В рамках виконання Указу Президента України, відповідних розпоряджень КМУ, голови Вінницької ОДА, Міністерства освіти України щодо відзначення сторіччя Української Революції 1917-21рр., та її визначних постатей, програми національно – патріотичного виховання відділ українознавства комунального вищого навчального закладу «Вінницька академія неперервної освіти» став організатором підготовки та проведення інтерактивної історичної гри-квесту "Сто облич Української Революції 1917-1921рр". 

    Зазначений захід проходив у приміщенні Академії та Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязева за участю понад 35 учнівських команд з усієї області. Гра розпочалась вранці і тривала до обідньої пори. Команди отримали по п`ять завдань: питання, на які вони мали дати відповіді, а також відвідати ті історичні місця у Вінниці, які вказані були у їхніх картках. 

           Серед організаторів гри стали: відділ українознавства, завідувач - Лазаренко В. І., обласний осередок товариства ВУТ "Просвіта імені Тараса Шевченка" - голова Теклюк А. І., Вінницький обласний краєзнавчий музей, Семенко Л. І.,  - завідувач відділом музею.

     До складу журі увійшли: Струкевич О. К., - доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри філології та гуманітарних наук Академії, Теклюк А. І., - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та гуманітарних дисциплін Вінницького національно-технічного університету, Усатенко І. А., - кандидат історичних наук, завідувач відділу роботи з обдарованими дітьми Академії, завідувач та методисти відділу українознавства - Лазаренко В., І., Бегас Н. О., Козаченко О. Є.

  Переможцями гри-квесту стали десять команд загальноосвітніх щкіл Вінниччини і нагороджені дипломом    І ступеня: команда "Патріот" НВК ЗШ І-ІІІ ст., №4-ліцей м. Могилева-Подільського; дипломом ІІ ступеня:  команди "Лідер" з м. Калинівки, "Фортуна" з Могилів-Подільського району та "Патріоти" НВК ЗШ І-ІІ ст., №7-ліцей Вінницької міської ради; дипломом третього ступеня були нагороджені наступні команди: "Патріот" ЗЗСО І-ІІІ ст., №1 смт. Крижопіль, "Ерудит" СЗШ І-ІІІ ст., №2 Муровано-Куриловецького району, збірна команда Тростянецького району, НВК ЗШ І-ІІІ ст., №30-гімназія ім. Тараса Шевченка Вінницької міської ради, НВК ЗШ І-ІІІ ст., №2-гімназія м. Гнівань, Тиврівського району, Вінницька хутірська ЗОШ І- ІІІ ст.

      

     Завідувач відділу українознавства              Володимир Лазаренко

Бій під Крутами: історія, символ, пам’ять

про проведення круглого столу до 100-річчя бою під Крутами

25 січня 2018 року о 14:30 у секторі правової інформації (вул. Соборна, 70, ІІІ поверх) Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва відбувся круглий стіл «Бій під Крутами: історія, символ, пам’ять» за участю представників Вінницької академії неперервної освіти, науковців Вінницького обласного краєзнавчого музею, Вінницької організації союзу юристів, волонтерів.

29 січня цього року виповнюється 100-та річниця Крутянського бою – події, що набула для українського народу символічного значення. Крути стали легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова довелося не залізничним шляхом, як задумувалося, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який урятував молоду українську державність.

Крутянський бій набув широкого розголосу саме через трагічну загибель студентів. За рішенням Центральної Ради 19 березня 1918 р. тіла 27 розстріляних вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на Аскольдовій могилі. На похороні голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».     

З доповідями виступили:

1. Лазаренко В.І., зав. відділу українознавства Вінницької академії неперервної освіти на тему «100 років боротьби»;

2. Струкевич О.К., доктор історичних наук, професор на тему «Історичні передумови та ключові події битви під Крутами»;

3. Семенко Л.І., зав. науково-дослідницького відділу новітньої історії Вінницького обласного краєзнавчого музею на тему «Подоляни – учасники бою під Крутами» 

4. Гончар О.В., голова обласної організації Союзу юристів України, кандидат юридичних наук на тему «Юридичне значення бою під Крутами для української держави»

5. Волонтери: Вотчер Юлія Луківна та Бевз Світлана Володимирівна на тему «Героїзм та самосвідомость українського народу в битві під Крутами як приклад для сучасної молоді»;

6. Момотюк Ю.М., зав. сектору журнальної періодики відділу гуманітарних, технічних та природничих наук на тему  «Бій під Крутами у творчості українських письменників».

