Сердечно вітаємо переможницю І етапу ХVIII Міжнародного конкурсу з українознавства для учнів 8-11 класів закладів загальної середньої освіти, який провів науково-дослідний інститут українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка!

Плахотнюк Катерину Ігорівну, ученицю 10-го класу комунального закладу «Вінницький гуманітарний ліцей №1 імені М. Пирогова».

Тема роботи: «Роль української мови й освіти в збереженні національної ідентичності».

Керівник роботи: Долян Таїсія Анатоліївна.

Щиро дякуємо за глибокі українознавчі наукові дослідження, що сприяють зміцненню української національної ідентичності через вивчення історії України, етногенезу нашого народу, збереження національної героїки та осмислення державотворчих процесів.

Ваші напрацювання в галузі актуальних питань національної й інформаційної безпеки України, аналіз гуманітарного простору, культурологічних явищ у час війни, волонтерського руху та інших викликів сучасності — це свідчення Вашої мужності, відданості та незламності на шляху до Перемоги.

 

130-річчя Максима Рильського

23 травня 2025 року в актовій залі Житомирського обласного краєзнавчого музею відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Постаті рідного краю: історія та сучасність», присвячена 130-річчю з дня народження видатного українського поета Максима Рильського, композитора Бориса Лятошинського та 95-річчю дитячого письменника Всеволода Нестайка. Захід проведено в рамках обласної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області до 2025 року.

Конференція проходила у змішаному форматі — як онлайн, так і офлайн — та об’єднала 68 учасників із 14 областей України.

Розпочалась конференція з хвилини мовчання в пам’ять про Героїв, полеглих у боротьбі за незалежність України, зокрема у зв’язку з Днем Героїв та вшануванням учасників російсько-української війни 2014–2025 років.

Учасники заходу обговорили низку актуальних тем:

· роль Максима Рильського в розвитку етнографічних досліджень;

· міждисциплінарний підхід до вивчення війни з позицій культурної антропології;

· внесок Бориса Лятошинського та Всеволода Нестайка в культурну спадщину Житомирщини;

·виклики та зміни, пов’язані з міграційними процесами в умовах війни, питання ідентичності;

· нові підходи до збереження культурної пам’яті та локальні ініціативи у цій сфері.

Особлива увага була приділена постаті Максима Рильського в контексті сучасного гуманітарного простору. Прозвучали цікаві маловідомі факти з його біографії, які супроводжувались ілюстраціями та світлинами з музею в його рідному селі.

Серед спікерів виступив Володимир Лазаренко, завідувач відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», з доповіддю на тему: «Збереження української ідентичності — шлях до консолідації українського суспільства: здобутки, проблеми та перспективи».

У своєму виступі він розглянув історичні етапи становлення української державності, зокрема діяльність Ісаака Пугача, уродженця Житомирщини та члена Центральної і Малої Ради УНР. Проведено паралелі між подіями національно-визвольної революції 1917–1921 років та сучасною боротьбою українців у війні 2014–2025 років, проілюстровані прикладами героїзму та уривками з історичних документів і літературних творів.

На завершення конференції Володимир Лазаренко відповів на запитання учасників та поділився інфографікою для практичного використання. Подія завершилася колективним фото на згадку.

 

 

 

23 травня - День Героїв Свято на честь українських вояків - борців за волю України

Матеріали для проведення уроку за посиланням:

https://surl.lt/koropd

 

  Міжнародний круглий стіл
«Українсько-балтійські відносини: минуле та сьогодення»

     16 травня 2025 року у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського відбувся міжнародний круглий стіл на тему «Українсько-балтійські відносини: минуле та сьогодення». Подія зібрала представників з України, Латвії, Литви, Естонії, Польщі та Німеччини - серед них були науковці, дипломати, аналітики та громадські активісти.

   До організації заходу долучилися: Департамент міжнародного співробітництва та регіонального розвитку Вінницької ОВА, Почесні консульства Латвії у Вінниці та Литви в Полтавській області, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Полтавський НПУ імені В.Г. Короленка, Інститут досліджень діаспори, Інститут всесвітньої історії НАН України та Державний архів Вінницької області.

