ДРУЖБА ЗАРАДИ КОНСОЛІДАЦІЇ

УКРАЇНСЬКОГО ТА ГРУЗИНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

   19 березня поточного року в приміщенні Донецького національного університету імені Василя Стуса (факультет журналістики) відбулася зустріч з перекладачем творів Сергія Жадана на грузинську мову, членом ГО українців «Союз журналістів «Будинок грузинсько-української преси і книги» Зурабом Кутателадзе.  

   Зустріч організована за сприяння відділу українознавства КВНЗ «Вінницька академія непевної освіти».  Метою спілкування стала необхідність врахування спільного грузинсько-українського досвіду протистояння інформаційним атакам Кремля, перепрочитання історії перших років незалежності Грузії та України,  політичні й психологічні технології впливу медійних меседжів як в об'єднанні нації, так і в її роз'єднанні. 

   Про це все студенти-журналісти і викладачі Стусівського університету говорили з гостями нашої кафедри - Зурабом Кутателадзе, грузинським громадським діячем, журналістом, перекладачем, членом громадської організації українців «Союз журналістів «Будинок грузинсько-української преси і книги» і Володимиром Лазаренком, завідувачем відділу українознавства Вінницької академії неперервної освіти.

    По завершенню зустрічі Зураб Кутателадзе подарував для кафедри журналістики листівки і газети з 1991-го, коли пан він був спостерігачем від Грузії на Перших виборах Президента України.

   Під час дискусії вийшли далеко за межі заявленої теми: "Інформаційна війна: роль журналістики в ескалації та вирішенні конфліктів. Грузинський досвід", бо аналогії - і сучасності з недавньою історією, і Грузії з Україною, потребують осмислення і саме уважного перепрочитання, особливо молоддю.

Організатори зустрічі відповіли на запитання студентів та викладачів університету.

Завідувач відділу українознавства     Володимир Лазаренко

ВИСТАВКА «ДОНБАС: ПЕРЕPROЧИТАННЯ ОБРАЗУ»

      Вперше у Вінниці з ініціативи відділу українознавства КВНЗ Вінницької академії неперервної освіти відбулась виставка «Донбас: переPROчитання образу», розроблена Українським інститутом національної пам’яті. 

     Метою виставки є подолання нав'язуваного російською пропагандою уявлення про Донбас, як «особливого» антиукраїнського регіону. Зібрані цікаві факти з історії заселення краю показують його, як цивілізаційно-культурне перехрестя, простір який завжди був привабливим для людини. Приділивши увагу "антирадянським виступам" та проявам суспільної незгоди серед жителів Донецької та Луганської областей.

      Експозиція містить маловідомі матеріали з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Галузевого державного архіву СБУ, а також документи з Державного архіву Донецької області різних історичних часів - доби палеоліту, скіфські часи, козаччина, радянщина, сучасна війна з російським окупантом; про відомих діячів тих країв, які тісно поєднанні із Вінниччиною, зокрема відомий письменник, дисидент, поет – Василь Стус, та всесвітньовідомий композитор – Микола Леонтович.
Присутні у залі – студенти з Донецького національного університету імені Василя Стуса, викладачі,професори, громадські діячі та іноземні гості.
      Модератором заходу виступив завідувач відділу українознавства - Лазаренко Володимир Іванович.

      Серед виступаючих була - Надія Романівна Темірова – доктор історичних наук професор, завідувач кафедрою спеціальних галузей історичної науки Донецького національного університету імені Василя Стуса, яка зазначила, що Донбас ніколи не був російським, що довгі роки багатьох українців «годували міфами» про братню колиску двох народів. Донецьк – це Україна. Так було, і так буде завжди.

         Свої вірші декламував поет, учасник Революції Гідності, учасник бойових дій на Сході України, старший сержант –Влад Сорд, у яких згадував про бойові подвиги своїх побратимів, про два світи – мирного населення і тих, хто воює. Влад зазначив, що перш за все ми маємо берегти українську мову і культуру, бо це є найбільша зброя українців.

        З повагою ставились усі присутні до нашого іноземного гостя, який приїхав із Грузії – Зураб Кутателадзе, член громадської організації українців у Грузії, перекладач.

       Виступили також Тараненко Олена Валеріївна – завідувач кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса, доцент, кандидат філологічних наук та заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителька з історії та економіки - Воронцова Валентина Володимирівна.

       Про Український Донбас мають чути усі навчальні заклади, школярі, студенти, викладачі, щоб детальніше знати історію цих земель, їх збереження та відродження. У кожного має відбутися процес «переPROчитання Донбасу», який несе в собі велику українську культуру, традиції, звичаї, і зберігає відомі і маловідомі українські історичні пам’ятки.