Модератор круглого столу – Лазаренко Володимир Іванович. 

Дякуємо всім, хто цікавиться історією нашої держави, патріотам, волонтерам, громадським діячам, журналістам, студентській  молоді, яка  взяла  участь у круглому столі « Бій під Крутами: історія, символ, пам’ять».

Завідувач відділу українознавства                  Володимир Лазаренко

Панельна дискусія «Бережіть собори людських душ».

  В рамках виконання програми національно – патріотичного виховання завідувач відділом українознавства комунального вищого навчального закладу «Вінницька академія неперервної освіти» Володимир Лазаренко взяв участь у панельній дискусії на тему: «Бережіть собори людських душ», приуроченій до Дня Соборності України, яка відбулася 22 січня в Центрі національно-патріотичного виховання, який діє на базі КЗ «Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної». Учасниками заходу стали старшокласники із загальноосвітніх навчальних закладів №3, 6, 35. Допомагали висвітлювати історичні аспекти формування України, як суверенної незалежної держави спікери: завідувач відділом українознавства комунального вищого навчального закладу «Вінницька академія неперервної освіти» Володимир Лазаренко, кандидат історичних наук, доцент Вінницького державного педагогічного університету ім.  М. Коцюбинського Анатолій Войнаров, заступник директора з виховної роботи, вчитель історії КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 Вінницької міської ради» Ірина Матковська.

 Протягом усієї зустрічі відбувалося порівняння державотворення України з собором, який є оплотом духовної єдності українського народу. Учасники обговорювали ключові події з історії України, які вплинули на формування української державності, пригадували видатних історичних постатей, події 1918-1919 років та чинники, які посприяли втраті незалежності у 1919 році. Спробували визначити, які ж цінності культивуються у сучасної молоді, в чому вони бачать перспективу розбудови нашої держави.

  По завершенню, дійшли висновку: всі найважливіші, найболючіші питання нашого життя потрібно вирішувати разом, собором, лише тоді ми будемо єдині, тоді у нас буде гідне майбутнє. Адже саме соборність та єдність якнайбільше потрібні нині Україні, щоб стати великою, могутньою, європейською державою.

Завідувач відділу українознавства                  Володимир Лазаренко

Єдині попри все: у Вінниці створили «живий ланцюг»до Дня Соборності України.

      22 січня, Україна відзначає День Соборності. Вінниця стала одним із міст, де із нагоди свята було утворено символічний Ланцюг Єднання – громадські акти- вісти та звичайні вінничани створили колону і «перев’язали» її двома стрічками -синьо-жовтою та червоно-чорною.

       В цьому заході взяла участь методист відділу українознавства Козаченко Олена Євгенівна, яка вважала своїм громадянським обов`язком бути серед людей, для яких Україна єдина.

 Об 11:30 на Центральному мосту зібралось чимало людей: в руках у них майоріли прапори, а на одязі подекуди було помітно українську символіку. Кілька людей були зодягнені у виши-

ванки та традиційний український одяг.

 Один із організаторів акції Андрій Гайдай, керував створенням «живого ланцюга» та підбадьорював людей патріотичними гаслами:"Слава Україні! Героям слава!", "Україна понад усе!!!"

 "Сьогодні ми зібрались, щоб показати, що українці – єдині! – емоційно вигукував чоловік. – Наша національна ідея – єдина! Жодного «руского міра» нам тут й близько не потрібно! Символічно ми об’єднаємо лівий та правий береги Вінниці, щоб усьому світу показати, що ми всі духовно, ментально – разом!"

    Врешті, коли близько сотні учасників взялися за стрічку, що починалася синьо-жовтою, а продовжувалася чорно-червоною, люди голосно заспівали Гімн України. Врешті усі разом в один голос вигукнули: "Слава Україні!" – "Героям Слава!"

Історична довідка

День Соборності та «живий ланцюг Єднання »

      Саме 22 січня 1919 року у Києві на Софійському майдані було проголошено Акт Злуки Української Народної та Західноукраїнської Народної республік. У цей день прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 року – прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

   Свято возз’єднання земель Великої та Західної України відзначається на державному рівні і символізує згуртованість українців з різних куточків держави.

