У Вінниці віднайдено військовий цвинтар вояків Української Галицької армії 1919-1920 років.

10 вересня 2020 року, у місті Вінниці, біля військових казарм на сучасній вулиці Стрілецькій 23, відбулась прес-конференція за участі представників місцевої влади, археологів, науковців, дослідників тематики Української революції 1917-1921 рр., громадських активістів та представників ЗМІ. Від Українського інституту національної пам'яті, участь взяли співробітники Центрального міжрегіонального відділу. Об’єктом обговорення стало нещодавно віднайдене тут поховання вояків УГА.
Роботи стали можливими завдяки дослідницькому доробку команди Центру історії Вінниці та залучення фахівців з меморіального підприємства "Доля" Львівської обласної ради.
«Меморіалізація таких місць сьогодні надзвичайно важлива для нашої історії та відновлення національної пам’яті. Інститут готовий всіляко сприяти пошуковим та дослідницьким роботам, залученню експертів, фахівців задля того аби максимально відновити цей військовий меморіал. Це місце дійсно є унікальним, за попередньою інформацією тут може бути більше тисячі поховань вояків часів Української революції 1917-1921 років, насамперед, військових Галицької армії» - зазначив у своєму виступі начальник Центрального міжрегіонального відділу Інституту Богдан Галайко.
Перші відомості про місце розташування цвинтаря з’явилася ще на початку 1990-х років, проте системна робота розпочалася після 2012 року. Упродовж 2017-2019 років Центром історії Вінниці було зібрано різноманітні матеріали та свідчення про поховання, проведено перемовини зі спеціалістами меморіально-пошукового центру «Доля» щодо здійснення археологічних пошукових робіт на території колишнього цвинтаря.

Довідково:

У розпал епідемії плямистого тифу на Поділлі станом на січень 1920 року в шпиталях Вінниці та міських околицях перебувало близько 9 тисяч вояків, з яких приблизно 90% померли. Скільки з цих майже 9 тисяч військових поховано тут – невідомо, адже існували інші місця поховань. Зі спогадів вояків можна зробити висновок, що могили були як індивідуальними, так і масовими (братські могили). В тих катастрофічних умовах про суворий контроль за цим взагалі не йшлось, тим паче це була окраїна міста з великим пустовищем.

З перших років окупації Вінниці комуністичним тоталітарним режимом, поховання почали занепадати. На цій території почали будувати господарські об’єкти. У 1970-х роках робітники 45-го заводу під час земляних робіт неодноразово натрапляли на кістки, пов’язуючи їх з подіями Другої світової війни.

Фото: Олексій Серветнік