     Зі вступним словом виступила ректорка університету, професор Наталія Лазаренко. Вона наголосила на значенні міждержавного наукового діалогу у воєнний час, відзначила єдність на основі європейських цінностей та подякувала ЗСУ за можливість проводити такі наукові події, а міжнародним партнерам - за постійну підтримку.

   Олена Ліпач, начальниця управління міжнародного співробітництва та інновацій Вінницької ОВА, підкреслила стратегічну важливість співпраці з країнами Балтії та навела приклади ініціатив, спрямованих на поглиблення взаємодії в регіоні Балтійського моря.

     Почесний консул Латвії у Вінниці Ігор Скоромний у своєму виступі відзначив не лише символічне, а й практичне значення круглого столу для України, яка героїчно бореться за свободу. За його словами, Балтійські країни є надійними союзниками України в освітній, гуманітарній, культурній та безпековій сферах. Особливу увагу він приділив плідній взаємодії між Почесним консульством Латвії та ВДПУ, підкресливши роль університетів як центрів інтелектуального спротиву, міждержавного діалогу та формування майбутньої європейської еліти.

     Також до вітань долучилися декан географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка професор Сергій Запотоцький та декан історико-географічного факультету Полтавського НПУ імені В.Г. Короленка кандидат історичних наук, доцент Юрій Вільховий.

     Модерували захід професор Олег Мельничук декан факультету історії та міжнародних відносин та професор Юрій Зінько завідувач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин.

   Тематика круглого столу охопила широкий спектр питань: від середньовічних дипломатичних контактів і військових кампаній до сучасних питань безпеки, цифрової гуманітаристики та освітньої інтеграції у воєнних умовах.

     Більше 70 наукових доповідей представили учасники з України, країн Балтії, Польщі та Німеччини. У виступах висвітлювались історичні зв’язки України з Балтією, ініціативи Балто-Чорноморської співпраці, протидія агресії РФ, а також зміни у сферах освіти, культури, пам’яті, енергетики, права та інформаційної політики.

    Серед доповідачів були відомі науковці, дипломати, активісти, студенти й молоді дослідники - зокрема з Латвійського, Вільнюського та Київського університетів, Інституту всесвітньої історії НАН України, Полтавського НПУ, Естонського літературного музею та українських освітніх осередків у Німеччині.

    Захід підтвердив, що попри війну українська наукова спільнота зберігає глибоку зацікавленість міжнародним діалогом, шукає нові формати регіональної співпраці та розвиває стійке партнерство з балтійськими колегами.

 

Імена та подвиги Героїв України з Вінниччини, які отримали найвищу державну нагороду – звання «Героя України», посмертно.

Коваленко Юрій Вікторович, підполковник Збройних сил України, заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький) Сухопутних військ ЗСУ. Учасник російсько-української війни.

Герой України (31 березня 2015, посмертно).

Народився Юрій Коваленко 16 липня 1977 року в місті Бершаді у сім'ї військового. Закінчив Одеський військовий інститут Сухопутних військ, служив у Дніпрі та Кропивницькому.

Брав участь у війні на сході України від початку її проведення. Його загін охороняв військові об'єкти, супроводжував вантажі і брав участь у розвідувальних операціях і боях.

У червні 2014 забезпечив прохід через брід біля села Кожевня військових колон вздовж кордону для блокування ліній постачання ворога. Юрій Коваленко першим перейшов річку Міус. І далі його загін йшов в авангарді, щоб вивести підрозділи Збройних сил до Довжанського і Червонопартизанська, ця операція була проведена без втрат.

Група 3-го полку спеціального призначення під командуванням Юрія Коваленка тричі штурмувала пропускний пункт «Ізварине», вибивала російські війська, але армії давали наказ відійти, і потім пропускний пункт знову захопив противник.

Загинув 15 липня 2014 поблизу села Провалля, внаслідок обстрілу пункту прикордонного контролю Ізварине з мінометів.

