Крути – бій за майбутнє

Битва під Крутами – символ героїзму української молоді. Тоді холодного січневого дня 1918 року в нерівному бою проти переважаючих сил ворога виступили зовсім юні, але нескорені захисники своєї Батьківщини.Відділ українознавства нагадує про подвиг українських бійців під Крутами, які стримали наступ більшовиків на Київ і засвідчили: державність без армії неможлива.
Оцінюючи військові й політичні наслідки бою під Крутами, історики наполягають, що у цьому випадку не можна говорити про поразку:

“Співвідношення сил становило 1 до 10 не на користь українців, а співвідношення втрат — 1 до 3 саме на користь українців”, — акцентує Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

“Бій під Крутами стримав більшовицький наступ на 4 дні. І це були вирішальні дні для української дипломатії, аби домогтися від міжнародної спільноти визнання України - завдяки цьому стало можливим укладання Брест-Литовського миру, що de-facto означало міжнародне визнання української незалежності. Це був бій за майбутнє, який показав, що Україна стала можливою саме завдяки армії”, - коментує Володимир В’ятрович.

Історична довідка

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. В Бахмачі обидві групи об’єдналися.

Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці стали опорою Центральної Ради.

25–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу.

Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу імені Богдана Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів та гімназистів не мала достатньої військової підготовки, були погано озброєні та екіпіровані. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще зо 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.

Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепотяг під командою сотника М. Ярцева і бойовий потяг сотника С. Лощенка.

Близько шести годин тривав бій з переважаючими російськими військами, загальною чисельністю близько 4800 осіб.

Після бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до ешелонів. 27 студентів та гімназистів — одна чота - під час відступу потрапили у полон. І наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Розстріл студентів під Крутами був одним із перших випадків розправи над полоненими у роки російсько-української війни, яка розпочалася в грудні 1917-го і тривала з перервами до листопада 1921 року. Він показав, що росіяни ведуть цю війну за іншими правилами, адже на фронтах Першої світової воюючі сторони дотримувались міжнародних Женевських конвенцій щодо полонених, за якими останнім гарантувалося життя.

Тіла загиблих студентів і гімназистів з-під Крут були перевезені до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховані на Аскольдовій могилі. Участь у траурному мітингу на Аскольдовій могилі взяли державні й політичні діячі УНР, представники інтелігенції.

За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих.

Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв.

Відступаючи, крутянці підірвали мости і залізничне полотно і цим затримали більшовицький наступ. Затримавши ворога на чотири дні, вони дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
Дані матеріали та інфографіку вчителі можуть використати для проведення виховних годин та заходів, приурочених річниця бою під Крутами.

Завідувач відділу українознавства              Володимир Лазаренко

Презентація путівника

Олександра Рогового «Шляхами Івана Богуна»,

присвяченого 400-річчю від дня народження Івана Богуна

24 січня 2019 року о 15.00 у відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук (вул. Соборна, 73, ІІІ поверх) Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва відбулася презентація путівника Олександра Рогового «Шляхами Івана Богуна», присвяченого 400-річчю від дня народження Івана Богуна.

У путівнику вслід за автором можна пройтися стежками Кальницького (Вінницького), Брацлавського, Подільського, Паволоцького полків, які в різні часи очолював Іван Богун. Побувати на місцях його ратних подвигів не лише у Вінниці, але й у Монастирищі, Умані, Четвертинівці, Сіверщині. Автор торкається таких нерозкритих питань, як місце народження Івана Богуна, звільнення від міфів його подвигів, тотожності з Іваном Федоровичем, обставин життя і смерті. У додатках подано тематичні фототаблиці, хронологія життя, список Богунових місць України тощо.

У програмі:

Модератор заходу – Шпак-Мельник Валентина, голова ГО «Молода Подільська Січ»

Презентація видання – Роговий Олександр, начальник архівного відділу Липовецької райдержадміністрації, голова міжрайонного краєзнавчого об’єднання «СОБ», заступник голови обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член правління краєзнавчого товариства «Поділля».

Презентація онлайн видання «Вінницький полковник Іван Богун – яскрава постать в історії Козаччини» (ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва)

Виступили громадські активісти, науковці та краєзнавці. В заході взяли участь та виступили: працівники відділу українознавства КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти».

Серед виступаючих:

Мельничук Андрій, заступник голови координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання дітей та молоді при Вінницькій ОДА

Барцьось Володимир, депутат Вінницької обласної Ради, член постійної комісії з питань освіти, культури, сім’ї та молоді, спорту і туризму, духовності та історичної спадщини

Гальчак Сергій, доктор історичних наук, голова правління обласної організації Національної спілки краєзнавців України, заслужений працівник культури України

Бегас Ніна, етнограф, фольклорист

Антонюк Оксана, завідувач відділу краєзнавства ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва

Міськов Вадим, заступник голови ГО «Лелеки»

Представники ГО «Молода Подільська Січ» разом із своїми вихованцями

Коваль Олександр, історик, відмінник освіти України, краєзнавець, голова Тиврівського осередку ГО «Молода Подільська Січ»

Мазур Олександр, голова Іллінецького осередку ГО «Молода Подільська Січ»

Лозна Наталя, голова Літинського осередку ГО «Молода Подільська Січ»

Шпак Альона, наставник Хижинецького куреня «Подоляни»

Врублевський Олександр, керівник Козятинського Туристичного клубу «Орієнтир»

Учні ЗОШ І-ІІІ ступенів № 27 Вінницької міської ради – куреня «Імені Івана Богуна»

Захід супроводжувався  книжковими виставками «Іван Богун – яскрава постать в історії Козаччини», «Єдині й незламні були ми віками…» (до 80-річчя від дня народження  Василя Рудого, письменника, дослідника, патріота, громадського діяча), підготовленими працівниками відділу краєзнавства Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва.

Завідувач відділу українознавства              Володимир Лазаренко