Заходи національно-патріотичного спрямування, етно-фестивалі

   По всій Україні наприкінці листопада вшановують день  Голодомору-геноциду українського народу  1932-1933 років…

    Методист відділу українознавства - Бегас Ніна Олександрівна досить давно займається дослідженням свого краю, ще із шкільних років фіксувала записи, спогади свідків, простих, звичайних, сільських людей, які вижили у ті страшні часи голодомору….

     Ніхто ніколи подумати  не міг про те, що країна хліборобів буде вмирати від того, що у ній не буде хліба… Хліб був, врожай був! Проте голодомор, організований керівництвом  ВПК (б) та урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду призвів до багатомільйонних людських втрат на Україні. Свідомий сценарій радянського союзу на чолі із сталіним був розрахований на придушення і знищення українців як фізично так і духовно…        Проте ми вижили!!!  І  продовжуємо боротьбу!

    Ніна Олександрівна провела захід перед школярами 6-11 класів Гніванської школи-гімназії №2 з цієї теми, поділилась із спогадами тих очевидців, які пережили голодомор…Також показали дітям фільм відзнятий спільно з Канадським  Музеєм Прав Людини (Вінніпег, Канада) у співпраці із Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору» (Київ, Україна).

     Нагадаймо, що в цю суботу о 16:00 запалімо свічечки пам’яті, долучаймося до Всеукраїнської акції. Ми пам’ятаємо і не допустимо більше такого для нашої землі і нашого народу….

At the end of November, all people all over Ukraine commemorate the sad date - the day of the memory of victims of Holodomor - genocide of the Ukrainian nation. From my childhood, I tried to fix memories of witnesses, people who survived that hard and terrible times. And no one ever could think that the country of the farmers would die from the lack of the bread... There were bread and good harvest! But despite that fact millions of people died. It was organized by the government of the USSR, by creating an artificial mass starvation. The conscious scenario of the Soviet Union, headed by Stalin, was created to suppress and destroy Ukrainians physically and spiritually ... But we survived! And we continue to fight! And today I had a great opportunity to share memories of those witnesses who survived the Holodomor with schoolchildren of grades 6-11 of the Hniuvan School № 2... There was also shown the great movie filmed by the Canadian Museum of Human Rights (Winnipeg, Canada) in collaboration with the National Museum " Memorial to Holodomor Victims"(Kiev, Ukraine). Don't forget to light the candles of memory this Saturday to join the All-Ukrainian action. We remember this dates, and it means that we will don't allow this to happen again.

«Вінниччина вшанувала  пам’ять жертв Великого терору»

 

    У ці дні поточного року виповнюється 80-т  років початку Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років. У зв’язку з цим  на виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 01 листопада 2017 року №768 «Про проведення на Вінниччині заходів у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937- 1938 років»,  на 2017-2018 роки для навчальних закладів Вінниччини визначено низку завдань.  Метою їх  виконання є  гідне вшанування пам’яті жертв Великого терору, вчиненого у XX столітті тоталітарним комуністичним режимом в Україні, донесення об’єктивної інформації про ці трагічні події до викладачів, вчителів, студентів та учнів задля консолідації суспільства, національно-патріотичного виховання молоді нашого краю та досягнення мирного розвитку,  утвердження в суспільстві ідеалів гуманізму.

    

Великий терор 1937-1938 років - один з епізодів злочинної діяльності комуністичного тоталітарного режиму, адже Україна протягом 1917-1991 років  перебувала під радянським репресивним тиском, найбільшими проявами якого стали: «червоний терор» проти учасників визвольних змагань та мирного населення в часи Української революції 1917-1921 років, під час індустріалізації  та колективізації, що призвели до голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 років,  жорстокі розправи та масові виселення учасників ОУН-УПА,  депортації осіб за національною ознакою з території Криму (1944 рік), депортації населення Західної України (операція «Захід», 1947 рік), переслідування дисидентів, цензура, відсутність політичного плюралізму, русифікація населення України і багато іншого.