Похований 24 липня 2014 року на кладовищі села Флорине, що на Вінниччині.

У Юрія Коваленка залишилися дружина, Тетяна Володимирівна, двоє дітей - Олена, 2000 року народження, та Руслана, 2010 року народження, а також батьки Олена Іванівна та Віктор Олексійович, інвалід війни II групи.

Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (31 березня 2015, посмертно) - за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі^.

У Бершаді є вулиця Юрія Коваленка. Встановлені меморіальні дошки на школі та на початку вулиці.

У м. Кропивницькому є вулиця Юрія Коваленка^.

6 травня 2016 року в місті Кіровоград (нині - Кропивницький) на фасаді будівлі Кіровоградського коледжу статистики Національної академії статистики, обліку і аудиту (вулиця Юрія Коваленка, 4а), відкрито анотаційну дошку Герою України Юрію Коваленку^. У жовтні 2016 року Укрпошта продовжила випуск серії художніх маркованих конвертів під назвою «Героям Слава!», започаткований у грудні 2014 року до дня Збройних Сил України, разом з Міністерством оборони та Національною гвардією України. На одному із конвертів зображений Герой України, підполковник Юрій Коваленко.

6 грудня 2017 року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Герою України Юрію Коваленку на фасаді Флоринської сільської ради та перейменовано вулицю ім’ям Героя України Юрія Коваленка у с. Флорине Бершадського району Вінницької області^.

14 липня 2018 р. у м. Бершадь відбулось відкриття монументу Герою України. Пам'ятник присвячений захиснику України Юрію Коваленку.

 

Олексій Юрійович Солоданюк, український військовослужбовець, старший лейтенант збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2025, посмертно).

Народився Олексій Солоданюк 5 вересня 1996 року в селі Вишнівка Вінницької області.

У 1999 році його сім’я переїхала в с. Склименці, Корсунь-Шевченківський район Черкаської області. В 2002 році пішов у перший клас НВК с. Заріччя. Після закінчення школи у 2013 році, вступив у фізико-математичний ліцей м. Корсунь-Шевченківський. У 2017 році вступив до КПІ ім. Ігоря Сікорського, Механіко-машинобудівного інституту на кафедру: «Технології виробництва літальних апаратів». На другому курсі вступив на військову кафедру. Закінчив у 2017 році у званні молодший лейтенант.

Після закінчення інституту працював у м. Київ. З початку повномаштабного вторгнення російської федерації Олексій пішов у військкомат та 19 березня 2022 року був мобілізований до ЗСУ. Після підготовки в Одеській військовій академії його було направлено до м. Старичі Львівської області у військову частину для проходження служби, де була сформована 65 ОБМр, 3 батальйон, 9 рота штурмової піхоти до якої увійшов Олексій. 23.06.2022 року була направлена в Запорізьку область на лінію фронту на нульову позицію.

Невдовзі його було призначено заступником командира механізованої роти з озброєння та присвоєно звання лейтенанта. Також виконував обов’язки командира роти. За час нетривалий служби Олексій отримав нагороди: Нагрудний знак «Ветеран війни», Медаль «За заслуги» та отримано посвідчення учасника бойових дій.

Загинув Олексій 23 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

27.08.2023 року Олексія з усіма почестями поховали в с. Склименці, Звенигородський район, Черкаська область.

Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові від 02 січня 2025 року №7/2025 (посмертно).

 

Дмитро Олександрович Майборода, український військовий пілот, підполковник Збройних сил України. Командир екіпажу літака Ан-26 з 456-ї окремої бригади військово-транспортної авіації (Вінниця). Герой України (4 грудня 2014, посмертно).

 

Народився Дмитро Майборода 17 квітня 1980 року, м. Вінниця.

Навчався у вінницьких середніх загальноосвітніх школах № 4 і № 26. У 2001 році закінчив Харківський інститут льотчиків (нині-Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба). Військову службу проходив у 456-й окремій бригаді військово-транспортної авіації Повітряних сил Збройних сил України, що дислокується у аеропорту «Вінниця» (Гавришівка), де обіймав посаду начальника служби безпеки польотів.

