Відділ українознавства надає матеріали для проведення виховної години
з нагоди 128-річниці від Дня Народження великого українця Йосипа Сліпого, який переніс 18 років концтаборів НКВC, проте не зрікся своєї мови, історії, культури, віри й об'єднав українців цілого світу за кордоном.
ЙОСИП СЛІПИЙ - СЛАВА УКРАЇНИ!!!
1. Вступне слово. Ми сьогодні зібралися для того, щоб згадати
великого сина українського народу, духовного світоча, батька всієї української
пастви, ісповідника віри, незламного захисника духовної гідності, визнаного
богослова, науковця, письменника світового значення, життєвий шлях якого
ознаменований пророчими словами, вкарбованими латиною на єпископському гербі «
Через терни до зірок» Блаженнішого Патріарха, Кардинала Йосифа Сліпого!!! Цього
року відзначаємо 128 річницю з дня
народження патріарха Йосипа Сліпого. Відкриваємо для себе його багатогранну
постать та мудрі думки, такі актуальні і сьогодні.
П.1 Йосиф Сліпий. Один з найвідоміших українців
свого часу
Ведучий
1.
2. Ранні роки
Йосип Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість, Теребовельського повіту в багатодітній родині. Батько — Іван Коберницький-Сліпий, мати — Анастасія Дичковська. Дід мав
сільське прізвисько «Сліпий»: за переданням, цей псевдонім походив від одного з
предків, якого 1709 року московити осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на боці
гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII. Предки Й. Сліпого
спродували товар, зокрема, на ринку в Бучачі, де їх ніхто не знав.
У
1898—1901 роках навчався в початковій школі села Заздрість. З другого класу
вивчав польську, німецьку мови. 1911 року з відзнакою
закінчив Тернопільську українську
гімназію, здобув атестат зрілості. Під час візитації
Тернопільщини митрополит Андрей відвідав
гімназію, де вперше побачив юного Й. Сліпого в церковному хорі гімназії. Юнак
запам'ятався йому високим зростом (під 2 метри), могутнім, красивим басом.
Фактично, митрополит взяв його під опіку.
Вступив
до Львівської
духовної семінарії у 1911, де, зустрівшись з митрополитом
Андреєм Шептицьким, молодий юнак спитав поради: «чи бажання розпочати
університетські студії може бути перешкодою до священства»? Глава УГКЦ розвіює
сумніви Йосифа: «можна дуже добре користуватися наукою і навчанням в час служби
Богові і це зовсім не є в контрасті з тайною священства». Як зазначає біограф
Йосифа Сліпого — єпископ Іван Хома, — митрополит Андрей,
бачачи природні обдарування Йосипа, посилає його на навчання до Інсбрука, в Австрію, та в
богословську колегію
«Канізіянум».
П.2 Йосиф Сліпий. Науковець
Ведучий 2.
3.
Участь у світському й духовному житті
Після
повернення з ув'язнення в Росії митрополит Андрей 30 вересня 1917 в Унівській лаврі висвячує
Йосифа Сліпого на священика. У 1918 в Інсбруці Сліпий захищає докторську працю
на тему «Поняття про вічне життя в єванґелії св. Йоана» (нім. Die Auffassung des ewigen Lebens nach dem heiligen
Evangelisten Johannes); 1921 — габілітаційну працю «Вчення
візантійського патріарха Фотія про Святу Трійцю» (нім. Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen
Photios).
По
недовгій душпастирській праці з 1922 професор догматики греко-католицької Львівської
духовної семінарії, з 1926 — її ректор. Організатор Богословського
наукового товариства, з 1926 — його незмінним головою: написав
для нього статут,
згуртував навколо себе науковців. З 1923 засновник, редактор квартальника «Богословія». Розбудовував у 1929
за дорученням митрополита Андрея Шептицького семінарію. 14 квітня 1929 став
ректором Львівської
Богословської академії — урочиста інавгурація відбулася 6 жовтня 1929.
З
1926 — член кураторії Українського національного
музею у Львові, з 1931 — заступник голови Українського католицького союзу.
За
наукові заслуги, активність у розбудові культурно-національного і релігійного
життя в 1930 його обрано дійсним членом Наукового товариства імені
Шевченка.
З
1935 — соборовий крилошанин, митрат, архідиякон Львівської митрополичої
капітули.
