Вечір пам’яті, присвячений 150-річчю від дня народження Лесі Українки

В  Будинку дитячої та юнацької творчості Тиврівської селищної ради відбувся захід, присвячений ювілею Лесі Українки, організований ГО «Тиверці» за підтримки Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», Обласного центру народної творчості, відділу українознавства КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти".

Участь в заході взяли вчителі та учні шкіл Тиврова, Тиврівська ДМШ, поетеса та членкиня НСПУ Жанна Дмитренко, поет та член НСЖУ, НСПУ,НСКУ Андрій Стебелєв, голова Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Олена Козаченко, голова ГО «ВІА «Оберіг»», методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Ніна Бегас, краєзнавець , історик Олександр Коваль.

Присутні  не просто вшанували, а прожили вечір пам'яті Лариси Косач. Захід розпочався декламуванням вірша «І ти колись боролась, мов Ізраїль» учнем 10 класу Миколою Кирилюком .

Захід продовжила голова Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», методист відділу українознавства Олена Козаченко спогадами про трагічні дні Революції Гідності. Всім присутнім було презентовано відео «Хронологія  Майдану». Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували  всіх тих, хто віддав життя за Україну.

Заступниця ГО «Тиверці» Ольга Пастух розповіла присутнім відомості з біографії Лесі Українки та презентувала відео про життєвий та творчий шлях поетеси.

Під час заходу вчителі висловлювали своє захоплення мудрістю, мужністю, патріотичною позицією Лесі Українки попри всі заборони рідної мови, знищення української культури. Життя поетеси – це суцільна й постійна боротьба з режимом, який панував на нашій землі. Видатна поетеса, гордість української поезії. Леся Українка – одна з небагатьох представниць української літератури, ім’я і творчість якої знають далеко за межами нашої країни. Учні декламували вірші поетеси.

Емоційним та неперевершеним був виступ поетеси, членкині НСПУ Жанни Дмитренко, яка розповіла про Лесю, як титана української літератури, одвічного борця, не дивлячись на її стан здоров’я, постійні подорожі різними країнами світу для лікування. Вона справжній борець за Україну, за нашу мову, за нашу культуру. Жанна Віталіївна зачитала вірші, які вона присвятила Лесі Українці.

Неймовірно-хвилюючими були спогади про Лесю Українку поета та члена НСЖУ, НСПУ,НСКУ Андрія Стебелєва, який зазначив, що Леся Українка неодноразово, мандруючи з Києва до Одеси , проїжджала дорогами Поділля, якому й присвятила свій вірш із збірки віршів "На крилах пісень" Подорож до моря «Красо України, Подолля». Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – це лише незначний перелік характеристик Лесі Українки. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово, яке й зараз є актуальним.

Неймовірний музичний супровід та окрема подяка Тиврівській ДМШ, Олександру Ковалю та Ніні Бегас. Вірші Лесі Українки, покладені на музику, звучать геніально , як  і вся її творчість.

Дякуємо Всім за неймовірну атмосферу, за патріотичний дух!

28 вічних цитат тендітної та хороброї Лесі Українки 

1. Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира… 

2. Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод — і стане льодом. 

3. Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.

4. Поетична мова — це найприродніша мова 

5. Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!

6. Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть 

7. Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

8. Краса – змагання до досконалості.

9. Мене любов ненависті навчила.

10. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

11. Ну, як-таки щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде!

12. Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. 

13. Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

14. Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні 

15. Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.

«Божая іскра» – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.

16. Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.

17. Врятуєш душу, коли загубиш тіло.

18. Всі – жінки, коли вони кохають.

19. Завжди терновий вінець

Буде кращий, ніж царська корона.

Завжди величніша путь

На Голгофу, ніж хід тріумфальний.

20. Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар 

21. Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

22. Мене любов ненависті навчила.

23. Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

24. Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.

25. Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.

26. Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

27. У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-укр[аїнськи] (а надто вже коли писати дещицю), щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і т. п. Така легкість репутації приманює многих. Ще тепер можна у нас почути фразу: «Як се? От Ви казали, що NN дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по-нашому!» «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.

28. Чесний покриву не потребує.