Командир екіпажу літака Ан-26 Дмитро Майборода з травня по липень 2014 року виконав 35 бойових вильотів для перевезення військових, озброєння, матеріально-технічних засобів в зону АТО на Донбасі, проводив евакуацію поранених та хворих.

Загинув 14 липня 2014 року в Краснодонському районі Луганської області, коли його літак був підбитий. Він разом з помічником командира екіпажу майором Дмитром Шкарбуном до останнього керував літаком, що дозволило іншим членам екіпажу евакуюватися.

Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці.

14 липня 2014 року, під час другого за день вильоту в зону АТО, екіпаж Ан-26 мав десантувати парашутним способом воду й продукти в підрозділи Сухопутних військ, які були відрізані від основних сил і перебували в оточенні в Краснодонському районі Луганської області. На відстані приблизно 5 км. від російського кордону на висоті 6500 метрів літак було атаковано, імовірно, керованою ракетою типу «повітря-повітря». Унаслідок влучання лівий двигун та електрообладнання відмовили. Командир екіпажу майор Майборода разом з помічником командира майором Дмитром Шкарбуном до останнього намагались утримати літак від зривання в штопор. Решті членів екіпажу було наказано залишити літак. Всього на борту було вісім осіб, вижили лише шестеро. Обидва пілоти загинули, ціною власного життя вони відвели літак від населеного пункту Давидо-Микільське. Члени екіпажу, зокрема бортрадист Сергій Олесюк понад добу виходили ворожим тилом, після чого були евакуйовані на підконтрольну Україні територію.

Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (4 грудня 2014, посмертно)-за виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі.

Відзнаки міністерства оборони України-медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» III ст.

У 2015 році Укрпошта випустила художній маркований конверт серії «Героям Слава!», присвячений Герою України майору Дмитру Майбороді.

Наказом Міністра оборони України від 17.04.2015 № 261 майору Дмитру Майбороді посмертно присвоєно чергове військове звання «підполковник».

30 квітня 2015 року на фасаді школи № 26 Вінницької міської ради на честь Героя, колишнього випускника навчального закладу, було відкрито меморіальну дошку.

14 липня 2015 року на території військового аеродрому 456-ї бригади транспортної авіації відбулося відкриття пам'ятного комплексу, який присвячений Дмитру Майбороді та Дмитру Шкарбуну.

20 серпня 2015 року в музеї Повітряних Сил України відкрили погруддя Костянтину Могилку та Дмитру Майбороді.

18 листопада 2015 року Президент України Петро Порошенко видав указ, яким з метою увічнення пам'яті Героя України підполковника Майбороди Дмитра Олександровича, ураховуючи його особливі заслуги перед Батьківщиною, мужність та героїзм, незламність духу в боротьбі за незалежну Українську державу та зважаючи на високий професіоналізм, зразкове виконання поставлених завдань особовим складом 456 гвардійської бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України постановив присвоїти літаку Ан-26 (бортовий номер 35) 456 гвардійської бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України ім'я Дмитра Майбороди^.

У його рідній Вінниці є вулиця Дмитра Майбороди.

14 червня 2016 року у Вінниці відкрито меморіальну дошку на честь Костянтина Могилка та Дмитра Майбороди.

23 серпня 2019 року 456-та бригада транспортної авіації отримала почесне найменування «імені Дмитра Майбороди».

 

Денис Богданович Лабунський, український військовослужбовець, сержант 3 ОШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кандидат у майстри спорту з важкої атлетики. Герой України (2023, посмертно).

Народився Денис Лабунський, 29 жовтня 1993 року, м. Вінниця.

Закінчив Вінницьку середню загальноосвітню школу № 36 (тепер ліцей).