Відбув
низку наукових подорожей Західною
Європою, до Святої Землі, брав активну участь в унійних
конгресах у Велеграді, Празі, Пінську, в 1936 організував унійний з'їзд
у Львові.
П.3 Йосиф Сліпий. Меценат для
українського мистецтва та науки https://www.youtube.com/watch?v=cSY5gB6AbSY
Ведучий
1.
4. Період радянської та німецько-нацистської окупацій
Під
час першої радянської окупації Західної України (22
грудня 1939) митрополит Андрей
Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва з
титулом архієпископа Серрейського.
По
смерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року перебрав провід над
Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11
квітня 1945 року ув'язнений радянською владою; засуджений на 8 років важких
робіт. Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено «самоліквідацію»
Української греко-католицької церкви.
Відкидаючи
постійні радянські пропозиції переходу на православ'я (зокрема пост митрополита
Київського РПЦ), був далі
засуджений у 1953, 1957, 1962 роках. Відбув разом 18 років заслання у
таборах Сибіру, Мордовії, зокрема в Потьмі (табори: Дубравлаг).
Під
час ув'язнення тривалий час хворів, неодноразово перебував на межі між життям
та смертю. Під час одного з приступів був врятований колишнім капеланом
литовських повстанців — «Лісових
братів» (вколов пеніцилін). Його
взяли під захист вояки УПА.
За
даними Миколи Посівнича, Й. Сліпий називав роки ув'язнення втраченими. Був
пригнічений, бо найкращий період життя (з точки зору продуктивної праці) минув
у товаристві кримінальників, вульгарних слідчих, наглядачів. Кілька разів йому
ламали руки, ноги, мав букет хвороб, обморожені кінцівки[2]…
П.4. Йосиф Сліпий.
В'язень за віру Христову
Ведучий
2.
5. На волі після заслання
Унаслідок численних заходів
впливових осіб, на клопотання папи Івана XXIII митрополита Йосифа Сліпого звільнено з ув'язнення. Його першим
запитанням по отриманні документа про свободу було: «А чи стала вільною
Церква?»
Є, одначе,
деякі підозри, що на заміну звільнення московськими комуністами Сліпого,
Ватикан зі свого боку пішов на деякі прокомуністичні поступки, що особливо
проявились уже в окремих угодовських рішеннях ІІ Вселенського Ватиканського
Собору…
Тим
не менш 11 жовтня митрополит Йосиф на Вселенському соборі Католицької церкви у
Ватикані запропонував створити патріархат Української Католицької Церкви.
Апостольська
Столиця 23 грудня 1963 визнала, що галицький митрополит має статус Верховного
архієпископа й іменувала Сліпого членом Східної конґреґації;
25 січня 1965 папа Павло VI іменував його кардиналом.
Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший». З весни 1975
Й. Сліпий користувався титулом патріарха[6],
та Рим його таким не визнав. Під час зустрічі Йосифа Сліпого на аудієнції
Папа Іван Павло II, виявивши повагу, підвівся
та сам підійшов його привітати, що й ішло всупереч із протоколом.
Керівники СРСР,
починаючи від Микити Хрущова,
категорично забороняли Йосифу Сліпому повертатись в Україну (від радянського
паспорта не відмовився).
П.5. Йосиф Сліпий.
Розбудова Церкви
П.5.Йосиф
Сліпий. Патріарх
Ведучий 1.
6. Римський період
У Римі за його сприяння було
побудовано Собор святої Софії (посвячений у 1969). Придбав, відновив парафіяльний
храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував
музей, госпіціюм (посвячений 1971).
Глава УГКЦ патріарх Йосиф (Сліпий) та о. Іван Дацько на аудієнції у
папи Іван Павло II. Ватикан, 1984 р.
Зорганізував Український католицький університет
св. Климента (з 1963), науково-видавничу працю при ньому.
Активізував
працю Українського богословського наукового товариства (відновлене
в екзилі 1960)
та відновив видання «Богословія» (з 1963), 1976 — журнал «Дзвони».
У
науково-дослідній праці зосередився на своїй спеціальності, наближаючи
томістичну схоластику до вимог східного богослов'я. З його догматичних творів
важливіші про Святу Тройцю, походження Святого Духа і Святого Таїнства:
·
«Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen Photios», 1921
·
«De principo spirationis in SS. Trinitate»,
1926
·
«Про Святі Тайни», 1953
·
«Die Auffassung des „Lebens“ nach dem Evangelium und I.Briefe des Hl. Johannes»,
1965
Також
цінні його праці на історичні, екуменічні теми.