      До речі, пeрший «живий ланцюг» було утворено 21 сiчня 1990 рoку: у ньому взяли учaсть 450 тисяч людей, які «зв’язaли» Iвaнo-Фрaнкiвськ, Львiв та Київ. Відтоді трaдицiя пoвтoрюється щорічно у бaгaтьoх мiстaх Укрaїни.

Методист відділу українознавства                         Олена  Козаченко 

                            16 січня - День захисників ДАПу.

Як методист відділу українознавства та небайдужа людина  до всіх подій , які відбуваються в нашій країні, вважала за обов’язок взяти участь в заходах ,які присвячені Дню захисника ДАПу.

16 січня з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу.

Разом з побратимами прийшли вшанувати пам'ять загиблих вінничан, які поклали своє життя у боях за ДАП, а також інших героїв - борців за свободу та незалежність України!

Дмитро Майборода, Сергій Зулінський, Трофимчук Валерій, Максим Шимко та інші кращі сини України захищатимуть нас з небес…

"І в книжках, колись в книжках

Розцілує посмішку знайому

Вже сам до підвіконня дотягнувся

І нарешті тато повернувся

У назвах вулиць, а він чекав удома."

Методист відділу українознавства            Олена  Козаченко

    ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ!..

    В рамках виконання програми національно – патріотичного виховання методист відділу українознавства Бегас Ніна Олександрівна відвідала заходи присвячені 80-річчю від дня народження Василя Стуса у Вінницькій обласній бібліотеці імені Тімірязєва, де відбувся літературно-мистецький вечір під назвою «Велетень нескореного духу», який дав старт щорічним січневим Стусівським читанням на Вінниччині. На вшанування пам’яті поета-земляка  зібралися письменники, літературознавці, викладачі, учні та студенти. Не обійшлося і без символічних подарунків. До ювілею поета коштом обласного бюджету видали дві книги – альбом «Земля Івана Богуна – колиска Василя Стуса», який упорядкувала поетеса Ніна Гнатюк, та науково-популярний нарис «Василь Стус: відлуння і наближення», що написали викладачі Донецького національного університету імені Василя Стуса. Сучасне мультимедійне електронне видання «Василь Стус: величний та вічний» презентували і бібліотекарі з «тімірязєвки».

     

      Вечір пам’яті вирішили провести 12 січня не випадково, бо саме у цей день 1972 року в Україні розпочалася операція «Блок», під час якої були арештовані українські письменники, художники, правозахисники. Був серед них і Стус, на долю якого випали важкі роки таборів і заслань. На знак вшанування видатного земляка літературні читання розпочалися із запалення символічної свічі пам’яті перед портретом поета. Засвітили її директор Вінницької обласної бібліотеки імені Тімірязєва Наталія Морозова та вінницька поетеса Ніна Гнатюк.

      

  «Ми сьогодні знову були в Рахнівці, на малій батьківщині Василя Стуса, щоб вклонитися тій криниці, яка напоїла Василя своєю шаленою правдою, щоб вклонитися тій хаті, яка пам’ятає маленького Стуса. І було дуже приємно бачити тих людей, які в цьому маленькому селі оберігають його пам’ять. У свою чергу і ми прагнули з нагоди ювілею вшанувати поета – вирішили підготувати для нього і про нього книгу-альбом, – зауважує Ніна Гнатюк. – Яскраво ілюстроване видання найперше привертає увагу фотознімками різних періодів життя Василя Стуса, містить розповіді його батьків, рідних, друзів. Є світлини художніх полотен, присвячених земляку. Одна з них «Стус і Богун» і наштовхнула на назву книги, бо Василева душа з Поділля, із землі Богуна, її героїчного минулого, легенд, казок, пісень. Усе це не могло не ввібрати в себе серце маленького хлопчика, який виріс у справжнього велетня нескореного духу. Цікавим є й те, що в цій книзі ми поминаємо двох дорогих людей – це Параску Тимофіївну – господиню Стусової хати, яка торік відійшла у вічність. І ще одного героя Рахнівки – учасника АТО Петра Коваленка, який загинув в боях під Слов’янськом. Тепер на Рахнівській школі дві меморіальні дошки – на честь Василя Стуса та Петра Коваленка.

