20 грудня добровольцю, всесвітньо відомому оперному співаку, Герою України Василеві Сліпаку виповнилося б 48 років.

Його унікальним голосом заслуховувалися відвідувачі найбільших опер світу, але Василь Сліпак не міг лишитися осторонь війни в Україні.

Василь народився у Львові в родині технічних спеціалістів. З дитинства співав на сімейних святах. У 1983 році дев’ятирічного Василя старший брат Орест відвів до хорової капели «Дударик». Там відкрили талант хлопця. Спершу він співав дискантом та альтом, а потім – поєднував низькі партії баритона з високими партіями контртенора. Учасники «Дударика» згадують, що на репетиціях Василь із приятелем Юрієм Коласою любили виконувати пісню «Барселона», імітуючи голоси Монсеррат Кабальє та Фредді Мерк’юрі.

«Його голос я навіть боюсь кваліфікувати певним терміном, бо, мабуть, такого немає», – говорив про талант Сліпака його перший учитель, український диригент Микола Кацал.

Василь вступив до Львівського вищого державного музичного інституту імені Миколи Лисенка. Паралельно продовжував виступати, зокрема в європейських країнах. 1997-го став співаком Паризької національної опери. Він володів сімома іноземними мовами. Виконував оперні партії та арії в постановках Петра Чайковського, Джузеппе Верді, Жоржа Бізе, Вольфганга Амадея Моцарта та інших. Хоча найбільше Сліпак славився партією Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст».

Поряд із карʼєрою в опері Василь займався благодійною та громадською діяльністю. Був членом християнського руху «Віра і світло», який допомагає розумово неповносправним людям. Організовував концерти в колоніях для неповнолітніх.

З початком Революції гідності він організував у Франції акції на підтримку Майдану, займався гуманітарною підтримкою протестувальників в Україні. А з початком російської агресії у 2014 році організував благодійні концерти на підтримку дітей, які постраждали від бойових дій.

У травні 2015-го Василь вступив до складу 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правого сектору». На передовій узяв позивний «Міф» – скорочено від Мефістофеля, оперної партії, що принесла йому славу.

Брав участь у боях біля Авдіївки, Водяного, Бахмута. Статус добровольця давав Василю змогу поєднувати участь у бойових діях з виступами в опері. Кошти від співочої кар’єри Сліпак передавав на потреби підрозділу. Так між виступами в Парижі та війною на Донбасі минув останній рік життя Василя. Він загинув 29 червня 2016-го під Бахмутом, виконуючи бойове завдання.

«Відбивали атаку сепарів, за участю арти, військової техніки. Василь загинув від кулі снайпера, з автоматом в руках», – розповідав командир Сліпака Олександр Карась. Василя поховали у Львові, на Личаківському цвинтарі. У 2017 році його посмертно нагородили званням Героя України з врученням ордену «Золота Зірка».

#Памятаємо

#ЗагибліГерої