Сенцовим - бранцем Кремля. 

23 вересня до Вінницького Ветеран-хабу завітав Олег Сенцов. Ветерани, волонтери та їхні близькі зустрілися з українським кінорежисером, сценаристом і письменником у хабі. Серед присутніх була методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Олена Козаченко.

Зустріч відбулася у форматі Veteran Talk.

Формат Veteran Talk — це щира розмова ветеранів і важливих гостей хабу на рівних.

Про що поговорили з Олегом:

- про досвід Олега у полоні;

- як ЗМІ створюють образ ветерана, і чи він є правдивим;

- «правда» про війну в засобах масової інформації;

- питання та відповіді.

«Українцям слід бути дієвішими в боротьбі з Росією», - заявив український кінорежисер, письменник та колишній політв'язень під час перебування у Вінниці, який 5 років просидів у російській в’язниці.

"Нам треба бути активними в боротьбі з Росією. Не треба чекати, що з Путіним можна вести перемовини про деокупацію Криму. Це як з крокодилом домовлятись, аби він не жер антилоп, які поряд бігають. …Путін створив Росію, аби жерти своїх сусідів, Україну в першу чергу - бо ми найвільніші. Україна є для Путіна ціллю номер один», - наголосив Олег Сенцов.

"Чому Путін хоче стратити Україну, як незалежну державу? Бо він розуміє, що якщо Україна стане незалежною, вільною та сильною, (російський народ - ред.) теж подивиться на це і може повстати", -зауважив  письменник.

Ветерани та волонтери висловили слова вдячності за незламність духу й нескореність волі людині, яку не зламала система таборів «братньої» країни. 

 

   

У ЯМПОЛІ ВІДБУВСЯ КРУГЛИЙ СТІЛ «АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ СПРОТИВ НА ПОДІЛЛІ: ІСТОРІЯ ТА ПАМ'ЯТЬ »

(до 100-річчя Бабчинецько-Ямпільського повстання)

    14 вересня 2021 року в Ямпільському міському будинку дитячої та юнацької творчості (м. Ямпіль, вул. Свободи,130) в рамках заходів з відзначення видатних осіб та 100-річчя подій Української революції 1917-1921 рр. на Поділлі  «Пам’ятаймо славні дні Визвольних змагань»  відбулося засідання круглого столу «АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ СПРОТИВ НА ПОДІЛЛІ: ІСТОРІЯ ТА ПАМ'ЯТЬ (до 100-річчя Бабчинецько-Ямпільського повстання)».

    Участь у обговоренні взяли представники Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, Вінницької обласної держадміністрації, Вінницького обласного молодіжного центру «Квадрат», ГО «Жива історія», Вінницької академії безперервної освіти, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Ямпільської міської ради, історики та краєзнавці Вінниччини, освітяни, представники ЗМІ.

    У рамках заходу було обговорено наступні питання:

▪️ історія боротьби за українську державність в часі Української революції 1917-1921 рр на Поділлі;

▪️ участь ямпільчан у Перших Визвольних змаганнях;

▪️ Бабчинецько-Ямпільське антибільшовицьке повстання;

▪️ антибільшовицький спротив подолян у 1920-1930-х рр.;

▪️ відновлення національної пам'яті про події сторічної давнини;

▪️ сучасна російсько-українська війна та історія українського визвольного руху.

    Завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Володимир Лазаренко  виступив з темою «Використання подій періоду діяльності Ямпільської республіки в освітньому та національно-патріотичному процесах Вінниччини», наголосивши особливу увагу на необхідності використання місцевих краєзнавчих матеріалів, збільшенні годин з українознавства, як чільних складових для зміцнення національної безпеки України.

    До 100-річчя  Бабчинецько-Ямпільського повстання організаторами заходу було видано інформаційні матеріали у вигляди брошури.

Історична довідка:

    Бабчинецько-Ямпільське антибільшовицьке повстання розпочалось З лютого 1921 року в с. Бабчинці (Могилів-Подільського району Вінницької області), досить швидко охопивши Ярузьку, Ямпільську, Бабчинецьку та Велико-Кісницьку волості Ямпільського повіту та частину сіл Могилівського повіту (Шендерівка, Людвиківка, Садківці).