   

      Під час літературно-мистецького вечора лунали виступи поетів та культурних діячів Вінниччини. Незламності Стуса, його завзяття та любові побажала вінничанам поетеса Жанна Дмитренко, яка продекламувала свій вірш. Закликали дотримуватися життєвих принципів Василя і викладачі з Донецького університету, який тепер носить ім’я видатного українського поета – бо Стус зобов’язує.

Методист відділу українознавства  - Бегас Ніна Олександрівна разом із підростаючим поколінням досліджує фольклор, звичаї та традиції нашого краю. Упорядковуючи зібраний матеріал також демонструє його під час новорічно-різдвяних виступів. Разом із своїми творчими, фольклорними колективами «Бурти» та «Оберіг», також із Школою козацького гарту імені Данила Нечая проводить безліч просвітницьких заходів, зберігаючи та шануючи фольклор та звичаї. Навчаємо дітей грати на оригінальних народних інструментах таких як «граблі»,  «бубон», «гуска», «магильниця» та інш. Також проводимо майстер класи із народних танців «Картопля», «Баламут», «Аркан». Колядуємо автентичних колядок та щедрівок, а для дітей проводимо обряд «квокання у сіні». Цими вихідними 13 і 14 січня запрошуємо усіх поринути у світ українознавства разом із нами! Місцепроведення: «Різдвяна ярмарка», площа Європейська. З 14:00. Тел.: 096 716 81 99 (Ніна Бегас)

                                          ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ!..
Цьогоріч ми відзначаємо 80-ту річницю з  Дня Народження Борця за Незалежність України  - Василя Стуса. Він присвятив своє життя служінню України та Народу. Перебуваючи у совітських (російських) таборах смерті він не скорився. І навіть там вів боротьбу за майбутню Незалежну Україну.
Ми дійсно НЕЗДОЛАННИЙ НАРОД, бо Душі наші сповнені Любов'ю до України, до рідної Неньки, до річок і степу, до гір і лісів, до рідної мови…І хто насмілиться зазіхнути на нашу всеосяжну Любов і Волю до життя, той приречений на поразку!..Слова і Любов незламного Сина України Василя Стуса ведуть нас до ПЕРЕМОГИ!

12 січня о 16:00 у м. Вінниці в обласній бібліотеці відбудуться Стусівські читання з нагоди 80-річчя з дня народження Василя Стуса!

Днями відбулась насичена екскурсійна поїздка, організована методистом відділу українознавства – Ніною Бегас, а також відомим істориком, краєзнавцем – Ковалем Олександром Івановичем, спільно із Центром туризму, спорту та краєзнавства -   історичними стежинками Вінниччини. З нагоди 140-річниці  всесвітньовідомого українського композитора Миколи Леонтовича учасники екскурсії відвідали його музей у с. Марківка, Теплицького району.

АМЕРИКАНЦІ ЗАПОЗИЧИЛИ ЩЕДРИК В УКРАЇНЦІВ, А САМА ПІСНЯ З'ЯВИЛАСЯ ЩЕ В ЧАСИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ!

Найвідоміша різдвяна пісня у світі – український "Щедрик". Автор слів невідомий, адже щедрівка відноситься до часів Київської Русі, коли Новий рік святкували 1 березня (!).

Український композитор Микола Леонтович віднайшов текст і у 1904 написав до нього унікальну мелодію, втім довго не наважувався показати публіці. Впродовж 12 років вводив безліч правок і вигадував нові аранжування.

Нарешті в 1916 хор Київського університету представив творіння. Щедрик став музичною сенсацією, а про самого композитора захоплено казали: "Леонтович простеньку мелодію розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб".

У 1921 році різдвяну пісню виконав український хор у нью-йоркському "Карнегі-Холл". Вона настільки сподобалась американцям, що керівник симфонічного оркестру NBC Пітер Вільговський, українець за походженням, переклав "Щедрика" та дав йому назву Carol of the bells - тобто колядка дзвонів. Текст практично немає нічого спільного з українським варіантом, однак саме в такому звучанні пісня отримала всесвітню славу.