     Знищення української еліти у 1937-1938 роках завдало непоправних втрат нашому народу. «Великий терор» спричинив кризу правової свідомості громадян, бо унаочнив зневагу до елементарних правових засад у тоталітарній державі й фактично повне безправ’я її жителів.

     У зв’язку із 80-ми роковинами Великого терору-масовими  політичними репресіями 1937-1938 років працівники відділу українознавства КВНЗ «ВАНО» 3 листопада взяли участь та виступили на  меморіально-поминальному заході біля пам’ятника «Жертвам комуно-тоталітарного режиму» на території цвинтаря «Підлісний».

     У заході взяли участь представники обласного товариства політичних в’язнів, репресованих та їх дітей,  обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів, постраждалі від політичних репресій та члени їхніх родин, які  поклали  квіти до пам’ятника жертвам комуно-тоталітарного режиму на цвинтарі «Підлісний», виступи із спогадами про ті жорстокі часи та помолились за упокій полеглих за незалежність України.

    

Пам'ять про всіх закатованих у період Великого терору 1937-1938 років присутні вшанували хвилиною мовчання.

Завідувач відділу українознавства:                            Володимир Лазаренко            

      Цьогоріч улітку вперше на Вінничині було проведено культурно-мистецький фестиваль, присвячений життю і творчості Миколи Дмитровича Леонтовича - видатного українського композитора, хорового диригента, громадського діячя, педагога, творця класичних зразків української хорової музики, автора численних обробок українських народних пісень, оригінальних творів, найпопулярніші з яких: "Праля", "Козака несуть", "Щедрик", "Дударик", "Піють півні", хори "Льодолом", "Літні тони", "Моя пісня" тощо.

Історичні джерела свідчать про те, що батько М. Леонтовича Дмитро Леонтович майже 15 років працював священиком у с. Шершні, Тиврівського р-н, Вінницької області, тож дитинство Миколи пройшло на мальовничих пагорбах, серед української природи над Південним Бугом. Більш точна інформація про роки життя композитора у Шершнях свідчить про те, що він разом із родиною проживав тут з 1879 по 1888 роки (8 років і 3 місяці).

У літописах мало що згадується за будинок композитора у цій місцевості, і крізь віки через байдуже ставлення до історичної пам’ятки та незнання, на сьогоднішній день будинок у аварійному стані і потребує термінової  реставрації. Уже напротязі декількох місяців ініціативна група за збереження будинку Леонтовича активно працює у цьому напрямку. Неодноразово з’їжались у с. Шершні ЗМІ з усієї України, аби донести цю проблематику суспільству, збирались представники різних громадських організацій по обговоренню цього питання. Проте надіятись на волонтерську доброту та ініціативу замало. Для реставрації потрібно понад 1 млн. грн. У самому будинку планується відкриття музею Леонтовича, а також творчих кімнат для занять з народних ремесел та промислів, музичних та інших творчих предметів для підростаючого покоління.  

Методист відділу українознавства Бегас Ніна Олександрівна є керівником ініціативної групи по збереженню будинку композитора. Розробивши загальне положення фестивалю "Шершні Леонтовича", сьогодні подала звернення в Управління культури і мистецтв Вінницької ОДА. 

Долучаємось до збереження історичної памятки та готуємось уже на наступний рік (початок серпня) до ІІ фестивалю "Шершні Леонтовича".

Методист відділу українознавства Бегас Н.О.

Патріотичні заходи з нагоди відзначення Дня Козацтва, Дня Захисника України, дня створення УПА.

