Незламний борець правди і свободи

4 вересня виповнилося 35 років з дня смерті Василя Стуса.

Він жив, творив і загинув, щоб український народ мав те, на що заслуговує – свободу й незалежність.

У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року Василь Стус, за офіційною версією, помер від серцевого нападу в карцері табору особливого режиму в с. Кучино Пермської області.

Слова Василя Стуса «Народе мiй, до тебе я ще верну…» стали пророчими уже після смерті поета, коли у листопаді 1989 року відбулося його перепоховання разом з побратимами на Байковому кладовищі у м. Києві.

То ж будьмо гідними пам’яті Великого українця – Василя Стуса

На виконання обласної програми національно-патріотичного виховання та з нагоди 35-річниці з дня смерті Василя Стуса  4 вересня, на площі Василя Стуса в м. Вінниця відбулися щорічні Стусівські читання до Дня пам’яті Героя України, прозаїка та всесвітньо відомого поета Василя Стуса.

Захід за традицією було організовано Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А.Тімірязєва

за підтримки  Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації та за участі громадськості міста й області.

 Цьогоріч, до 35 роковин загибелі Василя Стуса, вже традиційно об’єднались у спільну ідею боротьби та незламності – політики, митці, освітяни, студенти, науковці, письменники та молодь міста.

Василь Стус для українців став символом нескореності та незалежності. Поету не вистачило шести років, аби побачити Україну вільною.

Привітала учасників заходу перший заступник голови обласної державної адміністрації Наталя Заболотна:

«За 47 років свого життя Василь Семенович встиг стати поетом, літературознавцем, перекладачем. Його творчість літературознавцями оцінюється як така, без якої не можна уявити літературу двадцятого століття.

Своїми словами він надихав. Сьогодні - доросле й молоде покоління українців – згадує його слова, вчиться на його прикладах. Це людина незламної волі, а його любов до Батьківщини залишилася непохитною.

Стусівські вересневі читання зробили гарною традицією, надзвичайно потрібною у вихованні нашого молодого покоління.

Ми маємо залишатися гідними нащадками видатного українця, нашого земляка Василя Стуса».

Своєю чергою,  Вадим Вітковський зазначив, що із започаткуванням у 1998 році Стусівських читань, щороку сотні вінничан долучаються до їх проведення, бо вірші Василя Стуса актуальні в усі часи та спрямовані в майбутнє.

Зауважимо, у зв’язку із карантинними обмеженнями, кількість людей на Стусівських читаннях була значно меншою, у порівнянні з минулими роками.

Долучилися вже традиційно викладачі Вінницької академії неперервної освіти, працівники відділу українознавства, завідувач відділу українознавства Володимир Лазаренко, керівник регіонального відділу Інституту національної пам’яті Богдан Галайко, студенти та викладачі Донецького національного університету імені Василя Cтуса, студенти і викладачі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

 Василь СТУС

* * *

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

 Завідувач відділу українознавства    Володимир Лазаренко