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови - свято, засноване ЮНЕСКО в 1999 році. Головна мета цього дня - підтримати самобутність та важливість кожної мови та її важливість для народу. Недарма кажуть, що після відмови від рідної мови нація вмирає, адже мова містить історію та культуру держави. Мовне питання досі є дуже актуальним в Україні та викликає безліч суперечок.

26 жовтня 1999 на засіданні Генеральної конференції ЮНЕСКО було оголошено про підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності. Для цього засноване міжнародне свято, що відзначається 21 лютого. Датою свята обрали день протестів у Бангладеші 1952, коли влада жорстоко придушила акцію проти заборони бенгальської мови в країні. З 2000 року День рідної мови щорічно відзначають в Україні.

Привітання з Днем рідної мови

Рідна Україна - мова солов’їна,

Золоте колосся, маки у житах.

Край воріт - калина, верба, яворина,

Храми і світлиці в барвах-рушниках.

Рідна Україна - то душі краплина,

Пісня журавлина у ранковий час.

Рідна Україна - то земля єдина,

Що сходив ногами босими Тарас.

Рідна Україна - за столом родина,

Яром-долиною стелиться туман.

Батькова розмова - тиха, вечорова,

Мамина молитва - вічний талісман.

Вшанування Брацлавського полковника, славного Героя української нації Данила Нечая!

20 лютого виповнилося 370 років з дня героїчної загибелі в битві з польськими загарбниками під містечком Красне 1651 року визначного полководця доби Козаччини-Хмельниччини Данила Нечая. Щоб вшанувати Героя, цього зимового дня з різних куточків Вінниччини зібралося добірне товариство на Могилу Данила Нечая - пам'ятки історії національного значення, єдиної такої збереженої пам'ятки на честь козацького полководця доби Богдана Хмельницького. Це священне місце знаходиться між селами Черемошне і Красне Тиврівської громади Вінницької області.

Козачата опорного закладу ЗСО І-ІІІ ст. смт Тиврів разом із класним керівником Вітюк Л.М. та керівником гуртка «Джура» Кузьмич І.М. приєднались до обласного заходу небайдужих громадян, що шанують Героїв нашої звитяжної України. Від школи були представники двох куренів – «Побратими» (Кирилюк К.) та «Нащадки козаків» (Березюк Д., Руденко Д.), що входять до Вінницького крайового козацького молодіжного об’єднання «Молода Подільська Січ».  Кузьмич Ірина Миколаївна розповіла про виховання найкращих рис своїх вихованців на прикладі життєвого шляху Данила Нечая. Дарина Березюк заспівала пісню «Молитва за Україну». Руденко Даніель разом із гопаківцями школи Бегаса Р.А. «Козацький гарт» - Кузьмичем А. та Яропудом В. продемонстрували присутнім уміння володіння козацькою зброєю. 

Вихованці гуртка «Джура» та юні краєзнавці ОЗО "НВК "ЗЗСО І-ІІІ ст.-гімназія №2"" м. Гнівані на чолі із вчителем історії Ковалем Олександром Івановичем були учасниками урочистої ходи до кургану Данила Нечая у селі Черемошному. На кургані відбувся мітинг, учасниками якого були представники органів місцевого самоврядування, учасники бойових дій та Революції Гідності, учні, студенти, солдати Вінницької військової частини імені Д. Нечая, ГО «Вінницький козацький полк ім. І. Богуна» та інш.

Методичні матеріали щодо написання сценарію вшанування надала методист відділу українознавства Бегас Ніна Олександрівна.

Герої минулого й сьогодення житимуть вічно, коли про них не забудуть ті, заради свободи яких віддане життя! Героям усіх часів слава!

Вінницькі активісти вшанували Героїв Небесної Сотні 

 

20 лютого 2020 року у Вінниці активісти прийшли на Майдан Героїв Небесної Сотні, щоб вшанувати всіх тих, хто в страшні криваві дні 18-20 лютого 2014 року поклав своє життя за майбутнє України.

Заздалегідь учасники вшанувань підготували стенди зі світлинами з Майдану 2014 року. Вінницькі активісти були активними учасниками Революції Гідності. Побачити світлини могли всі бажаючі з 16.00 до 18.00 годин.

