Відкрийтесь, небеса,

Зійдіть на землю!

Усі вкраїнські села, присілки, хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

Це 21-22-й рік.

Це 32-33-й рік.

Це 46-47-й рік.

Голодомор... Голодомор... Голодомор...

Разом з побратимами та посестрами вшанували всіх невинно заморених голодом...

"В історії кожного народу були події, які залишили після себе незагоєні рани. Особливо багато таких подій припало на ХХ сторіччя. Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами:1921-1922, 1932-1933, 1947років.

Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства" - звернулася до присутніх голова Вінницької обласної ГО "Яворина", методист відділу українознавства Вінницької академії неперервної освіти Олена Козаченко.

"Пом’янімо сьогодні тих великомучеників нашої трудної історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору. Пом’янімо і знайдімо в собі силу й відвагу пройти за ними дорогою їхнього шляху , згадуючи жахи їхнього життя. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Людиноненависницький комуністичний режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати «комунізм» – квітуче життя для можновладців – на кістках мільйонів"- зазначив побратим та активіст Андрій Гайдай.

"Голодні 1932-1933р. не назвеш геть неврожайними. Продаж і вивезення зерна за кордон протягом голодних років становили 3млн.т. Таким чином, це не могло принципово змінити продовольчий баланс країни. Голод закінчився у 1934 році. Не було голоду й у 1936р., коли врожай був значно менший (на 15-20%) ніж у 1932-1933роках.

Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин. Сам Сталін заявив: «Ніхто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932році перевищував урожай 1931року». Його весь забрали, навіть посів, залишивши селянам голодну смерть. З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки й жінки працездатного віку, часто-густо вмирали цілими родинами, " - додав побратим Валерій Скрипченко.

Хвилиною мовчання вшанували всіх невинно заморених голодом.

Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони!!! Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими. Дякуємо всім, хто сьогодні прийшов, щоб розділити скорботний вечір і схилив голови в скорботі перед невинно убієнними.

Наш найсвятіший обов’язок сьогодні –

Зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих

під більшовицькою владою,

Пам’ять про тих, хто не дожив,

Пам’ять про тих, хто недолюбив,

про живих і ненароджених.