З нагоди свята, що увібрало в себе нерозривний зв’язок поколінь та давню історичну традицію - Покрови й Дня козацтва України з 12 по 14 жовтня 2017 року методист відділу українознавства Бегас Н. О., разом із вихованцями Школи козацького гарту ім. Д. Нечая та Благодійним Фондом "Волонтерський тил" провели близько 15 заходів у школах, коледжах, училищах, а також у будинку пристарілих. Демонстрували козацькі виступи, народні пісні, посвяту у козачата серед школярів та молоді, конкурси та вікторини.  

Методист відділу українознавства Бегас Н.О.

10 жовтня відбувся Ювілейний XV патріотичний дитячо-юнацький обласний фестиваль мистецтв «Сурми звитяги» у м. Вінниці. 

Щороку Вінниця згуртовує навколо себе юнацтво, школярів, студентів з різних куточків нашої області. Організатором вже декілька років являється ГО "Молода Подільська Січ". Цьогоріч відвідала цей фестиваль методист відділу українознавства Олена Козаченко, ознайомившись із колективами патріотичного спрямування, ансамблями, солістами та іншими митцями.

Одним із колективів, котрі зайняли перше місце став вокально-інструментальний ансамбль "Оберіг", керівником якого є методист відділу українознавства Ніна Бегас. Тепер переможці готуються до Всеукраїнського етапу "Сурмів Звитяги" у м. Львів 3 листопада 2017 року.

Учасники представляли кращі номери з різних шкіл, віком від 10 до 25 років у номінаціях: солісти-вокалісти, вокально-інструментальні ансамблі, читці, художнє мистецтво, літературно-музичні композиції, хореографія. Із майже 100 учасників, 37 стали володарями лауреатів І та ІІ ступеню. Вражає рівень майстерності і підготовки усіх учасників, а переможці готуються по Всеукраїнського етапу у м. Львів.

Методист відділу українознавства Бегас Н.О. 

Українська етніка  у живописі запрошує усіх на персональну виставку Мар`яни Сілагіної "Таємничі знаки", яка проходить у Вінницькому обласному художньому музеї.

Мар’яна народилась у сім’ї художників, тож малює з дитинства. Зростала вона у Львові, де батьки навчались в Академії мистецтв. Потім, вже у Вінниці ходила до художньої школи, де й отримала перший успіх: створена для Шевченківського конкурсу картина, на якій зображені дівчата у віночках, здобула перемогу. Після школи дівчина закінчила Вінницький інститут конструювання одягу, тож у її роботах можна прослідкувати її оригінальні інтерпретації українського традиційного народного костюму, різнобарв’я якого постійно захоплює Мар’яну.

 «Я використовую яскраві фарби, надихаючись природою: жовтогарячий – це сонце, блакитний – це вода, взаємодіючи разом вони утворюють барвисту веселку. Це вже цілий калейдоскоп фарб і ще перевертання форм. Якщо придивитись до моїх нових картин, то можна побачити, що вони складаються з простих геометричних форм з яких наші предки формували орнаменти. Коло – це жінка, Берегиня, сонце, коловорот, нескінченність. Трикутник – це є чоловік, енергія а сила воїна. Квадрат – це чотири сторони світу, земля, благополуччя, наш затишний дім. Роботи виходять динамічними та насиченими», – розповідає художниця про свою творчість.

Виставка складається з 25 робіт, ще 5, які першопочатково планувалось показати, наразі експонуються у літературному музеї в Києві.

Методист відділу українознавства Бегас Н.О. 

Духовність та культура українського народу – найдорожчий скарб нашої нації. Внутрішнє багатство ідей та знань наших предків відображалось у багатьох видах народних ремесел та промислів. Продовжувачами родинних ремесел були діти, які добре засвоювали знання та навики від батьків. Але життя багатогранне. Тому не завжди знання передавались від покоління до покоління, бувало і самі навчались, відчувши творчі бажання свого духовного світу.

У сучасності прижилось багато давніх видів народної творчості. Одним із них є  «Петриківський розпис» або «Петриківка» — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпровщині в с. Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.

