Вечір пам’яті, присвячений 150-річчю від дня народження Лесі Українки

В  Будинку дитячої та юнацької творчості Тиврівської селищної ради відбувся захід, присвячений ювілею Лесі Українки, організований ГО «Тиверці» за підтримки Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», Обласного центру народної творчості, відділу українознавства КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти".

Участь в заході взяли вчителі та учні шкіл Тиврова, Тиврівська ДМШ, поетеса та членкиня НСПУ Жанна Дмитренко, поет та член НСЖУ, НСПУ,НСКУ Андрій Стебелєв, голова Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Олена Козаченко, голова ГО «ВІА «Оберіг»», методист відділу українознавства КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» Ніна Бегас, краєзнавець , історик Олександр Коваль.

Присутні  не просто вшанували, а прожили вечір пам'яті Лариси Косач. Захід розпочався декламуванням вірша «І ти колись боролась, мов Ізраїль» учнем 10 класу Миколою Кирилюком .

Захід продовжила голова Вінницького підрозділу ВГО «Яворина», методист відділу українознавства Олена Козаченко спогадами про трагічні дні Революції Гідності. Всім присутнім було презентовано відео «Хронологія  Майдану». Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували  всіх тих, хто віддав життя за Україну.

Заступниця ГО «Тиверці» Ольга Пастух розповіла присутнім відомості з біографії Лесі Українки та презентувала відео про життєвий та творчий шлях поетеси.

Під час заходу вчителі висловлювали своє захоплення мудрістю, мужністю, патріотичною позицією Лесі Українки попри всі заборони рідної мови, знищення української культури. Життя поетеси – це суцільна й постійна боротьба з режимом, який панував на нашій землі. Видатна поетеса, гордість української поезії. Леся Українка – одна з небагатьох представниць української літератури, ім’я і творчість якої знають далеко за межами нашої країни. Учні декламували вірші поетеси.

Емоційним та неперевершеним був виступ поетеси, членкині НСПУ Жанни Дмитренко, яка розповіла про Лесю, як титана української літератури, одвічного борця, не дивлячись на її стан здоров’я, постійні подорожі різними країнами світу для лікування. Вона справжній борець за Україну, за нашу мову, за нашу культуру. Жанна Віталіївна зачитала вірші, які вона присвятила Лесі Українці.

Неймовірно-хвилюючими були спогади про Лесю Українку поета та члена НСЖУ, НСПУ,НСКУ Андрія Стебелєва, який зазначив, що Леся Українка неодноразово, мандруючи з Києва до Одеси , проїжджала дорогами Поділля, якому й присвятила свій вірш із збірки віршів "На крилах пісень" Подорож до моря «Красо України, Подолля». Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – це лише незначний перелік характеристик Лесі Українки. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово, яке й зараз є актуальним.

Неймовірний музичний супровід та окрема подяка Тиврівській ДМШ, Олександру Ковалю та Ніні Бегас. Вірші Лесі Українки, покладені на музику, звучать геніально , як  і вся її творчість.

Дякуємо Всім за неймовірну атмосферу, за патріотичний дух!

28 вічних цитат тендітної та хороброї Лесі Українки 

1. Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира… 

2. Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод — і стане льодом. 

3. Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.

4. Поетична мова — це найприродніша мова 

5. Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!

6. Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть 

7. Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

8. Краса – змагання до досконалості.

9. Мене любов ненависті навчила.

10. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

11. Ну, як-таки щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде!

12. Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. 

13. Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

14. Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні 

15. Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.

«Божая іскра» – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.

16. Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.

17. Врятуєш душу, коли загубиш тіло.

18. Всі – жінки, коли вони кохають.

19. Завжди терновий вінець

Буде кращий, ніж царська корона.

Завжди величніша путь

На Голгофу, ніж хід тріумфальний.

20. Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар 

21. Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

22. Мене любов ненависті навчила.

23. Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

24. Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.

25. Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.

26. Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

27. У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-укр[аїнськи] (а надто вже коли писати дещицю), щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і т. п. Така легкість репутації приманює многих. Ще тепер можна у нас почути фразу: «Як се? От Ви казали, що NN дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по-нашому!» «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.

28. Чесний покриву не потребує.