З дитинства займався футболом та іншими видами спорту у Вінницькій обласній дитячо-юнацькій спортивній школі «Колос». Був кандидатом у майстри спорту з важкої атлетики. Після закінчення школи відбував строкову службу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ у м. Житомирі. Демобілізувався у званні сержанта. Працював за кордоном. Із початком широкомасштабного російського вторгнення повернувся в Україну та добровільно вирушив на фронт.

Служив кулеметником 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Брав участь у боях за звільнення Київської області, а також на Запоріжжі та Донеччині.

Залишилися батьки, брат і дружина.

Виявив хоробрість і стійкість під час боїв у м. Бахмуті, завдаючи ворогу максимальних втрат. Прикриваючи побратимів, отримав смертельне поранення від снаряда, випущеного з ворожої важкої артилерійської техніки.

Похований на Алеї Слави Сабарівського кладовища у м. Вінниці.

Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) - за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

2023 у Вінницькому спорткомплексі «Колос» встановлено меморіальну дошку.

У м. Вінниці на честь Дениса Лабунського названо провулок.

Його пам’яті присвятили обласні змагання з важкої атлетики серед молоді та юніорів.

 

Інформаційно- просвітницька зустріч

На виконання обласної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області до 2025 року.

12 травня 2025 року в читальній залі головного корпусу обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського відбувся виступ завідувача відділу українознавства Комунального закладу вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти» Володимира Лазаренка перед працівниками бібліотечних установ Вінницької області.

Тема доповіді - «Збереження української ідентичності як чинник консолідації українського суспільства: здобутки, проблеми та перспективи».

У межах виступу було розглянуто історичні аспекти формування української державності, процеси становлення незалежності та розвитку демократичних інститутів в Україні. Особливу увагу приділено аналізу боротьби українського народу за національну свободу в контексті Другої світової війни та російсько-української війни 2014-2025 років.

Володимир Лазаренко навів низку документальних фактів, процитував фрагменти історичних джерел і художньої літератури, які ілюструють пасіонарність українського народу.

У завершальній частині зустрічі Володимир Лазаренко відповів на запитання присутніх та передав для практичного використання інфографічні матеріали за тематикою виступу.

 

Методичні рекомендації вчителям освітніх закладів Вінниччини щодо відзначення подвигів ветеранів російсько-української війни 2014-2025 років

Враховуючи актуальність вшанування героїв російсько-української війни 2014-2025 років, виконання нормативно-правових актів держави з зазначеної тематики необхідно під час освітнього процесу впроваджувати комплекс навчально-виховних заходів щодо відзначення подвигів ветеранів війни як складової національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Адже саме національно-патріотичне виховання це комплексна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, освітніх закладів, інших соціальних інститутів, сім’ї, громадських організацій щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становлення її як правової, демократичної, соціальної та унітарної держави.

Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави та нації.

При проведенні вищезазначених заходів необхідно користуватись низкою нормативно-правових актів, а саме: Конституцією України, законом України «Про освіту», «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України», «Про загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України», постанов ВРУ «Про увіковічнення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України», «Про затвердження Державної цільової соціальної програми з утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2028 року», «План заходів з реалізації концепції громадянської освіти в Україні до 2030 року», листа МОНУ «Про проведення уроків мужності», «План заходів з відзначення подвигів ветеранів війни, проявлених під час захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України на період 2023-2026 років» та інших.

Освітні заходи можна проводити під загальними гаслами: «Від малого громадянина до патріота України!», «Я є нація, а нація-це я!».

Формуючи ціннісні орієнтири і громадянську самосвідомість у дітей та молоді, варто вдаватись до яскравих історичних екскурсів щодо творення української держави на ідеалах свободи, соборності, справедливості, гідності, українськості та європейськості зокрема (перша писемна згадка з літопису у 1178 році), наголошуючи на знаних історичних постатях та подіях від княжої доби, великого князя Святослава, короля Данила Галицького, українського козацтва, Б. Хмельницького,  І. Виговського, І. Мазепи, Української Галицької армії, М. Тарнавського, Січових стрільців, Д. Вітовського, армії УНР, учасників антибілшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, УПА, українських повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху, діяльності УГС, революцій на граніті, помаранчевої 2004 року, революції Гідності 2013-14 рр., Героїв Небесної Сотні, учасників АТО, ООС, російсько-української війни 2014-25років.

