четвер, 26 березня 2020 р.


«Червона» частина депутатів, аплодуючи, стояла і вигукувала: «Руховцы, молодцы!!!»

25 березня 1999 року загинув В’ячеслав Чорновіл – дисидент, якому судилося продовжувати боротьбу за Україну, навіть після проголошення незалежності.
За активну журналістську та правозахисну діяльність тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років радянських таборів. «Неугомонний» – під таким прізвиськом значиться Чорновіл у документах КГБ. Його відправили у найвіддаленішу табірну точку Якутії. Далі на схід відправляли лише Василя Стуса.
В одному з інтерв’ю В’ячеслав Чорновіл говорив, що хотів би піти з життя «миттєво, на льоту». Його передбачення справдилося.
25 березня 1999 року перестало битися серце великого сина України – В’ячеслава Чорновола. На шосе під Борисполем автомобіль пана В’ячеслава врізався у КамАЗ з причепом, який розвертався посеред дороги. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прессекретар лідера Народного Руху України Дмитро Понамарчук вижив і був госпіталізований в лікарню з важкими травмами..
Обставини смерті не розслідувані досі, навіть більше, багато з тодішніх чиновників гальмували розслідування, щоб суспільство не дізналося правду про загибель людини, яка протистояла старій комуністичній системі.
Тодішній міністр МВС Кравченко, якого вбили після переможного завершення  Помаранчевої революції наступного дня після смерті Чорновола заявив, що це нещасний випадок, хоча ще жодних передумов для таких свідчень не було.
Пізніше внаслідок серцевого нападу також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів «КамАЗу». Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за кермом під час аварії. Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП із тяжкими наслідками, однак, несподівано він, не відбуваючи покарання був амністований. Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито вмер від серцевого нападу. Насправді ж — це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя, живий й здоровий, щоправда змінив місце проживання.
Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша підтвердив, що В. Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета.
“Тим більше виявилися свідки, які начебто бачили якихось людей на місці аварії … І потім слідство стикалося з неймовірними труднощами і перепонами, нам не давали працювати. Потім пішла містика, стали вмирати ключові фігуранти справи … А скільки питань залишилося з приводу цієї вантажівки, звідки вона узялася і чому розверталася? Все це знову-таки нагадує дуже спецоперацію, у світі навіть є назва для подібних операцій – “Таран”. Всі гинуть, і кінці у воду … А якщо не гине той, кого “замовили”, то його просто добивають … У випадку з Чорноволом, думаю, це були удари кастетом”, – розповів Голомша. За його словами, слідство активно просувалося в цій справі, проте в якийсь момент справу у них забрали – розказував пан Микола в одному із інтерв’ю.
З тих пір пройшов уже 21 рік, як не стало В’ячеслава Чорновола, про цю справу майже не згадують, тільки в роковини його народження чи загибелі. Комусь вигідно, щоб обставини загибелі пана В’ячеслава залишалися невідомими. Як результат, Бориспільський міськрайонний суд прийняв рішення закрити справу про загибель пана В’ячеслава, визнавши аварію нещасним випадком..
Ким був насправді В’ячеслав Чороновіл, чому його боялася тодішня влада?



Великий геній України народився 24 грудня 1937 року на Київщині. Він рано почав читати (4 роки), в школу пішов зразу у другий клас. Його сім’я постійно зазнавала переслідувань з боку окупантської радянської влади, тому вони часто і багато переїжджали.
Всі ці репресії залишили відпечаток на душі пана В’ячеслава, тим більше, що він був з старовинного козацького роду, тому вже під час навчання в університеті, молодий хлопець почав бунтувати, вивчати заборонену комуністами літературу і так далі..
Така діяльність не могла пройти безслідно, радянська влада не любила таких вільнодумних, тому спочатку послідував перший арешт, пізніше другий арешт і заслання. Вийшовши з неволі В’ячеслав Чорновіл став членом Української Гельсінської групи і вже на міжнародному рівні почав активно боротися з московськими окупантами. Як наслідок – черговий арешт..
Але пана Чороновола уже було не зупинити. Як пригадує один із його соратників, що з початком 1990 року розпочався процес відновлення України і В’ячеслав Чорновіл був одним з тих, хто ним керував.
Далі послідувало: створення Народного руху України, важка поразка на виборах, коли в нашій країні переміг підтримуваний Москвою Кравчук і зрада тих, хто боровся за Україну з Чорноволом на початку протестів..
Пан Вячеслав намагався розбудувати країну по сценарію Прибалтійських країн, але йому цього не дали зробити. Спочатку комуністи і так звані олігархи, які уже «народжувалися в країні» - зняли його з голови партії НРУ, а потім знищили фізично.



Ярослав Кендзьор, соратник і друг Чорновола, так коментує цей період:
«Так, це сталося 19 лютого. Володимир Черняк вийшов на трибуну, зачитав вердикт про недовіру й усунення Чорновола з посади голови парламентської фракції Руху. Називав поіменно вершителів цього акта — чітко, голосно, повільно. Було видно, що він дістає неймовірну насолоду від приниження людини, якій раніше і слова поперек боявся сказати.
«Червона» частина депутатів, аплодуючи, стояла і вигукувала в більшовицькому екстазі: «Руховцы, молодцы!!! Давно бы так!» А він сидів, не опускаючи голови, i дивився просто у вічі Чернякові. Мені здавалося, ще трохи, i комуністи закричать: «Розіп'яти його!» У мене, власне, i було таке відчуття, ніби людину розпинають, мов останнього злочинця.



Тридцять однопартійців із 48-ми. Багато молодих, хто потрапив до парламенту завдяки авторитету Чорновола, «примазавшись» до його імені, — той же Юрій Костенко, Вячеслав Кириленко, Іван Драч та ще кілька, які, по суті, й не були справжніми «рухівцями». А ще Ігор Юхновський, … Найболісніше, коли з тобою чинять так люди, котрим ти довіряєш».

Ми могли отримати нову країну, якби українці вибрали президентом Чорновола, а не російського блазня, колишнього комуніста Кравчука. Але, як заявить останній згодом: «Маємо те, що маємо»!

Вічна пам'ять, Вячеславу Чорноволу!
Підготовлено за матеріалами преси.

Немає коментарів:

Дописати коментар

  Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу (18 т равня) т...