Депутат Вінницької міської ради минулої каденції Володимир Базелюк зазначив під час мітингу-реквієму: «Парламент підтримав заяву «у зв’язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності», якою визнає події 2013–2014 років ключовим моментом українського державотворення. Відповідне рішення депутати ухвалили 17 лютого, у переддень річниці початку масових розстрілів на майдані Незалежності.

Героїчний подвиг Небесної Сотні назавжди залишиться у пам’яті народу, вони й надалі надихатимуть кожного свідомого громадянина на боротьбу за вільну незалежну та цілісну Україну. Ми повинні досягнути всіх цілей, які ставили собі на Майдані. Герої Майдану довели, що будь-яку владу можна зламати та переосилити, якщо вона діє проти українського народу, української нації. Революція гідності не завершилась! Вона триватиме доти, допоки ми не здійснимо всі ідеї Майдану.

Дуже прикро, що у нашій державі після стількох жертв, українці не зрозуміли, як робити вибір на користь самих себе. Ми повинні пам’ятати тих, хто поліг під час подій на Майдані. Жодним чином не впадати у відчай та не опускати руки. Навпаки ми маємо зробити все можливе й неможливе, щоб створити Україну, про яку ми всі мріяли».

Хвилиною мовчання вінницькі активісти вшанували Героїв Небесної Сотні.

Традиційно до вшанувань долучається Вінницький обласний осередок ВГО "Яворина". Голова Вінницького обласного осередку Олена Козаченко зазначила, що Майдан і Події Революції Гідності показали нам справжню жертовність українського народу задля майбутнього наших дітей. Низькій уклін Героям Небесної Сотні, всім тим янголам, які спостерігають за нами з небес. Як сказав 18 лютого 2021 на Майдані в Києві під час вшанувань побратим Юрій Чорнота, очільник ВГО «Сокіл», доброволець російсько-української війни, якби тоді не переміг Майдан і не відбулися події Революції Гідності, то сьогодні б Івано-Франківськ, Тернопіль, Вінниця говорили б «великим , могучим» і ми би втратили свою державність, ми би втратили Україну, і стали б частиною «великої Расеї». Голова осередку Яворинок зачитала вірш Людмили Максимлюк «А сотню вже зустріли небеса…»

По закінченню заходу побратими та посестри завітали до меморіальної дошки одного з Героїв Небесної Сотні Олександра Капіноса, яка була встановлена на будинку, де він жив. Друзі героя згадали його життєвий шлях та участь його у громадських і патріотичних заходах міста Вінниця. Активісти поклали квіти до меморіальної дошки Олександра Капіноса.

20 лютого - День Героїв Небесної Сотні  — пам'ятний день, що відзначається в Україні на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні

Кінець 2013 початок 2014 року назавжди залишить історичний слід у серці кожного свідомого українця. У ті холодні зимові дні, ми молодь, і не лише молодь, йшли на Майдан із відчуттям обов’язку відстояти честь і гідність нашої країни, нашої нації, адже тодішній режим влади твердо ступав на знищення України. Десятки, сотні, тисячі, мільйони українців, залишивши свої домівки їхали до Києва, де відбувались головні події, які змінили життя кожного із нас.

Серед тих, хто був на передовій, перш за все були студенти. Саме наприкінці листопада 2013 року відбувся силовий розгін невинних людей, методом побиття та застосування зброї. Після такого несправедливого, злочинного нападу підійнялася вся Україна. Майдан – це була велика держава в державі, де всі діяли як одна велика дружня родина. Ніхто не помічав сильного морозу, не помічали навіть небезпеки, яка підло чекала свого часу. Люди вийшли із мирним протестом, проте невдовзі відбулись найстрашніші події, які забрали життя сотні...

Ворожі снайпери стріляли у неозброєних і незахищених людей на Майдані в Києві… Серед тих, кого вбили були люди інтелігентні, вчителі, науковці, молоді підприємці.