Завідувач відділу українознавства          Володимир Лазаренко

У ВІННИЦІ ВШАНУВАЛИ ГЕРОЯ УКРАЇНИ

ДМИТРА ЧЕРНЯВСЬКОГО

У Вшануваннях взяли участь громадські організації, студенти, побратими. Захід відкрила методист відділу українознавства Вінницької академії неперервної освіти, керівник ГО «Яворина. Вінниччина» - Козаченко Олена Євгенівна : « Слава Україні! Ми сьогодні зібралися з Вами вшанувати пам'ять світлої людини, справжнього патріота, нашого побратима, Героя України, першої жертви російсько-української війни -  Дмитра Чернявського! Його ніколи немає забути жодне українське серце.»

Чернявський Дмитро Олександрович

5 березня 1992 – 13 березня 2014

Дмитро Чернявський: Життєпис.

 Дмитро Чернявський народився і виріс у селищі Артемівське Артемівського району Донецької області. Був він єдиним сином у своїх батьків. Родина хлопця не належала до числа заможних – батько Дмитра працював на заводі, а мама була інвалідом 3-ї групи. Початкову освіту хлопець здобув у Артемівській середній загальноосвітній школі № 18, де навчався з 1999 по 2009 рік. Вже тоді, в юному віці, проявились перші здібності Дмитра: він дуже любив історію, три роки поспіль на обласній олімпіаді з цього предмету він займав друге місце, а його дані було занесено до інформаційного банку обдарованих дітей Донеччини. Як розповіла мати хлопця, ЗНО з історії він здав на 200 балів із 200 можливих.

Маючи схильність до вивчення історії, хлопець спочатку збирався поступати на історичний факультет університету. Але потім вирішив, що економічна освіта буде кориснішою, тому, перебравшись до міста Донецька, продовжив своє навчання на обліково-фінансовому факультеті Донецького національного університету за спеціальністю “Облік і аудит”. Закінчивши його у 2013 році та здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”, поступив до магістратури економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на заочну форму навчання.

В житті Дмитро був дуже добрий і щирий, а за своєю вдачею – тихою людиною, яка не здатна когось скривдити. Дуже любив маленьких дітей – йому завжди подобалось з ними гратися. Подорожі Україною були іще одним із його захоплень: він часто відвідував етнофестивалі в Західній Україні, здійснював туристичні поїздки з наметом на Азовське море та ще багато нових цікавих подорожей були у нього в планах на майбутнє… Дмитро взагалі був цікавою людиною, з котрою можна було годинами спілкуватися на різні теми. А ще він був мрійником, котрий просто хотів нормально жити у своїй власній країні.

Дмитрові Чернявському були близькими ідеї українського націоналізму. Це спонукало хлопця у жовтні 2010 року вступити до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, а вже в березні 2011 року його було призначено керівником прес-служби Донецького міського осередку партії. З березня 2013 року він – керівник прес-служби Донецького обласного осередку “Свободи”. На цих посадах хлопець займався організацією культурницьких акцій: покладання квітів до пам’ятників, ходи з українськими прапорами тощо. А коли пізньої осені 2013 року розпочалась Революція гідності в Україні, він став її активним учасником.

