"Знаєте, я дотепер думаю – де він взяв сили, щоби пройти через те, через що йому довелося пройти – і не зламатися?.. Адже в останні дні життя мого сина поруч із ним не було нікого, хто зміг би оцінити його мужність і відмову зректися України", – ці слова належать матері 16-річного Степана Чубенка Сталіні В'ячеславівні… Матері, яка й досі живе згадками про свого сина…
Ким же він був, Степан Чубенко? Вчився у краматорській загальноосвітній школі № 12, обожнював футбол, був воротарем юнацької команди "Авангард" із Краматорська, мріяв стати професіоналом. А ще вболівав за донецький "Шахтар", грав у КВК, опікувався дитячим будинком у рідному місті. А ще – цікавився історією України, брав участь у мітингах на підтримку цілісності нашої держави. А коли почалася війна, носив воду і продукти українським військовим, які прибули у місто. Ризикуючи життям, зняв з міської площі прапор так званої "ДНР".
На початку липня Степана затримали у Донецьку. Причиною стала синьо-жовта стрічка на рюкзаку, а серед речей – шарф футбольного клубу "Карпати". Цього виявилося достатньо для вбивства...
Про те, що було далі, страшно казати… Але це було… Степана катували, однак він не плакав і не просив, аби його відпустили… В результаті – 5 пострілів…
Пам’ятаємо героя… Народного Героя України...
Немає коментарів:
Дописати коментар