Протистояння на вулиці Грушевського розпочалося ще 19 січня, яке назавжди ввійде в історію як «Вогнехреща». На той час вхід в урядовий квартал перекривали бійці підрозділу «Беркут», силовики застосовували сльозогінний газ і травматичну зброю, кидали світлошумові гранати, потім почали прицільно поливати людей з водомета у 25 градусний мороз. Протистояння, яке тривало з різною активністю понад три доби, завершилося 22 січня, коли «Беркут» пішов у наступ і тимчасово відтіснив демонстрантів від Європейської площі. З того ж дня стало відомо і про перших загиблих.

Зранку 22 січня 21-річний Сергій Нігоян з Дніпропетровщини зазнав смертельного поранення у голову. Згодом смертельне вогнепальне поранення в серце дістав 25-річний білорус Михайло Жизневський. Обидва були активістами Майдану і брали участь у протестах фактично від самого їх початку.

Найжорстокішими подіями виявились дні 18-24 лютого. В той час стріляли навіть у медиків-волонтерів забороненими кулями. Стріляли у хлопців, у яких були лише дерев’яні щити у руках, замість автоматів.

Минуло 7 років… Проте досі вбивці не покарані. Правда замовчується, а імена Героїв Небесної Сотні намагаються, примусово нав’язуючи, забувати… Проте пам'ять не стерти у свідків Майдану, у друзів, родичів Героїв Небесної Сотні, і в день 20 лютого офіційно вся країна вшановує пам'ять людей, які віддали своє життя за наше світле майбутнє.

Ми вшановуємо пам'ять усіх Героїв Небесної Сотні України, а також згадуємо імена Героїв Вінниччини.

Леонід Полянський - 38 років, родом із Жмеринки, залізничник. Мав добре і щире серце, компанійський, всім допомагав.

 

Завжди був на Майдані у самих гарячих місцях ще з грудня 2013 року. Будував та охороняв барикади. Завжди намагався бути першим, на передовій, там, де було найгарячіше і найважче.

"На нас наступають, передзвоню пізніше…" - Це були останні слова Леоніда Полянського, які він сказав у телефонній розмові з братом Георгієм того дня – 20 лютого 2014 року… В цей же день отримав смертельне кульове порання в груди…

Валерій Брезденюк - 50 років, родом із Жмеринки, підприємець, майстер творчості ебру – маловивчене мистецтво живих малюнків, він створив близько 500 картин. Про Валерія Брезденюка із Вінниччини Україна вперше дізналася із шоу: «Україна має талант», фіналістом якого він став. Будучи людиною небайдужою і істинним патріотом своєї країни, він не міг залишатися осторонь від Майдану. Був у Самообороні Майдану. 18 лютого отримав смертельне поранення. Снайпер жорстоко влучив у спину із автомата Калашникова...

 

Максим Шимко - 34 роки, козак 4-го редуту Самооборони Майдану, учасник історичного реконструкторського клубу «Білий вовк», учасник УНА- УНСО. Любив епоху вікінгів і казав, що мріє потрапити до Валгалли, де за скандинавською міфології спочивають звитяжні воїни після своєї смерті. Зачитувався скандинавськими міфами та виданнями про історію костюмів. Щороку їздив до селища Меджибіж Летичівського району Хмельницької області на Міжнародний історично-музичний фестиваль "Стародавній Меджибіж", мав безліч друзів. Був сміливою, чесною, доброю та відповідальною людиною. 

Дуже любив Україну, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.

20 лютого 2014 року загинув на вулиці Інститутській внаслідок вогнепального поранення, куля снайпера влучила йому у шию, коли він намагався витягнути з під обстрілу пораненого побратима…

Олександр Капінос - 29 років. Родом із Тернопільщини. У 2007-2009 роках проживав у місті Вінниці, працював у нашому місті на підприємстві “Барлінек” та брав активну участь у громадському житті обласного центру та місцевому молодіжному патріотичному русі. Він став натхненником, організатором і лідером Вінницької молодіжної національно-патріотичної організації “Сколоти”. Спільно із побратимами Сашко провів у місті Вінниці інформаційно-просвітницьку кампанію за збереження і розвиток української мови; вперше організував силами молоді громадську акцію вшанування пам’яті загиблих в часи Голодоморів та політичних репресій; акцію із вшанування воїнів ОУН-УПА на Свято Покрови – 14 жовтня; був постійним гостем Вінниччини, особливо на звичаєві свята і вважав наш край своєю другою маленькою Батьківщиною.