ВІРШ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ДМИТРУ ЧЕРНЯВСЬКОМУ ІЗ ЗБІРКИ «ПОЕТИЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ.  ГЕРОЇ МАЙДАНУ. ТОМ.1 »  УПОРЯДНИК ЗБІРКИ – ОКСАНА ФЕДИШИН.
Вдивляюсь пильно у світлину,
На ній – усміхнений хлопчина.
Йому ледь-ледь за двадцять років,
Дорослі перші робить кроки…
В звичайній він зростав родині,
Був у батьків єдиним сином,
Любив життя, вивчав науки,
Та історичні першодруки,
Бо так в історії кохався,
Що йти в історики зібрався.
І не дарма – він поспіль тричі
Мав призові місця… ЗазвИчай…
На обласній олімпіаді…
Були батьки і друзі раді.
Молилась мама: «Слава Богу,
Дмитро обрав собі дорогу…»
Вагався він , з собою спорив:
«Економіст - я, чи історик?»
Бо розумів, що Україну
Слід піднімати із руїни.
Тому й обрав економічну
Практичну справу, не ліричну.
Здав ЗНО на двісті балів!
Було таких, як він, замало…
Провчився, вийшов бакалавром,
Та не почив відтак на лаврах,
Пішов іще й в магістратуру
І дивував там професуру
ВельмИ глибокими знаннями.
Любив навчатись до безтями…
Диплом вже мав одержать в травні, 
Та не судилося…  Державні
Тривожні справи почалися.
Нам «брат» на голову звалився.
Зайшла орда «великоросів»
З новітнім планом «барбаросси»
І ну, країну руйнувати,
Щоб «руській мір» побудувати.
І без вагань Дмитро все кинув,
Щоб захищати Україну…
Був з вісімнадцяти в «Свободі»,
Хоч небезпечно це на сході,
Яку ж сміливість треба мати,
ЩобИ до лав «Свободи» стати!
Тепер відчув він поклик часу
І став до лав борців Донбасу.
В Донецьку пристрасті вирують,
Чужинці правдою торгують,
Зовуть Донбас до них єднатись – 
«Росія буде добра мати…»
Щоб люд  ці зайди не дурили,
Не підрубали волі крила,
«Свобода» мітинги збирає. 
А поряд бродять дикі зграї
Тітушок з бітами, кийками,
Із колорадськими стрічками.
Російські зайди ватажкують, 
Тітушки бійки провокують.
А  добровольці від «Свободи»
Боронять мітинги від зброду.
«Свобода» свій загін шикує,
Наснаги й віри не бракує,
А на чолі – Дмитро Чернявський
(Без обладунків… і без каски…).
«Палач» московський(це – клікуха),
Зарізав в сутичці Дмитра.
Для «палача» така мокруха – 
Звичайна справа упира.
Від жаху серце калатає,
А на бруківці розквітає 
Червона квітка, вся із крові – 
Вінок Чернявському Дмитрові.
Душа на небо відлетіла,
А на бруківці – юне тіло.
Приймай, Небесна Сотне, брата…
Цей вірш – тобі й Дмитру присвята…

Обставини загибелі Героя

13 березня 2014 року в місті Донецьку відбувалась акція «За єдину Україну», на яку прийшли близько тисячі українських патріотів. Вони зібрались на площі міста, щоб своєю присутністю висловитись за територіальну цілісність держави України. Розуміючи можливу небезпеку для учасників акції з боку вороже налаштованих проросійських сил, організатори з числа добровольців сформували охорону для учасників цього проукраїнського мітингу. Дмитро Чернявський був одним з перших, хто зголосився стати в ряди охоронців.

В той самий час представники проросійських сепаратистських організацій в кількості, що не перевищувала 500 осіб, зібрались на свій антиукраїнський мітинг з протилежного боку площі. Два опонуючі табори розділяв кордон міліції. Але це зовсім не перешкоджало сепаратистам, в намаганні спровокувати конфлікт, кидати в мирних українців шумові гранати, димові шашки, пляшки з водою. Провокатори всіляко виказували свою неповагу до державних символів України, а, окрім того, ще й освистали гімн місцевого донецького футбольного клубу «Шахтар». Очевидно, що жоден з жителів Донецька не зневажив би так свою улюблену футбольну команду. Отже, тими провокаторами, скоріш за все, були навмисно привезені найманці-гопники із депресивних містечок Донеччини та ’’гастролери’’ з території сусідньої ворожої держави Росії.

Коли акція на підтримку України закінчилась, активісти самооборони забезпечували прикриття для відходу мирних демонстрантів. В цей час юрба агресивних проросійських молодиків оточила охоронців мітингу. Намагаючись уникнути сутички, хлопцям довелося зайти в міліцейський автобус. Але нападники розбили вікна в автобусі й почали кидати всередину димові шашки та пускати сльозогінний газ.

Задихаючись в неймовірній тисняві від диму та газу, люди змушені були вийти з автобуса. Розлючений натовп сепаратистів став вимагати від хлопців стати на коліна, але жоден зі свободівців не скорився. Тоді в них полетіло каміння та шумові гранати. Розпочалась рукопашна бійка активістів Майдану з озброєними проросійськими бандитами. Десятки постраждалих в цей день були доставлені до лікарень з черепно-мозковими травмами різного ступеню тяжкості, а троє людей загинули в тій страшній сутичці. Одним із загиблих від отриманого важкого ножового поранення був Дмитро Чернявський.

Прощання з Дмитром Чернявським

Поховали Героя в місті Донецьку. Залишив маму Людмилу та батька.