Окремі речі з візерунками в стилі петриківського розпису збереглися ще з ХVIIIст., Однак у сучасному розумінні цей напрям сформувався наприкінці  XIX початку ХХ століття. Походження петриківського розпису пов'язують із козацтвом і заселенням Дніпровщини вихідцями із Полтавщини, Слобожанщини та Поділля у ХVIIIст. та в першій половині XIXст. Проте невідомо, де й коли саме розвинулися традиції, що лягли в основу цього напряму малярства.

Петриківський розпис — не лише народне мистецтво, що зберігає традиції оздоблення українського житла, але й сучасний живопис, який розвивається та набуває нових рис.

Методист відділу українознавства Бегас Ніна Олександрівна здійснила фольклорно-етнографічну експедицію і познайомилась із народною майстринею - Мартинович Наталією Павлівною, родом із м. Гнівань, Тиврівського р-н, Вінницької області. Життя Наталі видалось нелегким, адже в  11 років потратила у автокатастрофу. Тривалий час була у комі, три роки не могла ходити... Заново навчалась сидіти, говорити, пережила 7 операцій. Середню освіту здобула вдома, багато читаючи літератури, постійно знаходячи і вивчаючи щось нове для себе. Деякі вчителі приходили навчати Наталю додому. Продовжувати навчання далі в коледжі чи університеті не мала змоги через стан здоров’я та брак коштів, тому що реабілітація після аварії потребувала і ресурсів і часу. А деякі травми залишились на все життя…

Але є і щасливі моменти у житті майстрині, адже у 18 років зустріла свою долю і вийшла заміж. Підтримка люблячих і дорогих людей завжди зігріває і додає сили у всьому. Має сина, який разом із чоловіком в усьому допомагають.

 Що ж привело і спонукало до вивчення та занять цим видом ремесла  - зацікавило працівників відділу українознавства. Одного разу у бібліотеці Наталія Павлівна випадково побачила рекламний флаєр із проведенням майстер-класу петриківського розпису. Це її зацікавило і вона почала засвоювати перші навики малювання. Пів року ходила займатися до вчительки - Пасецької Тамари Василівни. Так, крок за кроком майстриня почала створювати шедеври. Участь у конкурсах та виставках бере переважно у міських та районних заходах. У далекі поїздки не має змоги виїжджати у зв’язку із станом здоров’я.

Кожна робота майстрині унікальна і неповторна. Не має таких робіт, які б повторювалась. Найбільше подобається малювати мальви. 

- «В цілому я займаюсь петриківською розмальовкою понад три роки, з 2014 року. Раніше мала своїх учнів. Мрію відкрити власну студію, а  однією із наймасштабніших робіт у моїх задумах є розмальовка старовинної бабусиної скрині, якій близько 100 років. 

Є роботи на замовлення, над якими я працюю і віддаю, тому порахувати точну кількість робіт складно, більш як 200 мабуть. Також можу навчити бажаючих малювати петриківкою, звертайтесь» - говорить майстриня.

Цікаве було знайомство із народною майстринею та її роботами, які надихають у житті. А наш відділ українознавства запрошує усіх долучитись у рубрику «Польові дослідження», де ви зможете опублікувати власну авторську історію, бесіду із народними майстрами, знавцями фольклору та традицій. Бережімо нашу культури – бо це найбільше багатство на землі!

Методист відділу українознавства Бегас Н. О.

Подільська земля славетна видатними особистостями і діячами. Одним із них є відомий український композитор Петро Іванович Ніщинський. 21 вересня 2017 р., у мальовничому селі Ворошилівка на Вінниччині відбувся фестиваль «Пісенні крила сивої зозулі», присвячений 185-річчю композитора. Методист відділу українознавства Бегас Ніна Олександрівна разом із представниками районних шкіл відвідали заходи, а також вшанували пам'ять Петра Івановича на місці його поховання.