Мелодія стала невід’ємним атрибутом Різдва. Її виконують в акустичному варіанті. Вона прикрасила такі фільми як “Один вдома”, “Гаррі Поттер” та “Міцний горішок”.

Також нагадаємо, поки увесь світ наспівує "Щедрика" Миколи Леонтовича, хата в якій пройшло його дитинство доживає останніх днів. Будинок композитора у селі Шершні на Вінниччині фактично розвалюється, підлягає повній реставрації. Над його дослідженнями історичними та етнографічними працює також відділ українознавства. 

"Історико-етнографічні витоки святкування Нового Року"

Історично склалось, що дата нового року як і саме значення цього свята мінялось. Сучасний цикл найголовніших зимових свят: новий рік з 31 грудня на 1 січня, Свят вечір 6 січня - багата кутя, Різдво 7 січня, Старий новий рік з 13 на 14 січня - щедра кутя, того і щедрий вечір, ще називають цей день Василя або Маланки. 19 січня Водохреща - голодна кутя – тікай кутя із покуття, бо свята минають.
Насправді ці дати змінені і саме святкування сягає ще далеких глибин, які ми, сучасні українці, маємо знати. 22 грудня – в день зимового сонцестояння святкували Різдво Коляди, тобто народження Сонця, Світотворення триває 12 днів і ночей, воно завершується народженням Води- ¾ січня – Водосвяття, Астрономічно це виглядає так: 21, іноді, випадає на 22 грудня — Різдво Світла. Ця дата — не простий підрахунок днів заради гарного міфа. Астрономи знають, що в перші числа січня (єдиний раз в році) наша планета перебуває найближче до Сонця. Саме в цю ніч наші Праматері освячували воду простим способом — виставляючи глеки з водою під зоряне небо, здобували таким чином “зоряну воду” для здоров’я своєї родини, череди та врожаю поля. А щедрий вечір припадав на 18 лютого перед весною, а новий рік 1 березня. Навіть якщо ми розсіяні по всьому світу, ми маємо берегти і шанувати свої звичаї та традиції. Наші предки українці шанували цикл свят згідно народного календаря, яке логічно відбувалось по колу: Коляда–Колодій–Великдень-Русалії-Купала-Обжинки-Діди. Все базувалось на природних явищах, які є закономірними, близькими кожній людині.
В давній Україні прийнято було відзначати новий рік 1 березня із приходом весни, коли оживає земля і буяє природа. Інша дата святкування нового року – 15 березня саме тоді, коли прилітають птахи. Це чітко можна прослідкувати у давніх колядках, де часто зустрічається образ птаха (духовного символа). Птах з вогненними крилами нагадує Сонце. Іскри, які летять з його очей — ніщо інше, як творча сила Природи, яка й творить Різдво Світу («три іскри впало — три морі стало…»). В іншій парубоцькій колядці ми бачимо: Заграло море в неділю рано дай Боже, а на тій морі сосниця стоїть дай Боже, на тій сосонці три голубоньки дай Боже.. три голубоньки радоньку радять. І в колядці, яку я записала від свого дідуся - Колісніченка Володимира Семеновича із Тиврівського р-н – яскравий образ ластівочки: "прилетіла ластівочка сіла собі край віконця, тай начала щебетати, господаря викликати"... І у всесвітньо відомій щедрівці, записаною Миколою Леонтовичем, що навіть голлівудські зірки її співають п`ятниголосним складом із розгорнутою поліфонією: теж свідчить про образ ластівочки: "щедрик щедрик щедрівочка прилетіла ластівочка". Тому логічно, що новий рік святкувався весною.
Ще за джерелами Валерія Войтовича спостерігається дата святкування нового року З 1348 року – з 1 вересня, з 1699 року – з 1 січня.
Хронологічно дати змінювались, як і роки, адже зараз ми з вами живемо і переходимо не у 2018 рік, а в 7526 рік від доби трипілля. І живемо ми за китайським календарем, тому всі звикли, що символ нового року 2018 – собака. Насправді, деякі джерела свідчать, що це рік їжака.
Мета нового року – щось нове, сама назва за це і говорить. Природно це народження Сонця. Оновлення. Приборкання хаосу і наведення повного ладу як у душі так і в домі.

Методист відділу українознавства - Бегас Ніна Олександрівна