    Як зазначали самі більшовики, конкретною причиною виступу були – «петлюровская агитация в связи с разверсткой курей, яиц, закрытием маслобоен, мельниц и вьлавливанием дезертиров». Крім цього, більшовики визнавали, що за національним складом повстанці були виключно українцями, а за соціальним - «мелкие кулаки, середняки и несознательные бедняки».

    Організацією повстання займався штаб: основний (підпільний) у Ямполі і польовий у Бабчинцях, а загальні накази та інструкції надходили з Румунії від петлюрівських офіцерів (старшин армії УНР). Очолив народне повстання проти більшовицького гніту колишній підпрапорщик царської армії Федір Іванович Лозан (народився 5(17) червня 1888 року у Ямполі).

    Із Бабчинець повстання почало швидко поширюватись і по інших районах Ямпільщини. У цей час штаб 12-ї дивізії червоних панічно доносив що у Ямпільському повіті знаходиться 12 тисяч повстанців, а у Могилівському - 5 тисяч при 200 кавалеристах без сідел. Повстанський рух охопив населені пункти Грушку, Садки, Коси, Вила, Букатинку Мервинці, Бушу, Іванків, Микільське, Бабчинці, Суботівку, Яругу, Михайлівку, Білу, Гальжбіївку, Петрашівку, Миронівку, Пороги, Добрянку, Дзигів Брід, Велику Кісницю, Цекинівку, Вольфанівку, Тростянець Ямпільського повіту, а також Шендерівку, Людвинівку, Садківці та інші Могилівського.

    5 лютого 1921 року, місто Ямпіль на Вінниччині було звільнено від московсько-більшовицьких окупантів. Як стверджують дослідники, у самому Ямполі повстанці перебували з 5 по 9 лютого 1921 року.

    За цей час повстанці відновили владу УНР, сформували свою адміністрацію, відмінили совєтські закони, було видано ряд наказів про вільний обіг усіх грошей (за винятком совєтських), свободу торгівлі, відозви із закликом до повстання проти комуни.

    10 лютого 1921 року повстання було жорстоко придушене.

    Однак, попри поразку Бабчинецько-Ямпільського повстання, визвольні традиції у краї над Дністром ворогові не вдалося викорінити ні вогнем, ні мечем. Попри встановлення совєтської влади ямпільчани не думали коритись. Боротьба продовжувалась.

    Організаторами заходу виступили:

✅ Центральний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті

✅ Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОДА

✅ Ямпільська міська рада

✅ Вінницький обласний молодіжний центр «Квадрат»

✅ ГО «Жива історія»

  Вшанування Героя України Василя Стуса

Методист відділу українознавства КЗВО " Вінницька академія безперервної освіти ", голова Вінницького підрозділу ВГО «Яворина» Олена Козаченко разом з посестрами та побратимами вшанували Героя України Василя Стуса, якого вбила та  знищила радянська влада лише за те, що він любив Україну.

У 1985 році в ніч з 3 на 4 вересня у камері-одиночці табірної колонії біля села Кучино Пермської області РФ загинув Василь Стус.

Василь Стус - визначний український поет, мислитель, дисидент, який до останнього подиху боровся проти тиранії. На його долю випало багато страждань, але він залишився чесним і непохитним борцем, людиною з відкритим і хоробрим серцем.

«До самої смерті я буду стояти на захисті правди від брехні, чесних людей від вбивць Ісуса Христа від диявола», - писав він.

28 серпня 1985-го Стус у камері читав книжку, поклав її на горішні нари і сперся на них ліктем. У вічко заглянув прапорщик: "Стус, нарушаете форму заправки постели!".  

На поета склали рапорт про те, що він у робочий час лежав на нарах у верхньому одязі і на зауваження громадянина контролера вступив у прирікання.

Стусу дали 15 діб карцеру. Виходячи з камери, Василь сказав співкамернику, що оголошує голодівку. "Яку?" - "До кінця".