Його обробки народних пісень «Козак Софрон», «Байда», «Ой гук, мати, гук», романси «Порада», та «У діброві чорна галка» стали перлинами української музики. Найкращим твором П. І. Ніщинського є музична картина з народного життя «Вечорниці» написана як вставна сцена до другої дії драми Т. Шевченка «Назар Стодоля», в основу якої покладено народну пісню, танці та обряди українського народу.

     Петро Іванович досліджував козацькі пісні XVII ст., перекладав на українську мову твори античних класиків ("Антігону" Софокла, 1883; "Одіссею" Гомера, 1889, 1892; 6 пісень з "Іліади" Гомера 1902-03рр., а також переклав на грецьку мову "Слово о полку Ігоревім" (1881р). Збирав та здійснював обробку українських народних пісень ("Байда", "Ой гук, мати гук"), писав музичні твори, організовував музичні колективи і керував ними. Ніщинський підтримував зв'язки з відомими українськими культурними і громадськими діячами -  М. Лисенком, М. Кропивницьким, І. Карпенком-Карим, П. Саксаганським та інш.

З 1890 р. відомий український композитор і поет-перекладач античних класиків Петро Іванович був позбавлений можливості викладати. Відтоді він відчуває матеріальну скруту і самотність. Тому в 1890–1896 рр. він часто навідується до своєї доньки Людмили, яка проживала у містечку Ворошилівка на Поділлі. Подовгу тут перебуває, фактично живе, посильно займається творчістю.

Над дослідженням творчого шляху композитора, зокрема його діяльності на Вінниччині, нині працює викладач музичного мистецтва та педагог-організатор Ворошилівської ЗОШ І-ІІІ ст.., - Лаврик Марія Михайлівна. Відділ українознавства разом з іншими колегами активно допоможе Марії Михайлівні у публікації та видавництві книги про композитора, адже інформації про його життя і творчість замало.

9 вересня 2017 року у м. Полтава відбувся І Всеукраїнський етно-фестиваль “Зберемося Роде»

Методист відділу українознавства Бегас Ніна Олександрівна разом із своїми колективами, представниками та учасниками Школи козацького гарту ім. Д. Нечая та козацьким вогняно-піротехнічним шоу «Полум’я віків» на запрошення організаторів І Всеукраїнського етно-фестивалю «Зберемося, Роде» взяли  у ньому участь.

Головною метою Фестивалю стало урізноманітнення, примноження та популяризація форм української культури; реалізація основних принципів національно-патріотичного виховання (національної спрямованості, історичної і соціальної пам’яті, міжпоколінної наступності); суспільної підтримки ветеранів АТО та їх сімей у процесі соціальної адаптації.

Разом із іншими учасниками, відомими українськими колективами, такими як  «Друже музико» (м. Одеса),  «TаRuta» (м. Київ), «Чумацький шлях»    (м. Хмельницький), «Ot Vinta» (м. Київ), козацькою школою із м. Дніпра, представники  відділу українознавства здійснювали основні завдання, які були визначені під час проведення Фестивалю та дивували усіх мистецтвом професійного виступу вогняно-піротехнічного шоу "Полум`я віків", керівником якого є Ніна Бегас.

Основні завдання Фестивалю:

- вплив на виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури;

- стимулювання здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- утвердження в свідомості і почуттях особистості національно-патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- культивування ставлення до військовослужбовця як до захисника вітчизни, героя;

- залучення талановитих і обдарованих дітей , учнівської та студентської молоді;

- зацікавленість у збереженні історичної пам’яті, популяризації народних традицій як безцінної історичної спадщини;

- сприяння відтворенню культурно-історичної спадщини українців у реконструйованих і осучаснених формах діяльності.

На сьогодні одним із завдань відділу українознавства стоїть вагоме завдання – відродження звичаїв та традицій на обласному та всеукраїнському рівнях, шляхом впровадження заходів патріотичного спрямування, уроків українознавства, польовим дослідженням та збереженням усної народної творчості.