Готуючи та проводячи відповідні освітні заходи маємо усвідомлювати, що у часи війни особливого значення набуває національно-патріотичне виховання , яке безпосередньо зорієнтоване на формування особистості, як захисника Батьківщини, спонукає її до послідовної протидії українофобству, колаборації, сепаратизму,  шовінізму, фашизму та аморальності.

Маємо послідовно впроваджувати історичну правдивість, враховуючи вікові можливості школярів та впроваджуючи родинні цінності на основі народної педагогіки, наших учених-педагогів Івана Огієнка, Бориса Грінченка, Софії Русової, Олександра Макаренка, Василя Сухомлинського, Олександра Ващенка, Сергія Сірополка, Юрія Шереха, Олександра Захаренка, Івана Лисяка-Рудницького… про послідовне прищеплення учнівській молоді високих почуттів вірності й відданості Батьківщині та пошани до її оборонців та трудівників.

Необхідно враховувати положення 14-ї статті Конституції України про співпрацю школи та громади, показуючи її особистий приклад, відповідальність і активність у обороноздатності країни, переосмислення дій, а не використання показового патріотизму.

Впродовж навчального року варто передбачити заходи для підвищення обізнаності школярів про героїзм сучасних захисників України, необхідність побудови національно-мелітарної держави. З цією метою необхідно проводити тематичні зустрічі з ветеранами війни, окремі заняття, виховні години, конкурси творчих робіт, літературні вечори, концертні програми, зустрічі- презентації з авторами книг про пасіонарність наших воїнів у боротьбі за свободу та незалежність, соборність та територіальну цілісність України, наприклад до Дня захисників та захисниць України, Дня ЗСУ, Дня Соборності України та інших державних свят. (Математика-порахувати кількість орнаментів на вишиванці, як генетичного коду нації; географія-шкідливі викиди у період війни, як їх подолати у майбутньому).

Варто створити або осучаснити шкільні музеї, експозиції, фотовиставки про події сучасної війни, приділити особливу увагу загиблим землякам, випускникам, які відзначилися бойовими подвигами та героїчними вчинками.

Розглянути можливість розміщення в експозиції елементів військових одностроїв, спорядження, особистих речей бійців. Започаткувати та систематично проводити проєкт «Місця пам’яті», налагодити дієвий діалог з родинами загиблих воїнів. Тут важливу допомогу матимуть проведення батьківських тижнів та робота з громадськими організаціями національно-патріотичного спрямування.

Організувати збір фото-,відео-, інформаційних та інших матеріалів, свідчень, усних історій, які висвітлюють участь українців у війні, популяризувати їх у ЗМІ.

Впровадити церемоніал покладання квітів, якщо на будівлі закладу освіти або поблизу є меморіальні дошки присвячені полеглим воїнам.

Брати участь у щорічній національно-патріотичній грі Сокіл (Джура), пісенному конкурсі Сурми звитяги, залучати школярів у козацькі товариства, «Пласт», «Просвіта» та «Меморіал», запобігаючи міграції молоді.

На основі суспільно-державних (національних) цінностей формувати у школярів оборонну свідомість, громадянську стійкість, соціальну активність, глибокі духовно-моральні цінності та відповідальність українців.

Для вищезазначеної роботи наведемо статистику наших героїчних втрат. Станом на 10 квітня 2025 року за даними президента нашої держави загинуло майже 100 тис. військових. Маємо понад 380 тис. поранених, понад 20 тис. депортованих з України дітей, чисельну кількість зниклих безвісти та 7млн. українських біженців, які змушені були втекти за кордон. 20% території України є тимчасово окупованими.

Незважаючи на це маємо українських пасіонаріїв, які героїчно захищають нашу Батьківщину. Серед них 578 Героїв України, 221- прижиттєво і 357-посмертно, у тому числі 30 жителів нашого краю.