2 вересня, зі спогадів Овсієнка, в’язням з робочих камер було чути, що Стуса водили до начальства. Повертаючись звідти, Василь у коридорі зумисне голосно повторював: "Накажу, накажу... Та хоч знищіть, гестапівці!". Овсієнко вважає, що так Стус оповіщав товаришів про погрози новим покаранням.

"Естонець Енн Тарто ввечері забирав готову продукцію (шнури до прасок) з камер і розносив роботу на завтра. 3 вересня близько 17-ї години він почув, що Стус просить валідолу. Наглядач відповів, що нема лікаря. Тоді Енн Тарто сам сказав лікареві Пчельникову, і той дав Стусові валідолу. Отже, йому було прикро з серцем.

У протилежному від карцеру кінці коридору в робочій камері № 7, працював удень Левко Лук'яненко. Коли не чути було наглядача, Левко гукав: "Василю, здоров!". Або: "Ахи!". Василь відгукувався. Але 4 вересня він не відгукнувся. Натомість близько 10 - 11 години Левко почув, що в коридор запасним ходом зайшло начальство", - пригадує Василь Овсієнко.

За офіційною версією, причина смерті - зупинка серця. Однак Овсієнко припускає, що загибель могла настати "від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами".

Через чотири роки по загибелі Василя Стуса, у 1989-му, проводили ексгумацію тіла письменника, на якій наполягав його син Дмитро. Чоловік відкидає версію про самогубство і погоджується, що батька могли вбити.

 «Татове тіло не розклалося, він лежав у робі, а з лівого боку, на тулубі, на рівні грудної клітки була вм’ятина», – стверджує Дмитро Стус.

 Василь Стус помер у 47 років. До дня, коли над Верховною Радою замайорів синьо-жовтий стяг залишалось рівно 6 років...

Похований був на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області.

У листопаді 1989 року, завдяки клопотанням рідних і однодумців, поета перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.

...

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розів'ється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,

уже не ремствуй, позирай у глиб,

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб.

 

Герой України посмертно!!!

Всі присутні вшанували Героя України та поклали квіти до пам'ятника Василю Стусу.  Герої не вмирають, доки пам'ять про них живе в наших серцях...

Слава Україні! Герої не вмирають…

Вінниччина вшанувала загиблих Героїв АТО/

ООС у День пам’яті захисників України

29 серпня, після Всеукраїнської хвилини мовчання, відбулось покладання квітів та гірлянд до пам’ятного знаку «Небесній Сотні та загиблим Героям АТО/ООС», мультимедійної стели пам’яті на Європейській площі міста Вінниця.

У поминальних заходах взяли участь Перший заступник Голови обласної державної адміністрації Наталя Заболотна, голова обласної Ради Вячеслав Соколовий, заступник Вінницького міського голови Галина Якубович, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськість. Серед присутніх, які вшанували Героїв російсько-української війни, була методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Олена Козаченко, яка висловила слова вдячності, поваги та пошани матерям Героїв України, які віддали життя за Україну.

Співорганізатор поминальних заходів – громадська організація «Єдина родина Вінниччини», що об’єднує родини загиблих захисників України.

«Надзвичайно важливим сьогодні є збереження пам’яті про загиблих вінничан – учасників АТО/ООС. Це потрібно в першу чергу живим: пам’ятати тих, хто віддав найдорожче заради збереження мирного життя для нас. Щиро дякую усім, хто долучився до організації такого заходу, а молодому поколінню хочу побажати: жити гідно та завжди цінувати те, що маєте, не марнувати свого життя та завжди пам’ятати про ціну свободи», – зазначила під час свого виступу голова організації Світлана Корнелюк.

Для присутніх прозвучала пісня «Герої не вмирають» у виконанні солістів оркестру «Крила України» Центру Військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України Дмитра Кукурузяка та Руслани Тулякової.

Цей день – данина пам’яті за нашими славними синами, які в різні часи, а особливо – в період російської агресії на сході України поклали свої життя за нашу свободу і мирне співіснування. І наш вічний борг перед ними – це данина пам’яті цим мужнім воїнам, яких виховала рідна земля, рідна родина!

