З
Днем Соборності!
Саме 22 січня у 1918
році на хвилі національно-визвольних змагань Українська Центральна Рада вперше
у XX столітті проголосила незалежність української держави. А через рік, 22
січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві Українська Народна Республіка та
Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в одну державу.
В останні роки особливо
це свято нагадує, що соборність і незалежність нашої країни є запорукою свободи
кожного з нас. А також, що ми сильні, коли об’єднані.
До пам’ятної дати
Український інститут національної пам’яті підготував подарунок – нову виставку
«Українська революція 1917-1921: регіональний вимір». Її електронний варіант
вже у вільному доступі за посиланням: https://cutt.ly/njJsFT8
14 тематичних банерів
показують, що революційні події сто років тому мали загальноукраїнський
характер: на сході й заході, півночі та півдні – скрізь в Україні відбулося
національне пробудження, почалося державотворення. Вуличний варіант виставки
відкриємо у Києві після зняття обмежень, пов'язаних із локдауном.
Заглибитися в історію
про те, які події відбувалися 100 років тому в різних регіонах країни та як там
відроджувалося свято Соборності, можна, подивившись онлайн-зустріч «Україна
соборна»: https://cutt.ly/djJdn7w
Історична довідка та інші тематичні матеріали до Дня Соборності тут: https://cutt.ly/BjJdIyT
Архівні фото проголошення Акта Злуки 102 роки тому: https://cutt.ly/ejJdSfN
21 січня 1990 року відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній
Європі масових акцій – символічний ланцюг злуки «Українська хвиля» від Києва до
Львова, як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування
проголошення Акта Злуки. Ця акція стала одним із свідчень, що українська нація
подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду
політиці комуністичної партії.
Це була одна з перших масових акцій, організованих новоствореним Народним
Рухом України за перебудову. Були організовані автобуси для перевезення
учасників акції на ділянки маршруту за межами населених пунктів. Багато хто
скористався власним транспортом, рейсовими автобусами. На акцію люди прийшли із
саморобними плакатами та блакитно-жовтими прапорами.
Офіційно «ланцюг злуки» називався «між Львовом і Києвом», але початком
основного «ланцюга» було місто Стрий на Львівщині. Від нього також простягалися
ще два «ланцюги» - до Івана-Франківська та на Закарпаття. Доєднати до «ланцюга»
Івано-Франківськ було важливо, оскільки саме це місто було столицею ЗУНР в 1919
році. Таким чином «живий ланцюг» простягався практично на 700 км.
Особливо багато охочих долучитися до «ланцюга злуки» виявилося в Києві,
Львові та інших великих містах. У столиці від Софіївської площі до
Повітрофлотського проспекту люди стояли плече до плеча, а то й у кілька рядів.
У багатьох в руках горіли свічки. Дехто з тих, що не помістилися у лінію,
брався за руки і влаштовував символічну «ходу злуки» вздовж вишикуваних у
шеренгу людей. За різними оцінками, участь в акції взяло від 400 тисяч до 3
мільйонів людей. Завершилася акція велелюдним мітингом на Софіївському майдані.
Ідея такого ланцюга, як, власне, й ідея самого Руху (так само, як і назва)
були запозичені з Прибалтики, а конкретніше - з діяльності литовської
організації «Саюдіс», що в перекладі й означає «рух». Саме в Прибалтиці 23
серпня, у 50-річчя підписання сумнозвісного пакту Ріббентропа-Молотова було
утворено живий ланцюг від Таллінна через Ригу до Вільнюса. Ця акція мала назву
«Балтійський шлях». На відміну від українського, балтійський ланцюг тривав
усього кілька хвилин - люди взялися за руки і вшанували хвилиною мовчання
пам’ять жертв радянського режиму.
«Українська хвиля» трималася більше години і була досить неоднорідною: якщо
у великих містах люди не поміщалися в ланцюг, то між деякими містами й селами
відстань між учасниками акції була до 50 м. Однак загальне піднесення і в
Україні, і в Прибалтиці було неймовірним.
Пам’ятаємо!
Немає коментарів:
Дописати коментар