Олександр Капінос був надзвичайно талановитим і всебічно розвинутим, зокрема грав на баяні, гітарі, бандурі, знав і співав багато українських пісень, був закоханий в історію України та творчість Тараса Шевченка, був волонтером літніх таборів для дітей-сиріт з усієї України, користувався величезним авторитетом у рідному краї та серед друзів. Завжди був попереду - коли був учасником мовного Майдану у 2012 році голодував у Києві під Українським домом в знак протесту проти українофобського закону Ківалова-Колісніченка. Брав активну участь у Революції гідності в 2013-2014 роках, зокрема, був ройовим командиром у 35-ій штурмовій сотні “Волинської Січі” на Майдані у Києві, мав псевдо “Кремінь”. 

Загинув після пережитої операції 19 лютого. Куля влучила 18 лютого ввечері… «Коли я впаду, мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце», — такий напис вибрав Сашко для пам’ятника Борцям за Волю і незалежність України.

Оліх Роман - 26 років. Родом із с. Гибалівка, Шаргородського р-н, Вінницької обл. Був доброзичливим, чуйним, любив подорожі. Родині не сказав, що їде на Майдан. Загинув на Майдані 15 лютого від численних побоїв. Вдома на нього чекали 4-х місячний син, дружина і мама. Роман - невизнаний Герой Небесної Сотні. 

Біль досі покриває серце за всіх, хто поліг на Майдані. А нам, молодому поколінню, слід пам’ятати ті часи та Героїв, які віддали життя за наше світле майбутнє. 

 

 Методистом відділу українознавства  Бегас Н.О., надано методичні рекомендації та матеріали до пам`ятного дня вшанування Героїв Небесної Сотні. Вчитель історії ОЗО «НВК «ЗЗСО І-ІІІ ступенів – гімназії №2» м. Гнівані, розповів вихованцям про Героїв Майдану, про Героїв Небесної Сотні Вінниччини.

 

 

Методист відділу українознавства                                                        Бегас Н.О.

Тиха акція «Ангели пам’яті»

19 лютого в Україні та світі відбувається тиха акція «Ангели пам’яті» із вшанування Героїв Небесної Сотні, які полягли за українську свободу під час Революції Гідності сім років тому. Вінницькі активісти теж долучилися до цієї акції. Серед учасників заходу були освітяни, науковці, школярі, волонтери, військові. Серед учасників заходу була присутня методист відділу українознавства Олена Козаченко.

Вшанування Героїв Небесної Сотні

Герої не вмирають!

На Майдані Небесної Сотні студенти з різних навчальних закладів Вінниці вшанували пам'ять Героїв Майдану покладанням квітів та декламуванням віршів. В знак пам'яті про кожного загиблого молодь тримала їхні портрети.

Пам’ятні заходи зі вшанування учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні проводяться щорічно 18-20 лютого. З 2015 року Указом Президента 20 лютого визнано Днем Героїв Небесної Сотні.

До заходу долучилася КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти", відділ українознавства , а саме, завідувач відділу українознавства - Володимир Лазаренко , методист відділу - Олена Козаченко .

Захід організовано МЦ "КВАДРАТ" спільно з

КЗВО "Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж"

,

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

та

УІНП. Центр

.

 Вшанування Героїв Небесної Сотні

Запрошуємо заклади вищої освіти

 (технікуми, коледжі) Вінниці долучатись!

 18 лютого 2021 року  о 12.00 на Майдані Небесної Сотні

 відбудеться акція вшанування Героїв України - Небесної Сотні

Організатори заходу: Вінницький обласний молодіжний центр "Квадрат", УІНП. Центр, КЗВО "Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж, КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», відділ українознавства.

За детальною інформацією звертатись за телефонами:

Віктор Мартинюк 0972919570;

Андрій Мельничук 0678314422