Дмитру Чернявському було 22 роки…

13 БЕРЕЗНЯ - ДЕНЬ ЗАГИБЕЛІ ДМИТРА ЧЕРНЯВСЬКОГО НА МІТИНЗІ В ДОНЕЦЬКУ. ПОМ'ЯНЕМО ГЕРОЯ УКРАЇНИ ТА ВСІХ ГЕРОЇВ , ЯКІ ПОКЛАЛИ СВОЄ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!!!       Хвилина мовчання

НЕБЕСНА СОТНЯ. В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

Вшанування пам’яті Героя

7 травня 2015 року в селищі Артемівське Донецької області на будівлі середньої загальноосвітньої школи № 18, в котрій колись навчався хлопець, було відкрито дошку пам’яті Героя Небесної сотні, Героя України Дмитра Чернявського. Кошти на її виготовлення та встановлення зібрали небайдужі співвітчизники, а в розробці зовнішнього виду дошки взяла участь мама Героя.

Нагороди та відзнаки

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 94/2015 від 20 лютого 2015 року Дмитру Чернявському було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі стипендій імені Героїв Небесної Сотні для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту стипендію імені Дмитра Чернявського за спеціальністю «Економіка». ^[2]

21 листопада 2018 р., у місті Львів на будівлі Економічного факультету львівського університету відкрита дошка пам'яті лицаря Небесної сотні, Героя України Дмитра Чернявського.

Україна єдина! Від краю до краю.

Нас усіх спільна ціль у житті поєднає!

Прийде час, і візьмемось всі разом за руки,

Миру прагнемо ми для дітей і онуків!

І нікому нас не розділити. Ніколи!

Україна єдина! Від степу до моря!

Від рівнин і до гір Україна єдина!

Київ, Харків, Донецьк, Львів і Крим – Україна!

І немає різниці у вірі чи слові …

Ми пліч-о-пліч за неньку стояти готові!

Не важливо хто звідки. Народ ми єдиний!

Нас єднає любов до своєї країни!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…

Завідувач відділу українознавства          Володимир Лазаренко

10 березня відбувся захід з нагоди 35-річниці з Дня Народження Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса!

   Він згуртував представників з багатьох областей у своєму рідному селі Дунаїв, Кременецького району, Тернопільської області. 

    Сашко був дуже добрим, щирим, гостинним. І з такою ж щирістю відбувся захід. 

З самого ранку усі дітки з с. Дунаїв та навколишніх сіл Богданівка, Савчинці, Куликів, Кременець, Шпиколоси та інших мали змогу зробити своїми руками різноманітні народні вироби: пташечок із сіна, ляльку-мотанку, розписати писанку, витинанки, взяти участь у виготовленні глиняного свищика та горнятка, а також побачити цікаве хімічне шоу! 

    Програма свята була досить наповненою і може слугувати як методичним путівником і прикладом для інших шкіл нашої області. 

   Коли вийшли всі на вулицю, і стали у велике коло, то й місця було мало водити гаївок та веснянок:"Грушечка", "Шум", "Кривий танець", та інш.

   А після смачного обіду, розпочався концерт, за участі відомих артистів України, кобзарів, лірників, бардів - Яреми Шевчука, Святослава і Тараса Силенків, Андрія Ляшука, Михайла Хая, Віктора Пашника, Сусанни Карпенко та друзів Сашка із Вінниччини - Ніни Бегас та Олександра Коваля; майстер-класів із традиційних українських танців від гурту "Вайрон.

   У заході брали участь представники Музею Гончара та Музею Революції Гідності (м. Київ). 

   З Вінниччини були присутні методист відділу українознавства - Бегас Ніна Олександрівна зі своїм батьком - істориком, краєзнавцем - Ковалем Олександром Івановичем з Гнівані. 

  Слід нагадати, що Сашко Капінос декілька років жив у Вінниці та відтворював патріотичну діяльність, зокрема створив ГО "Сколоти", організовував та проводив українські звичаєві свята.

     

«ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ»

     З такою темою 1-го березня поточного року перед слухачами курсів підвищення кваліфікації вчителів виступив завідувач відділу українознавства  Володимир Лазаренко, який у своєму виступі розглянув роль та місце патріотичного виховання у системі забезпечення національної безпеки в Україні.
     Під час інтерактивного заняття досліджено особливості національого і військово-патріотичного виховання у провідних країнах світу, зокрема країнах-членах ЄС та НАТО.
     Проаналізовано ефективність законодавства України щодо організації та ведення національно-патріотичного виховання, розроблено пропозиції стосовно підвищення ефективності державної політики у цій сфері.

     Заняття було розраховане на фахівців-вчителів загальноосвітніх шкіл Вінниччини  з предмету громадянська освіта.
      По завершенню заняття вчителям були вручені розроблені Українським інститутом національної пам’яті плакати до 100-річчя Української революції 1917-1921 років, а вчителям, які підготували учнів-переможців обласної олімпіади з історії відповідні інтерактивні ігри.

Завідувач відділу українознавства          Володимир Лазаренко