Праці
патріарха Йосифа були зібрані й перевидані як видання Українського Католицького
Університету в Римі у 1968—1976 роках (томи І-VIII).
Йосиф
Сліпий — автор численних наукових, передусім богословських, але також
філософських та історичних праць, пастирських промов і послань, навіть описів
своїх пастиських мандрівок. Ці роботи були опубліковані у 18 томах видання
«Твори Патріярха і кардинала Йосифа» у 1968—1996 роках. У 2014 р.
Український католицький університет видав спогади Йосифа Сліпого за редакцією
його багатолітнього секретаря о. Івана Дацька та Марії
Горячої.
П.6. Йосиф Сліпий. Засновник
Українського Католицького Університету
П.6.Йосиф Сліпий. Будівничий собору Святої Софії Божої Премудрости
Ведучий
2.
7. Реорганізація життя УГКЦ
Верховний архієпископ від приїзду
до Риму намагався організувати самоуправу помісної Української Католицької Церкви,
очоленої патріархом (його виступ на 2-й сесії Другого Ватиканського Собору). Не
знайшов зрозуміння для своїх планів у Апостольській Столиці, на думку якої
створення українського католицького Патріархату — «не на часі».
У
1968, 1970, 1973 і 1976 роках кардинал Сліпий відбув архієрейські подорожі
країнами Європи, Америки, Азії, Австралії, щоб зміцнити зв'язки з вірними
діаспори, пожвавити церковно-релігійне життя та репрезентувати Українську греко-католицьку
церкву на чужині. Брав участь у трьох міжнародних євхаристійних
конгресах (Бомбей, Богота, Мельбурн).
Під
час відвідин пластової оселі «Вовча Тропа» в Іст Четгам, штат Нью-Йорк, 7
серпня 1968 року був прийнятий почесним членом пластового куреня Ватага Бурлаків.
Олег
Турій стверджує, що Й. Сліпий — прихильник консервативної, суворої схоластичної методики у філософії та
церковному житті[2].
Як
Верховний архієпископ з патріаршими правами скликав кілька синодів Української
греко-католицької церкви, з яких важливіші: 1969, 1971 і 1973 років. На
останньому з них була ухвалена конституція патріархального устрою для УГКЦ.
Свої розпорядження Сліпий вміщував у «Благовіснику Верховного Архієпископа
візантійсько-українського обряду», який виходить з 1964.
П.7. Йосиф Сліпий. Етнарх, що єднав українців в еміграції
Ведучий 1.
8. Останні роки життя Йосипа
Сліпого
Розуміючи загрозу для Церкви в Радянському Союзі, у 1977 році Патріарх
Йосиф висвятив на єпископів у монастирі студитів Кастель Гандольфо Любомира
Гузара, Івана Хому та Степана Чміля. Вони повинні були в разі потреби потрапити
в УРСР і висвятити нових єпископів, якщо в підпіллі перерветься єпископська
лінія рукоположень. Папа Павло VI не визнав хіротоній, які були здійснені таємно та без
папської згоди.
Останні роки життя
Патріарх Йосиф провів у середовищі Католицького Університету і храму Святої
Софії в Римі.
7 вересня 1984 року
Патріарх Йосиф помер у Римі. Папа Іван Павло ІІ, прощаючись із його тілом в
соборі Святої Софії, сказав: «Це був великий чоловік. Він змагався за
справедливу справу».
Наступником Йосифа
Сліпого став його коад’ютор, призначений ще в 1980 році, - владика
Мирослав-Іван Любачівський.
27 серпня 1992 року
тіло Патріарха Йосипа (Сліпого) було перенесене з Рима до Львова та
перепоховане у крипті собору Святого Юра.
На
вшанування Блаженнішого Йосипа Сліпого в Україні встановлено пам’ятники,
меморіальні дошки, надруковані поштові марки та конверти, присвячено збірки
віршів, видано пам’ятні монети. Його ім’ям названі вулиці в різних містах
України, на рідній Тернопільщині його ім’я носить Вища духовна семінарія та
школа-колегіум, в рідному селі Заздрість є музей – садиба Йосипа Сліпого.
П.8. Йосиф Сліпий. Спадок
Йосиф Сліпий . Слава
України
Дякуємо за увагу!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар