Участь КВНЗ «ВАНО» у відкритті меморіальної дошки                     сотнику Армії УНР Семену Якерсону

6 грудня, в День Збройних Сил України, на фасаді Вінницького торговельно-економічного інституту відкрили меморіальну дошку сотнику Армії УНР Семену Якерсону. Він був соратником і сподвижником Симона Петлюри, бойовим офіцером, який пройшов горнило фактично усіх фронтів Української Революції. Семен Якерсон народився і виріс у єврейській родині, жив у Вінниці на вулиці Івана Шиповича. Все життя був щирим послідовником ідеї незалежної України.

Відкривали пам’ятну дошку відомому українському діячу історики, скульптори, представники міської і обласної влади, представники Вінницької академії неперервної освіти відділу українознавства. Під час заходу згадали, що Семен Якерсон стояв біля витоків формування української армії, в перших рядах відстоював державність та незалежність України в часи Української Революції 1917-1921 рр.. Саме тоді закладалися основи українського війська. Під час Холокосту Семена Якерсона знищили нацисти в гетто у Празі.

«Символічно, що сьогодні, у День Збройних Сил України, ми відкриваємо дошку саме тій людині, яка сто років тому, будучи соратником Симона Петлюри, брала досить активну участь у формуванні українського війська і боронила українську державу під час визвольних змагань початку ХХ ст. І сьогодні, і тоді люди різних національностей захищали незалежність і територіальну цілісність нашої держави», - сказав під час відкриття меморіальної дошки міський голова Сергій Моргунов.

Виготовляли меморіальну дошку сотнику Армії УНР Семену Якерсону у творчій майстерні «Оврах». «Дошка представлена у вигляді рельєфа з бронзи.

«Сьогоднішній день є знаковим для нас. Мабуть, неможливо побудувати сучасну, патріотичну армію без знань того, що було раніше!» - зазначив заступник голови обласної адміністрації Ігор Івасюк.

Для довідки:

​Семен Якерсон походив з єврейської міщанської родини з Вінниці, юдей за віросповіданням. Закінчив Одеське артилерійське училище, вийшов прапорщиком до Одеської гайдамацької бригади військ Центральної Ради. З 17 листопада 1918 служив у 1-му дієвому полку ім. В. Винниченка Дієвої армії УНР. 23 січня 1919 р. був поранений у бою під Дубровицею. Після лікування повернувся до свого полку, з рештками якого 24 травня 1919 р. влився до 8-го Чорноморського полку 3-ї (пізніше — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР. 18 липня 1919 був поранений у бою під м. Комаргород. Після одужання з 24 вересня 1919 р. служив у Корпусі кордонної охорони УНР. Під час спільного українсько-польського наступу на Київ, 1920 року, воював у 6-му запасному гарматному курені та гарматному курені 1-ї Кулементної дивізії Армії УНР. У 1920-х рр. жив в еміграції у Польщі. У 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії в Подєбрадах, потому працював інженером у Празі. Був знищений нацистами у Празькому гетто під час Другої світової війни в 1944 році.

Завідувач відділу українознавства    Володимир Лазаренко