Шануймо українські традиції!

     Калита, калита - сонцем налита! Згідно методичних рекомендацій методиста відділу українознавства Бегас Н.О., відбулись справжні українські вечорниці для школярів навіть у карантинних умовах. З дитинства дітей потрібно навчати українських народних пісень, звичаїв. Ці традиції передаються від покоління до покоління. Тому наші юні учасники поринули у давнє українське свято Калити, від якого вважалось починається відлік зимових свят! Це свято є одним із найбільш шанованих молодіжних свят Калита, або Андрія. Святкується воно увечері 13 грудня за новим стилем, або ж 31 листопада за старим. Тобто за старим стилем це відбувалось в ніч з листопада на грудень, в ніч напередодні зими. 

   Калита припадає на найбільш темний період року, коли як кажуть, день до обіду. При допомозі магічних ритуалів люди намагалися допомогти сонцю розгорітися. Найтісніше пов'язаний з культом сонця вогонь, в тому числі домашнє вогнище, тому на Калиту так широко використову­вались атрибути печі та знаряддя праці, якими господиня поралася коло вогню — кочерга, хлібна лопата, рогачі, горня, сажа. Обрядовий хліб — калита також нагадує сонце, він обов'язково круглий, як сонце, в середині з діркою, до того ж вимазаний медом. Золотий мед, принесений бджолами (божими мухами) також символізував сонце і широко вико­ристовувався в цей день. Ним намащува­ли калиту, іноді жартуючи, хлопці вмочали пальці в мед і мазали дівчатам вуста, щоб солодкі були. З меду готува­ли і напої на калиту. Варто відмітити, що горілку на молодіжних вечорницях, як правило, не вживали.

 Найсмішнішим моментом був діалог між паном Коцюбинським та паном Калитинським під час кусання калити - обрядового хліба: 

- Добрий вечір, пане Коцюбинський!

- Добрий вечір, пане Калитинський!

- Дозвольте калиту кусати!

- А я буду по зубах писати!

- А я вкушу!

-А я вкрешу!

-Чи вкрешиш чи ні, а я на золотому коні! 

Але не просто так її відкусити, тож писар стоїть на сторожі і "пише" сажою того, хто не зміг відкусити калити.

 Страви в цей день були пісні: різноманітні каші, капусняки, горох, голубці, гриби, риба, а надто варенички, з чим їх тільки не готували з капустою і картоплею, з смаженою цибулею і квасолею, вишнями, а також спеціально позначені для хлопців з сіллю, перцем, мукою, попелом або клоччям.

 А також з цього дня уже починали вчити колядки та щедріки. Ми також притримались традицій, тож вчили автентичні щедрівочки, записані від прадідуся Колісніченка Володимира Семеновича (1932р.н.), разом із народним ансамблем "Оберіг"

Хай же ця зима і наступний рік принесуть лише радість, здоров'я та відродження нашої духовності!

 Методист відділу українознавства                                         Бегас Н.О.