Нагадаємо, що відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 2019 року № 621/2019, щороку 29 серпня в країні відзначається «День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України». Приурочений він до періоду найбільших втрат сучасного українського війська – дня виходу з «Іловайського котла» 29 серпня 2014 року.

29 серпня на вшанування пам’яті загиблих українських воїнів в рамках поминальних заходів відбулося делеговане покладання гірлянд до пам’ятного знаку медикам, які загинули під час проведення АТО/ООС на Сході України – «Медикам-Захисникам», що знаходиться на території Вінницького медичного коледжу імені академіка Заболотного, пам’ятного знаку загиблим льотчикам «Не повернулися з польоту» на території Музею Повітряних Сил Штабу ПС Збройних сил України, пам’ятника на честь Героїв Небесної Сотні «Дерево свободи» на Майдані Небесної Сотні та пам’ятника загиблим правоохоронцям у Центральному міському парку імені Леонтовича.

Всі заходи спрямовані на впровадження нових традицій по вшануванню пам’яті загиблих воїнів – захисників України, і сприятимуть єднанню української нації.

В кінотеатрі «Родина» зібралися члени родин загиблих воїнів, які декілька років тому об`єдналися у громадську організацію «Єдина родина Вінниччини», аби пропагувати в суспільстві ідеї вшанування пам’яті своїх дітей – українських воїнів, які віддали своє життя в російсько-українській війні. Відбулась презентація фільму-нарису «Забути заборонено! Пам’ятати!», основний сенс якого – формування та збереження національної пам’яті про наших воїнів, земляках, що загинули на цій війні.

По перегляду фільму учасники поминальних заходів направилися до Свято-Преображенського Храму ПЦУ, де відбувся молебень за загиблими українських воїнах, що народилися і виросли на Вінниччині. Службу здійснив Митрополит Вінницький і Барський Православної церкви України, член Священного Синоду Симеон. Під час молебня було озвучено імена всіх воїнів з Вінницької області, які полягли на полях битви за свободу і незалежність України.

Кінцеві пункти відвідин – найбільш сумні і болючі… Це місця останнього спочинку загиблих українських захисників. На жаль, з кожним роком їх тільки більшає. Учасники заходів, батьки, родичі наших земляків відвідали «Алеї Героїв» на усіх кладовищах Вінниці та прилеглих територіальних громад, де поховані наші воїни. На усіх могилах захисників України встановлено квіткові поминальні композиції та зменшені копії державного прапора України.

Ми маємо пам’ятати... Ми маємо дякувати за наше мирне небо, за наше спокійне життя. Ми маємо шанувати наших земляків, наших славних братів і сестер, які своєю жертовністю рятували наш світ.

Вічна пам’ять Героям! Слава Україні!

Українська незалежність: тернистий шлях

 державотворення

  З нагоди 30-річчя відновлення незалежної держави Україна науковцями, письменниками, журналістами, краєзнавцями  та громадськими діячами Вінниччини підготовлені та опубліковані матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції « Українська незалежність: тернистий шлях державотворення ».

   Ініціаторами зазначених вище матеріалів стали Вінницька обласна організація Національної спілки краєзнавців України, Вінницька обласна організація Національної спілки журналістів України та Вінницька філія Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України.

   З вітаннями виступили: Микола Мельник, народний депутат України 1-го та 4-го скликань, голова Вінницької обласної  Ради народних депутатів (1994-96 рр.), голова Вінницької обласної державної адміністрації (1995-96 рр.), депутат Вінницької обласної ради (1998-2002 рр.) та Олександр Марченко, народний депутат 8-го скликання , комбатант « Легіону Свободи».

   Серед чисельних матеріалів конференції розміщена і публікація завідувача відділу українознавства КЗВО « Вінницька академія безперервної освіти » Володимира Лазаренка під назвою « Територіальна складова  українського державотворення у 20-му столітті», в якій , зокрема, йдеться про роль українських традицій та  ментальності щодо творення соборної та незалежної України.

    Матеріали конференції стануть у нагоді в освітньому  та виховному процесах для вчителів гуманітарних предметів загальноосвітніх навчальних закладів Вінниччини.